В аттику був похований порох Тіта. Арка була архітектурним спорудженням, постаментом для статуї й одночасно меморіальним пам'ятником. Так ховали лише людей з особливим харизмом (у перекладі з грецького — «милість», божественний дарунок»), тобто наділених винятковими особистими якостями — мудрістю, героїзмом, сміливістю: Цезаря на Римському Форумі, Тіта в його арці, Траяна в цоколі його колони. Інші громадяни спочивали уздовж доріг за міськими воротами Рима.

Пізніше були споруджені складні трьохпрольотні тріумфальні арки: Септимія (кінець II ст. н.е.), Костянтина (VI ст. н.е.).

Важливе місце в житті римлян займали видовища. Театри й амфітеатри характерні для античних міст. Ще в період пізньої республіки в Римі склався своєрідний тип амфітеатру. Останній був цілком римським винаходом. Якщо грецькі театри влаштовувалися під відкритим небом, місця для глядачів розташовувалися у виїмці пагорба, то римські театри являли собою самостійні замкнуті багатоярусні будівлі в центрі міста з місцями на концентрично зведених стінах. Амфітеатри призначалися для юрби жадібних до видовищ низів столичного населення, перед якою в дні свят розігрувалися бої гладіаторів, морські бої і т.п.

У 70—80 р. н.е. був споруджений грандіозний амфітеатр Флавіїв, що одержав назву Колізей (від латинського colosseus — «величезний»). Він вибудований на місці зруйнованого 3олотого будинку Нерона і належав до нового архітектурного типу будівель. У Греції колись були тільки театри, що влаштовували на природних схилах пагорбів і полів. Римський Колізей являв собою величезну чашу зі східчастими рядами сидінь, (замкнуту зовні кільцевою еліпсоподібною стіною). В амфітеатрах давались різні представлення: морські бої (навмахії), бої людей з екзотичними звірами, бої гладіаторів. У сонячні дні над Колізеєм натягали величезний парусиновий навіс — велум, чи веларій.

Колізей — найбільший амфітеатр античної епохи. Він уміщав біля п'ятдесяти тисяч глядачів. Могутні стіни Колізею (висота 48,5 м) розділені на чотири яруси суцільними аркадами, у нижньому поверсі вони служили для входу і виходу. У плані Колізей представляє еліпс (156Х188 м), обнесений стіною висотою в 50 метрів, складеної із крупних блоків Травертина, з’єднаних залізними скріпами [3, c. 419-420]; центр його композиції — нині зруйнована арена, оточена східчастими лавами для глядачів. Еліпс найбільше повно відповідав вимогам динаміки видовищ, що розгортаються — гладіаторських боїв. Він давав можливість максимально активізувати глядача, наблизити місця привілейованої публіки до арени; місця спускалися воронкою і розділялися відповідно до суспільного рангу глядачів. Усередині йшли чотири яруси сидінь, яким зовні відповідали три яруси аркад: дорична, іонічна і коринфська. Четвертий ярус був глухим, з коринфськими пілястрами — плоскими виступами на стіні. Пілястри коринфського ордера, що членують стіну, не порушують моноліт будівлі, вилощеної із сірого травертину.

Зовнішній вигляд Колізею з його могутнім пружним овалом додержаний суворої енергії. Це відчуття створюється не тільки величезними масштабами будівлі, але й узагальненням основних форм, урочистою міццю простих ритмів. Усередині Колізей дуже конструктивний і органічний, доцільність сполучається в ньому з мистецтвом: він втілює образ світу і принципи життя, що сформувалися в римлян до I ст. н.е.

Правлінням двох імператорів іспанців відкривалося II століття. Вони були провінціалами, але з патриціанського середовища. Це Траян (98—117 р.) і усиновлений ним Адріан (117—138 р.). При Траяні Римська імперія досягла піку своєї могутності. Надалі вона буде намагатися лише зберегти те, що було завойовано Траяном. Цей імператор вважався кращим з усіх у римській історії. На портретах він виглядає чоловіком мужнім, суворим, але не простим воякою, а розумним і сміливим політиком. Траян багато зробив для своєї рідної Іспанії. У ній дотепер можна побачити два створених при ньому моста — Міст в Алькантарі через ріку Тахо (нині Тежу) і акведук у Сеговії. Обоє належать до шедеврів світової архітектури. Міст в Алькантарі одноярусний, але з дуже високими прорізами. Він завершується простим карнизом, у центрі якого, над проїзною частиною, перекинена арка. Акведук у Сеговії — двох'ярусний, з вузькими високими прольотами — може здатися одноманітним через повторювання ритму його рівновеликих арок. Він суцільно рустований (від лат. rusticus — «сільський», «грубий», «необтесаний»), тобто складний із грубообробленого каменю. Це робить акведук природним, близьким до природи, з яким він гармонійно сполучається.

Самою знаменитою пам'яткою Траяна в Римі вважається його форум Траяна, зведений Аполлодором Дамаським (109—113 р. н.е.). Серед всіх імператорських форумів (Цезаря, Августа, Веспасіана, Нерви,Траяна), що обростали навколо старого Форуму Романум, цей найбільш красивий і значний. Він складався з прямокутної площі, оточеної наскрізною колонадою з входом — Тріумфальною аркою, а також із двома могутніми півкругами по бічних сторонах. У центрі площі піднімалася кінна статуя Траяна з бронзи, покритою позолотою. Не було ні шматочка голої землі, покритої травою, – весь Форум Траяна був вимощений красивими мозаїками з дорогоцінних порід мармуру.

На площі так само стояла присвячена Траяну колона. Вона увічнила покорення Дакії (країни на території сучасної Румунії). На висоту 38 метрів по ній тягнувся сувій із розповіддю про два походи в Дакію. Розфарбовані рельєфи колони зображували сцени життя даків і полонення їх римлянами.