4. Державний (політичний) режим

Основою для класифікації державно-правових (політичних) режимів, тобто способів та методів здійснення державної влади, виступають:

- ступінь розвиненості політичної демократії;

- реальний політико-правовий статус особи.

З урахуванням цих критеріїв сучасні державно-пра-вові (політичні) режими поділяються на демократичні та антидемократичні.

ДЕРЖАВНИЙ (ПОЛІТИЧНИЙ) РЕЖИМ

демократичний антидемократичний

1. ліберально-демократичний авторитарний

2. консервативно-демократичний революційний стабілізаційний

3. радикально-демократичний тоталітарний

расистський фашистський військово- диктаторський

Демократичний режим - це режим, за якого дер-жавна (політична) влада здійснюється з дотриманням ос-новних прав людини, із забезпеченням легальних мож-ливостей вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (ви-бори, референдуми, засоби масової інформації), діяльність різноманітних партій і громадських органі-зацій, які представляють ці інтереси і впливають на ви-роблення та здійснення політики держави.

Це поняття дає відповідь на питання про те, які методи панують у процесі здійснення державної діяльності і досягнення тих цілей, що стоять перед державою.

Поняття демократичного режиму не слід повністю ототожнювати з поняттям „політичний режим”, хоча вони і близькі між собою. Останнє поняття має більш широке значення і характеризує не тіль-ки методи діяльності державних органів (це, власне, визначається по-няттям „державний режим”), але й можливості та форми діяльності всіх елементів політичної системи - політичних партій, рухів, інших об'єднань громадян.

Він характеризується такими рисами:

дотримується демократична конституція;

реалізується принцип „поділу влад”;

- державна влада здійснюється на основі вільної та рівної участі громадян та їх об'єднань в управлінні дер-жавою;

- плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людини;

- гарантується здійснення прав і свобод громадян відповідно до міжнародних стандартів прав людини;

- демократизм правосуддя, домінують методи пере-конання перед методами примусу;

- вільне існування всіх форм власності.

Такий режим характерний для правової держави.

Розрізняють такі види демократичних режимів: де-мократично-консервативний, демократично-радикаль-ний та демократично-ліберальний.

Антидемократичний режим - це режим, коли державна влада здійснюється шляхом обмеження або по-рушення основних прав людини, коли заборонена ле-гальна діяльність опозиційних політичних партій і гро-мадських об'єднань.

Для нього характерні такі ознаки:

- не реалізується (частіше всього юридично не закрі-плений) принцип „поділу влад”;

- звужується або припиняється вплив громадян та їх об'єднань на управляння державою;

- відсутня або стає формальною виборність;

- забороняється діяльність опозиційних партій та організацій;

- застосовуються політичні репресії;

- звужуються або порушуються політичні права і сво-боди громадян;

- реальна влада зосереджується в руках групи осіб або однієї особи, не підконтрольних народові.

Такий режим може бути авторитарним і тоталітар-ним.

Авторитарний режим - це режим, який характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи або обмеже-ної групи осіб, звуженням політичних прав та свобод громадян та їх об'єднань, суворою регламентацією їхньої активності, різ-ким скороченням повноважень демократичних інституцій.

При цьому, однак, державний контроль не розповсюджується на позаполітичні сфери: економіку, культуру, релігію тощо. Найчасті-ше такий режим виникає в країнах, де відбувається зміна суспільного ладу, де спостерігаються тривалі економічні і політичні кризи, подо-лання яких демократичними засобами стає неможливим.

На відміну від тоталітаризму, авторитарний політичний режим допускає існування обмеженого плюралізму в різних суспільних сферах, погоджується з існуванням окремих елементів демократії, таких як парламентські вибори, багатопартійність. Проте його сутнісними ознаками залишається щоденна загроза репресій, викорис-тання армії та каральних органів.

Основні ознаки авторитаризму:

- у діяльності органів політичної влади переважають методи командування, диктату;

- виконавчі органи держави наділені широкими законодавчими повноваженнями;

- обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, юридичні гарантії їх забезпечення;

- відчуження народу від влади;

- відсутність єдиної ідеології;

- гласність не є принципом діяльності органів влади;

- опора на силу й готовність влади в будь-який час застосувати ма-сові репресії;

- при боротьбі за владу використовуються як законні, так і незакон-ні методи;

- обмеження чи заборона діяльності опозиційних до існуючого режиму об'єднань громадян;

- у процесі прийняття та реалізації політичних рішень практично ви-ключається метод компромісу, взаємоузгодження різних позицій;

- органи влади діють на власний розсуд (часто порушуючи при цьому закон), керуючись власним баченням політичної доцільності.

Різновиди авторитарних режимів:

- теократичний, характерний для країн, де до влади прийшли фа-натичні релігійні клани, напр., ісламські фундаменталісти в Іра-ні, які керують державою з часів революції 1979 р.;

- військово-бюрократична диктатура; встановлюється в результаті військового перевороту. Напр., така форма авторитаризму була в Греції (правління „чорних полковників”), Аргентині, Бразилії, Чилі, Парагваї та ін.;

- персональні тиранії, різновидом яких є султанізм. Влада належить диктатору, який опирається на розгалужений поліцейський апа-рат. При владі, як правило, перебувають родичі, друзі диктатора. Персональна тиранія була характерна для режимів Барра в Сома-лі, Дювальє в Гаїті, Аміна в Уганді, Сомоси в Нікарагуа;

- абсолютні монархії (Саудівська Аравія, Катар, Оман, Об'єднані Арабські Емірати). Монарх наділений абсолютною владою; ви-борні представницькі органи відсутні; уряд призначається монар-хом і звітує лише перед ним;

- неототалітарні режими; вони функціонують при наявності бага-тьох партій, опозиції, періодичних виборів, але реально влада збе-рігається в руках однієї партії. Такі режими існують в Мексиці, Сирії, де правлячими партіями відповідно є Інституційно-революційна та БААС.

Тоталітарний режим - це режим, який характеризується повним контролем держави над усіма сферами людського жит-тя, фактичною ліквідацією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції й інакодумців.

Щодо авторства цього терміна, то думки учених розійшлися, називаючи Б. Муссоліні, Д. Джентіле, Дж. Амендолу, П. Габетті. Відомо, однак, що в 1925 р. це поняття вперше пролунало в італійсько-му парламенті. Перша спроба наукового аналізу нале-жить німецько-американській дослідниці X. Арендт у праці „Походження тоталітаризму” (1951