РОЗДІЛ 2. РЕФОРМАЦІЯ В АНГЛІЇ: ПЕРІОД ФОРМУВАННЯ АНГЛІКАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ (XVI СТ.)

У 1532 році Синод єпископів Англії ухвалив визнати англійську церкву незалежною від папи.

У 1534 року англійський парламент оголосив короля Генріха VIII верховним главою англійської церкви. У само віровчення тоді не було внесено ніяких змін.

У 1534 року по спеціальному акту відбулося підпорядкування церкві королеві, розірвав відносини з Ватиканом і встав на чолі церкви. Монастирські землі були конфісковані на користь казни, що збагатило короля і дало можливість отримати нові земельні володіння крупним придворним.

Після смерті Генріха VIII на престол вступив десятирічний Едуард VI Він був англійським королем з 1547 по 1553 рік. В цей час архієпископ Томас Кранмерзміг здійснити ті свої богословські ідеї, які при Генріху VIII вимушений був затаїти. Була опублікована так звана "Книга загальних молитов", в якій визначався богослужебний лад реформованої церкви. Згідно цій книзі, яка і понині є віро навчальною книгою Англіканства, відмінялося згадування покійних, служби святим і признавалися тільки два таїнства: Хрещення і Євхаристія.

У 1553 року були опубліковані так звані 42 члени віровчення. Їх теж склав Томас Кранмер 362. У них міститься вчення про Церкву і про порятунок у дусі протестантизму (причому з визначальним впливом кальвінізму .Почалися переслідування католиків. Більше двохсот духовних осіб були страчені в цей період. Деякі з них зараз зараховані католицькою церквою до лиця святих як мученики. Англікани вже, здавалося, торжествували повну перемогу над католицизмом, але трапилося те, чого ніхто не чекав. Юний Едуард VI помер, і на престол вступила дочка Катерини Арагонської Марія Тюдор яка відома в історії як Марія Католичка або як Марія Кривава. Вона була англійською королевою з 1553 по 1558 рік. При ній все обернулося назад - англійська церква була знов підпорядкована тату, і почалося переслідування супротивників папізму. Тепер почали страчувати і спалювати діячів оновлення. Кранмера разом з двома іншими єпископами, які його підтримували, посадили у в'язницю. Всіх три засудили до спалювання. Проте католикам дуже хотілося, щоб Кранмер розкаявся і відмовився від своїх переконань. Його примушували до цього як могли: по-перше, фізично, а по-друге, довго тримали в ув'язненні, і перед його очима спалили спочатку одного єпископа, який з ним сидів у в'язниці, а через декілька місяців і іншого. У якийсь момент Кранмер виявив легкодухість - запитав пощади. Але коли йому було поставлено умову, щоб він публічно відрікся від своїх переконань, Кранмер проявив твердість і в 1556 року був також спалений. У Лондоні поблизу Трафальгардськой площі стоїть пам'ятник трьом першим англіканським єпископам спаленим при Марії Католичці.

Але це був останній сплеск католицизму в Англії. Із смертю Марії після невеликого періоду міжвладдя на престол вступила її сестра Єлизавета Тюдор (1558 - 1603). У роки її правління було відновлено англіканство. Знайшли трьох єпископів які відновили англіканську ієрархію, висвятивши в 1559 року Метью Паркера (у нашій вимові - Матвія) у архієпископа Кентерберійського. Від нього йде спадкоємність сучасних англіканських єпископів. Архієпископ Кентерберійський понині вважається главою англіканської ієрархії.

При Метью Паркере 42 члени віри були перероблені і скорочені до 39. Ці 39 членів і зараз складають англіканський символ віри [1.c.45] .

Віровчення В англіканстві змішалися різні віровчення: щось дісталося від католиків, щось від стародавньої неподіленої Церкви, щось носить виразний протестантський характер. На відміну від всіх інших протестантів англікани хоча і не визнавали священство таїнством, але все таки до останнього часу зберігали єпископальний лад і апостольське спадкоємство ієрархії. Руйнувалося це тільки в XX столітті коли вони ввели жіноче священство .Англікани відкинули індульгенції і вчення про чистилище Священне Писання вони визнають єдиним джерелом віри, але в теж час приймають три стародавні символи: Нікео-Цареградський 1193 і ще два, які у нас відомі, але літургійно не уживаються, - так званий Афанасьєвський символ віри (Афанасія Олександрійського) і так званий Апостольський символ віри [2.c.56] . Від католицизму в англіканстві залишилося визнання виходу Святого Духу від Отця і Сина, але у них немає такого пафосу як у католиків. За традицією вони вживають filioque , але в теж час не наполягають на цьому ученні, вважаючи його приватною богословською думкою. Окрім цього від католицизму дістався самий уклад служби. Богослужіння англікан значною мірою сходить до католицького. Богослужіння євхаристії, звичайно, нагадує месу, хоча вслужиться воно англійською мовою.

Від протестантів до англіканам перейшло визнання тільки двох таїнств – Хрещення і Євхаристії . Але Англікани не так радикальні як лютерани або кальвіністи. У їх богослужебній практиці утрималися і брак , і священство , і конфірмація і соборування ,але вони не називають їх таїнствами, використовуючи терміни "священний обряд" або "священнодіяння". Іноді їх називають "малими таїнствами". У вченні про Євхаристію знехтуване перетворення, проте признається присутність Тіла і Крові Христових. Відкидається жертовний характер богослужіння євхаристії, відкидаються молитви святим, шанування мощів і ікон. Проте і це вони роблять менш радикально.

У англіканському храмі можна побачити і вітражі, і зображення святих, у тому числі і близькі до наших ікон [3.c.18].

У книгах, видаваних англіканами, багато таких оповідань, які б ми назвали "житіями святих". Вони не моляться святим як заступникам перед Богом, проте шанування їх пам'яті, звернення до їх життя, до їх подвигу дуже поширено. Не поклоняючись іконам в сенсі подяки честі через образ прототипу, вони широко використовують релігійний живопис. Під час англіканського