Розділом англіканської церкви в Англії раніше був король а зараз парламент. Понині всі зміни віровчення, богослужіння повинні бути схвалені парламентом. Це парадоксально, тому що до сучасного англійського парламенту входять не тільки Англікани але і люди інших віросповідань і просто невіруючі. Але цей очевидний анахронізм існує тільки в самій Англії. Англікани, розсіяні по інших країнах світу, можуть змінювати свій лад як хочуть, не радячись зі світською владою. Всього в світі зараз близько 78 мільйонів англікан. За межами Великобританії вони іменують себе Єпископальною церквою.Основні регіони розповсюдження англіканства - це перш за все Північна Америка Нова Зеландія, Африка (ті країни, які були колоніями Англії). Найвищим органом для всіх англікан є так звані конференції Ламбетські На ці конференції разів в п'ять років в Ламбетський палац (палац єпископа Лондонського) з'їжджаються звідусіль англіканські єпископи. Вони можуть ухвалювати рішення по віронавчальному строю або по інших питаннях всього англіканського співтовариства.

У 1988 року на одній з таких конференцій було прийнято ухвалу про можливість в англіканській церкві жіночого еписькопата. Жінки - єпископи вже є у ряді країн Північної Америки. Перша жінка - єпископ була рукопокладена в Канаді, є жінка - єпископ в Австралії. Пресвітерши є і в Англії і в Америці вже в досить великому числі. У їх церковних журналах можна прочитати оголошення: "община шукає пресвітера (пресвітершу)". І якщо раніше міг бути між православними і англіканамі богословський діалог, за мету якого ставилося об'єднання з англіканською церквою, то тепер, після введення ними жіночого священства і жіночого єпископства, це, звичайно, неможливо. У самій Англії жінок - єпископів немає, але це тільки питання часу [4.c.35] Консерватори, в кращому сенсі цього слова, всіляко прагнуть відтягнути втілення в життя цього нововведення, затягуючи підготовку відповідних паперів і проходження їх через парламентські комітети і комісії. Деякі єпископи навіть загрожували, що перейдуть до католиків або до православним, але ніхто з них такого кроку не зробив.

Від основної маси англікан відкололися деякі співтовариства. У XVI столітті виникла течія, яка називала себе нонконформісти тобто не приголосні або пуритани (від слова purus - чистий). Це що не погодилися прийняти навіть щонайменші елементи католицизму. Вони хотіли чисто протестантського пристрою, відмовлялися визнавати королівське верховенство в церкви і єпископів. В результаті ці нонконформісти, або пуритани, утворили своє співтовариство, яке називається пресвітеріанською церквою (від слова “пресвітер”). У них немає єпископів, є тільки пресвітери, причому виборні. Пресвітеріане є і понині, вони поширені в основному в Шотландії. Від них відкололася ще більш крайня течія - індепенденти, або незалежні. Вони відкинули і пресвітерів проголосивши повну незалежність кожної общини не тільки в питаннях управління, але і в питаннях віри. Кожен в що хоче в те і вірить. Коли вони збираються разом в недільний день в своїй церковній будівлі, то кожен може говорити що хоче. Там можуть виступати гастролюючі проповідники і навіть невіруючі, і будь-який, хто побажає, може поділитися своїми думками по питаннях віровчення або життя. Індепенденти є в Англії, але більше їх в США де вони дуже підходять самому духу суспільства...

Статистика Близько 3% англіканських священиків Британії ставлять під сумнів існування Бога Згідно останньому опиту, проведеному серед представників духівництва Великобританії, приблизно 300 з 9 тис. священиків Англіканської церкви сумніваються в існуванні Бога і більш за третину не вірять в чудеса. Дослідники також прийшли до висновку, що в непорочне зачаття і перетворення Ісусом Христом води у вино вірять більше миряни, чим священнослужителі, пише в понеділок газета "Таймс". При цьому найбільша розбіжність в думках між двома цими групами відмічено в питанні про висвячуванні гомосексуалістів. Так, за посвячення геїв в сан єпископа виступає одна третина англіканських священиків, тоді як серед простих віруючих лише менше 20% підтримують таку практику.

Англійська англіканська церква є одній з державних церков Великобританії нарівні з пресвітеріанською церквою Шотландії. Її главою виступає монарх. Архієпископи Кентерберійський і Йоркський, а також єпископи призначаються монархом по рекомендації урядовій комісії. Частина єпископів займає місця в палаті лордів парламенту.

Загальне число прихильників англіканської церкви на кінець XX століття (включаючи єпископальні церкви) - близько 70 мільйонів чоловік, переважно у Великобританії і її колишніх колоніях і протекторатах.

2.1.Історія протестантизму в Англії

Протестанти - це загальна назва християнських общин, що утворилися в XVI столітті в результаті проповіді Мартіна Лютера, Ульріха Цвінглі і Жана Кальвіна. Назва "Протестантизм" випадкова і не більш обгрунтована, ніж, скажімо, "більшовизм". У 1529 році, на самому початку протестантського руху, був з'їзд німецьких князів, на якому вирішувалося питання про обрання віри. Більшість тоді проголосувала за те, щоб залишитися в католицькій церкві, але декілька князів оголосили протест проти цього рішення. Так і виникло це історичне найменування. Самі протестанти не люблять, щоб їх так називали, вони вважають за краще іменуватися "євангельськими церквами", підкреслюючи, що вони повертаються, як їм представляється, до основ євангельської віри. Головні гілки протестантизму - лютеранин, кальвінізм або реформатство і англіканство.

У найзагальніших рисах історія виникнення протестантизму така. В кінці середніх століть і на початку епохи Відродження католицька церква була схильна до багатьох тяжким хворобам. Таким, як симонія (продаж священних ступенів за гроші), крайня аморальність багатьох римських первосвящеників, зловживання з індульгенціями. Найбільшим зловживанням, що викликало масову незадоволеність, була інквізиція. Початкове її призначення - заборона різного