Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до до-сягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу ва-лових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість тако-го об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення бала-нсовою вартістю групи нульового значення.

Норми амортизації щодо основних засобів, які введені в експлуатацію до 01.01.2004 р. встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 – 1,25 відсотка;

група 2 — 6,25 відсотка;

група 3 — 3,75 відсотка;

група 4 — 15 відсотків.

Норми амортизації для основних засобів, що введені після 01.01.2004 р. з розрахунку на квартал встановлені в таких розмірах:

група — 2%

гру па— 10%

група — 6%

група — 15%

Підприємство може прийняти рішення про застосування інших норм амо-ртизації, що не перевищують даних норм. Зазначене рішення приймається до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року.

Із запровадженням П(С)БО 7 „Податок на прибуток” підприємствам надано досить багато прав самостійно вирішувати питання, пов’язані з амортизацією, наприклад:

визначення ліквідаційної вартості об’єктів (а отже, і вартості, що амортизується);

визначення терміну корисного використання (експлуатації) об’єктів;

вибору методу амортизації;

застосування до різних груп об’єктів різних методів амортизації.

Визначення цих факторів дає змогу підприємству впливати на розмір амортизаційних відрахувань, а отже і на структуру витрат.

Нарахування амортизації проводиться протягом всього періоду експлуатації ОЗ. При вибутті ОЗ сума нарахованого зносу списується на зменшення первісної вартості ОЗ.

До складу інших необоротних матеріальних активів відносять предмети, те-рмін експлуатації яких перевищує один рік: бібліотечні фонди, малоцінні необо-ротні активи, природні ресурси, тимчасові нетитульні споруди; предмети прока-ту; інвентарну тару тощо.

У бухгалтерському обліку інші необоротні активи відображаються за первісною вартістю.

Процес набуття підприємством інших необоротних активів та їх документальне оформлення аналогічне до оприбуткування основних засобів.

Бухгалтерський облік інших необоротних активів ведеться з використанням рахунків:

11 „ Інші необоротні матеріальні активи";

18 „ Інші необоротні активи".

Ці рахунки є балансовими, призначені для обліку та узагальнення інфор-мації про наявність та рух господарських засобів.

По дебету цих рахунків відображається збільшення інших необоротних активів внаслідок придбання, створення, безоплатного отримання, сума дооцінки, а також суми витрат, що пов'язані з покращенням об'єкта, яке призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання цього об'єкта.

По кредиту рахунків 11 та 18 відображається вибуття інших необоротних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі чи невідповідності критеріям визнання активом, часткової ліквідації, а також сума їх уцінки.

Амортизація інших необоротних активів може нараховуватися прямолінійним або виробничим методами. Крім цього, амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів (рахунки 111 і 112) може нараховуватися такими двома методами:

в першому місяці використання об’єкта 50 % його вартості амортизується, а решта 50 % амортизується у місяці вилучення з активів;

в першому місяці використання об‘єкта амортизується 100 % його вартості.

За визначенням, наведеним у П(С)БО 8 „Нематеріальні активи, нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного опе-раційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, тор-гівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. До монетарних активів відносять грошові кошти, їх еквіваленти, а також інші активи, які мають бути отримані у фіксованій, визначеній сумі грошей. Решта активів вважаються немонетарними (запаси, будівлі, устаткування). Особливістю, яка відрізняє нема-теріальний актив від усіх інших немонетарних активів, є відсутність його фізич-ної субстанції. Тобто термін „нематеріальний актив" охоплює будь-які безтілесні об'єкти цивільного обігу, що можуть бути капіталізовані (визнана їх вартість у складі активів) підприємством.

Для можливості відображення нематеріального активу в обліку та звітності він повинен бути ідентифікованим, тобто відповідати таким критеріям:

його оцінка може бути достовірно визначена;

в майбутньому при його використанні очікується отримання економічних вигод.

Згідно з п.5 П(С)БО 8 нематеріальні активи поділяють на групи — однотипні за призначенням та використанням активи (див. таблицю 1).

Кожна група нематеріальних активів складається з підгруп, які містять од-норідні за об’єктним складом активи.

Перша група прав — права на об’єкти промислової власності — включає:

право на винахід і корисну модель (сюди входять право на пристрій, речовину, на спосіб, конструктивне виконання пристрою);

право на промисловий зразок (форму, малюнок, розфарбування промислового виробу, дизайн продукції);

право на сорт рослин;

право на породу тварин (породу, породний тип, лінію, родину тощо);

право на об’єкти ноу-хау. Ноу-хау — це будь-якого роду технічні знання та
досвід, у тому числі методи, способи та навики, а також знання та досвід адміністративного, економічного, фінансового та інших порядків. Харак-терними особливостями ноу-хау є те, що така інформація є конфіденцій-ною (комерційна таємниця), може бути застосована у господарській діяль-ності (спричинити певний економічний ефект) і безпосередньо не охороняється законодавством;

право на раціоналізаторську пропозицію (на пропозицію, яка є новою і корисною для підприємства, передбачає створення або заміну конструкції ви-робів, технології виробництва, техніки або складу матеріалів); право на захист від недобросовісної конкуренції. Відповідно до Закону Укра-їни „Про захист від недобросовісної конкуренції” недобросовісною конку-ренцією вважаються будь-які дії, що суперечать правилам, торговельним та іншим звичаям у підприємницькій діяльності. Як нематеріальний актив у складі майна суб’єкта підприємництва, який має певну вартість, право на захист від недобросовісної