Стратегія самотньої боротьби Христа зі страхом та нерішучістю в Гетсиманському саду помітна в авторському коментарі про те, що в камері смертників Чумак залишений усіма, а замість янгола з потіхою до нього у мареннях приходять брати, мати й кохана дівчина Катерина.

Тема розняття на Голгофі представлена, коли Андрій вислухує «сповідь» засудженого чекіста Копає ва перед смертю останнього, – це відповідає фактові каяття перед Ісусом розбійника на хресті та негайна обіцянка Христа дати йому вічне життя. У камері попереднього ув’язнення, розгублений зрадою, арештом і самотою Чумак намагається забутися у сні й спогадах; «на тіло відразу напали армії блощиць і жалили його, мовби кропивою. Але Андрій і не думав рятуватися, він віддав тіло на розтерзання – нехай» [4; 43].

«Пряме», свідоме наслідування Христа знаходимо в отця Петровського й Чумака під час розповіді у камері про Гетсиманський сад: «Петровський розповідав про муки Христа, очевидно, шукаючи в стоїцизмі й безмежній вірі основоположника вчення про братерство й любов моральної сили для себе» [4; 229].

Таким чином, як і в романі «Тигролови», так і в «Саді Гетсиманському» наявна величезна кількість символічних образів, які відіграють важливу роль, а саме: образ дракона, уособленням якого є Йосиф Сталін; образ зацькованого ізюбра, в якому Григорій Многогрішний вбачає себе, свою долю, яка жорстоко позбавила його простих радощів життя; образ тигра як символу тайги; Медвин – символ тоталітарної системи.

У романі «Сад Гетсиманський» символічним є образ Іуди як символ зради; Христос як символ незламності духу; чаша як символ страждання; образ дороги – Хресної дороги, яку, як і Христос, мужньо проходить головний герой Андрій Чумак.

Розділ 2.

Образ героїчної особистості

2.1. Засоби характеротворення

У першу чергу слід зазначити, що людина особистістю не народжується, вона нею стає. У процесі життя у людини утворюються динамічні стереотипи, які є фундаментом звичних дій, рис характеру [31; 135].

З дня народження людина зазнає найрізноманітніших впливів навколишнього середовища, на які вона неминуче повинна відповідати певною діяльністю, що часто закріплюється на все життя і виявляється у певних рисах характеру. Ось, наприклад, головний герой роману «Тигролови» - Григорій Многогрішний – весь час змушений боротися проти тоталітарної системи, яка поставила собі за мету знищити людське в людині, незалежно від її національності, посягнула на найсвятіше – її життя. І невідомо чи настане спокійне, тихе життя в героя навіть після смерті найгіршого ворога – Медвина.

Люди народжуються з різними особливостями функціонування головного мозку, в процесі життя формуються різні морально-психологічні якості. В одній сімї за схожих умов виростають діти з різними рисами характеру. Яскравим прикладом цьому постає сімя Чумака, в якій виросло п’ятеро дітей: троє старших і видатних братів: командир дивізії Микола, моряк Михайло, льотчик-орденоносець Сергій, сестра Галя і Андрій – наймолодший із чотирьох братів, тільки він носить тавро «ворога народу». З цього випливає, що хоч і зросли вони в однакових умовах, проте мають надто різні погляди. З цього приводу слід звернутися до творчості Миколи Хвильового. У творі «Мати» Андрій та Остап зростають в одній сімї, в однакових умовах, однаково наділені материнською любов’ю, та, на жаль, Андрій віддячує матері не належним чином, а забирає в неї життя.

Багатогранність спілкування, обставин, в які потрапляють люди, створюють надзвичайно різноманітні умови життя та виховання. Емоційне життя людини знаходиться під прямим впливом характеру, який визначає індивідуальність та своєрідність особистості. Від інших рис особистості характер відрізняється, перш за все, своєю стійкістю і більш раннім формуванням, «людина керується скоріше тим, що їй природно», що «бажається». Коли людина починає діяти як особистість, то керується тим, що «має бути», що «треба», «як належить» [1; 34].

З цього приводу слід звернутися до образів Григорія Многогрішного та Андрія Чумака. Хіба не могли б вони жити тихо і мирно із своїми сім’ями, не бути «ворогами» тоталітарної системи? Звичайно, що могли, якби були іншими. Але вони як сильні героїчні особистості керуються своїми принципами: «має бути», «треба», «як належить».

Із розвитком особистості людина починає жити більш нормативно не тільки в розумінні загальної спрямованості, але й у розумінні засобів поведінки.

Оскільки у нашій роботі зустрічаються такі поняття як «людина», «особистість», «індивід», «індивідуальність», то спробуємо з’ясувати відмінність між ними.

Людина (homo sapiens) – це природна істота, в якої біологічне в процесі історичного розвитку, під впливом соціальних умов змінилося, набуло своєрідних специфічних людських особливостей.

Поняття «індивід» застосовується для одиничної природної істоти (homo sapiens). З’являючись на світ як індивід, людина включається в систему суспільних взаємовідносин і процесів, як носій свідомості, яка формується і розвивається в процесі діяльності.

Особистість – це конкретний індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Характерними ознаками особистості є її індивідуальність, під якою розуміють своєрідне, неповторне поєднання психологічних особливостей людини, як характер, темперамент, сприймання, пам'ять, мислення, мовлення, почуття, воля, особливості її мотиваційної сфери, а також наявність у неї свідомості, використання спрямованості її діяльності.

У романах Івана Багряного «Тигролови»та «Сад Гетсиманський» присутні позитивні особистості, тобто ті, які борються і негативні – ті, хто утискає, допитує.

У романі «Тигролови» Григорій Многогрішний – життєлюбний, повнокровний і повноцінний у почуттях, вчинках, здатний відстояти себе і близьких собі людей, захистити їх права та щастя. Загалом він – утілення Добра. Ще у романі щирістю і дружністю приваблюють Сірки – окрема держава Добра і безмежної