стародавнього канону євхаристії. Спочатку - рід загальної сповіді, яку пастор зачитує від імені всієї общини. Потім - деякі конституюючі моменти канону євхаристії: там є установчі слова Христа Спасителя, прохання про освячення Дарів. Це продовжується близько п'ятнадцяти хвилин. Далі слідує те що вони вважають Євхаристією, тобто залучення від загального хліба і чаші. Як правило це відбувається так: всі стають навколо пастора, і він дає чашу в руку одному, той відпиває, потім підходить до іншого, і так далі. Таким же чином носять тарілочки з шматочками прісного хліба. Одна з характерних рис протестантизму - відсутність келійної молитви. У протестантів немає домашнього індивідуального правила. Звичайно, в скрутні хвилини життя чоловік може звернутися до Бога, але яка-небудь молитовна робота, - те, що ми розуміємо під молитовним зростанням душі, - у протестантів абсолютно відсутній. У протестантських молитвениках немає молитов, які людині належало б здійснювати удома вранці і увечері.
У них вважається достатнім молитися разом на богослужінні в недільний день. Це дуже обідняє духовне життя всіх протестантів без виключення. Майже відсутня у них молитва перед їжею (окрім урочистих випадків) і перед початком справи.
По даним на 1987 рік лютеран більше 80 мільйонів. Більшість з них входять в так звану Усесвітню Лютеранську Федерацію. Це навіть в їх сенсі не церква, а лише об'єднання з метою координації. Традиційні центри лютеранина - це раніше всього Германію, Скандинавські країни, Ісландія. Близько 40 мільйонів лютеран живуть в США, є лютерани в Колумбії і в деяких країнах Африки. На території колишньої Російської Імперії історично лютеранські країни - Естонія і Латвія.
У лютеран є особливі віро навчальні книги, звані Символічними. У них міститься виклад віри, що визнається більшістю лютеран. До того що написано в символічних книгах лютеранин відноситься не так як православний до соборних ухвал. Якщо православна людина скаже що такий-то догмат Уселенських соборів йому не подобається і він його не приймає, то він не буде вже православним. Символічні книги не мають безумовного авторитету для лютеран: якщо людина з чимось не згодна те він може цього не приймати. Головні Символічні книги - це Великий і Малий катехизіси Лютера. Великий катехизіс був призначений для проповідників, і в нім сильний полемічний, антикатоличеський елемент, а Малий - для народу, і в нім просто висловлюються основи віри. Ще один документ - сповідання "Авгсбургське". У XVI столітті в Авгсбурге лютеранські богослови на противагу католицьким полемічним книгам склали це сповідання, в якому освятили ті моменти віровчення, які не були освячені в катехизісах. Наприклад, посвячення в священики і єпископи супроводжується у лютеран деякими обрядами, але ці обряди мають тільки богослужебне і, можливо, адміністративне значення, але не значення подання особливої благодаті, особливого дару Божого, яким є всяке таїнство. До покаяння у них складне відношення. Лютер довгий час коливався, рахувати Покаяння таїнством чи ні. Спочатку він його визнавав, потім схилився до того, що покаяння теж не є таїнство. Прийшов він до цього майже вимушено. Якщо заперечувати, що є священство, то доводиться заперечувати і покаяння. У самих лютеран від Покаяння залишився якийсь рід загальної сповіді під час богослужіння. Священик читає молитву в якій від своєї особи і від імені общини перераховує найбільш характерні гріхи, властиві кожній людині, і вимовляє формулу розкаяння в цих гріхах.
Хрещення у лютеран здійснюється в три занурення. У Малому катихизисі Лютера про таїнство Хрещення написане наступне: "Хрещення подає прощення гріхів, позбавляє від смерті, доставляє вічне блаженство віруючим.". таким чином, у лютеран виходить суперечність між власним вченням про таїнства як про знаки, символи, нагадуваннях і вченням про Хрещення, за яким признається щось більше, ніж символічне або нагадувательне значення. Лютеранське вчення про Хрещення ближче до істини, чим про таїнства взагалі. Саме тому лютеран які звертаються до Православ'я, ми не перехрещуємо, а приймаємо через Миропомазання. Лютерани визнають Хрещення немовлят. У цьому теж є внутрішня непослідовність:якщо людина рятується тільки по своїй вірі, то навіщо хрестити маленьких дітей, які не можуть свідомо сприйняти таїнство Хрещення Та все ж відносно Хрещення у них збережені якісь основи церковної віри. Про таїнство Євхаристії у Великому катіхизисі Лютера написане наступне: "Тому ми в таїнстві Євхаристії отримуємо прощення гріхів, що тут є слова Ісуса Христа, і вони-то подають нам прощення гріхів". І далі: "Євхаристія - це знак, підтверджуючий слово.". у цій формулі акцент переноситься з реальної присутності Христа Тілом і Кров'ю в Святих Дарах на ті його слова, які закликають до здійснення Євхаристії, учать про її рятівну для всіх людей. Безумовно, установчі слова Христа Спасителя дуже важливі, але для протестантизму характерне саме перенесення уваги з реальної присутності Самого Бога на словесне повчання. Проте Лютер визнає, що в Євхаристії християни споживають не просто хліб і вино, а Тіло і Кров Христові. Лютерани відкидають Православне учення про перетворення Святих Дарів. Що це означає У молитвах перед причащанням ми сповідаємо свою віру в те, що під виглядом хліба і вина ми залучаємося дійсного Тіла і Крові Христа Спасителя. Лютер же вважає, що Христос присутній в Євхаристії "в хлібі, з хлібом і під хлібом", і при цьому тільки у момент споживання. Те, що залишається після споживання (скажімо, не спожиті під час служби Святі Дари), знову стає хлібом і
