Щодо Верховної Ради Автономної Республіки Крим, то її участь у сфері законодавчій діяльності обмежена підготовкою і прийняттям Конституції (набрала чинності 12 січня 1999 р.).

Основні ознаки федерації (США, Росія, Австрія, Швейцарія, ФРН, Канада, Мексика, Бразилія, Аргентина, Венесуела, Індія, Малайзія, Австралія та ін. - разом у світі існують 24 федератив-ні держави):

- наявність єдиної території, яка у політико-адміністративному відношенні не є одне ціле, а складається із територій - суб'єктів федерації, що мають власний адміністративно-терито-ріальний поділ;

- наявність загальної конституції федерації і конституцій її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації установчою вла-дою;

- наявність системи законодавства усієї федерації і системи законодавства її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації в межах установленої для них компетенції правом видання зако-нодавчих актів, які діють лише на території суб'єкта федерації і мають відповідати союзному законодавству;

- наявність федерального двопалатного парламенту і парла-ментів суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації;

- наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єк-тів; у ряді федерацій допускається подвійне громадянство (ФРН, Австрія);

- можливість суб'єктів федерації мати власну правову і су-дову системи (США);

- наявність загальнофедеральної податкової і грошової системи;

- суб'єкти федерації не мають суверенітету і не є суб'єктами міжнародного права, проте в договірних міжнародних відноси-нах може виступати як федерація в цілому, так і кожний із її суб'єктів.

У типовій федерації оборонна і зовнішня політика належить федеральному уряду, освіта - регіонам, а право оподатковуван-ня поділене між обома. Тому і федерація, і її суб'єкти можуть мати право видавати закони з аналогічних питань.

Федерації багатоманітні. Класифікувати їх можна за різними ознаками:

За способом створення:

- договірні (виникають на основі угоди, договору, установчого пакту - створюються, як правило, „знизу”);

- конституційні (засновуються шляхом прийняття конститу-ції - створюються головним чином „зверху”, приклад - Індія);

- договірно-конституційні (їх більшість - США, ФРН, Швей-царія, Російська Федерація та ін.).

За способом взаємовідносин федерації та її суб'єктів:

- на основі союзу (США, Танзанія, ОАЕ, СРСР - у минулому); на основі автономії (Бельгія, Австрія, Індія, Венесуела, Па-кистан).

За способом розподілу і здійснення владних повноважень:

- централізовані (Індія, Пакистан, Венесуела, Мексика, Аргентина, Бразилія);

- відносно централізовані (США, Австралія, ФРН).

За принципом переваги або поєднання національного і терито-ріального підходів:

- територіальний підхід (США, Індія, Мексика);

- національний підхід (у колишньому СРСР, нині його в чисто-му вигляді немає);

- поєднання національно-територіального і територіального під-ходів (Росія).

Розглянемо такі союзи держав, як конфедерація і співдруж-ність. Вони відрізняються від федерації як форми територіаль-ного устрою тим, що є формою міждержавного союзу, тобто об'єднанням незалежних держав.

Конфедерація - тимчасовий союз суверенних держав, які об'-єдналися для досягнення певних цілей і спільно здійснюють низку напрямків державної діяльності (оборона країни, зовнішня тор-гівля, митна справа, грошово-кредитна система тощо) при збе-реженні в інших питаннях повної самостійності.

Основні ознаки конфедерації (через етап конфедерації пройш-ли США, Нідерланди, Швейцарія, остання конфедерація - Сенегамбія, 1981 -1989 рр.):

- відсутність спільної для всієї конфедерації єдиної терито-рії і державного кордону;

- відсутність загальних законодавчих органів і системи управ-ління;

- відсутність загальних для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, громадянства, судової та фінансової си-стем;

- відсутність суверенітету конфедерації, збереження сувере-нітету і міжнародно-правового статусу учасників конфедерації;

- наявність загального конфедеративного органу, що скла-дається з делегатів суверенних держав;

- рішення загальних конфедеративних органів, прийняте за принципом консенсусу; у разі незгоди з ним членів конфедера-ції не є обов'язковим і не спричиняє ніяких санкцій (право ну-ліфікації, тобто відхилення);

- наявність права виходу зі складу конфедерації у кожного з її суб'єктів.

Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються, або еволюціонують у федерацію.

Заслуговує на увагу особлива форма об'єднання держав, іме-нована співдружністю (СНД, Британська Співдружність націй, Європейська Співдружність у Західній Європі). Це є дуже рідкі-сне, ще аморфніше за конфедерацію, але, однак, організаційно оформлене об'єднання держав, які виступають як асоційовані учасники при збереженні ними повного суверенітету і незалеж-ності. В основу співдружності, як і при конфедерації, покладені міждержавний договір, статут, декларація, угоди, інші юридичні акти. Цілі, висунуті при створенні співдружності, можуть бути найрізноманітні - економічні, культурні та ін.

Співдружність може мати перехідний характер: розвитися в конфедерацію і навіть у федерацію за наявності необхідних пе-редумов, або, навпаки, призвести до дезінтеграції, роз'єднання. СНД (Співдружність незалежних держав, утворена в 1991 р.) - це об'єднання незалежних держав, що мають на меті зберегти історичну спільність народів і сформовані між ними зв'язки шляхом координації політики, рівноправного і взаємовигідного співробітництва. СНД заснована трьома державами - Бєларуссю, Росією, Україною. Згодом до них приєдналися дев'ять кра-їн - Азербайджан, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Мол-дова, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан.

СНД здійснює діяльність через спільні координуючі органи: Раду глав держав, Раду глав урядів, Раду міністрів закордонних справ, Координаційно-консультативний комітет, Головне коман-дування об'єднаних збройних сил, Раду командувачів прикор-донними військами, Економічний суд, Комісію з прав людини, а також через інститути. Серед інститутів Співдружності значне місце посідає Міжпарламентська Асамблея, яка складається з парламентських делегацій - учасників Угоди про Міжпарламент-ську Асамблею (підписана 27 березня 1992 р.). Рішення Міжпар-ламентської Асамблеї мають форму актів: заяв, звернень, реко-мендацій, пропозицій. До її компетенції входить розробка реко-мендаційних законодавчих актів (модельних) із питань, що знаходяться у сфері спільних інтересів держав Співдружності.

Відносини між державами в Співдружності будуються на ос-нові норм і принципів міжнародного права, оскільки вона не є держава і не є державне утворення. Правову основу СНД скла-дають низка угод і інших документів (Угода про створення Спів-дружності Незалежних Держав1 і Протокол до неї, Алма-атинська декларація від 21