Були спроби реформувати католицьку церкву зсередини, але вони потерпіли невдачу. Самі реформатори кінчили життя свою здебільшого на вогнищі. Всім відомий чеський реформатор Ян Гус, з яким обійшлися зовсім не по-християнськи. На одному з католицьких соборів йому з клятвою обіцяли особисту недоторканність, якщо він прибуде. А потім відмінили цю обіцянку, софістично пояснивши, що клятва, дана єретикові, недійсна, - і спалили Гуса на вогнищі. Ще один відомий реформатор - Ієронім Савонарола, чернець, що жив у флоренції, теж був спалений. У Англії Джон Віклеф намагався перетворити церкву. Всі ці спроби були безуспішні. І ось в XVI вік на Заході здійснилося найбільше в історії розділення християнського світу. За сто років з початку Реформації від католицької церкви відійшло близько 90 мільйонів віруючих, утворилися десятки нових християнських конфесій. Протестанти, справедливо відмовляючись від певних помилок католицької доктрини, не уникнули крайнощів і перегинів. Виступаючи проти необмеженої влади Римського папи, вони взагалі відмовилися від визнання всякого церковного ієрархічного авторитету. Відкидаючи католицьке вчення про дієвість таїнств через досконалу дію, вони зовсім відмовилися визнавати деякі таїнства, а за іншими утримали або алегоричне, або нагадувальне значення.

2.2.Лютеранська церква.

Засновник цієї конфесії Мартін Лютер народився в 1483 році в місті Айслебене в Германії. У 1505 році він прийняв чернецтво, з 1508 року викладав в університеті міста Віттенберга. Там же в 1517 році публічно виступив проти зловживань Римо-католическої церкви. Це відомий в історії яскравий епізод. До Німеччини прибув із спеціальною місією домініканський чернець на ім'я Тецель. Він отримав від папи право на розповсюдження повних індульгенцій і за живих і за померлих. Папи тоді потребували грошей на будівництво храму святого Петра в Римі, і індульгенції продавалися широко і вільно. Тецель ходив по вулицях Віттенберга з великим ящиком і наспівував пісеньку, яка в російському перекладі звучить приблизно так: "як тільки монета падає в ящик, так тут же душа виплигує з вогню". Лютера це обурило, він не зміг винести такого відношення до віри, до таємниці порятунку. І одного разу вранці він повісив на двері храму, в якому служив, хартію, на якій було написано 95 тез проти індульгенцій. Спочатку він виступив тільки проти індульгенцій. Потім вже сама логіка боротьби привела його до заперечення інших основ католицького учення. І так, рік за роком, він все далі відходив від католицької церкви. Лютер написав багато різних творів, вперше переклав німецькою мовою Священне Писання. До кінця його життя (1546 р.) більше половини німецьких князівств прийняла його учення. Основні положення цього учення наступні:

1. Священне Писання - єдине джерело віри. Відкидається авторитет Церкви, Священного Переказу, ухвал Соборів.

2. Людину виправдовує перед Богом тільки віра, а не добрі справи. Заперечується діяльна участь людини у власному порятунку.

3. Церква є невидиме співтовариство святих.

4. Заперечується боговстановлена ієрархія. У лютеран є єпископи і пресвітери, але вони признаються тільки як адміністративно - навчальні глави общин, а не як спадкоємці особливих благодатних дарів або повноважень, які існують з часів апостольських.

5. Таїнства не є провідниками Божественної благодаті, а існують тільки як знаки для збудження і зміцнення віри. Признаються тільки два таїнства - Хрещення і Євхаристія.

6. Заперечується шанування і покликання святих, шанування ікон, мощів, молитви за померлих.

7. Не мають значення для порятунку і, отже, не потрібні пости, аскетичні подвиги, чернецтво. [65.c.84]

Сам Лютер, що був раніше ченцем, склав з себе чернечих обітниць і одружувався на дівчині, яка також до цього була черницею. Лютер так поступив не тому, що був людиною, захоплюваною плотськими пристрастями, він був швидше холодний і байдужий до тілесної сторони людського життя. Він зробив це з принципових міркувань. Він хотів своїм прикладом показати, що чернечі обітниці і само чернецтво є ніщо. Він не був щасливий в сімейному житті, але хотів явити зразок того, як слід поступати, щоб слово не розходилося із справою. Богослужіння у лютеран гранично спрощене і складається з читання певних молитов, проповіді, співу під орган. Здійснюється воно тільки по воскресіннях і по великих святах - таким, як Великдень і Різдво. Що таке буденна служба лютерани взагалі не знають. Служба буває або Євхаристія (одне - два воскресіння в місяць) або без Євхаристії. Пастор починає службу, потім співають два - три старозавітні псалми. Псалми чергуються із співом власне лютеранських співів. У них є спеціальні книги співів, в яких містяться різного роду гімни 16-20 століть і які періодично редагуються і поповнюються (склад цих книг різний в різних лютеранських церквах навіть в межах однієї держави). Співають зазвичай всі присутні. Спів перемежається молитвами, які читає пастор. Далі слідують читання з Писання. Головною частина богослужіння є проповідь, яка зазвичай вельми просторова. Саме проповідь, а не Євхаристія являє собою реальний центр навіть богослужіння євхаристії. Якщо це богослужіння євхаристії те за проповіддю слідує щось, що можна назвати залишками