В Україні вирощують, крім цих, такі сорти цукрових буряків: Аметист, Аксель, Ангела, Астро, Гала, Дана, Емма, Екстра, Ківа, Кий, Лазер, Лєна, Мерлін, Оватіо, Матадор, Пілот, Прізма, Різор, Ріма, Соня, Тіпо, Тіптоп, Яміра. Ярина, Хілма. ЛБ ЧС 39, ЛВ ЧС 31 та ін.

5. Біологічні особливості.

Оптимальна температура ґрунту для проростання насіння і росту буряків +20…+25°С. Але за такої температури ґрунт швидко пересихає. Щоб не допустити цього, сівбу починають, коли середньодобова температура ґрунту на глибині 10 см становить + 5…+6°С, і ґрунт добре розробляється.

Сходи буряків витримують без значної шкоди поступове зниження температури до мінус 3°С. В міру зміцнення рослин холодостійкість їх підвищується, і при з'явленні першої пари справжніх листочків витримують заморозки до 8 °С. Досить стійкі буряки й проти осінніх приморозків, що дає можливість продовжити їх збирання до кінця жовтня. Слід мати на увазі, що при надранніх строках сівби, особливо в затяжну холодну весну, може з'явитися значна кількість цвітущних рослин.

Цукрові буряки характеризуються високою жаро- і посухостійкістю. Якщо в інших рослин інтенсивність фотосинтезу при 30 °С різко знижується, то в цукрових буряків вона майже така сама, як і при 20 °С. При температурі 40 °С фотосинтез продовжує переважати над диханням.

Цукрові буряки мають підвищену вимогу до світла. Сонячна погода за достатньої вологості ґрунту сприяє інтенсивнішому нагромадженню цукру. Цукрові буряки на утворення одиниці сухої речовини витрачають води значно менше (397), ніж інші технічні культури. Проте транспіраційний коефіцієнт дуже коливається залежно від вологості ґрунту, величини врожаю і погодних умов.

Оптимальна вологість ґрунту для буряків у більшості випадків становить близько 60 % ПВ, але залежно від гранулометричного складу грунту, норми добрив, погодних умов вона становить 50-90%. При нестачі вологи коренеплоди набувають надто видовженої форми, а при надмірному зволоженні ґрунту — вкороченої, округлої. При масі коренеплоду 400-500 г цукрові буряки за вегетацію на транспірацію витрачають близько 30-35 л води. При врожаї 400-500 ц/га їм необхідно 300—400 м3 води. З підвищенням концентрації ґрунтового розчину зменшується витрата води на утворення одиниці сирої маси, а також на одиницю асиміляційної поверхні.

Спостерігаються великі коливання у витраті рослинами води в окремі періоди вегетації, залежно від інтенсивності їх розвитку, температури та вологості повітря і ґрунту. Найбільше води випаровується наприкінці липня — на початку серпня, найменше — у травні. Якщо в травні одна рослина випаровує лише кілька грамів води за добу, то в липні — 1-2 л. Найбільш критичним періодом у розвитку цукрових буряків є кінець липня — початок серпня, коли на врожай негативно впливає нестача вологи. Це пояснюється високою температурою в даний період і великою листковою поверхнею рослин.

Цукрові буряки добре ростуть на родючих, глибоких чорноземних, добре водопроникних ґрунтах, багатих на поживні речовини. Вони дуже реагують на аерацію і склад ґрунтового повітря при нейтральній або лужній реакції (рН 6,5-7,5) ґрунтового розчину. Кислу реакцію витримують погано.

Для формування високого врожаю цукрові буряки потребують великої кількості поживних речовин, особливо азоту, фосфору і калію. При врожайності 450 ц/га вони виносять з ґрунту. 216 кг азоту, 56 — фосфору і 188 кг калію. Азот потрібний для утворення білкових речовин, без яких не-можливий ріст рослин, фосфор і калій сприяють одночасному підвищенню

врожаю та цукристості буряків. Надмірне, зокрема азотне, живлення гальмує кристалізацію цукру і збільшує вихід патоки.

6. Агротехніка вирощування цукрових буряків.

6.1. Вимоги до грунтів. Цукрові буряки краще вдаються на родючих,
глибоких чорноземних, добре водопроникних грунтах, багатих на поживні речовини.

Вони добре ростуть при нейтральній або лужній реакції грунтового
розчину. Кислу ж реакцію переносять погано. В Україні найбільші площі
цукрових буряків розміщені на різних типах чорноземів. У центральному
районі бурякосіяння (Вінницька, Хмельницька, Київська, північні райони
Полтавської і південні райони Сумської областей) переважають глибокі
малогумусні і середньогумусні чорноземи у комплексі з деградованими і карбо-натними чорноземами. У південно-східному районі бурякосіяння
(Кіровоградська, Дніпропетровська, Миколаївська, Одеська, Харківська і
Луганська області) переважають звичайні та глибокі середньогумусні чорноземи, що мають добрі фізичні властивості. У західних районах України цукрові буряки вирощують на малогумусних чорноземах у комплексі з карбонатними та сірими опіідзоленими ґрунтами, частково на підзолистих ґрунтах і буроземах Прикарпаття.

Цукрові буряки можна вирощувати і в осушених низинах та у річкових долинах. Якщо буряки висівають на меліорованих ґрунтах, ґрунтові води повинні залягати на глибині 100—120 см від поверхні ґрунту.

На осушених і глибоко зораних торфових ґрунтах при застосуванні аераційного кротового дренажу також можна вирощувати високі врожаї цукрових буряків.

6.2. Розміщення у сівозміні. Цукрові буряки у сівозміні треба розміщу-
вати на родючих ґрунтах після добрих попередників.

На Поліссі кращими попередниками для цукрових буряків є озимі зернові, що висівалися після конюшини, вико-вівсяїної сумішки, зернобобових, зокрема люпину, а також картоплі. У степових районах республіки цукрові буряки розміщують після озимої пшениці, яку сіяли по ранніх зайнятих і чистих угноєних парах і після озимини по кукурудзі.

У західних і північних районах лісостепової зони — зоні достатнього зволоження — цукрові буряки розміщують після озимини, яку вирощували по багаторічних бобових травах однорічного користування, озимини, посіяної по зайнятих парах, а також після зернобобових культур (кормових бобів, гороху).

У центральних районах лісостепової зони — зоні нестійкого зволоження — цукрові буряки сіють після озимини по зайнятих парах вико-вівсяною і вико-житньою сумішками, кукурудзи, зібраної на ранній силос, а також після гороху.

Цукрові буряки у сівозміні