І. Франко відразу ж побачив у задумі М. Павлика однобічний класовий підхід і писав йому про недоцільність такого шляху, а також про його метод поділу жіноцтва за класовим принципом. “Чи ви переконані, що тими статтями, які в нашім торічнім видавництві порушували жіноче питання, ми здобули симпатію в наших людей? Я думаю, що ні ... тим, що ми говорили торік про жіноче питання, ми не помогли своїй справі, а противно, деякі з наших навіть людей кажуть, що ми тим пошкодили справі.” Переписка М. Драгоманова з М. Павликом. – Т.//. – Чернівці – 1910 – с. 142.

Коли ж Н. Кобринська не пристала до планів М, Павлика, він постійно конфліктував з нею, а коли в органі радикальної партії, часописі “Народ”, завів рубрику “Жіноча справа”, то жодного разу в ній не згадував про всі починання Н. Кобринської в жіночому русі. Завжди у конфліктах М. Павлика з Н. Кобринською І. Франко був на стороні Н. Кобринської і об’єктивно давав оцінку її громадської і письменницької діяльності. Це постійно дратувало Павлика, і в одному з листів до М. Драгоманова він писав: “Франко каже, що Кобринська – може доказати правду своїх слів про радикалів, цитатами з моїх і Ганкевичевих писань ... і так Кобринська зі своїми страханнями торжествує між іншим і через те, що Франкові байдуже честь товаришів. Бог з ними.” Переписка М. Драгоманова з М. Павликом. – Т.//. – Чернівці – 1910 – с. 199-200.