Звечора до обіда,

Поки стало в торбі хліба.

Як не стало в торбі хліба,

Покинула баба діда.—

Ой ти, діду бородатий,
Чом ти й досі не жонатий?

Чом ти, діду, не співаєш?

Бо ти, діду, язика не маєші

Своєрідними є колисанки за характером художніх засобів виразності. Створенню пісенних образів сприя-ють прості художньо-зображувальні засоби мови: епі-тети, порівняння, метафори, численні повтори, звертан-ня, риторичні запитання, діалоги:

А-а-а!

—

—

Для колисанок характерна своєрідна вокалізація або на голосних звуках (а-а-а, е-е-е), або на рівноскладових словосполученнях (баю-баю, бай; люлі, люлі, люлі; лю-ляй же, люляй; чуч-беле, чуч-беле), низький регістр спі-ву, врівноважена ( у стабільному темпі) манера виконан-ня, спрямована на збереження психологічного спокою дитини.

Колискові пісні композиційно прості. Ось чому їх здавна використовувала народна педагогіка: «Пісня, звернута до дитини, стає художнім втіленням однієї з найважливіших концепцій народного світогляду — непо-дільності добра й праці, чесності й праці. Прості й вод-ночас мудрі народні твори не вдаються до прямої дидак-тики, а через яскраві, колоритні образи, використовуючи, найхарактерніший для дитячого фольклору художній прийом — олюднення якостей та дій персонажів пі-сень,— малюють захоплюючу, цікаву й повчальну кар-тину»

Колискові пісні повинні звучати над колискою з пер-ших днів життя немовляти. Не завадять вони й дитині дошкільного віку. Тиха, чарівна мелодія колискової піс-ні з вуст матері чи бабусі (або магнітофонний запис, пла-тівка) заспокоюють дитину, вливають в її душу любов до рідного слова, до мелодики рідної мови.

Бажано влаштувати для батьків дітей раннього та молодшого дошкільного віку вечір колискової пісні з за-лученням батьків до співу. Це може бути вечір-конкурс серед батьків на краще виконання колискової пісні або «Чарівні мелодії колисанки» — вечір, на якому співають усі: і батьки, і вихователі, і діти. До того ж такі конкур-си доцільні й серед педагогів дошкільного закладу. Тоді, можливо, колискові пісні залунають у спальних кімнатах дошкільних закладів чи то у виконанні вихователів, чи то в запису.

З дітьми старшого дошкільного віку заучують склад-ніші за змістом колисанки з цієї самої теми. Спочатку «нарощують» слова, продовжуючи сюжет та змінюючи окремі вирази:

Ой ну, коте, котина!

Засни, мала дитина!

Коте волохатий,

Не ходи по хаті,

Не буди дитяти!

Дитятко маленьке,

Воно спати раденьке.

Ой ну, коту рудку,

Вимети хатку!

А ти, коте сірий,

Вимети сіни!

Та піймай мишку,

Та вкинь у колиску;

Мишка буде грати,

А мала дитина спати.

Далі вихователька пропонує й нові ускладнені текстові варіанти, за змістом яких дії імітують та виконують самі діти — розмовляють з котиком та дитиною (ляль-кою)

Знайомі колисанки діти співають у дидактичних іг-рах «Укладемо ляльку спати», «На добраніч, мої любі», «Колисанки нашій лялі» та інших, на вечорах співу.

В I молодшій молодшій групі, коли діти лягають спати, вихователь співає їм колискові пісні, які позитивно впливають на стан дитини: вона заспокоюється, зручно вміщується в ліжечку, закриває оченята і поринає в сон. Ми рекомендуємо вихователеві опитати матерів дітей : «Які колискові ви співаєте своїй дитині?» і завдяки відповідям вихователь визначить які колискові співати всім дітям, а які - індивідуально. Індивідуально потрібно співати тій дитині, яка довший час не може заснути. Почувши «рідну» їй колискову вона обов’язко порине у сон.

Забавлянки, утішки — це коротенькі пісеньки або вір-шики, поєднані із своєрідними вправами і покликані зміцнювати дитину фізично, підтримувати радісний, ба-дьорий настрій. Це своєрідна форма емоційного спілку-вання дорослих з дитиною, побудована на глибокому знанні психології дитини різного віку. Для найменших, які тільки-но починають сидіти, у народі складено своє-рідний тип забавлянок — чукикалок (гуцикалок) з похитуванням, підкиданням дитини на коліні або на одній нозі.

Для немовлят — утішки-ігри з пальцями. Це різні варіанти «Сороки-ворони», «Сороки-довбухи» та «Варила мамочка кашичку»:

Варила мамочка кашечку, варила.

Одному дала до горнятка,

Другому до мисочки,

Третьому до кайстроника,

Четвертому дала до ложки,

А п'ятому не дала,

Бо не приніс сала.

Для дітей, які опанували рідну мову, пропонуємо забавлянки-діалоги (зважаючи на те, що це вік інтенсивного розвитку діалогічного мовлення):

-Лася-Прася,
-Де була?

-У лісі.

-Що їла?

-Горісі,

-Чим кусала?

-Зубами.

-Куди клала?

-До мами.

У більшості забавлянок закладена практично-діяльна функція, яка передається різноманітними рухами:

Дибки, дибки!

Ходить котик по лавочці,

Водить кішку за лапочки:

Диб, диб, диб!

Ця утішка супроводжує навчання ходінню.

Забавлянки ознайомлюють дітей з трудовими проце-сами («Гу-ту-ту, варю кашу круту», «Куй-кую чобіток», «Печу, печу хлібчик»), прославляють працю, засуджують нероб.

У змісті забавлянок передаються морально-етичні по-вчальні мотиви, спрямовані на формування майбутнього світогляду, духовності дитини:

Гопа, гопа, гопа-чуки, — А ви, діти, не сваріться,

Наварила мама щуки, Та рибкою поділіться.

Та не знала, де подіти, А ви, діти, пам'ятайте,

Та кинула межи діти. Свою матір споминайте.

Вік, на який припадають забавлянки, є сензитивним для мовленнєвого розвитку малюків. Саме тому народ створював для них бездоганні поетичні мовленнєві зраз-ки. В них дитина зустрічається з різноманітними звуко-наслідуваннями. Тут і скрекіт сороки (скре-ке-ке), скиг-ління зайчика (скугу-гу, скугу, скау-скау), цвірінькання горобця (цвінь-цвінь), курликання журавлів (трі-рі-рі); шелестіння листя (шу-шу-шу, ш-ш-ш), звукосполучення на означен-ня руху (гойда-да, гойда-ша, чуки-чуки, тосі-тосі, а-та-та, хиті-хиті).

Враховано й особливості запам'ятовування дітей, то-му кожна утішка має багато повторів. Повторюються по-чаткові слова («Варила мишичка кашку, варила», «Ладки-ладки», «Тосі-тосі»), слова-звернення («Зайчику-зайчику», «Мишко-мишко, де була?»), дієслова («Іхали-їхали», «печу-печу», «товчу-товчу»), повторюються чис-ла, звуконаслідувальні слова:

Та й було у баби

Сім котів,

Сім котів, сім котів,

Сім котів.

Та й виорала

Сім ланів, сім ланів,

Сім ланів...

До особливого виду жартівливих забавлянок нале-жать казочки «надокучливі», «безконечні казочки», «ку-мулятивні казочки»; їх розказують дітям, коли ті надто наполегливо просять розповісти казку. Вони мають за-чин, оповідальність як і в справжніх казках. Ефект