ВІЙСЬКОВІ СТАТУТИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

СТАТУТ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ДИСЦИПЛІНАРНИЙ СТАТУТ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

СТАТУТ ГАРНІЗОННОЇ ТА ВАРТОВОЇ СЛУЖБ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

СТРОЙОВИЙ СТАТУТ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВА ПРИСЯГА

Я, (прізвище, ім’я, по-батькові), вступаю на військову службу і урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов’язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну та військову таємницю.

Присягаю виконувати свої обов’язки в інтересах співвітчизників.

Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!

СТАТУТ ВНУТРІШНЬОЇ СЛУЖБИ
ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Статут визначає загальні права та обов’язки військовослужбовців (в/с) Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов’язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Статутом керуються всі військові частини, кораблі , управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі військові частини).

Обов’язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.

Дія Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України поширюється на Прикордонні війська України, Національну гвардію України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та на інші військові формування, створені відповідно до законів України.

І. Перелік військових звань Збройних Сил України

Армійські звання

Рядовий склад

Рядовий –

Старший солдат –

Сержантський і старшинський склад

Молодший сержант –

Сержант –

Старший сержант –

Старшина –

Склад прапорщиків

Прапорщик –

Старший прапорщик –

Молодший офіцерський склад

Молодший лейтенант –

Лейтенант –

Старший лейтенант –

Капітан –

Старший офіцерський склад

Майор –

Підполковник –

Полковник –

Вищий офіцерський склад

Генерал-майор –

Генерал-лейтенант –

Генерал-полковник –

Генерал армії України –

До військових звань офіцерського складу медичної служби і юстиції додаються відповідно слова “медичної служби” і ”юстиції”. Наприклад, лейтенант медичної служби, майор юстиції. До військових звань сержантського і старшинського складу, складу прапорщиків ці слова не додаються.

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1 ст. Збройні Сили України це військова державна структура, призначена для оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

3 ст. Військова служба є почесним обов’язком громадянина України, особливим видом служби, пов’заної з виконанням громадянином України загального військового обов’язку, і службою на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України та в інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях.

6 ст. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров’я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов’язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

7 ст. Внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті старшина роти.

ІІ. ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ ТА ВІДНОСИНИ МІЖ НИМИ

18 ст. Військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.

19 ст. Держава гарантує військовослужбовцям та членам їхніх сімей соціальний і правовий захист відповідно до закону.

20 ст. Військовослужбовці під час виконання службових обов’язків мають право носити, зберігати та застосовувати зброю в порядку, встановленому законодавством.

Порядок застосування зброї військовослужбовцями встановлюється цим статутом.

28 ст. Єдиноначальність є одним із принципів будівництва та керівництва Збройними Силами України і полягає в:

наділенні командира всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу та військовослужбовця;

наданні командирові права одноособово приймати рішення віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів ст.), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

29 ст. За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

30 ст. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов’язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов’язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

31 ст. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

33 ст. Військовослужбовці, які за своїм військовим становищем і військовим званням є стосовно інших військовослужбовців начальниками або підлеглими, можуть бути старшими чи молодшими за військовим званням.

Старші за військовим званням військовослужбовці мають право вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання. Молодші за званням військовослужбовці повинні беззастережно виконувати зазначені вимоги старших за військовим званням військовослужбовців.

35 ст. Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир, старший за військовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв’язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

36 ст. Командир відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

За віддання та виконання явно злочинного наказу винні особи притягаються до відповідальності згідно