А тому визначення поняття "інформація" заслуговує на окрему увагу.

Сам термін "інформація" походить від латинського "informatio", що визначається як роз’яснення, викладення, повідомлення [4, 201].

З одного боку, інформація є засобом, що забезпечує можливість існування людини в суспільстві, накопичення знань про навколишній світ, на підставі яких людина обирає лінію поведінки та задовольняє свої потреби, засобом керування людиною, її поведінкою, діяльністю громадських організацій, органів державної влади. Інформація є найважливішим засобом організації політичного, економічного, духовного та соціального життя суспільства, організації функціонування системи органів державної влади. Крім того, обмін інформацією у суспільстві становить підґрунтя формування окремої особистості.

Статтею 1 Закону України "Про інформацію" інформацію визначено як документовані або публічно оголошені відомості про події і явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Окрім легального визначення інформації, її як зведення про факти, події, процеси і явища, стан об’єктів, їхні властивості, деякі предметні особливості, необхідні для оптимізації прийнятих рішень у процесі керування даним об’єктом [5, 8].

Іноді інформація відіграє вирішальну роль у житті людини, є єдиним засобом доведення змісту соціальних і правових норм, попередження про можливі негативні наслідки їх недотримання.

Слід підкреслити, що будь-яка інформація складається із повідомлень, які є формою подання інформації. Повідомлення можуть бути у вигляді усного повідомлення або тексту, графіків, таблиць тощо. З наукової точки, зору поняття "інформація" та "повідомлення" відокремлюють за такими критеріями, як матеріальне та ідеальне. Повідомлення завжди матеріальне та сприймається людиною через п’ять органів почуття або може прийматись та реєструватись приладами. Інформація – це все те, що знімає невизначеність.

Вважається, що сьогодні найбільш дослідженими питаннями інформаційного права є: предмет та метод інформаційного права, інформація як об’єкт правового регулювання, право на інформацію, проблеми інформаційної безпеки, правова інформатика як наука тощо.

Однак в юридичній науці та на практиці застосування норм права досить часто виникає певна підміна понять "предмет" та "об’єкт" правового регулювання, що сприяє неоднозначності розуміння правовідносин у певних обставинах. Наведемо приклад, громадянин, звертаючись до органу державної лади за певним документом, реалізує своє право на інформацію шляхом здійснення конкретних дій у визначеній сфері права за предметною ознакою. У наведеному випадку предмет його інтересу - конкретний документ. Законодавство встановлює право громадянина на отримання інформації та обов’язки організації видати документ, який потрібен громадянину. Воно регулює суспільні відносини цих взаємопов’язаних законом суб’єктів у формі надання громадянину інформаційної послуги з боку установи та певних дій самого громадянина, який відповідним чином робить свій запит.

Разом з цим, кожна визначена сфера діяльності не є предметом виключно однієї галузі права - вона перетинається з іншими галузями, проте, як визначають фахівці в галузі права, при цьому лише одній галузі належить вирішальна роль. У межах конкретної предметної сфери галузі права здійснюється регулювання відносин між фізичними та юридичними особами, які є суб’єктами цих відносин. Для кожної галузі права правовому регулюванню підлягають: відносини суб’єктів, що пов’язані певним інтересом стосовно конкретного предмету у визначеній сфері, поведінка суб’єктів права, яка оцінюється з точки зору інтересів суспільства, держави або інших суб’єктів права.

Зазначимо, що інформація не є об’єктом інформаційного права, оскільки в структуру об’єкта кожної галузі права включаються тільки суспільні відносини. Втім, у кожному конкретному випадку вони мають свої особливості, зумовлені специфікою самого об’єкту, тобто в даному разі - інформацією. Зрозуміло, що групи суспільних відносин, які є об’єктом інформаційного права, неоднорідні, оскільки неоднорідною є власне інформація. Їх об’єднує лише те, що об’єктом цих відносин є інформація та похідні від неї у вигляді певних інформаційних продуктів, послуг.

На сучасному етапі розбудови інформаційного права говорити про наявність в його предметній галузі груп інформаційних відносин, пов’язаних із похідними від інформації - інформаційними продуктами та послугами - можна лише з певними припущеннями. Подібне становище пояснюється як відсутністю юридичної моделі спеціального права на інформацію, яке б виконувало функції, аналогічні функціям права власності на майно, так і труднощами, пов’язаними з тим, що правовому регулюванню підлягають виключно ті суспільні відносини, які можна проконтролювати ззовні. Саму ж інформацію - якщо її розглядати у вигляді відомостей - контролювати можна лише в обмежених обсягах, оскільки відомості відновлюються актами їх передавання та мають ознаки, які юридична наука дотепер достатньою мірою ще не дослідила.

Неоднорідність самого об’єкту інформаційного права призводить до неоднорідності суспільних відносин в інформаційній сфері, що, в свою чергу, викликає складнощі стосовно визначення предметної галузі інформаційного права. Враховуючи наведене, об’єкт інформаційного права – є сукупністю якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами.

Об’єктом інформаційного права є суспільні відносини, які пов’язані зі створенням, формуванням, зберіганням, обробкою, поширенням, використанням інформаційних продуктів, наданням інформаційних послуг, управлінням процесом формування й використання інформаційного продукту та надання інформаційних послуг, розвитком і застосуванням нових технологій роботи з інформацією та її передавання в системах і мережах комунікацій, посиленням безпеки в інформаційній сфері, а також з юридичною відповідальністю суб’єктів права у цих відносинах.

Об’єкт правового регулювання являє собою умовне виділення визначеного відособленого кола суспільних відносин, що мають єдину якість. Це дозволяє узагальнити норми права, що регулюють коло суспільних відносин, у таку нормативну спільність як галузь права.

Наприклад, об’єктом екологічного права є відособлена група суспільних відносин з раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища; об’єкт аграрного права складається із