“Спогади учительки” надруковані в Коломиї у 1936 р.

*.

Було й чимало прикрих для Франка та Н. Кобринської непорозумінь, пов’язаних з працею над виданням альманаху. Не все було гаразд і у Н.Кобринської, як це часто буває у ході творчого натхнення у всіх письменників чи майстрів мистецтва. Не зовсім вдалим було й її оповідання з життя провінційної вчительки. Тоді знову допомога І. Франка стала в пригоді їй.

Вже після виходу “Першого вінка” писала Н. Кобринська до дружини І. Франка, що без допомоги І. Франка не вдалося б їй видати альманах: “не вдала була б його сама видати, то дійсно не знаю, як і коли буду могла Вашому чоловікові за тоту велику послугу віддячитись – натепер передайте наше руське спасибі!”** Білинкевич І. Вказана праця. – с. 27

Альманах “Перший вінок” був визначною подією в українському духовному житті. На його сторінках видруковано п’ятдесят цікавих творів, що було справжнім маніфестом українського жіноцтва, на прапорі якого твердою рукою І. Франка закарбовані два гасла, яких так чекала українська громадськість – це національна єдність та соборність, тому що “сімнадцять голосів галичанок і придніпрянок, представлення усіх суспільних класів – виявили панівне бажання духовного відродження української жінки, відтворили економічний та соціальний стан міського, сільського та інтелігентського жіноцтва, вказали на нові змагання й осяги жіноцтва європейських країн, визначили роль української жінки в житті свого народу. Це не тільки перше в нас того роду видання, але й досі не перевершене. А й у світовій літературі жіночого руху “Перший вінок” займає місце окремішнє й визначне – своїм широким закроєм тем, неперечним рівнем їх трактування а глибоким ідейним підходом, з яким подані почуття й ідеали молодих українок, пройнятих новими змаганнями” – писала дослідниця українського жіночого руху Ірена Книш.*** Книш І. Смолоскип у темряві. – Н. Кобринська й український жіночий рух. – Вінніпег. – 1957 – с. 57*

Високу оцінку альманахові дав також І. Франко у працях “Нарис історії українського-руської літератури до 1890 р.” та “З останніх десятиліть ХІХ віку”. В останній праці він писав, що альманах “Перший вінок”, виданий Н.Кобринською, належить до найкращих видань з десятиліття 80-х рр. ХІХ ст., а для “історика нашої культури і нашого національного відродження ся книжечка завжди буде дорогоцінною пам’яткою. В ній, мов у дзеркалі, малюється і сумний, безтямний стан нашого ніби інтелігентного жіноцтва в давнішнім часі, і перші початки та успів’я нового руху ,і сучасний економічний та соціальний стан української жінки, селянки й інтелігентної, і почуття та ідеали жіночої молодіжи, надиханої новими змаганнями.”**** Франко І. З останніх десятиліть ХІХ віку // Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.41 – Київ – 1984 – с. 502**

А в листі до Н. Кобринської від 10 жовтня 1887 р. відповідаючи на її докори “щодо зміни ... становища зглядом народовців”, І. Франко ще раз високо оцінив значення виданих ними праць. “Я думаю, що ми обоє видавництвами біжучого року хоч трішечки доказали, що можна дещо зробити й поза народовськими ложами. “Жіночий альманах”, “З вершин і низин”, “Наукова бібліотека” – невже се не докази? Невже так мало охоти осталось у Вас до дальшої самостійної роботи навіть після того, що самі народовці мусили за тими починами нашої самостійної роботи признати велике, майже історичне значення? А прецінь можна сказати сміло, що іменно ті наші роботи (включаю сюди і другий том “Наукової бібліотеки”, котрий швидко повинен вийти) становлять майже все, що в біжучому році появилося цінного й оригінального в галицько-руській літературі!”** Франко І. Листи. Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.49 – Київ – 1986 – с. 123

І. Франко бачив, що Н. Кобринська поступово стає благовісницею шляхетних поривань за перемогу правди, за волю української жінки ,стає в один ряд з відомими діячами українського визвольного руху. Коли ж Й. Коржан розпочав працю над виданнями “Наукового словника”, а це було видання енциклопедичного типу, запросив через Ф. Ржегоржа до співпраці І. Франка, то в листі до Й. Коржана писав український поет:

“Як би ви бажали ширше представити літературу, історію, культуру і етнографію русько-українського народу, то я міг би організувати для цієї мети роботу, долучаючи до неї знайомих мені українських істориків, етнографів, лінгвістів, літераторів (маю на увазі передусім п. Антоновича, Драгоманова, Науменка, Житецького, Волкова, Павлика, Терлецького, Олесницького, Кобринську), і думаю, що ми зуміли б цю частину нового словника представити набагато краще, ніж це мало місце в словнику Рігера.” ** Франко І. Листи. Зібрання творів у 50-ти томах.

Але, не зважаючи на схвальні виступи в галицькій пресі й захоплення першим жіночим виданням галицькою громадськістю, “Перший вінок” ще не був тим проявом патріотизму, який в європейських літературах вже тоді мав місце.Насамперед це пояснювалося тим,що вміщені в альманасі оповідання та повісті були написані під впливом модної тоді тенденції-письменник повинен нав`язувати читачеві готовий вже ідеал, нав`язувати певну суспільну,політичну чи навіть національну ідею.Проте всяка творчість-це в першу чергу прояв свободи,а література тому й має могутній вплив на особистість і суспільство,що несе в собі волелюбний подих,який виголошують художні твори та їхні творці. „Якщо письменник,-