фізичні особи повинні перебувати або в трудових відноси-нах із підприємством (тобто укладено трудовий договір), або працювати на підставі укладеного договору цивільно-правового характеру (наприклад, договір підряду);—

здійснені виплати повинні бути пов'язані з господарською діяльністю підприємства;—

здійснені виплати повинні бути встановлені за домовлені-стю сторін, оформленою документально (у колективному дого-ворі).

На доповнення до наведених вище умов для віднесення витрат на оплату праці необхідно, щоб вони були в обов'язковому порядку підтверджені відповідними розрахунковими, платіжни-ми та іншими документами.

Слід зазначити, що підприємства мали можливість правильно визначати конкретні види витрат на оплату праці, які відносились на витрати виробництва. Це давало можливість розподілити витрати на оплату праці за джерелами фінансування. Після введення Закону України № 283/97-ВР є значні труднощі при відображенні витрат на оплату праці у бухгалтерсь-кому і податковому обліках. Так, відповідно до пп. 8.7.1 Закону України № 283/97-ВР платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які виграти (в т.ч. і заробітну плату), пов'язані з покращанням основних засобів (поточний, капітальний ремонти, реконструкція, модернізація, технічне переобладнання) та іншими видами поліпшення основних засобів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року .

До витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, та інших цільових надходжень відносяться виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати відповідно до існуючих норма-тивних документів (пункт 23 Типового положення № 473).

Питання віднесення на валові витрати винагород за підсумками роботи за рік врегульоване чинним законодавством у зв'язку з тим, що пунктом 5.6 статті 5 Закону України № 334/94-ВР визначено: до складу валових витрат платники податку включають витрати на оплату основної й додатко-вої заробітної плати та інших видів заохочень і виплат.

Таким чином, до витрат на виробництво винагороди за підсумками роботи за рік не включаються, а до валових витрат — включаються [15].

З процесом нарахування і виплати заробітної плати пов'язана необхідність нарахувань відповідних сум, які підприємство роз-раховує виходячи з загального розміру виплат відповідним кате-горіям працівників і самостійно перераховує у вигляді податків зборів (внесків) (так звані нарахування на заробітну плату), а також відрахувань, під якими розуміють суми, що утримуються і перераховуються підприємством і розраховуються виходячи із сум доходу (заробітної плати) кожного працівника (так звані утримання із заробітної плати).

Склад платників, база обкладання, ставка, порядок стягуван-ня і перерахування, а також штрафні санкції визначені по кож-ному податку й обов'язковому платежу відповідними законодав-чими та нормативними документами.

Перелік документів, які регулюють даний аспект витрат на оплату праці наведений в додатку А).

Практичні питання обліку витрат на оплату праці висвітлюються майже в кожному посібнику та підручнику з бухгалтерського обліку [ 15-16, 28, 30].

В той же час питання законодавчого регулювання нарахування заробітної плати та інших елементів витрат на оплату праці висвітлено у роботах [25-27], які є фактично розгорнутими коментарями чинного законодавства.

Окремо необхідно виділити роботи, які визначають методологію побудови бухгалтерського обліку різних аспектів діяльності підприємства [13, 21].

В цих роботах визначено свої методи, які включають систему методичних прийомів і процедур, що реалізують ці прийоми у процесі функціонування цієї науки.

Виходячи із загальної методології науки, у бухгал-терському обліку сформувалися загальнонаукові та конк-ретно-емпіричні прийоми .

Загальнонаукові методичні прийоми включають:

аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделюван-ня, абстрагування і конкретизацію.

На основі загальнонаукових методів дослідження явищ, які відбуваються в господарській діяльності і відображаються у бухгалтерському обліку, сформувалися емпіричні методичні прийоми, що ґрунтуються на досвіді розвитку обліку та застосування його у практичній діяльності людей. Це забезпечує поєднання теорії бухгалтерського обліку як науки і його прикладної частини - обліку капіталу та його використання суб'єктами підприємницької діяльності [13].

Конкретно-емпіричні методичні прийоми застосо-вуються у бухгалтерському обліку як специфічні прикладні методичні прийоми, що сформувалися на основі загальнонаукових протягом багатовікового розвитку. Вони застосо-вуються не як констатація результатів спостереження, як, наприклад, «перевищення витрат на оплату праці проти передбачених нормами на скільки-то», це не пізнання економічних процесів. Бухгалтерський облік лише тоді виконуватиме покладені на нього функції, якщо групуватиме інформацію про господарські процеси за ознаками, необхідними для управління виробництвом, маркетингом, сприятиме зростанню капіталу суб'єктів підприємництва.

Конкретно-емпіричні методичні прийоми бухгал-терського обліку є специфічними методичними прийомами економічної науки. Вони сформувалися і розвиваються взаємним проникненням до однорідних галузей наук. Насамперед бухгалтерський облік у поєднанні з аналізом і аудитом - це одна економічна наука, тому їхні конкретно-емпіричні методичні прийоми взаємопов'язані (органолеп-тичні, розрахунково-аналітичні, документалістики). Крім того, ці методичні прийоми взаємопроникливі з статистикою, оскільки практична статистика формується на основі інформації бухгалтерського обліку; практичний аудит фінан-сово-господарської діяльності підприємств провадиться з використанням методичних прийомів статистики, економіко-математичних методів і моделей інформаційних систем у економіці, а також економічного коливання стабілізації та інфляції.

Можна виділити [13] такі конкретно-емпіричні методичні прийоми бухгалтерсь-кого обліку витрат на оплату праці: документалістики, двоїстості, балансово-звітні.

Прийоми аналітичного і синтетичного групування коштів та господарських операцій застосовуються для облікової деталізації та узагальнення господарської діяльності в системі бухгалтерського обліку з метою активного впливу на неї через систему управління.

Балансово-звітні- це методичні прийоми узагальнен-ня даних бухгалтерського обліку на певну дату для підсумку фінансово-господарської діяльності, обчислення податків та розрахунків із бюджетом, оплати праці працівників, розрахунків із контрагентами тощо.

При здісненні аудиту за витратами на оплату праці використовується цілий ряд методичних прийомів [12, 14]:

Контрольні заміри робіт — прийом фактичного контро-лю, що застосовується