Цей порядок землекористування, встановлювався в перші століття спартанської історії, неможна назвати і сусідською общиною, тому що спартанські сім’ї не тільки не вели самі господарство на своїх клерах , а зазвичай навіть там не жили, а були сконцентровані в воєному порядку в районі головного центра Спарти. На спартанських клерах продовжувало жити підкорене і перетворене на рабів спартанцями ахейське населення долини Єврота, ілоти, які обробляли експропрійовані в них землі і діставали засоби існування завойовникам – спартанцям. Але ілоти не були в повному розумінні рабами, тому, що вони вели своє господарство на наданих їм участках, віддавали більшу частину врожаю своїм завойовникам – господарям. [3,с. 15]

Грецький історик ІV століття до нашої ери Ефор, добре знав Спарту, і не називав ілотів рабами. Він розповідав, як засновник спартанської династії Агіс підкорив проживаючих в приморській частині долини Еврота місто Мелос, або Гелос « а деяких жителів цього міста перетворив в залежний стан, так ті хто володів ілотами, не могли ні відпускати їх на волю ні продавати за кордон ( своїх володінь).

Відрізана в своїй долині від зовнішнього світу, Спарта майже не брала участі в розвиткові торгівлі і ремесел. В господарську систему стародавньої Спарти входили, з одного боку декілька тисяч більш менш рівних клерів, розташованих на землях Лаконіки, а пізніше, з захопленням Мессенії, і на основному масиві мессенських земель; з іншого боку, землі перієків, тягнулися сполошною полосою на сході Лаконіки і по морським берегам. Єдиною функцією клерів було давання воєнній верхівці – « спартіадам» - продуктів які давало сільське господарство. [3,с. 15]

Щодо другої частини підкореного населення Лаконіки перієків, то вони відкинули особисту свободу і продовжували вести своє господарство на пружних основаних, але були зобов’язані нести різні повинності для Спарти, в тому числі виставляти воєнні контингенти – важко озброєних гоп літів і навіть кавалерію. Прибережні землі Лаконіки заселяли головним чином перієкли, і в VIII столітті до нашої ери були економічно більш розвинені ніж в середині долини. Привілейованість пере іклів в порівнянні з ілотами може бути пояснена багатьма чинниками із яких головний той, що вони були привілейованим станом і до завоювання. Ефор пов’язував походження перієків із завойовниками Лаконіки дорійцями, він розповідає, що спартанці робили пере іклів повноправними громадянами, але потім другий спартанський цар Агіс, змусив їх платити Спарті різного роду повинності. [3,с. 16]

Тісно зв’язана зі всім політичним устроєм і та система жіночого насилля, з допомогою якого спартіади хотіли тримати, в покорі ілотів. Ефори при вступі на посаду проголошували війну ілотам: це не були пусті слова. Спартанська молодь змушена була виконувати так звану «криптію» (нічні озброєні прогулянки по шляхам Лаконії та Мессенії). Кожного ілота якого вони зустрічали вони повинні були вбити на місці; теоретично це пояснювалось тим, що кожний подорожуючий в ночі ілот був бунтарем який підготовлював повстання. Згідно з пояснень стародавніх теоретиків спартанського устрою з одного боку, тримала в страху ілотів і знищувала зародки повстанського руху, а іншого боку, безумовно це була гарна воєна підготовка для молоді. Під покорою спартанського володаря, крім ілотів, були перієкли, які здебільшого займались ремеслами.

Повноправними громадянами Спарти вважались спартіади – члени общин рівних. В общині продовжувало існувати старий поділ на три родові дорійські філи: «памфіли», «гилії» і « дімани». Одночасно в джерелах зустрічаються назви філ які відносились швидше всього, до різних місць «петани», «песої», «кіносури», «лімни», «амікли».Швидше всього ці назви були тісно пов’язані, а можливо і співпадали з територіальним поділом Лаконіки на оби, про характер і організацію погано відомо, старий політичний устрій Спарти знайшов відбиток, в Лікургові ренті, склад якої передає Плутарх.

Верхівка завойовників, зберегла відносини розкладавшогося родового устрою, Створила той правлячий прошарок в державі, на який працювало неповноправне населення Лаконіки. Але навіть і ілоти які і самі вели голодне існування, могли лише в досить обмежених розмірах забезпечувати своїх господарів, тому що продуктивність землеробної праці в ранню епоху виникнення і існування, Лаконіки. Звідси і суворе існування життя спартанців, яке таким чином, у великій степені залежало і від загальної нехватки продуктів харчування в Лаконіці.

Завоювання великої, порівняно з державою територію поставило дорійську знать перед необхідністю постійно тримати в покорі підкорене населення. Тому в Спарті рано виникає держава. Але цим можна пояснити збережені в державному устрої Спарти ряду пережитків, характерних для родоплемінного устрою. [3,с. 16]

Багато спартанських закладів і звичаїв пов’язується з іменем легендарного спартанського законодавця – мудреця Лікурга, в образі якого злились риси людини і божества, його культ відправлявся в Спарті. Лише в Vст. до н. е. Лікург, діяльність якого зазвичай відносять приблизно до VІІІ ст. до н. е., став вважатись творцем спартанського державного устрою. Плутарх залишив нам життєвий опис цього законодавця. Згідно нього, Лікург був дядьком і вихователем молодого спартанського царя, а