Пророк Йона, викинутий з пащі кита - вознесіння Христа.

Пророк Даниїл у ямі з левами - праобраз Христа, його принесеної жертви і вознесіння, або ж - Христос, що при воскресінні завернув до шеолу й воскресив до життя душі праведників

Ілля на колісниці, що здіймається в неба - вознесіння Господнє.

Самсон, що роздирає пащу лева - символ стійкої віри.

Мойсей, що дістає воду із скали - образ чудесного Різдва Христового із лона Марії.

Мойсей, що сипле манну з неба - символ Євхаристії.

Фараон, що потопає в морі - злий дух, що переслідує християн.

Йов, змучений хворобами й залишений друзями - образ Христа, залишеного учнями й обсміяного людьми.

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС ВИКОНАННЯ ТА ЙОГО ЕТАПИ:

Вибір основи та її обробка

Підготовка ґрунту

Виконання живопису

Золотіння

Лакування

Техніка іконописання складна і своєрідна; послідовність питання ікони вироблена в давності, і зміні не підлягає та передається іконописцям із покоління в покоління. Кожна ікона складається із чотирьох частин – шарів. Перший шар – щит із дерев’яної дошки (або полотно) являється її основою. Другий шар – грунт, або левкас, приготовлений з порошку крейди з клеєм. Тертій шар – живопис, складається з рисунка і красочних матеріалів, пігментів, приготовлених на натуральній яєчній емульсії або на штучній казеїново-маслянній або поліацетантній. Четвертий шар – захищаючий живопис від зовнішніх чинників, представляє з себе тонку плівку отвердівшого рослинного масла (оліфи).

Підчиняючись цим чотирьом етапам, робота над іконою підрозділяється на них тобто: вибір основи, накладення ґрунту, живопис та закріплення.

Готуючи основу для ікон, які я буду виконувати, я вибрав такий матеріал, як липа, яка дуже зручна в обробці і поширена в іконописанні. Дошки, які я використовував для основи були піддані довгостроковому атмосферному сушінню. Основу я склеював із кількох частин (дошок) для запобігання короблення основи. Я зробив прорізи, які розширяються в глибину дошки (основи). Після цього мною були виготовлені по формі пазів шпуги із дуба, які потім я встановив у прорізи. Для ґрунтування основи я використовував столярний клей, який приготував в такий спосіб: розмелені плитки столярного клею залив холодною водою приблизно на 24 години, потім набухлий клей помістив в посудину, яку в свою чергу, помістив у посудину більшу за розмірами наповнену водою. Потім ці посудини ставляться на маленький вогонь, щоб клей не нагрівався і не прикіпав. Температура варіння клею 700.

Після варки готовий клей переливається в другу посудину, розбавляється гарячою водою, приблизно 3-5%. Клей наноситься дуже гарячим, широкою кісточкою по лицевій стороні заготовки так, щоб дошка добре проклеїлась одночасно також проклеюються і торці дошки тому, що волога проникає головним чином через них. Після проклейки я дав заготовці добре висохнути.

Грунт (левкас) готується таким чином. В розчин клею 1 до 5 (1 частина клею на 5 частин до води) висипається просіяна крейда, щоб утворилась однорідна густа маса. На дошку цей розчин наноситься широкою кісточкою 2-3 раза з проміжними просушками. Після цього, до розчину добавляється ще певна кількість крейди, щоб утворилась густа сметаноподібна маса, яку наноситься на поверхню за допомогою шпателя, та ним же пригладжується. Чим тонші шари левкасу, тим менше шансів, що він розтріскається, цих слоїв може бути від трьох до чотирьох. З торцями проводиться такий самий процес.

Після цих всіх процесів, коли левкас добре висохне, можна приступити до вирівнювання поверхні за допомогою шліфшкурки трохи змоченої в воді, треться поверхня колообразними рухами із сторони в сторону невелику ділянку (15х15 см). Після закінчення роботи дошка повинна добре висохнути.

Коли всі роботи по підготовці грунту завершені, можна приступати до нанесення рисунку.

Рисунок повинен бути графічно чітким. Легко в іконі наносяться деталі: архітектура, ландшафти. В свою чергу лик, волосся, фігура повинні бути намальовані вільно, соковито, живописно, але в них не повинно бути безпорядку. Кожна лінія має бути виправдано строгою.

З точки зору композиції, рисунок повинен бути правильно розміщений на площині, без перекосів і зміщень.

Для золотіння на першому етапі використовують шарлак пластин який розводиться спиртом. Його наносять за допомогою м’якої кісточки тонким шаром рівномірно розтягуючи 1-2 рази. Після висихання шарлаку, наноситься тонким шаром масляний лак (ПФ-283), який сохне певний проміжок часу в залежності від температури в приміщенні. Він не повинен пересохнути або бути свіжим. Листки золота накладаються за допомогою широкої кісточки (лопатки).

Після нанесення на грунт рисунка та золотіння, можна приступати до закладення основних тонів, які займають найбільші площини. Після того, як закладені основні тони, можна приступати до прописання всіх ликів і контурів малюнка. Лінії брів, волосся, очей спочатку виводиться тонко ледь-ледь помітно, потім підкреслюються. Лінія носа прогинається двічі і своєчасно розширюється і звужується. Брови проводяться двома трьома паралельними лініями (переважно чорною фарбою), зменшуючись по ширині в сторони. Краса лінії залежить від витонченості, різної її насиченості і ритмічної плавності. Ритмом в іконі називається мистецтво проведення лінії певного розміру, певної сили, в певному місці, і в певному напрямку. Після розпису по одягу, наносяться бліки, вони розділяються на 2-3 площини які кожній раз зменшуються на площині. Їх перший тон трохи світліший від фону, другий значно світліший і меншій по площині і третій самий світлий.

Закінчену ікону, яка добре висохла, кладуть в горизонтальне положення, потім добре протирають від пилюки і наносять тонкий шар лаку за допомогою кісточки.

Давній документ, який має змістовне описання образа Ісуса Христа, є письмо Публія Лентула, бувшого в час Октавія Августа