Уособленням Добра і Справедливості у романі «Сад Гетсиманський» виступає Андрій Чумак – це герой, що презентує свідомість інтелігента з трудової української родини. Він гордо терпить тортури і не ламається, бо за ним світ, де вічна лише людська душа, а система – минуща. Андрій Чумак, як і сам Іван Багряний, не жертвує собою чи кимсь іншим в ім’я ідеї, він живе в ім’я того, у що вірить. Для нього головне – не втратити в собі Людину серед цього ґвалту, не стати «пшиком», «діркою від бублика», не визнати себе винуватим без вини. «Ліпше умерти раз, – думає він, – умерти гордо, з незламною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі – морально і фізично» [3; 244]. Аналогічну думку вкладає Іван Багряний в уста Григорія Многогрішного: «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи» [3; 14].

Зло у романі «Сад Гетсиманський» уособлюють слідчі, з якими доля зводить Андрія Чумака на його шляху від камери звичайної до камери смертників та карцеру. Одним із найжорстокіших слідчих є українець Донець.

За маскою співчутливості наглядача Мельника приховується кат, що після розстрілу добиває ломиком ще живі жертви. Проте, найогиднішу, найбрутальнішу потвору нагадує жінка – працівник каральних органів. Андрій бачить молоду і навіть привабливу зовні особу, але це перше й оманливе враження. Енкаведистка стає фурією з димлячою цигаркою, розпутними очима та двадцятиповерховим матом. Такою автор змальовує майора Нечаєву, яка розпочинає слідство над заарештованим юнаком, дивлячись у його очі з шаленою ненавистю.

Хижаками в людській подобі, сповненими люті, змальовуються слідчі на сторінках роману.

Важливими психологічними характеристиками особистості є:

Стійкість особистості. В поведінці, у вчинках людини, системи його відношень, спрямованості, при всій її варіативності та залежності від конкретних життєвих ситуацій, спостерігається певна смислова єдність, стрижневість утворення, постійність психічного складу. Це дає можливість передбачити поведінку людини.

Мінливість особистості проявляється у пластичності, здатності урахувати зміни життєвого середовища. Якщо людина втрачає цю здатність, то вона буде поводити себе неадекватно щодо обставин, які складаються.

Єдність особистості – результат складної інтеграції окремих частин, у ході якої кожна риса виявляється нерозривно пов’язаною з іншими. Кожна окрема риса проявляє своє значення в залежності від її співвідношення з іншими рисами особистості.

Активність особистості – проявляється як в «загальному життєвому тонусі людини», в кількості «життєвої енергії», у ступені інтенсивності докладених зусиль, так і в її спрямованості. [1; 56 ].

Таким чином, можна зробити висновок, що характер людини формується в процесі її індивідуального життя під впливом суспільних умов. З цього можна зробити висновок, що герої Івана Багряного живуть в одному і тому ж суспільстві, але поводяться по-різному: хтось бунтує (Григорій Многогрішний, Андрій Чумак), а хтось пристосовується (родина Сірків, Морозів, Давид, Сашко). В процесі праці виявляються моральні, інтелектуальні, вольові та інші якості особистості. Серед чинників, які мають для людини життєве значення і впливають на формування її характеру, особлива роль належить вихованню. Виховання організовує обставини життя і спрямовує у потрібному напрямі життєві впливи, підкріплює їх.

Виховання відіграє важливу роль у формуванні особистості. Григорій Многогрішний, Наталка Сірківна, Андрій Чумак виховані в національному дусі. На думку письменника, в реальному житті подолати людину неможливо, якщо вона сповідує високі моральні принципи, відстоює національні ідеї.

Іван Багряний велику увагу приділяє вихованню людини. Він писав, що ми маємо «виховувати людей сміливих і гордих, людей, незалежних в думаннях і устремліннях, людей діла та ризику. Людей боротьби й фанатичної твердості й затятості. Людей, здібних на жертву» [2;115].

На достатньо високому етапі розвитку особистості починають діяти самовиховання і саморегулювання процесу становлення характеру. Здатність до самовиховання характеру, виявляється тоді, коли у неї формується світогляд і остаточно складаються ідеали, відповідно до яких вона починає свідомо планувати своє життя і визначати в ньому своє місце. З цього випливає, що не все залежить від сім’ї, виховання, суспільства, а в кожної людини є власний вибір.

Багрянівський герой, як правило, героїчна особистість. Це ми спробуємо простежити, використовуючи відомості про психологію особистості на прикладі романів «Тигролови» та «Сад Гетсиманський».

Творення характерів – це той головний засіб, через який письменник зображує життя. Людина в художньому творі виступає як характер. Тому необхідно з’ясувати, що ж таке характер.

Характер – це сукупність основних рис людської поведінки, що визначають індивідуальні особливості героя. Характер розкривається тільки у зв’язку з певними обставинами. Обставини – це середовище, соціально-побутові умови, життєві ситуації, в яких безпосередньо діє людина. [34; 256]. Вони не будуються довільно, вони мають бути художньо виправданими, відповідати об’єктивним закономірностям реального життя.

Образ-характер виникає поступово. Він вимальовується за допомогою діалогів, монологів, авторських описів, розповіді, взаємодії з іншими героями, роздумів про життя людей, ставлення до природи. Ці численні складники дуже важливі у зображенні багатогранного характеру. Він має бути узгодженим із вчинками героя, витриманий у такому дусі, щоб впродовж всього твору відчувалось, що герой є та сама особа. З цього приводу слід згадати як поступово формувався характер Григорія Многогрішного та Андрія Чумака, адже їхні риси характеру проявлялись у вчинках, спілкуванні з людьми, монологах,