В бухгалтерського обліку рух НМА відображається на рахунку 12 „Нематеріальні активи”, по дебету якого відображається придбання, отримання активів, а по кредиту – вибуття (внаслідок продажу, безоплатної передачі чи невідповідності критеріям активу).

Рахунок 12 має шість субрахунків, які відповідають окремим групам нематеріальних активів:

121 „Права користування природними ресурсами”

122 „Права користування майном”

123 „Права на знаки для товарів та послуг”

124 „Права на об’єкти промислової власності”

125 „Авторські та суміжні з ними права”

127 „Інші нематеріальні активи”.

Як і ОЗ, в процесі використання НМА зношуються і підлягають амортизації. Нарахування амортизації по НМА здійснюється з місяця, наступного за місяцем, у якому він став придатним для використання, і припиняється з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання активу виходячи з конкретних умов використання, але не більше 20 років. Підприємство також має право самостійно обирати методи, за допомогою яких нараховується амортизація з урахуванням умов отримання майбутніх економічних вигод (ці методи передбачені П(С)БО 7 „Основні засоби”). Якщо для окремого об’єкта нематеріального активу неможливо визначити, який метод нарахування амортизації найбільш доцільно використовувати, то стандартом рекомендується обрати лінійний метод нарахування амортизації. Під час розрахунку вартості, що амортизується, ліквідаційна вартість нематеріального активу прирівнюється до нуля (крім випадків, передбачених п. 28 П(С)БО 8).

7 Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

Методи нарахування амортизації вибираються та застосовуються підприємством самостійно. Залежно від мети, яку підприємство ставить перед собою у зв’язку із використанням ОЗ, в різних виробничих ситуаціях доцільно використовувати різні методи нарахування амортизації.

Перевагами прямолінійного методу є: рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизації та віднесення її на собівартість, простота і точність розрахунків.

Але на практиці ОЗ найінтенсивніше використовуються в перші роки експлуатації, і відповідно, в цей період вони найбільше зношуються. Тому виникла потреба застосувати методи прискореної амортизації. Прискорена амортизація передбачає зменшення суми амортизаційних відрахувань щороку. Завдяки цьому швидше накопичуються кошти для заміни вже амортизованих об’єктів ОЗ.

Кумулятивний метод амортизації, зменшення залишкової вартості і прискореного зменшення залишкової вартості – найбільш привабливі для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об’єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об’єктів за допомогою амортизації, яка відноситься на собівартість продукції, виконаних робіт, послуг. При цьому в останні роки експлуатації тих же об’єктів, коли збільшуються затрати на їх утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується, незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких ОЗ. Щодо вигідності застосування методів прискореної амортизації, то висновки кожне підприємство змушене робити самостійно , враховуючи багато чинників: калькулювання цін на продукцію, обсяг та термін власних капітальних вкладень тощо.

Застосування виробничого методу можливе лише у випадку, коли фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг) можна достовірно визначити. Цей метод змушує підприємство дбати про те, щоб виробничі об’єкти постійно експлуатувалися, тим самим швидше „переносили” свою вартість на вартість готової продукції. Перевагами методу є відповідність величини нарахованої амортизації до обсягу продукції (робіт, послуг); недоліком – складність визначення (прогнозування) виробітку окремих об’єктів ОЗ.

Фондомісткість є величина, зворотна до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних фондів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними фондами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість – до зменшення.

Абсолютним показником ефективності використання основних фондів є сума прибутку на одну гривню основних фондів.

До показників ефективності використання основних фондів можна також віднести показник питомої ваги активної частини основних фондів у їх загальній сумі.

Показник | Формула

розра-хунку | Характеристика

1. Фондоємність | Характеризує забезпеченість підприємства основними фондами;

визначається діленням вартості основних фондів на вартість вироб-леної продукції

2. Фондоозброєність | Показує величину основних фондів на одного працівника

3. Коефіцієнт реальної вартості основних фондів у майні підприємства | Відображає питому вагу залишкової вартості основних фондів у загальній вартості майна підприємства

4. Коефіцієнт зносу основних виробничих фондів | Показує ступінь зносу основних виробничих фондів

5. Коефіцієнт придатності основних виробничих фондів | Відображає частину основних фондів, придатну для експлуатації

6. Коефіцієнт оновлення ос-новних виробничих фондів | Показує частку введених основних фондів у загальній вартості основ-них фондів

7. Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів | Характеризує інтенсивність вибуття основних виробничих фондів

8. Коефіцієнт приросту осно-вних виробничих фондів | Показує ступінь збільшення основ-них фондів у звітному періоді, як-що порівняти з минулим періодом

9. Фондовіддача | Характеризує ефективність використання основних виробничих фондів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих фондів

10. Рентабельність основних виробничих фондів | Визначає ступінь використання основних виробничих фондів

ФК — балансова вартість основних виробничих фондів;

ВП — вартість виробленої продукції;

ФЗ — залишкова вартість основних виробничих фондів;

М — вартість майна підприємства;

ЗО — сума зносу основних виробничих фондів;

ч — середньооблікова чисельність працівників;

ФВ — вартість уведених основних виробничих фондів;

ФУ — вартість виведених основних виробничих фондів;

КЗ — коефіцієнт зносу основних виробничих фондів;

ПБ — балансовий прибуток підприємства.

8 Формування та облік власного капіталу

і забезпечення зобов’язань

Статутний капітал – це зареєстрована вартість простих і привілейованих акцій для АТ та офіційно зареєстрованих у статутних документах сукупний внесок засновників для інших підприємств.

Джерелами формування статутного капіталу господарських товариств є грошові та матеріальні внески засновників. Учасники та засновники ТзОВ відповідають по зобов’язаннях товариства в межах її вкладу в статутному капіталі, акціонери – у межах належних їм акцій.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в ЄДРПОУ України