Постійне змішення теоретичного дизайну (дизайнів), ідеологічного уявлення про дизайн (дизайнах), власне професійних художньо-проектних аспектів діяльності дизайнера і нарешті|урешті| дійсної істоти дизайну в цілому|загалом|, як соціального явища, приводить|призводить| до того, що замість знання про дизайн все ширше розгортаються різні його міфологічні реконструкції.

Цікаво, що уявлення про дизайн піддалися в цьому відношенні мінімальним зрушенням|зсувам| за декілька десятиліть.

На прикладі|зразку| довоєнних матеріалів, коли слово "дизайн" уживалося набагато частіше в майбутньому часі, чим в сьогоденні, ми можемо побачити ту ж різноманітність "майбутніх дизайнів", що і в літературі 60-х років, а зіставлення матеріалів, розділених трьома десятиліттями, показує їх внутрішню ідентичність (у підходах) при всіх зовнішніх відмінностях.

"Причина, по якій речі недостатньо хороші|добрі|, причина, по якій хороший|добрий| дизайн не приносить дивідендів промисловцям, полягає просто в тому, що ми не знаємо, що є|з'являється| хорошим|добрим|. Дизайнер речей для мас повинен позбавитися від слабкості - думати|вважати|, що художник|митець| в нім відрізняє його від інших людей. Він має бути рядовою людиною, безумовно рядовою людиною, що навчилася своїй професії. Інакше його роботи можуть подобатися йому, але|та| не подобатися нікому іншому, окрім|крім|, можливо, декількох снобів".

Єдино, що відрізняє цей вислів|висловлювання| середини 30-х років від висловів|висловлювань| сьогоднішнього дня (у цій традиції), полягає в тому, що сьогодні дизайнери розуміють, що досить входити в роль рядової людини, щоб|аби| вирішувати ту ж задачу.

"Зараз споживач більше розбирається і надає більше значення якості продукції і дизайну... Завдяки своїй підготовці, майстерності і професійному чуттю він може створити набагато тісніший зв'язок між формою продукту і потребою споживача. Він дійсно є|з'являється| представником споживача на виробництві".

Масштаб масового виробництва в найбільш розвинених капіталістичних країнах дозволяє уникнути кризи кількісного перевиробництва|надвиробництва| тільки|лише| в тому випадку, якщо|у тому випадку , якщо| споживач готовий змінити|позмінювати| один продукт, що є|наявний| у нього, на іншій, однорідний по основній утилітарній функції, виключно|винятково| із-за додаткових "малозначимих" (значущих для нього) відмінностей. Необхідно все частіше змусити|примусити| змінити|позмінювати| один продукт на іншій і відносно рідше - купити принципово новий продукт; монополія грає все велику роль по відношенню до конкуренції. Сама можливість|спроможність| пропозиції|речення| ілюзорної новизни|новинки| продукції як дійсній потребі реалізується тільки|лише| в тих умовах, коли ілюзорні якості, символічні відмінності продукту по відношенню до іншого набувають значення дійсних потреб, іншими словами, коли вони стають цінністю. Фактично, на ринку конкурують вже не стільки самі продукти, скільки їх дійсна або ілюзорна новизна|новинка|. Оскільки конкурентоздатним|конкурентоспроможним| товаром стає багато в чому вже не сам продукт, а приписувані йому якості, сфері виробництва стає життєво необхідний особливий апарат (служба) професійного створення|створіння| символічних відмінностей, що володіють цінністю для самого споживача, і привнесло цих якостей в продукт вже на стадії його проектування. Очевидно, саме в цьому слід бачити сенс|зміст| виникнення і розвитку організованого комерційного дизайну, і цим багато в чому визначається його складний характер|вдача|.

В період створення|створіння| марксистської політекономії поняттям цінності продукту можна було з|із| повною|цілковитою| підставою|основою| нехтувати і включити його в поняття споживної вартості. Елементарність масового споживчого ринку приводила|призводила| до того, що споживалися продукти промислового виробництва, що задовольняли прості утилітарні потреби, - номенклатура виробів масового споживання|вжитку| була надзвичайно вузькою. У цих умовах само придбання|надбання|, володіння річчю було певною змістовною і символічною культурною цінністю. Володіння набором предметів, що служили протягом багатьох років, десятиліть, а у ряді випадків і поколінь, не тільки|не лише| визначало рівень буття сім'ї (окремої людини), але і служило виразом|вираженням| його статусу і в неформальній групі. Тому утилітарна корисність речі, споживна вартість і її цінність практично збігалися. Правда, в дуже вузькому шарі елітарного споживання|вжитку| діяли вже складніші стосунки.

У вартість продуктів малосерійного промислового або ремісничого виробництва, орієнтованого на вузько елітарний споживчий ринок, вже входила додаткова цінність продукту, що не має прямого взаємозв'язку з|із| його утилітарною цінністю, привнесена працею художників|митців|, що прикрашали продукт відповідно до смаків свого споживача. Функцію привнесло в утилітарний продукт додаткових якостей, що збільшували його цінність в очах споживача (а значить, і його вартість), виконувало прикладне мистецтво. Проте|однак| і цей елітарний рівень споживання|вжитку| був по суті своїй елементарним: при всьому значенні, яке додавалося|наділяло| додатковим якостям, привнесеним в річ прикладним мистецтвом, товаром все ж таки|все же| була сама річ - її утилітарні властивості. Придбання|надбання| самих додаткових якостей в чистому вигляді|виді|, безвідносно до утилітарної цінності речі навіть і в цьому елітарному споживанні|вжитку| було ще вужчим. Тоді річ розглядалася|розглядувала| вже не як утилітарний предмет, не як річ, а як витвір мистецтва і відповідно оцінювалася|оцінювала|: сільниця Бенвенутто Челліні або кераміка Бернара Палісси фактично вже не були речами, а тільки|лише| витворами мистецтва.

Дизайн - форма організованості (служба) художньо-проектної діяльності, що проводить|виробляє| споживчу цінність продуктів матеріального і духовного масового споживання|вжитку|.

Таке визначення описує фактично всі області роботи дизайнерів (з|із| тим, що в нон-дизайне| з'являється|появляється| деяка специфіка) і є|з'являється|, таким чином, загальним для дизайну. Наше визначення виводиться з|із| дизайнерської діяльності, із|із| загальної|спільної| системи розгляду соціального фону, тому воно носить конкретно-історичний характер|вдачу|, що дозволяє відокремити|відділити| сучасний дизайн від колишніх видів діяльності по створенню|створінню| "формальних якостей об'єкту" (Мальдонадо) і від інших, можливих в інших соціальних умовах форм спрямованості і організованості дизайнерського проектування. Ми визначаємо дизайн як службу, щоб|аби| підкреслити роль професійної організованості дизайнерського проектування. Ми виносимо у визначення "масове споживання|вжиток|", а не "масове виробництво" тому, що об'єктом конкретної дизайнерської діяльності по створенню|створінню| додаткової споживчої