Предметом же правового регулювання називають сферу діяльності, у якій певна галузь права здійснює юридичне регулювання. Крім того, Ігор Жиляєв виділяє:

предмет відносин - інформація у формі документа;

відносини взаємопов’язаних суб’єктів із зазначеного предмету, які регулюються правовими нормами;

предметна сфера права - механізм регулювання відносин суб’єктів стосовно предмету їх інтересу - документа з урахуванням сукупності прав та обов’язків усіх взаємопов’язаних суб’єктів.

Основним предметом правових відносин в інформаційній сфері є інформація.

Предмет правового регулювання вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив норм права (має відповідати на запитання "що?").

Відокремлення предмета правового регулювання однієї галузі від іншої здійснюється на основі виділення якісної однорідності складових його елементів:

суб’єкта;

об’єкта;

змісту;

динамічних факторів.

Наприклад, у трудових суспільних відносинах суб’єктами виступають працівники та роботодавці, об’єктом – предмети праці, змістом - трудова діяльність, динамічними факторами – потреби у робочій силі, що постійно змінюються.

Предмет правового регулювання звичайно розглядають як визначальний критерій системи права. Можна стверджувати, що предмет правового регулювання – є головною, об’єктивною підставою для розподілу правових норм по галузях права [6, 262].

Сьогодні не існує єдиного визначення предмету інформаційного права. Так, за В.А. Копиловим, предмет правового регулювання інформаційного права складають інформаційні відносини, що виникають, що змінюються і припиняються при звертанні інформації в інформаційній сфері в результаті здійснення інформаційних процесів відносин [1, 99]. Тобто, предметом інформаційного права автор виділяє ні інформацію, а суспільні інформаційні відносини.

Досить інтересним є припущення про те, що у деяких відносинах предметом можуть бути відразу кілька об’єктів прав [7, 13].

Окремі автори виділяють разом з об’єктом, провідний та безпосередній предмет інформаційного права, а саме: об’єктом визначаються суспільні інформаційні відносини; провідним предметом – інформацію; безпосереднім – конкретні види та форми інформації щодо конкретних інформаційних відносин, інформаційної діяльності тощо [8, 59].

Висловлюються припущення на користь інформаційного права спочатку на користь нового комплексного інституту – "права інформації". Предметом самостійного правового регулювання можуть бути суспільні відносини в сфері інформації, що включають питання її одержання, використання та поширення, правового захисту, права власності на неї, боротьби з комп’ютерною злочинністю, також договірні відносини в сфері інформатики.

За результатами аналізу правового регулювання інформаційних відносин в Україні та в міжнародній практиці можна визначити, що основним об`єктом регулювання інформаційного права є суспільні інформаційні відносини; основним предметом суспільних відносин - інформація (відомості, дані, знання, таємниця тощо).

Необхідно вже відходити як від принципового від наступного положення: встановлення пробілів у праві не означає їхнє вишукування. На практиці воно починається об’єктивно: з того, що якийсь орган або посадова особа зупиняється в рішенні справи через відсутність правового інструмента, що дозволяє відповісти на питання, що стали перед ним [9, 203]. Таким правим інструментом є норма права, і тільки від точного встановлення предмету та об’єкту правового регулювання залежить вірність її застосування.

Зазначене вище має підлягати обов’язковому врахуванню не тільки під час безпосереднього застосування норм права для врегулювання суспільних інформаційних відносин, а також під час законотворчої діяльності, що в подальшому сприятиме вдосконаленню інформаційного законодавства.