відрядна – за основу розрахунку заробітної плати беруться кіль-кість виконаної роботи і розцінка за одиницю продукції.

Як відрядна, так і погодинна форми оплати праці мають декілька різновидів.

При погодинній оплаті праці розрізняють просту погодинну і погодинно-пре-міальну форми оплати праці.

Проста погодинна форма ставить оплату праці у залежність від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника.

Погодинно-преміальна форма оплати праці застосовується з метою підви-щення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці. При цій системі поряд з виплатою посадових окладів або ставки за одиницю часу роботи, за досягнення певних кількісних і якісних показників працівнику випла-чується надбавка до заробітної плати, тобто премія. Здебільшого розмір премій встановлюється у відсотках до нарахованої заробітної плати.

Відрядна форма оплати праці має декілька різновидів, які залежать від способу обліку і порядку оплати виготовлюваної продукції, а саме:

пряма відрядна;

відрядно-прогресивна;

відрядно-преміальна;

акордна;

опосередковано-відрядна.

При прямій відрядній формі оплати праці основу оплати становить відрядна розцінка, котра визначається діленням годинної ставки, що відповідає розряду конкретної роботи, на годинну норму виробітку (або множенням цієї ставки на норму часу). Заробіток працівника при прямій відрядній оплаті праці визначається множенням розцінки на кількість виробленої прийнятої придатної продукції.

Відрядно-прогресивна форма оплати праці передбачає збільшення відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг протягом встановленого робочого дня, зміни.

Відрядно-преміальна форма оплати праці передбачає виплату робітнику-відряднику, крім заробітку за відрядними розцінками, премії за перевиконання кількісних і якісних показників.

Акордна оплата праці застосовується, коли виконавцю (виконавцям) заробітна плата нараховується за певну виконану роботу. Специфіка цієї форми оплати праці в тому, що доручена робота повинна бути виконана в повному обсязі, при цьому час, витрачений на виконання дорученої роботи, особливої ролі для нарахування зарплати не відіграє.

Опосередковано-відрядна форма оплати праці застосовується для допоміжних робітників, розмір заробітної плати яких ставиться в залежність від результатів праці робітників, яких вони обслуговують. Так, наприклад, для налагоджувальників верстатів, працю яких неможливо виміряти в будь-яких одиницях виробітку, встановлюються розцінки за операціями, що виконуються робітниками-верстатниками, верстати яких вони обслуговують.

На час освоєння нового виробництва (продукції) власник підприємства або уповноважений ним орган може здійснювати оплату працівникам, які створюють таке виробництво (продукцію), за середнім заробітком, розрахунок якого проводиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток при освоєнні нового виду продукції може зберігатися не більше шести місяців.

Окрім з/п, яка обчислюється за тарифними ставками, виробничими розцінками чи на основі посадових окладів, працівникам можуть виплачуватися:

доплати;

надбавки;

гарантійні виплати;

компенсаційні виплати.

Працівники мають право на отримання доплат у таких випадках:

А) поєднання професій;

Б) робота у святковий і неробочий день;

В) робота в нічний час;

Г) робота у понаднормовий час.

До заохочувальних виплат, які включаються до додаткового фонду оплати праці, входять також премії. Премії – це грошові виплати працівникам, які виплачуються понад суму основної зарплати за успішну трудову діяльність.

Законодавством України передбачено такі основні компенсаційні виплати працівникам:

А) оплата за час виконання державних і суспільних обов’язків;

Б) компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість;

В) компенсації при службових відрядженнях;

Г) компенсації для працівників, що їх скеровують для підвищення кваліфікації

Д) компенсації для донорів

Робітники, фахівці і службовці підприємств, установ і організацій будь-якої форми власності мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час. Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Оплата праці сумісників проводиться за фактично виконану роботу.

Трудові книжки ведуться за місцем основної роботи. Записи відомостей щодо роботи за сумісництвом проводяться за бажанням працівника власником чи уповноваженим ним органом.

На кожному підприємстві, в установі, організації виникає необхідність оці-нити і оплатити результати праці, включивши згодом витрати на оплату праці до вартості продукції. При цьому документування господарських операцій має за-безпечити одержання своєчасної та об'єктивної інформації про чисельність пра-цівників, використання робочого часу, виробіток продукції і розрахунки щодо оплати праці.

Облік руху особового складу підприємства здійснюється у відділі кадрів. Обліку підлягають всі працівники незалежно від виконуваної роботи та займаної посади. До типових форм первинного обліку особо-вого складу, затверджених наказом Міністерства статистики України від 09.10.95 р. № 253, входять:

Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу (ф. № П-І);

Особова картка (ф. № П-2);

Алфавітна картка (ф. № П-3);

Особова картка спеціаліста з вищою освітою, який виконує науково-до-слідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи (ф. № П-4);

Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (ф. № П-5);

Наказ (розпорядження) про надання відпустки (ф. № П-6) – Додаток №61, 62;

Список про надання відпустки (ф. № П-7);

Наказ (розпорядження) про припинення дії трудового договору (контрак-ту) (ф. № П-8);

Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної пла-ти (ф. № П-12) – Додаток №26, 23;

Табель обліку використання робочого часу (ф. № П-13);

Список осіб, які працювали в надурочний час (ф. № П-15);

Листок обліку простоїв (ф. № П-16).

Згідно з чинним законодавством кожен працівник має право на оплачувану відпустку. Відпустки поділяються на:

щорічні (основна, додаткова за шкідливі та важкі умови праці, додат-кова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки);

додаткові відпустки в зв'язку з навчанням;

творчі відпустки;

соціальні відпустки (у зв'язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною до досягнення