Отже, вплив неефективно налагодженої роботи підрозділів ЗАТ та різні зовнішні фактори, такі як ріст інфляції, несвоєчасне постачання сировини для виготовлення хлібобулочних виробів та інше , і призвели до зменшення основної цілі - прибутку.

Теоретичні та методичні питання аналізу рентабельності

Показники рентабельності

Рентабельність є одним з найважливіших економічних показників який характеризує діяльність підприємства. Показники рентабельності і конкурентоспроможності мають загальну економічну характеристику, вони відображають кінцеву ефективність роботи підприємства і продукції, що випускається ним. Головним з показників рівня рентабельності є відношення загальної суми прибутку до виробничих фондів.

Існує багато чинників, що визначають рівень рентабельності. Ці чинники можна поділити на внутрішні і зовнішні. Зовнішні - це чинники що не залежать від зусиль даного колективу, наприклад зміну цін на матеріали, продукцію, тарифів перевезення, норм амортизації. Такі заходи проводяться в загальному масштабі і сильно впливають на узагальнюючі показники виробничо - господарської діяльності підприємств.

Показники рентабельності (прибутковості) є загальноекономічними. Вони відображають кінцевий фінансовий результат і відбиваються в бухгалтерському балансі і звітності про прибутки і збитки, про реалізацію, про прибуток і рентабельність. Рентабельність можна розглядати як результат впливу техніко-економічних чинників, а значить як об'єкти техніко-економічного аналізу, основна мета якого виявити кількісну залежність кінцевих фінансових результатів виробничо - господарської діяльності від основних технико-економічних чинників.

Рентабельність є результатом виробничого процесу, вона формується під впливом чинників, пов'язаних з підвищенням ефективності оборотних коштів, зниженням собівартості і підвищенням рентабельності продукції і окремих виробів.

Розрізнюють 3 основних групи показників рентабельності:

Показники розраховані на основі прибутків:

Рентабельність реалізованої продукції:

Re=П/ В (2.1), де

П – прибуток від реалізації;

В – витрати на виробництво реалізованої продукції.

Рентабельність товарної продукції:

Rt=В/ Q (2.2), де

Q - товарна продукція в оптових цінах підприємства;

В - повна собівартість товарної продукції

Рентабельність виробу:

Rw=BW/ QW (2.3), де

Qw – цінах окремого виробу;

Вw - собівартість окремого виробу;

Показник розрахований на основі виробничих активів:

Рентабельність підприємства (загальна рентабельність):

Reзаг=БП/ СрвОФ+ СРОК * 100 % (2.4), де

БП – балансовий прибуток;

СрвОФ – середньорічна вартість основних фондів;

СрОК – середній залишок ОК.

Показники розраховані на основі потоку готівкових грошових коштів:

Рентабельність (прибутковість) власності:

Rпв=ЧП/ ВК (2.5),

де ЧП – чистий прибуток;

ВК – власний капітал.

Світова практика стандартної оцінки господарської і фінансової діяльності підприємств пропонує використання системи взаємопов'язаних показників рентабельності, кожний з яких несе цілком певне навантаження для користувачів інформації. Одні з них застосовують для оцінки поточного положення підприємства, інші - при проведенні динамічного і порівняльного аналізу показників рентабельності по секторах основної діяльності (по видах господарської діяльності і госпрозрахункових підрозділах), по підприємствах-аналогах і підприємствах-конкурентах. З цією метою вироблена науково обгрунтована система показників рентабельності. Нарівні з розглянутими раніше показниками рентабельності продажу і функціонуючого капіталу пропонується вивчати рентабельність основних виробничих фондів, праці, рентабельність власного капіталу (прибуток до джерел власних коштів), рентабельність перманентного капіталу (відношення прибутку до власного капіталу плюс довгострокові зобов'язання), рентабельність економічного потенціалу (прибуток до середньорічних залишків основних і оборотних коштів і витрат на оплату праці) і ін.

Рентабельність є відносним показником рівня прибутку. Тобто рентабельність - це прибутковість. Рентабельність виробництва визначається відношенням прибутку або до вартості виробничих фондів, або до поточних витрат (собівартості). Перевага показника рентабельності полягає в тому, що він дозволяє порівнювати фінансові результати з об'ємом виробничих фондів, що застосовуються, характеризуючи ефективність їх використання. Рентабельність підприємства повинна бути достатньою для забезпечення першочергових платежів в державний бюджет, утворення фондів економічного стимулювання, розширення виробництва і покриття планових витрат, передбачених фінансовим планом.

У багатономенклатурному виробництві доцільно групувати вироби за ступенем рентабельності, а саме:

Групування виробів за наведеними ознаками дає змогу зрозуміти існуючі Багатоманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення.

Як було сказано раніше, фактори, які впливають на рентабельність і не тільки, є зовнішні і внутрішні. Їх можна розділити на такі, що впливають на рентабельність в загальному по підприємству і рентабельність окремих виробів.

На зміну рівня рентабельності впливають фактори:

зміна асортименту і структури продукції;

зміна собівартості і зміна ціни. При постійній оптовій ціні рентабельність виробу залежить від собівартості: чим вона нижча, тим вища рентабельність.

В загальному по підприємству рентабельність залежить від трьох факторів першого порядку:

зміна структури реалізації продукції;

її собівартість;

середні ціни реалізації.

2.2 Вибір та обґрунтування методів аналізу

Метод порівняння найбільш поширений та основний прийом, який застосовується в аналізі. Даний прийом дозволяє оцінити роботу підприємства, визначити відхилення від планових показників, установити причини відхилень і виявити резерви. З порівняння починається розв’язання багатьох аналітичних задач і саме воно задає напрямок аналітичному дослідженню.

Основні види порівнянь, які застосовуються при аналізі: