Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись :

За фактично отриману/придбану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо) ;

У порядку попередньої оплати –якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством та/або обумовлено в договорі ;

Для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку, установленого чинним законодавством ;

Для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (з/п, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках ;

Для сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та/або державних цільових фондів ;

В інших випадках відповідно до укладених договорів та/або чинного законодавства.

Платіжна вимога-доручення – розрахунковий документ, який складається з двох частин :

верхньої – вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначені суми коштів ;

нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної суми коштів та перерахування їх на рахунок одержувача.

Платіжна вимога-доручення надходить до підприємства-платника із заповненою верхньою частиною від банку платника через банк одержувача. Після заповнення нижньої частини платником вона відправляється для виконання до банку платника. Причини неоплати платником вимоги-доручення з’ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.

Здаючи гроші до банку, окрім видаткового касового ордеру, оформляють оголошення на внесення готівки. В ньому вказується дата операції, хто і через кого здає кошти, суму готівки. Цей документ складається з трьох частин. Перша частина видається касиру (квитанція), друга повертається з банку на підприємство разом із випискою, а третя (ордер) залишається в банку і підшивається до банківської виписки.

4 Облік товарно-матеріальних цінностей

Запаси є однією з найбільших складових активів підприємства. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів. Цей облік хоч не складний, але, як правило, дуже трудомісткий, оскільки до складу запасів можуть входити сотні видів найменувань, за кожним з яких для забезпечення кількісної та якісної інформації слід вести аналітичний облік. Облік запасів ведеться в натуральному та грошовому вимірниках.

Порядок оцінки і обліку товарно-матеріальних цінностей регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”.

Відповідно до п.4 П(С)БО 9 запаси — це активи, які:

зберігаються для наступного продажу в умовах звичайної госпо-дарської діяльності;

перебувають в процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва;

зберігаються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг, а також для управління підприємством.

Запаси визнаються активами, коли існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість можна достовірно визначити.

В обліку запаси відображаються за первісною вартістю. Відповідно до П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається із таких фактичних витрат:

сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вира-хуванням непрямих податків;

сум ввізного мита;

сум непрямих податків, які пов’язані з придбанням запасів і не відшкодову-ються підприємству;

транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів, оплата та-рифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування за-пасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витра-ти зі страхування ризиків транспортування запасів) ;

інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. До таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопра-цювання і покращання якісно-технічних характеристик запасів.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

понаднормові втрати і нестачі запасів;

проценти за користування позиками;

витрати на збут;

загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’я-зані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Шляхи надходження запасів | Формування первісної вартості запасів

Придбання | Первісною вартістю запасів є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат на їх придбання

Виготовлення власними силами | Первісною вартістю визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) 16 „Витрати” і відповідає калькуляції, затвердженій на підприємстві

Внесення до

статутного капіталу | Первісною вартістю визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість

Одержання безоплатно | Первісною вартістю визнається їх справедлива вартість

Придбання в результаті обміну | Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первісною вартістю одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на неподібні запаси, визнається справедлива вартість придбаних запасів.

Облік запасів ведеться на рахунках другого класу Плану рахунків. За дебетом рахунків відображається збільшення балансової вартості запасів внаслідок їх надходження, за кредитом — зменшення вартості запасів внаслідок їх вибуття або уцінки.

У Плані рахунків для відображення запасів передбачено клас 2 „Запаси”, який містить 9 рахунків:

20 „Виробничі запаси”;

21 „Тварини на вирощуванні та відгодівлі”;

22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети”;

23 „Виробництво”;

24 „Брак у виробництві”;

25 „Напівфабрикати”;

26 „Готова продукція”;

27 „Продукція сільськогосподарського виробництва”;

28 „Товари”.

Кожний з цих рахунків передбачає наявність декількох субрахунків (за ви-дами запасів).

При оформленні запасів, які надійшли на підприємство від постачальників, підзвітних осіб, власних виробничих підрозділів, складається „Прибутковий ордер” (ф. М-4) в одному примірнику.

При отриманні запасів від постачальників, доставлених їхнім транспортом або транспортом сторонньої організації, оформляється „Товарно-транспортна накладна” (ф. №1-ТН).

Після закінчення облікового