загальну вартість придбання або реалізації майнового ком-плексу;—

частину загальної вартості майнового комплексу, яка була сплачена або отримана у формі грошових коштів та їх еквівалентів;—

суму грошових коштів та їх еквівалентів у складі активів майнових комплексів, що були придбані чи реалізовані;—

суму активів (крім грошових коштів та їх еквівалентів) і зо-бов'язань придбаного або реалізованого майнового комплексу в розрізі окремих статей. Фінансовий стан підприємства будь-якого виду діяльності і форми власності значною мірою залежить від руху грошових коштів та правильного управління грошовими потоками.

Звіт про рух грошових коштів дає змогу аналізувати джерела та сфери споживання грошових коштів компанії.

Розглядається звіт про рух грошових коштів за трьома напря-мами: за результатами операційної діяльності, за результатами інве-стиційної діяльності та за результатами фінансової діяльності.

Звіт про власний капітал

Наступним звітом є звіт про власний капітал (форма № 4). Власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями:

К = А-3.

Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Сума власного капіталу — це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає по-точної вартості прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані під час оцінювання активів і кредиторської заборгова-ності, і вона може лише випадково збігатися із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Разом з тим власний капітал є основою для початку і продов-ження господарської діяльності будь-якого підприємства та одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки за допомо-гою власного капіталу вирішуються такі фінансові проблеми:

Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збере-ження свого капіталу. Користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про склад та зміни власного капіталу підприємства. Тому фінансова звітність мас надавати інформацію про:

Власний капітал утворюється двома шляхами:

Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвер-тування зобов'язань, а також збільшення вартості активів; непов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).

Власний капітал — це власні джерела фінансування підпри-ємства, які без визначення строку повернення внесені його за-сновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділя-ється на:

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

Бухгалтерський звіт про власний капітал підприємства має бу-ти інформаційною базою для аналізу змін у структурі капіталу, оцінки прогресивності його руху та виявлення резервів поліп-шення використання власного капіталу підприємства.

1.6. Основні показники фінансового стану підприємства

Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко перетворити активи на гроші. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних (оборотних) ак-тивів для погашення поточних зобов'язань короткострокової кредиторської заборгованості.

Ліквідність підприємства в короткостроковому періоді визначається його можливостями покрити свої короткострокові зобов'язання. Під короткостроковим періодом умовно ро-зуміють строк до одного року, хоча іноді він також ототож-нюється з операційним циклом.

Існує декілька ступенів ліквідності. Недостатня ліквід-ність, як правило, означає, що підприємство не може скористатися вигідними комерційними можливостями, що виникають. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що немає свободи ви-бору, і це обмежує свободу дій керівництва.

Більш значна нестача ліквідності свідчить про те, що підп-риємство не може оплатити свої поточні борги та зобов'язання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових вкладень та активів, а в найгіршому випадку до неплатоспро-можності та банкрутства.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та частко-ву або повну втрату вкладень капіталу. У випадку, коли власни-ки несуть необмежену відповідальність, їх збитки можуть навіть перевищиш початкові вкладення.

Для кредиторів недостатня ліквідність боржника може свідчити про затримку у сплаті процентів та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємства може також вплинути на відносини з покупцями (клієнтами) та постачаль-никами товарів та послуг. Такі зміни можуть призвести до не-спроможності підприємства викопати умови контрактів та призвести до втрати зв'язків з постачальниками.

Ось чому ліквідності надасться таке важливе значення. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов'язання по мірі того, як наступає строк їх оплати, його подальше існуван-ня ставиться під сумнів. Це відсуває всі інші показники діяльності підприємства на другий план.

Баланс підприємства вважають абсолютно ліквідним, якщо:

А1, > П1, А2, > П2, А3, > П3, А4, < П4,

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому можна визначити загальний показник ліквідності за формулою: (А1 х ВА1, + А2 х ВА2 + А3 х ВА3) / (П1 х ВП1 + П2 х ВП2 + П3 х ВП3),

де ВА та ВП - питома вага відповідних груп активів та па-сивів в їх загальному підсумку.

При оцінці ліквідності розраховують три основні коефіцієнти:

коефіцієнт покриття;

коефіцієнт проміжної ліквідності;

коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Дані показники розраховуються на підставі даних форми №1 шляхом зіставлення поточних активів і поточних зобов’язань підприємства.

Коефіцієнт покриття (інші найменування цього ко-ефіцієнта коефіцієнт загальної