Система соціального захисту населення у сфері зайнятості по-винна охоплювати три взаємопов'язаних рівні —макрорівень, регіо-нально-галузевий і первинний— з властивими для них функціями і механізмами реалізації їх. У моделі управління системою зайнятості повинні дістати відображення всі фактори, що впливають на поповнення ринку робочої сили, і мотиви, які формують поведінку населення до працездатного віку, працюючого, працездатного не-працюючого і непрацездатного.

Суспільне виробництво України в умовах переходу до ринкових відносин перенасичене робочою силою. За підрахунками спеціалістів, потенціальний надлишок її — надзайнятість — становить 18—20 відсотків. Це означає, що з кожним роком процеси вивіль-нення робочої сили торкатимуться все більшого числа людей і ці-лих колективів, інтереси яких можуть і не збігатися. Головне зав-дання системи захисту від безробіття в цих умовах — боротьба із соціальним утриманством, стимулювання людини до пошуків ро-боти і перенавчання, а також надання їй необхідної при цьому до-помоги.

В цілому безробіття, як економічне і соціальне явище ринкової економіки, є виявом відносного перенаселення, появою відносно зайвих людей. Проте це не абсолютне перенаселення, а тільки від-носно потреб у робочій силі для прибуткового ведення підприєм-ницького господарства.

ВИСНОВКИ

Отже, розвиток безробіття в Україні на сучасному етапі істотно відрізняється від загальносвітових закономірностей. При різкому скороченні обсягів виробництва (більш ніж у 2 рази) рівень безробіття не перевищує 10% . При цьому рівень безробіття в сільській місцевості нижчий, ніж у міських поселеннях. У причинах безробіття існує значна регіональна диференціація. Істотними виявилися і соціальні причини (високий природний приріст, значний міграційний відтік), і економічні (різкий спад виробництва в одних галузях, незначний - в інші).

За низьким показником офіційно реєстрованого безробіття не видно, наприклад, приховане безробіття (змушений достроковий відхід на пенсію, збереження робочого місця без реального відпрацьовування і т.д.), що ставить необхідність підрахунку макроекономічних витрат росту безробіття. Така ціна росту безробіття повинна визначатися в більшій мері не ростом компенсаційних виплат і фінансуванням програм зайнятості, а у формі втрат можливого, але не зробленого ВНП унаслідок незайнятості частини робочої сили.

Найважливішими причинами безробіття є звільнення з економічних причин та за власним бажанням. Останнє часто може бути лише закамуфльованою формою того ж таки звільнення з економічних причин.

Найбільший рівень безробіття спостерігається серед молоді. Багатьом випускникам та демобілізованим з армії знайти роботу надзвичайно важко, не говорячи вже про роботу, яка б влаштовувала.

Рівень безробіття, досягнутий на межі тисячоліть, говорить за те, що криза зайнятості буде продовжуватися щонайменше протягом декількох наступного років. Виникнуть різні соціально-економічні диспропорції, у тому числі: різкі регіональні розходження в динаміці зайнятості, сегментація і маргінализація ринку праці. Крім скорочення споживчого й інвестиційного попиту ріст безробіття буде визначатися динамікою незайнятості попередніх періодів.

Державі необхідно спрямовувати максимум зусиль на подолання кризових явищ у зайнятості населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Горова А. Активні програми служб зайнятості та їх вплив на ринок праці і безробіття в Україні // Регіон. економіка. — 2001. — N 2. — С. 196-201.

Соціально-економічне становище України за січень-вересень 2001 року// Статистика України. – 2001. - № 4.- С.14-18.

Статистичний бюлетень за 2002 рік./Україна. Держкомстат. Житомирське обласне управління статистики. – Житомир. – 2003. – 198 с.

Статистичні таблиці з послання Президента України до Верховної Ради України від. 15.04.2003 // Економіст. – 2003. - №7 – С.34-80.

Статистичний щорічник України зо 2001 рік /ред. Осауленко О. Г. - К.: Техніка. – 2002. – 764 с.