мають високий ступінь випаровуваності – вибухають при концентрації їх парів у повітрі 10% і менше від загального об’єму (деякі фабрики штучного волокна, хімічні цехи фабрик ацетатного шовку, воднезаправочні станції, бензино-екстракційні цехи, склади бензину тощо).
Категорія Б. Такі об’єкти, де виробляються рідини з температурою спалаху пари від 28°С до 120°С; горючі гази, нижня межа вибуху яких вища ніж 10% до загального об’єму повітря, можуть виділятися та переходити у завислий у повітрі стан; горючі волокна або пил у такій кількості, що утворює з повітрям вибухонебезпечну суміш (цехи виготовлення і транспортування вугілля та деревного борошна, розмельні відділення млинів, цехи обробки каучуку, виготовлення цукрової пудри, мазутні господарства електростанцій тощо).
Категорія В. Такі об’єкти, де обробляються або застосовуються тверді горючі речовини та матеріали, а також рідини з температурою спалаху пари, що перевищує 120°С (лісопильні, деревообробні, столярні, трикотажнні, швейні підприємства, елеватори, смолопереробні та пекококсові цехи, закриті вугільні цехи тощо).
Категорія Г. Такі об’єкти, де обробляються негорючі речовини та матеріали у гарячому, розпеченому або розплавленому стані з виділенням променевого тепла, систематично утворюються іскри та полум’я, а також спалюється тверде, рідке і газоподібне паливо (ливарні та плавильні цехи, кузні, головні корпуси електростанцій тощо).
Категорія Д. Такі об’єкти, де обробляються негорючі речовини та матеріали у холодному стані (механічні цехи холодної обробки металу, насосні станції для перекачування негорючих рідин тощо).
На промислових підприємствах можуть спалахувати окремі (в окремій будівлі чи споруді) або суцільні пожежі (коли усі або більшість будівель та споруд, що займають значну площу, охоплені полум’ям). Вогнища пожеж підчас їх виникнення на ВПНО, особливо категорій А та Б, можуть бути причиною пожеж жилих забудов населених пунктів. Це може призвести до виникнення опіків різного ступеню важкості не тільки у працівників ВПНО, але й серед населення.
Найчастіше спостерігаються термічні опіки, однак у разі аварій на ХНО водночас з отруєннями СДОР можуть виникати й хімічні опіки.
Характер руйнувань будівель, споруд та обладнання, а також ступінь ураження людей, зумовлені впливом надмірного тиску під час вибухів газоповітряних сумішей, приблизно схожі на такі, які виникають під час вибуху ядерних боєприпасів. Виходячи з цього, у разі миттєвого впливу на незахищену людину надмірного тиску 10-20 кПа, як правило, виникають неприємні суб’єктивні відчуття без втрати працездатності.
У разі тиску у 20-30 кПа можливі виникнення легкого ступеню контузії, розрив барабанної перетинки, у деяких осіб спостерігається тимчасова втрата працездатності.
Якщо тиск становить 30-50 кПа, виникають травми середньої важкості, нерідко спостерігається кровотеча з вух, носа, короткочасна втрата свідомості, іноді – переломи кісток. Можливі смертельні випадки.
За умови надлишкового тиску у 50-80 кПа виникають важкі травми (розриви внутрішніх органів, контузії із тривалою втратою свідомості). Можливий високий відсоток смертельних випадків.
Надлишковий тиск 80-100 кПа і більше призводить до дуже важких, смертельних травм.
