РЕФЕРАТ

на тему:

Іван Франко і Коломия

ВСТУП

Причини, які спонукали Івана Франка покинути Львів та шукати порятунку у селі Нижньому Березові (тепер Косівського району) геніальний український поет і мислитель описав у листі до Михайла Драгоманова 26 квітня 1890 року: «Безтолковий процес, котрий упав на мене, як серед вулиці цегла на голову, і котрий скінчився моїм засудженням, хоч у мене не було за душею й тіні того гріха, який мені закидували, .., був для мене страшною і тяжкою пробою... Мене трактовано як звичайного злодія, по-саджено між самих злодіїв та волоцюг... Та не сама тюрма була для мене найтяжчою пробою: засуд Кримінального суду, а особливо те, що. я опісля застав на світі, сто раз тяжчий і несправидливіший засуд усеї суспільности, кинений на нас, страшне бо-лів мене. Мене викинено з «Просвіти», заборонено приходити на «Бесіду»... Ті, котрі хотіли мати зо мною яке-небудь діло, зустрі-чались зі мною тільки в секреті, що мене ще дужче принижувало... Старші народовці і священики нас цуралися, при нас стояла тіль-ки горстка молоді» (Франко Іван. Зібр. творів: У 50т.—Т.49.— С. 245—246).

Така важка атмосфера панувала у Львові весь час після ви-ходу Івана Франка на волю аж до виїзду до Нижнього Березова.

У листі до Михайла Павлика 10 лютого 1880 року поет скаржився: «От я з початком року (1879) найнявся до «Діла» новини писати; іншої роботи Володимир Барвінський не хотії уступити, ну, але тепер, по виході Шеля, дем го сокрушив (іде-ться цро брошуру Ганса Шеля під назвою «Суспільно-політичні сторонництва в Німеччині», виданій як додаток до 13-го випуску «Дрібної бібліотеки» 1879 року.— І. Б.), він відвернувся геть,— новшікн, правда, писати каже, але ані газет не дає, ані не пла-тить. Нікуди члече повернутися, так що я мушу від 1 березня їхати на а село, а. іменню у Ваші сторони, до Березова, до Геника, (Г 48- С, 229).

ВІД’ЇЗД ІВАНА ФРАНКА ДО КОЛОМИЇ

Про свій виїзд до Нижнього Березова Іван Франко повідо-мив листовно свою давню знайому і кохану Ольгу Озаркевич-Рошкевич, яка проживала тоді з чоловіком Володимиром Озаркевичем у селі Белелуї Снятинського повіту. Лист цей не збе-рігся, але є відповіді на нього Ольги Озаркевич 12 і 19 лютого 1880 року. їхня авторка порадила письменникові приїхати до Коломиї 1 березня, а з Кирилом Геником зустрітися у Коломиї аж 4 березня. Вона також порадила І. франкові приїхати увечері. Потяг прибував до Коломиї десь о 10-й вечора. «Стрінемося на двірци, — писала давня знайома,— а хоть в ринку. До котрого дому заїдемо, сказати не можу, бо не знаю, як їх означити... На, пиши до Березова, щоби коні по тебе прислав до «К. З.» в середу по полудню». (Іван Франко: Статті і матеріали.— Львів, 1958.— Збірник 6. — С. 40.)

Дехто розшифровує криптонім К. 3. як «Коломийська заліз-ниця». Але, на мою думку, безпідставно. По-перше, літери великі, а. по-друге, навіщо було гнати коней аж на станцію. Швидше всього це ініціали якоїсь особи. Припускають, що Ольга Озарке-вич мала на увазі Корнила 3аклинського, який під ту пору ніби-то проживав у Коломиї і працював професором тутешньої гім-назії. Але й .цей здогад нічим не підтверджений.

Де вони — Ольга й Володимир Озаркевичі та Іван Фран-ко-— мешкали ті два дні (з першого на друге та з другого на третє березня) не встановлено. Про ці зустрічі довідуємося з листа Ольги Озаркевич до Івана Франка, надісланого до Ниж-нього Березова на адресу Кирила Геника 8 березня 1880 року. Цього листа, затримала Коломийська прокуратура, і до адресата він не дійшов. (Там же. — С. 42—45).

Озаркевичі повернулися до Белелуї увечері 3 березня. На станції Снятин «коней не застали і просидівши в залі від 11 години ночі до 5 години ранку, доки не появився фіякр...» (Там же — С .43).

Іван Франко, переночувавши в Коломиї з третього на четвер-те березня, дочекався коней і разом з Кирилом Геником поїхали де Нижнього Березова. Дорогою зупинилися в Яблунові (тепер селище Косівського району) біля шинку Глікштерна відпочити й перекусити. Там Івана Франка й заарештували.

АРЕШТ У ЯБЛУНОВІ ТА УВ’ЯЗНЕННЯ В КОЛОМИЇ

Того ж дня, 4 березня, в четвер, у Яблунові був ярмарок і зібралося багато народу. Збільшено також, як на лихо, і число чергових жандармів для дотримання порядку. Заарештували поета чергові шандарі Домінік Капустінський та Альберт Філь. У судді Анджеєвського вони пояснили, що саме викликало у них підозру до незнаної особи. Жандарм Капустінський заявив, що насамперед його насторожило те, що Геник часто вибігав з бу-динку Глікштерна і наче когось шукав. Відтак, коли Капустін-ський зайшов до приміщення і зажадав від підозрюваного доку-мента, незнайомець не відповів і був збентежений. Геник також був якийсь неспокійний. Коли Капустінський, залишивши їх, вийшов до іншої кімнати, незнайомий і Геник миттю вибігли на вулицю. Це ще дужче насторожило жандарма, і. він заарештував І. Франка (ЛЦДІА, фонд 663, опис 1, с. 114, арк. 142—145).

Жандарм Альберт Філь поцікавився підозрілим на вулиці «Незнайомий не мав при собі паспорта і назвав себе Кароль Срочинський, показавши на таке ім'я тільки проїзну карту. Для того ми завели його на постерунок, а звідтіля припровадили його в Коломию» (ЛЦДІА, фонд, 663, с. 114, арк. 160). Проте в їхніх зізнаннях не сказано, коли «незнайомого» припровадили