інше. Проте обраний варіант, як правило, не може

змінюватись на інший. Зміни можливі тільки, коли:

змінюються статутні вимоги;

змінюються вимоги органу, що затверджує П(с)БО;

- нові положення облікової політики забезпечують достовірне
забезпечення подій чи операцій у фінансовій звітності;

- ліквідації підприємства.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідними наказами з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухобліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби.

Основне призначення облікової політики полягає в:

упорядкуванні облікового процесу на підприємстві;

- забезпеченні методологічного та методичного відображення майна
підприємства, господарських операцій та результатів його діяльності;

- наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;

- забезпеченні ефективності обліку.

В обліковій політиці підприємства мають бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до її формування необхідно підходити дуже ретельно, адже від цього врешті-решт залежить, наскільки об'єктивно і точно буде розкрито інформацію про фінансовий стан підприємства у фінансовій звітності.

У примітках до фінансової звітності підприємство повинне висвітлювати вибрану облікову політику шляхом опису:

- принципів оцінки статей звітності;

- методів обліку за окремими статтями звітності.

У разі зміни облікової політики підприємству потрібно розкривати:

- причину та суть зміни;

- суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення;

- факт повторного надання порівняльної інформації у фінансових звітах або недоцільність її пере обчислення.

В ВАТ «Калуське автотранспортне підприємство» облікова політика визначена Наказом № 177 від 29 грудня 2006р. з розкриттям методологічних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та організації роботи бухгалтера. Наказ затверджено керівником.(Додаток Б).

Встановлено, що за організацію і ведення обліку на підприємстві

відповідальність покладено на головного бухгалтера, робота якого регулюється посадовою інструкцією.

Облік основних засобів здійснювати відповідно до П(с)БО №7 «Основні засоби», класифікацію їх здійснювати відповідно до п. 5 цього П(с)БО, при чому відповідно нього до малоцінних необоротних активів відносяться активи, вартістю до 1000,00 грн. Амортизацію по таких активах

нараховувати в першому місяці використання об'єктів у розмірі 100% їх вартості.

Щодо амортизації то тут використовується податковий метод.

Амортизація всіх груп нематеріальних активів теж здійснюється прямолінійним методом. Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться згідно П(с)БО№8.

Оцінка ступеня завершеності операцій з надання послуг здійснюють шляхом вивчення виконаної роботи: при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображають у звітному періоді підписання акта наданих послуг.

Встановлений позамовний метод обліку витрат на виробництво та калькулювання фактичної собівартості продукції.

Для узагальнення інформації про витрати підприємства за елементами застосовують 8 клас Плану рахунків.

Розробка і прийняття наказу про облікову політику сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку, зміцненню його правової основи і забезпечує належну ефективність роботи відповідної господарської одиниці.

1.3 Ризик і суттєвість

1.3.1

Оцінка аудиторського ризику та його складових властивого ризику та ризику контролю.

Ризик аудиту або загальний ризик — це небезпека того, що аудитор

зробить неправильний висновок щодо фінансової звітності після виконання аудиторських процедур, тобто за неправильно складеною фінансовою звітністю буде представлений висновок без застережень, навпаки.

Аудиторський ризик складається:

1) властивий ризик;

2)ризик пов'язаний із невідповідністю внутрішнього контролю;

3) ризик невиявлення помилок і перекручень.

Для визначення аудиторського (висновку) ризику існує дуже багато методик, за однією з них аудиторський ризик оцінюється за формулою:

AR=ІR х СR х DR (1.1), де

IR- властивий ризик; CR- ризик контролю; DR- ризик невиявлення.

Нам необхідно визначити ризик невиявлення DR:

DR= AE/IR x CRв x CRз (1.2)

Даний ризик пов'язаний із проведення незалежних процедур перевірки. Ризик не виявлення - це ризик не виявлення помилок аудитора. Ризик не виявлення помилок існує завжди.

Для того, щоб визначити ризик не виявлення помилок необхідно встановити:

1) аудиторський ризик (AR) - аудитор встановлює самостійно в
межах від 5% до 20%. В даному випадку AR = 15%;

2) ризик контролю - це ймовірність недостовірності інформації;
Методика розрахунку ризику контролю наведена в таблицях (1.1)-(1.2).

3) властивий ризик є показником вразливості залишку за певними бухгалтерськими рахунками або категорією операцій стосовно перекручень, які можуть бути суттєвими. Для того щоб зробити оцінку властивого ризику аудитору слід використати свої професійні знання з метою врахування й оцінки численних факторів постійних ризиків. Властивий ризик носить зовнішній характер (інфляція, розвиток галузі, зміни в економіці, політична стабільність) та внутрішній (якість управляння можливість зловживань, помилок, крадіжок) характер.

Таблиця 1.1 - Оцінка ризику внутрішнього контролю

№ з/п | Фактори | Середня оцінка | Відносні фактичні оцінки | Абс. фактичні оцінки

1 | Методи адміністративного контролю | 5,8 | 1 | 5,8

2 | Ставлення адміністрації до внутрішнього контролю | 5,4 | 1 | 5,4

3 | Кадрова політика організації і перепідготовка працівників | 7,8 | 1 | 7,8

4 | Компетентність контрольного персоналу | 12,6 | 1 | 12,6

5 | Наявність служби внутрішнього аудиту та її функції | 6,7 | 1 | 6,7

6 | Підпорядкованість контрольного персоналу | 4,8 | 0,5 | 2,4

7 | Розподіл повноважень і обов'язків | 5,8 | 1 | 5,8

8 | Санкціонування операцій | 5,6