Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел ( 63 позиції ). Обсяг роботи 55 сторінок.

Розділ 1.

Жанри пригодницького і тюремного роману у творчості Івана Багряного.

1.1. Сюжетно-композиційні особливості романів Івана Багряного.

Життя Івана Багряного сповнене небезпеки і суцільного дискомфорту. Але незламною була віра письменника в перемогу сил добра над силами зла, розбрату. Саме цим світлоносним цілющим оптимізмом пройнята уся його творчість, в тому числі і роман «Тигролови». Задум твору виношувався під час перебування автора у баклагу, коли, втікаючи з концтабору, він блукав тайгою та переховувався в оселях мужніх далекосхідних мисливців-звіроловів, нащадків вихідців з України. Сам автор згадував: «Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України. Все це сказати щиро було мені навіть цікаво» [цитую за 41; 44]. З цієї цікавості, очевидно, й народився 1943 року пригодницький роман «Тигролови» (первісна назва твору «Звіролови»). Твір побачив світ 1944 року і незабаром був відзначений премією на літературному конкурсі у Львові. До оприлюднення результатів конкурсу Іван Багряний тримав свій роман у таємниці. Твір мав неабиякий успіх. Пізніше він з’явився в перекладі кількома європейськими мовами і здобув добрі відгуки літературознавців тих країн.

Пригодницька повість як літературний жанр має власні, суто умовні (як, зрештою, у всіх літературних жанрах) формальні ознаки, що з поміж них на перше місце слід поставити чіткий поділ персонажів на дві категорії: позитивних та негативних, а також обов’язкову кінцеву перемогу доброго начала над злим [ 20; 5 ].

Пригодницький роман. Уже сама назва жанру викликає зацікавлення читача, особливо молодого. Пригоди – це завжди романтика, мрія. Роман «Тигролови» написаний у романтичному стилі з елементами пригодницького жанру. Сюжет оповіді захопливий і насичений подіями. Тож читач перебуває в постійному емоційному напруженні: втеча з поїзда, пригоди в тайзі, знайомство з різноманітними людьми. Перше кохання героя робить оповідь цікавою й динамічною.

Взагалі пригодницький жанр в українській літературі представлений не дуже широко і майже не знайомий. Особливістю роману Івана Багряного «Тигролови» є те, що він поєднав у собі дуже серйозні, глибокі проблеми з романтикою пригод. Пригоди. У свою чергу. Зображені різні за своєю вагою та значущістю: від таких, як втеча головного героя з ешелону смерті і боротьба за виживання в диких тайгових нетрях, до смішних (спостереження над лісовими мешканцями - козою з козеням, гадюкою) і до пригод «почуттєвих» (Григорій випадково підгледів, як купається Наталка, і мучиться, чи вона не помітила його й не образилася).

Відповідно до законів жанру у романі повинна бути велика кількість дійових осіб, кілька сюжетних ліній, життя героїв зображене протягом значного відрізку часу. В Івана Багряного цього немає, і з цього погляду «Тигролови» скоріше мали б бути повістю. Але масштаби проблем, їх широта й глибина (Україна колишня – Дем’ян Многогрішний, перші поселенці – Україна 30-х років ХХ віку; Україна лісова, ідилічна «Сіркова держава», в якій панують свої закони, далі БАКЛАГ, заробітчани) дають підставу вважати твір не повістю, а романом.

Характер головного героя Григорія Многогрішного вже на початку подається цілісним, сформованим. Але й він розвивається, як і належить характерові позитивного героя пригодницького твору, по лінії благородства. Юнак тікає з ешелону смерті – і в сотень інших арештантів піднімається дух, з’являється надія як не на порятунок, то на помсту своїм мучителям. Блукає в нетрях у пошуках порятунку й безпечного місця – і рятує дівчину – мисливця від розлюченої медведиці, хоча сам був на межі смерті від фізичного виснаження. Користується гостинністю родини Сірків – і стає їм за сина та брата. Закохується в Наталку, страждає, але приховує свої почуття, щоб не наражати дівчину на небезпеку, – і дає їй врешті – решт омріяне щастя взаємної любові.

Роман закінчується щасливо. Але читач не тільки із завмиранням серця слідкує за перипетіями сюжету, пригодами героя, а й дізнається багато чого з історії, географії, ботаніки, зоології, українознавства й політики тоталітарного режиму. Тому твір виходить за рамки пригодницького роману і містить у собі великий пізнавальний та виховний потенціал.

На перший погляд, «Тигролови» можна вважати соціально – побутовим романом про мисливців в Уссурійській тайзі. Проте, в основу його покладено враження письменника від перебування у таборах ДВК (Дальневосточного края). Тому слід звернути увагу на політичний бік роману «Тигролови», на ідеологічний конфлікт – зав’язку роману що бере початок із радянської молодості Івана Багряного – між людською одиницею і тоталітарною системою. В романі автор яскраво змальовує людину і величезну тоталітарну систему, яка всіма способами намагається пригнобити людську силу та незламність духу. В образі людини в романі постає мужній Григорій Многогрішний, а в образі тоталітарної системи Іван Багряний показує слідчого Медвина та його прихильників. Автор блискавично змальовує перемогу людини над тією системою тобто перемогу добра над злом.

Захоплююче стрімко розгортаються події роману, напружено розвивається конфлікт. Сюжет «Тигроловів» насичений надзвичайними подіями, несподіваними крутими колізійними поворотами, динамічним її розгортанням. Читач перебуває у постійній напрузі: втечі, переслідування, атмосфера таємничості, загадковості, сенсаційні випадки чи повідомлення, сміливі припущення й розгадування поглинають увагу, стирають грані між уявним і дійсним світами.

Як вже зазначалося, роман Івана Багряного «Тигролови» є багатоплановим. Про те, що роман «Тигролови» є багатоплановим свідчить композиція, зумовлена жанровими особливостями: твір складається з