У донесенні коломийського старости Кучковського від 5 бе-резня 1880 року, направленому до Львівського намісництва, на-писано: «Ц. К. жандармерія заарештувала цього незнайомого і сьогодні (тобто 5 березня. — І.. Б.) припровадила до староства» (Іван Франко: Документи і матеріали. — К., 1966. — С. 87).

Але і в цьому документі достеменно не визначено, яка. саме жандармерія привела Івана франка до староства — Яблунівська чи Коломийська. З наведеного тексту випливає, що; та сама, жан-дармерія, яка заарештувала поета, тобто Яблунівська, та ж і привела його 5 березня до староства, а з 4 на 5 березня тримала його під арештом у Яблунові. Якщо це справді так,, то припу-щення, що цю ніч Іван Франко перебував під арештом у Коло-мийській ратуші, можна відкинути.

Після допиту, що його влаштував Коломийський староста Кучковський, «незнайомий» признався, що він і є той Іван Франко, якого 1878 року судили у Львові за соціалізм (Іван Франко. До-кументи і матеріали. — С. 87—88). Староста Кучковський звелів відправити поета до Коломийської в'язниці, що рбзташовувалася на теперішній, вулиці Михайла Павлика (Там же. — С 87—88). Того ж дня, 5 березня, в'язниця рапортувала Коломий-ському повітовому судові, що Іван Франко припроваджений До тюрми і поміщений у камері № 6 (Там же, С. 88). Шостого бе-резня слідчий суддя повітового суду Анджейовський ухвалив роз-почати попереднє слідство проти І. Франка, а 7 березня допитав поета. Іван Франко подав скаргу до радної палати, яка того ж дня відхилила її як безпідставну.

Восьмого березня у зв'язку з Франковою справою бул.и заареш-товані Кирило Геник із Нижнього березова та селянин Антін Мельник із Яблунова,- а також Порфир Гладій, родом із Нижньо-го Березова, але замешкалий у сусідньому селі Лючі (ЛЦДІА, фонд 663, с. 113, арк. 20—20/а). Їх Анджейовський переслухав 9 березня. А'тим часом Косівське староство повідомило, що там-тешня жандармерія провела ревізію в хаті Миколи Колцуняка, учителя в селі Шешорах, родом зі села Ковалівки на Коломийщині. його припровадили до Коломийської в'язниці 15 березня 1880 року (ЛЦДІА, фонд 663, с. 113, арк. 57—57). Водночас 19 березня у Львові допитали студента Семена Барановського (Іван Франко. Документи і матеріали. — К., 1966,— С. 94).

Слідчі органи в Коломиї намагалися об'єднати Франкову групу з косівською групою Фокшеїв і Павликів й ухвалою від 18 травня 1880 року Коломийський окружний суд таки об'єднав ці дві кримінальні справи, але прокурор на основі матеріалів слід-ства 29 травня відокремив їх (В. Калинович. Політичні процеси Івана Франка та його товаришів. — Львів, 1967. — С. 115).

Суд над групою Івана Франка відбувся 4 червня 1880 року. Він виправдав Кирила Геника і Миколу Колцуняка і передав їхню справу до Львівської крайової шкільної ради для притяг-нення обидвох до адміністративної відповідальності (Там же.— С. 115). Антона Мельника та Порфира Гладія вирішив випустити на волю (ЛЦДІА. с. 114, арк. 11). Це рішення виконали 6 черв-ня. Микола Колцуняк писав у листі до Володимира Барвінського: «...зістав їм від підозріння о соціалізм увільнений і на волю пущений, однако титул і посада учителя на завісі аж до скін-чення дисциплінарного слідства (Рукописний відділ Наукової бібліотеки АН УРСР ім. Василя Стефаника. Фонди Барвінських).

Того ж дня, 6 червня, рішенням окружною суду переведено Івана Франка з камери обводового суду до камери суду повіто-вого для відбування триденного арешту за порушення паспорт-ного режиму (В. Калинович. — С. 116).

Десятого червня 1880 року в книзі доручень за номером 3775 возний судової в'язниці склав список усіх ув'язнених групи Івана Франка та косівської групи Фокшеїв і Павликів. Поруч із пріз-вищами Кирила Геника, Миколи Колцуняка, Антона Мельника, Порфира Гладія та Параски Павлик в'язничний возний зазначив, .щ6 перелічені особи вийшли з тюрми 6 червня, а тому їх не .ознайомлено з вироком суду. А Фокшеї, Анна Павлик та Іван Франко проставили дату 10.УІ і підписалися під цим документом (ЛЦДІА, фонд 663, арк. .12, с. 114). Це свідчить про те, що Івач .Франко вранці 10 червня 1880 року ще перебував у в'язниці Цтелер на вулиці М. Павлика). Того ж дня поета передали в роз-порядження староства і посадили під арешт у міській ратуші, а її червня відправили під жандармським конвоєм етапом Коломик-Станіславів-Стрий-Дрогобич-Нагуєвичі. Дехто намагається довес-ти, що супроводили поета під конвоєм, не потягом, а пішки. Однак із цим не можна погодитися, бо таку відстань за нецілих три дні ледве чи можна було подолати та й чи пристали б на таку «мандрівку» самі жандарми?

У Стрию Іван Франко написав вірші «Милосердним» і «Чо-вен» (Іван Франко. Зібр. творів у 50 томах. — Т. І.— С. 53—54 та 65—66). Тринадцятого червня припровадили І. Франка до Дрогобича, і після обіду жандарм пішки допровадив поета до рідного села Нагуєвичів. Так закінчився другий арешт Івана Франка, який тривав 3 місяці, а точніше 102 дні — з 4 березня до 13 червня 1880 року.

Про той підконвойний маршрут Іван Франко згадував у листі до Михайла Драгоманова: «сей транспорт по поліцейським арештам... належить до найтяжчих моментів в моїм житті. Вже до Дрогобича я приїхав з сильною горячкою, а звідти послано пішки з поліціянтом до Нагуєвич. По дорозі нас заскочив дощ, який