Спираючись на світову практику і теорію процесу управління, Н.Р. Нижник і О.А. Машков серед функцій державного управління виділяють загальні, спеціальні та забезпечуючі. Трактуючи загальні функції як такі, що характерні для будь-якого управлінського процесу, ці автори відносять до даної групи такі функції як планування, організація, регулювання, робота з персоналом, контроль. Виходячи з того, що види і зміст спеціальних функцій управління обумовлюються відповідною сферою чи діяльністю управління, зазначені науковці називають ці функції основними або головними, оскільки для їх реалізації утворюються системи управління. До забезпечуючих (допоміжних) функцій за класифікацією Палехи Ю.І. належать: кадрова, матеріально-технічна, фінансова, діловодство.

Дещо схожі з поглядами Н.Р. Нижник і О.А. Машкова щодо класифікації функцій державного управління за критерієм змісту, характеру і обсягу впливу погляди Г. В. Атаманчука, колективу авторів у складі А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенського, А.Ю. Васіної, Л.Ю. Гордієнко. Так, Г.В. Атаманчук відносить до загальних ті ж самі функції, що й Н.Р. Нижник і О.А. Машков, однак другу групу функцій називає не спеціальними, а специфічними, виділяючи у їх складі особливу підгрупу, до якої, поряд з іншими, включає інформаційне забезпечення [50, с.58–61]. Вважаючи, як і Н.Р. Нижник та О.А. Машков, загальними такі функції, що мають місце практично в будь-якій управлінській взаємодії органів державної влади з об’єктами управління, А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна та Л.Ю. Гордієнко до цієї групи функцій управління додатково відносять ще аналіз та облік, а щодо виділеної ними групи спеціальних функцій їхні погляди збігаються з поглядами Н. Р. Нижник та О. А. Машкова. На відміну від останніх зазначений вище колектив авторів третьої групи функцій управління не виділяє [50, с.86–88].

Класифікуючи функції державного управління на загальні, спеціальні та допоміжні, В.Я. Малиновський до кожної з цих груп відносить певний перелік функцій, дає цим групам уточнюючі назви та їх обґрунтування, які розходяться з наведеними вище класифікаціями функцій державного управління. Так, якщо Н.Р. Нижник, О.А. Машков, Г.В. Атаманчук, А.Ф. Мельник і її співавтори загальними функціями вважають такі, які мають місце практично в будь-якій взаємодії державних органів між собою, є характерними для будь-якого управлінського процесу, відносячи до цієї групи функцій планування, організацію, регулювання, роботу з персоналом, контроль, аналіз та облік, то В.Я. Малиновський називає зазначені функції спеціальними або спеціалізованими. Якщо зазначені вище автори основними або головними функціями державного управління вважають спеціальні функції, види і зміст яких обумовлюються відповідною сферою чи діяльністю управління, тобто функції, для реалізації яких і утворюються системи управління, то В.Я. Малиновський основними вважає загальні функції [45, с.154-155]. До третьої групи функцій державного управління, яку зазначений автор називає допоміжними або обслуговуючими, поряд з чотирма іншими він відносить функцію діловодства і документування [45, с.155].

Отже, із опрацьованих джерел видно, що при різних підходах до класифікації функцій державного управління і різних її результатах не у всіх класифікаціях функцій державного управління наявна функція, пов’язана з документуванням управлінської діяльності та роботою з документами. Зокрема, не визначають такої функції Г.Райт та Я.Д.Макух [46, с.94–98]. Правда, останній автор в особливій підгрупі специфічних функцій управління називає інформаційне забезпечення, до якого поряд з іншими операціями над інформацією включає фіксацію, закріплення та поширення інформації, на підставі чого можна припустити, що під цими діями автор розуміє створення документів і роботу з ними [46, с.161-182]. Цілком зрозумілим є те, що ніхто з авторів не відносить діловодство до загальних чи, тим більше, до спеціальних функцій. З проаналізованих джерел видно, що першість у вживанні терміну "діловодство" як назви функції державного управління, пов’язаної з документуванням управлінської діяльності та роботою з документами, належить Н.Р. Нижник і О.А. Машкову.

Необхідно відмітити, що У 70-80-і рр. ХХ ст. Було здійснено ряд досліджень, присвячених функціональному призначенню управлінських документів у системі управління. Одним із висновків, зроблених на основі цих досліджень, стало те, що документ, поліфункціональний за своєю природою, через деякий час перестає бути інструментом і перетворюється на джерело як для управління, так і для науки.

З огляду на те, що у зв’язку з активним впровадженням у діяльність, пов’язану зі створенням документів та організацією роботи з ними, комп’ютерних технологій одночасно з терміном "документаційне забезпечення" все частіше вживається термін "діловодство", виділення Н.Р. Нижник і О.А. Машковим ряду функцій державного управління, зокрема діловодства, в групу забезпечуючих (допоміжних) функцій державного управління, на відміну від групи допоміжних (обслуговуючих) функцій за класифікацією В.Я. Малиновського, можна вважати таким, що значною мірою відповідає сучасним підходам. В.Я. Малиновський для допоміжних функцій (управління людськими ресурсами, фінансової діяльності та бюджетного процесу, юридично-судової функції, діловодства і документування, а також зв’язків із громадськістю) дає уточнюючу назву "обслуговуючі" [45, с.154-155, 238]. на нашу думку, автор цим дещо принижує статус зазначеної групи функцій в системі функцій державного управління, не враховуючи як змін умов, в яких здійснюються ці функції, так і відповідні зміни у змісті самих функцій. Не зовсім вдалим, є і формулювання В.Я. Малиновським назви функції – "діловодство та документування" [45, с.155, 238, 261], адже державний стандарт України ДСТУ 2732-94 визначає документування як створення документів, а діловодство – як діяльність, яка охоплює питання документування та організації роботи з документами в процесі управлінської діяльності [13, с.3-4] .

Підсумовуючи дослідження, за критерієм змісту, характеру