Технології вирощування смородини. На ділянці, відведеній під насадження смородини, наприкінці літа проводять оранку на глибину 27–30 см для чорноземних та сірих ґрунтів або на 22–25 см — дерново–підзолистих. Під оранку вносять 60–80 т/га гною разом із фосфорними й калійними добривами (по 90–120 кг/га д.р.). Оптимальний строк садіння саджанців — кінець вересня–перша половина жовтня за схемою 2,5–3,0 х 0,3–0,5 м. Якщо планується механізований (комбайновий) збір ягід, то плантація має бути не менше 30–40 га, яка створюється щорічним садінням 10–12 га.

Навесні другого року рослини зрізають на висоті 8–10 см. Прийоми догляду першого року направлені на отримання 5–6 пагонів на кущі довжиною 60–90 см кожний. У наступні роки ґрунт насадження утримують чистим від бур’янів, поливами забезпечуються необхідна вологість (не менше 70 % НВ), своєчасно і якісно ведеться боротьба з хворобами та шкідниками. Кущ формують таким чином, щоб у нього було 14–16 пагонів одно–чотирирічного віку. Пагони старшого віку, як і сухі, пошкоджені хворобами та шкідниками, видаляють і спалюють. Вже на другий рік після садіння з куща отримують по 0,2–0,4 кг, у наступні роки — до 1–2 кг плодів.

Технологія направлена на створення шляхом загущеної посадки саджанців плодоносного ряду, придатного для комбайнованого збирання ягід. Термін експлуатації таких насаджень — 8–10 років. Основною метою даної технології вирощування смородини є отримання високоякісного врожаю при зменшенні витрат на закладку насаджень та економії садивного матеріалу. Технологія пройшла виробничу перевірку і може застосуватися в садівничих господарствах різних форм власності Лісостепу України.

Основні етапи технології: підготовка ґрунту; посадка саджанців; формування суцільного ряду; догляд за насадженнями і міжряддями; підготовка кущів до механізованого збирання врожаю.

Вибір місця і підготовка ґрунту для створення цієї технології мало відрізняється від загальноприйнятої. Посадка смородини проводиться рядками, розміщеними на відстані 2,5–3,0 м один від одного, а при наявності малогабаритної техніки — 2 м. Для посадки рослин в ряду однокорпусним плугом робиться борозна на глибину 15–18 см. Посадка проводиться однорічними, одностебельними, сильнорослими саджанцями висотою 60–100 см і більше.

Рослини висаджують похило, під кутом 30–35°, у ямки із заглибленням на 3–4 см нижче їх умовної кореневої шийки. Відстань між рослинами в ряду дорівнює висоті висаджуваного саджанця. Після посадки верхівки саджанців вкорочують і пришпилюють вздовж ряду дерев’яними ключками. Коли з бруньок нахилених саджанців виростають вертикальні пагони висотою 15–20 см, їх підгортають вологим ґрунтом, згодом підгортання повторюють.

Догляд за насадженнями полягає в 5–6–ти разовій культивації міжрядь і 3–4–х розпушуваннях в рядках. Глибина обробітку в межах 10–12 см, а біля кущів — 5–6 см. Мінеральні добрива вносять щорічно, органічні — через 2–3 роки. Фосфорні і калійні добрива (90–120 кг/га д.р.) вносять восени під зяблевий обробіток ґрунту, азотні — навесні під першу культивацію. Ефективні підживлення смородини азотом у період формування зав’язі (1–1,5 ц/га аміачної селітри).

Пагоноутворювальна здатність посаджених саджанців, в першу чергу, залежить від сортових особливостей. Кількість і якість вкорінених пагонів визначаються також умовами догляду. Якщо однорічні саджанці добре вкоренилися, то після закінчення вегетації їх розріджують, залишаючи на постійному місці найкращі рослини з відстанню між ними 50 см. Викопані саджанці використовують як для посадки, так і для реалізації. Слаборослі рослини висаджують на дорощування.

Надалі проводяться робота з підготовки кущів до механізованого збирання врожаю. Рано навесні всі нижні гілки, які направлені в бік міжрядь і полеглі в напрямку ряду, видаляються. Одночасно вирізають старі, поламані та однорічні гілки, які загущують кущ. Формування кущів дозволяє перетворити розлогі кущі в напіврозлогі, зменшивши їх діаметр при основі до 0,2–0,3 м, що відповідає критерію придатності для комбайнового збирання ягід.

Технологія базується на біологічних особливостях сортів смородини, створенні умов для кращого освітлення вегетативних та генеративних утворень, що зумовлює значне підвищення врожайності та якості плодів, менше осипання ягід і листків.

При вивченні даної технології на кафедрі садівництва НАУ найбільш придатними для неї виявились нові сорти Дочка Ворскли, Говтва, Пам’ятна, Прем’єра, Дружба, Народна, Голосіївська 2. Із раніше занесених у Реєстр сортів рослин України економічно вигідно вирощувати Зелену димку і Чорний жемчуг.

Результати економічного аналізу підтверджують ефективність технології. Зменшуються капітальні вкладення на закладання насаджень за рахунок зниження витрат на садивний матеріал. Собівартість 1 ц ягід при цьому знизилась на 6,3–12,7 грн. Відповідно підвищився рівень рентабельності, який становить 133–139 %.

Створення інтенсивних насаджень смородини. Основною метою пропонованої інтенсивної технології є вирощування високоякісного врожаю із зменшенням витрат на закладку насаджень, економія садивного матеріалу, ефективна підготовка кущів до механізованого збирання врожаю. Технологія пройшла виробничу перевірку і може застосуватися в садівничих господарствах різних форм власності Лісостепу України. (Кручек А.Н., 1997; Федоренко В.С., Шеренговий П.З., Кручек А.Н., 2000).

Основні етапи технології: підготовка ґрунту; посадка саджанців; формування суцільного ряду; догляд за насадженнями і міжряддями; підготовка кущів до механізованого збирання врожаю.

Вибір місця та підготовка ґрунту за інтенсивної технології мало відрізняється від загально прийнятої. Кращими під смородину є чорноземні і сірі ґрунти суглинкового гранулометричного складу, родючі, добре забезпечені вологою. Непридатні лужні ґрунти. Ґрунт перед посадкою готують завчасно. На глибоких ґрунтах після дискування проводять оранку на глибину 30–35 см, а на дерново-підзолистих — на глибину гумусного шару. Під оранку вносять 40–60 т/га гною та мінеральні добрива в залежності від забезпеченості ґрунту фосфором і калієм (90–120 кг/га).

Посадка