До спеціальних функцій належать такі функції:

1. Організаційна функція журналістики виявляється в тому, що суспільство само організовується й структурується завдяки жур-налістиці. Через журналістику суспільство здійснює управління держав-ними, господарськими та громадськими установами й організаціями, домагається розробки й прийняття необхідних рішень, здійснює роз'яс-нення прийнятих державних ухвал і постанов. Автор стверджує, що «журналістика згруповує людей за інтересами: політичними, економічними, фаховими, ху-дожніми»[31;78].

2. Функція «сторожового собаки» (соціальної критики).

Цей термін виник в американській теорії журналістики. Він спер-тий на образ сторожового собаки, що пильно охороняє спокій господа-ревого дому і голосно гавкає при наближенні небезпеки. Сутність цієї функції полягає в боротьбі журналістики з суспільними вадами чи хворобами, у захисті законності й правопорядку від тих, хто намагається їх порушувати, від корумпованого чиновництва і тому подібне. Іншими словами, у межах цієї функції журналістика здійснює широкомасштабну соціальну критику, що відкриває шляхи до стабілізації чи поліпшення суспільного життя, стає необхідним елементом вдосконалення суспільства.

Знаменита Уотергейтська справа, що призвела до відставки пре-зидента США Р. Ніксона, є яскравим прикладом здійснення журналістикою функції охоро-ни суспільства.

3. Ідеологічна функція журналістики.

На відміну від функції формування громадської думки, в основі якої лежить інформаційна діяльність, ідеологічна функція журналістики пов'язана з пропагандою певних життєвих цінностей та агітацією на їх підтримку. Ідеологічна Функція журналістики полягає у всебічній соціальній орієнтації читацької аудиторії. Кожна людина прагне бути правильно зорієнтованою, зрозуміти себе і своє місце в соціальній структурі, уміти розбиратися в навколишньому світі світі, правильно оцінювати суспільні явища і у зв'язку з цим визначати свої цілі, напрям і характер діяльності.

4. Культурна функцій журналістики.

Журналістика сама с частиною духовної культури суспільства. Дана функція може бути розглянута в трьох аспектах:

- по-перше, журналістика виконує функцію поширення культури, журналістика поруч з книгою, с найважливішим носієм культури;

- по-друге, журналістика подає широку хроніку мистецького жит-тя, інформує про події у світовій культурі;

- по-третє, журналістика є руслом, у якому рухається мистецька критика [31;67].

5. Розважальна функція журналістки.

Вона є об'єктивно необхідною, оскільки людина не може працю-вати цілодобово, перебувати повсякчас у напруженні, а потребує роз-слаблення й відпочинку. Розважальна функція виявляється у публікації на сторінках преси кросвордів, анекдотів, сторінок гумору.

6. Рекламна функція журналістики.

Реклама — це популяризація товарів, видовищ, послуг тощо за допомогою друкованих ЗМІ, електронних органів масової інформації з метою підви-щення їхнього авторитету, привернення суспільної уваги. Найважливішим носієм реклами с журналістика. Реклама в сучасних ЗМІ — важливий чинник їхнього фінансування. Як показує автор, що «за оцінками фахівців навіть найслабші ЗМІ покривають не менш як третину своїх витрат за рахунок реклами»[10;12].

Різні дослідники виділяли різну кількість функцій, звичайно є у них і багато спільних функцій, котрі по-різному трактувались. Спільною рисою названих дослідників є те, що майже кожен із них виділяє функцію інформування, а також з появою реклами – функцію реклами. Зокрема, щодо українських дослідників, то більшість із них виділяє соціальну і ідеологічну функції. І.Л.Михайлин, як і В.М. Владимиров поділяє функції на загальні та спеціальні, але на відміну від першого автора, другий поділяє також функції ще на індивідуальні. Спільними для класифікацій Р.Блюма та І.Л. Михайлина є функції кореляції та критики (функція «сторожового собаки» у І.Л.Михайлина»). Також функцію кореляції виділяє дослідник В.М.Владимиров. Спільною рисою класифікацій Р.Блюма, І.Михайлина та В.Владимирова є виділення функції розважання ( у В.М.Владимирова ця функція називається рекреативно-гедоністична функція). Функцію артикуляції виділено у класифікаціях Р.Блюма та В.М.Владимирова. Відмінною рисою класифікації А.З.Москаленко від інших є виділення пропагандистської та контрпропагандистської функцій. З всього вищесказаного можна зробити висновок, що кожна класифікація функцій журналістики має свої переваги і недоліки, а тому кожна є доцільною у використанні.

1.5. Принципи журналістики

Сьогодні важливим питанням є визначення принципів журналістики. На відміну від законів принципи мають нормативний, директи-вний характер, хоча теж є відображенням об'єктивних процесів[32;56].Закони існують об'єктивно, незалежно від людей; принципи формуються, встановлюються людьми на основі осмислення за-конів. Як стверджує автор, «принцип - це те, що завжди, за всіх умов, без будь-якого винят-ку властиве певному явищу, в даному випадку - журналістиці. Увесь комплекс властивих пресі якостей, рис, напрямів, об'єд-наних спільністю методів і мети, становить зміст її принципів»[32;56]. Усі принципи преси так чи інакше тісно пов'язані з нормами службової або професійної етики журналіста.

А.З. Москаленко подає наступну систему принципів сучасної журналістики, яку можна зобразити за допомогою Схеми 1.2.

Схема 1.2

Принципи журналістики

Слід підкреслити, що шляхи до здійснення принципів сучас-ної журналістики слід шукати принаймні у трьох площинах:

прав-дивість та добросовісність;

аналітичне та суб'єктивне трактування дійсності;

професійна мораль.

Зупинимося на цьому детальніше. Правдивість інформації - це не значить, що преса, радіо чи телебачення повідомляють по-вністю достовірні факти, вони мусять ще й висвітлювати події, явища дійсності з певної позиції. Без цього не можна обійтися, якими б об'єктивними ми не намагалися бути. Журналіст так чи інакше має свої думки, захоплення, інтереси тощо. І тому мимо-волі подає фактичний матеріал так, начебто пропускає його через себе.

Отже, можемо зробити перший висновок: звичайно, одним із основоположних елементів журналістської етики повинна бути правдивість у відображенні подій і поданні інформації, фактів тощо[32;67].

Журналістський твір, який розглядає окреме явище без достат-ньо описаних координат, не досягає своєї мети і не повністю прав-дивий. Більше того, така стаття чи нарис можуть мати риси полі-тичної