Суцільні спостереження — прийом статистичного контро-лю фактичного стану об'єктів, які вивчають, наприклад, про-ведення хронометражних спостережень при контролі норм виробітку, використання робочого часу працівників за звіт-ний період тощо.

Експертизи різних видій — прийоми експертних оцінок, що застосовуються при дослідженні спеціальних питань, пов'язаних з аудиторським контролем.

Службове розслідування — сукупність прийомів перевір-ки додержання посадовими особами, а також робітниками і службовцями нормативно-правових актів, що регулюють відносини по оплаті праці.

Окремо слід виділити економіко-матеметичні прийоми аудиту та контролю:

Економічний аналіз — система прийомів у аудиторському контролі для розкриття причинних зв'язків, що зумовлюють результати явищ і процесів.

Статистичні розрахунки — прийоми одержання таки величин і якісних характеристик, яких немає безпосередньо в економічній інформації.

Економіко-математичні методи застосовуються в ауди-торському контролі при визначенні впливу факторів на ре-зультати господарських процесів з метою оптимізації їх на стадії планування і проектування, а також після завершення господарських процесів, якщо іншими методичними прийома-ми встановити взаємозв'язки факторів неможливо, напри-клад оптимізація маршрутів перевезення вантажів і пасажи-рів автомобільним транспортом, кореляційний аналіз собі-вартості продукції, витрат на оплату праці, виконання планів виробництва та ін.

В процесі аудиту за витратами на оплату праці застосовуються і документальні прийоми [13]:

Інформаційне моделювання

Дослідження документів

Нормативно-правове

Специфічні прийоми застосовуються на стадії узагальнення і реалізації результатів аудиту. До таких прийомів відносять: групування недоліків, документування результатів проміжного контро-лю, аналітичне групування, слідчо-юридичне обґрунтування, систематизований виклад недоліків у акті аудиту, прийняття рішень за результатами аудиту, контроль за виконанням прийнятих рішень.

Групування недоліків - систематизація і узагальнення недоліків і порушень нормативно-правових актів у процесі господарської діяльності за економічною однорідністю, ча-сом проведення і важливістю. Процедури групування застосовують при перевірці документальної достовірності ре-зультатів контролю. Групування передбачає хронологічну послідовність, систематизацію і хронологічно-систематизований способи.

Документування результатів проміжною контролю — це спосіб оформлення результатів контрольних дій на проміж-них стадіях аудиту або перевірки

Аналітичне групування — це сукупність прийомів статис-тичних групувань за однорідністю ознак підконтрольних об'єктів та виявлених недоліків.

Слідча-юридичне обґрунтування включає способи одер-жання доказів недоліків і порушень законодавства, нормативно-правових актів, розміри завданих матеріальних збитків і відповідальних за них конкретних осіб. Так, у нарядах на виконання робіт завищено обсяги робіт, у зв'язку з чим переплачено заробітну плату робітникам, яка становить суму заподіяного збитку. Такі наряди є доказом завданого збитку особами, що вчинили приписки обсягів робіт, на які зроблено посилання в акті конт-ролю. Тому в разі потреби аудитор вилучає ці документи за рішенням правоохоронних органів у встановленому законом порядку.

Систематизований виклад недоліків у акті (висновку) ауди-торського контролю — комплекс прийомів узагальнення ре-зультатів проведеного контролю відповідно до правил Єдиної державної системи діловодства. Використовують ці прийоми при складанні актів аудиторського контролю, тематичних перевірок і обстежень, доповідних і службових записок за результатами контролю, а також нормативу, затвердженого Аудиторською палатою України.

Прийняття рішень за результатами аудиту — спосіб впливу суб'єкта на об'єкт контролю, що забезпечує його функ-ціонування у заданих параметрах і режимах. Застосовують цей спосіб при розробці і виданні наказів, розпоряджень, службового листа за результатами аудиту, тематичної пере-вірки, обстеження тощо.

Отже питанням обліку, аналізу та контролю присвячено чималу кількість фахової літератури, що зумовлено складністю правового регулювання цих питань та значною мінливістю законодавства.

При цьому аудит витрат на оплату праці переслідує кілька цілей:

По-перше, перевіряється чи нема порушень чинного законодавства при використанні робочого, нарахуванні заробітної плати та інших виплат;

По-друге перевіряється відповідність витрат на оплату праці встановленим на даний період на підприємстві нормативним показникам;

По-третє перевіряється правильність відображення витрат на оплату праці в бухгалтерському та податковому обліку, адже нарахована заробітна плата та інші види виплат являються базою для оподаткування і на їх основі розраховується цілий ряд платежів, які підприємство повинно відрахувати до різноманітних державних і недержавних фондів.

Контроль здійснюється шляхом перевірки первинних документів, розрахункових та платіжних відомостей, даних регістрів бухгалтерського обліку, а також шляхом порівняння фактичних даних з встановленими чинним законодавством методиками та у випадку управлінського контролю за витратами на оплату праці – шляхом дослідження динаміки та структури об’єктів обліку та порівняння цих показників з плановими або зі середньостатистичними по галузі чи регіону, де знаходиться підприємство.

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ НА ПРИКЛАДІ ТОВ “СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР “ОХОРОННІ СИСТЕМИ”

Організація обліку витрат на оплату праці

Згідно прийнятої на підприємстві облікової політики облік ( в тому числі і власного капіталу) ведеться в журнально-ордерній формі. Сутність цієї форми полягає у застосуванні журналів-ордерів та допоміжних відомостей, які являються основними обліковими регістрами. Всі журнали-ордери побудовані так, що в них поступово накопичуються та підраховуються дані для перенесення їх в звітні форми, тобто дані первинних документів безпосередньо накопичуються і систематизуються у регістрах бухгалтерського обліку.

Основними регістрами при цій формі бухгалтерського обліку є журнали-ордери, що ведуться по кредиту синтетичних рахунків (синтетичного обліку) та дебету кореспондуючих рахунків. Використовуються також регістри аналітичного обліку: відомості, книги і картки.

Наприкінці місяця підсумкові дані кредитових оборотів і журналів – ордерів переносяться до Головної книги, у якій підраховують обороти по дебету кожного рахунку. Головну книгу використовують для узагальнення даних журналів-ордерів, взаємної перевірки зроблених записів по окремих рахунках і складанню звітного балансу. Послідовність облікових записів при журнально-ордерній формі наведено у Додатку (Б).

Основними перевагами журнально-ордерної форми обліку являються: