Про те, що всі три були і в Коломиї, свідчать спогади Михайлини Рошкевич, де вона пише: «Раз в Коломиї на вечерку мандрівничім... несподівано для нас всіх з'явився Франко з закордонними українцями» (Спогади про Івана Франка. — Львів, 1956. — С. 138). До Коломиї Іван Франко з Олександром Кони-ським та Федором Миколайчиком приїхали вранці 7 серпня 1884 року. Прийшли на студентське віче, яке відбулося в залі колиш-ньої етнографічної виставки, організованої 1880 року на Затишу (так називався тоді район, у якому тепер розташований музей народного мистецтва Гуцульщини, а 1884 року тут був незабудований майдан, а з західного боку стояв тимчасовий павільйон етнографічної виставки). Іван Франко виступив на тому вічі, закликавши заснувати літературно-науковий журнал у Львові та радив звернутися по допомогу до Товариства імені Тараса Шев-ченка (Діло. 1884. — Ч. 106).

Увечері мандрівна група студентів організувала в залі Га-лицького готелю вечірку. Тепер тут на другому поверсі зал зіб-рань працівників міськторгу, а на першому — гастроном «Коломийчанка» (проспект Відродження). На цій вечірці вперше в Галичині публічно виступили з доповідями жінки — Ничаївна та Підлящецька (Іван Франко. Статті і матеріали — Т. V. — 1956, — С. 416).

Цікава стаття з цих часів, а також про пізнішу гостину київських гостей у селі Белелуї (тепер Снятинського району), з'явилася згодом у львівському двотижневику «Жінка» (число 11—12 за 1884 рік)., Написав її Кирило Трильовський.

Наступного дня, 8 серпня, мандрівники вирушили через Ланчин до Делятина, а відтак 9 серпня подалися на Микуличин (те-пер села Надвірнянського району). Десятого серпня всі повер-нулися до села Дори, де поділилися на дві групи: одна пішла до Микуличина і на Чорногору, а друга позернилася до Делятина. Одинадцятого серпня мандрівники роз'їхалися по своїх рідних.

Ще 7 серпня у Коломиї Теофіл Окуневський, який брав та-кож участь у студентському вічі й на вечірці, запросив Олександ-ра Кониського, Івана Франка й Федора Миколайчика до своїх батьків у село Яворів поблизу Косова. В гостинній оселі Іполита Окуневського вони перебули два-три дні, а звідтіля поверну-лися через Снятин до Белелуї, де відвідали щирих Озаркевичів.

Мій батько Омелян Білинкевич під ту пору (1881—1885) учителював у Белелуї і також буз частим Гостем у хаті Озарке-вичів. Був Там і під час навідип Івана Франка й київських гостей та дещо розповідав мені про ту зустріч. Роз'їхалися гості 13 або 14 серпня. Іван Франко, Олександр Кониський і Федір Миколайчик повернулися до Львова.

СТВОРЕННЯ РАДИКАЛЬНОЇ ПАРТІЇ ТА ВІЧОВИЙ РУХ

Радикальна партія була заснована в Галичині 1890 року. Її програма відповідала потребам селянства. З поширенням ра-дикального руху пожвавішало політичне життя в краю. Віча, які почали масово скликатися селами, гуртували народ, підносили його людську гідність...

Перше народно-радикальне віче на Прикарпатті відбулося 2 лютого 1891 року в Коломиї, в залі «англійського» готелю «Ціта». Іван франко не був задоволений виступами селян, а най-дужче дратували його промови інтелігентів. Лишень кілька хлі-боробів виступили сміливо й розумно з приводу виборів та від-верто засудили надужиття влади і запропонували конкретні за-ходи v боротьбі з тими зловживаннями (Народ. — 1891. —№4.— С. 57—58 та Кур'єр Львовскі. — 1891. — Ч. 35).

Року 1893 Іван Франко приїздив до Коломиї десь у першій половині липня, щоб вирішити питання про збір коштів та ви-дання радикальних часописів і книжок. Про це дізнаємося з лис-та Михайла Павлика до Михайла Драгоманова від 19 липня 1893 року, в якому той повідомляв адресатові, що до Коломиї приїхали Іван Франко, Северин Данилович і київський гість Микола Ковалевський — письменник і громадський діяч, який спеціально займався збиранням коштів на прогресивні видання з Галичині (Перепнска М. Павлика з Михайлом Драгомановим.-— Т. VII. — С. 242).

Удруге того року приїздив Іван Франко до Коломиї 30 липня, аби взяти участь у загальних зборах щодо заснування радика-льного товариства «Народна воля», яке поставило собі за мету підняти політичну свідомість селянства (Народ. — 1893. — № 16. — С. 172). Збори відбувалися в залі павільйону в міському парку над потоком Радилівкою. Той павільйон десь у 1960-ті роки розвалився.

Загальні збори «Народної волі» почалися о 15 годині за участю понад 300 осіб, переважно селян. Відкрив зібрання ад-вокат Северин Данилович. Він пояснив мету новоствореного Това-риства. Після виступів Михайла Павлика, Івана Герасимовича та ще декількох осіб почалися вибори членів виділу Товариства і ного голови. На пропозицію Кирила Трильовського головою обрали Івана Франка, а членами виділу — Северина Данило-вича, Михайла Павлчка, Івана Герасимовича, Кирила Трильовського й селян Івана Сапдуляка зі села Кардова, Івана Дорундяка з Кийданча, Н. Фокшея з Москалівни і Василя Кщданецького з Печеніжина (Діло, — Ч. 159. —

С.1-2).

Подякувавши за довір'я, Іван Франко виголосив довгу про-мову, в якій охарактеризував свою і Павликову дев'ятнадцяти-річну працю над організацією та піднесенням рівня свідомості наших рільників. «Такі то були часи, — сказав поет, — нас люди цуралися, та просто боялися... З часом ми пізнали грунтовніше, яка біда наших селян так глибоко запустила свої коріння. Ми стали соціалістами, обгорнули своєю любов'ю нужденний наш нарід. Її... і стали усвідомлювати його. Ми стали радикалами, бо на грунті Галицькім треба було