в) властивість викликати ураження на протязі певного, іноді досить тривалого, часу (дні, місяці).

2. Класифікація СДОР.

За своєю будовою, фізико-хімічними властивостями група СДОР неоднорідна, а їх біологічні ефекти ба-гатогранні. Тому існує багато різних класифікацій, які грунтують-ся на різноманітних ознаках СДОР.

Найбільш практичною є класифікація М.В. Саватєєва і співавт. (1990), складена на підставі клінічної картини отруєнь СДОР:

1. Речовини з переважно задушливою дією (хлор, трихлористий фосфор, фосген, хлорид сірки та інші);

2. Речовини переважно загальноотруйної дії (окис вуглецю, синільна кислота, динітрофенол, етиленхлоргідрин).

3. Речовини, які мають задушливу та загальноотруйну дію (ак-рилонітрил, окисли азоту, сірчистий ангідрид, сірководень та ін-ші).

4. Нейротропні отрути - речовини, що впливають на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу (ФОР, сірковуглець та інші).

5. Речовини, які мають задушливу та нейротропну дію (аміак).

6. Речовини, які порушують обмін речовин і структуру клітини (діоксин);

7. Метаболічні отрути (метилбромід, метилхлорид, диметилсуль-фат, етиленоксид, та інші).

Відносно швидкості формування санітарних втрат прийнята нас-тупна класифікація СДОР:

1. Швидкої дії. Характерним є розвиток симптомів інтоксика-ції на протязі кількох хвилин. До них відносяться синільна кисло-та, акрилонітрил, сірководень, окис вуглецю, окисли азоту (у ви-соких концентраціях), хлор (у високих концентраціях), аміак, фос-форорганічні речовини.

2. Сповільненої дії (розвиток симптомів на протязі години). До цієї групи відносять динітрофенол, диметилсульфат, метилбро-мід, метилхлорид, оксихлорид фосфору, окисли азоту, хлор, окис етилену, сірковуглець, трихлористий фосфор, фосген, хлорид сірки, етиленхлоргідрин.

3. Вкрай сповільненої дії. Для цих СДОР є характерним розви-ток симптомів на протязі понад годину (метиловий спирт).

За хімічною структурою виділяють 22 класи СДОР. Основні із них наступні:

1. Мінеральні та органічні кислоти (сірчана, хлористоводне-ва, фосфорна, оцтова та інші);

2. Основи (їдкий натр, калі, розчини аміаку);

3. Спирти (метиловий, бутиловий та інші) і альдегіди кислот.

4. Органічні та неорганічні нітро- і аміносполуки (анілін, нітробензол, нітротолуол);

5. Феноли, крезоли та їх похідні.

6. Гетероциклічні сполуки.

7. Пестициди: фосфорорганічні (хлорофос, карбофос), карбона-ти (карботіон), хлорорганічні (ДДТ, гексахлоран), ртутьорганічні (метилртуть), похідні фенолоцтової кислоти, діпіріділ (паракват).

Класифікація СДОР за ступенем токсичності наведена в таблиці

Характеристика СДОР за ступенем токсичності

Клас токсичності | ГДК в

повітрі

мг / м3 | Середньосмертельні

концентрація

в повітрі,

мг/л | при поступленні всередину, мг/кг

Надзвичайно токсичні |

0,1 |

< 1 |

< 1

Високотоксичні | 0,1 - 1 | 1 - 5 | 1 - 50

Сильно токсичні | 1,1 - 10 | 6 - 20 | 51 - 500

Помірно токсичні | 1,1 - 10 | 21 - 80 | 501 - 5000

Малотоксичні | > 10 | 81 - 160 | 5001 - 15000

Практично нетоксичні |

- | > 160 | > 15000

Головним уражаючим чинником під час аварій на ХНО є зараження повітря, що призводить до ураження людей, які знаходяться в зоні дії СДОР.

Територія, заражена СДОР у небезпечних для життя людей дозах, називається зоною хімічного зараження.

Заражена хімічна зона (ЗХЗ), утворена СДОР, включає ділянку розливу (викиду) та територію, над якою поширилися пари та аерозолі отруйних речовин. У межах ЗХЗ можуть виникати ураження людей як у результаті безпосередньої дії СДОР, так і через заражені предмети, воду, харчові продукти.

Територія, у межах якої в результаті аварії на ХНО виникли масові ураження людей та сільськогосподарських тварин, називається осередком хімічного ураження.

У медико-тактичному відношенні осередок хімічного ураження (ОХУ) СДОР характеризується:

раптовістю, швидкістю та масовістю виникнення уражень;

зараженням навколишнього середовища;

великою кількістю важких уражень;

наявністю комбінованих уражень (інтоксикація СДОР + опік, інтоксикація СДОР + механічна травма тощо).

Осередки ураження СДОР, в залежності від тривалості зараження місцевості та часу прояву уражаючої дії, розподіляються на 4 види:

Осередок ураження нестійкими швидкодіючими речовинами. Виникає за умови зараження синильною кислотою, акрилонітрилом, окисом вуглецю тощо.

Осередок ураження нестійкими СДОР сповільненої дії (фосген, хлорпікрин, азотна кислота тощо)

Осередок ураження стійкими швидкодіючими речовинами (анілін, фурфурол, деякі ФОС).

Осередок ураження стійкими речовинами сповільненої дії (сірчана кислота, тетраетилсвинець тощо).

Для осередків ураження, утворених швидкодіючими речовинами, характерні:

одномоментне (протягом хвилин, десятків хвилин) ураження значної кількості людей;

швидкий перебіг інтоксикації з перевагою важких уражень;

дефіцит часу в органів охорони здоров’я для зміни існуючої організації роботи та приведення її у відповідність до ситуації, що виникла;

необхідність надання медичної допомоги безпосередньоу вогнищі ураження (вирішального значення набуває само- та взаємодопомога) і на етапах медичної евакуації у максимально короткі терміни;

швидка евакуація уражених з осередку за один рейс.

Особливості осередку ураження сповільненої дії

формування санітарних втрат відбувається поступово, протягом декількох годин;

наявність деякого резерву часу для корегування роботи органів охорони здоров’я з урахуванням становища, що склалося;

необхідність проведення заходів щодо активного виявлення уражених серед населення;

евакуація уражених з осередку здійснюється в міру їх виявлення (в декілька рейсів).

В осередку ураження стійкими речовинами довгий час (більше години) зберігається небезпека ураження. Вона залишається деякий час після виходу із осередку за рахунок десорбції СДОР з одягу або в результаті контакту із зараженим транспортом, різними предметами. Необхідне проведення в найкоротші терміни часткової санітарної обробки в осередку, а в разі прибуття уражених на етапи медичної евакуації – повної санітарної обробки і дегазації одягу, взуття й транспортних засобів.

Медичний персонал під час контакту з ураженими, які не пройшли повної обробки, працює в протигазах і засобах захисту шкіри, а після завершення роботи проходить санітарну обробку.

Можливі втрати населення в ОХУ залежать від:

щільності населення (кількість людей, які проживають на 1 км2 території);

токсичності СДОР;

глибини поширення СДОР та площі осередку;

ступеню захищеності населення;

метеоумов (швидкість вітру, ступінь вертикальної стійкості повітря тощо).

Під час перебування людей у ОХУ СДОР на відкритій місцевості без протигазів практично майже 100% населення можуть отримати ураження. У