Тм = Тт – Тчв, ( 2.23. )

Де Тчв – чергові відпустки, людино-дні.

Окрім цих показників розраховується також коефіцієнт використання часу зміни:

Кзм = Трф / Трв, ( 2.24. )

Де Трф – фактична тривалість зміни, год.;

Трв – встановлена тривалість зміни, год.

За допомогою вищевказаних показників оцінюється рівень використання робочого часу по підприємству в цілому. Тому даний аналіз необхідно доповнити визначенням втрат робочого часу на одного робітника, який визначається, як частка від ділення загального об'єму втрат (людино-днів) на середньоспискову чисельність робітників відповідного періоду.

Одним із основних джерел економічного стимулювання роботи працівників, а отже і засобом впливу на ефективність їх роботи є заробітна плата.

Метою аналізу фонду зарплати є прервірка його використання у відповідності з обсягом виробництва і чисельності працюючих.

Таким чином, для оцінки ефективності використання трудових ресурсів відібрані різноманітні показники, які характеризують якісну, кількісну та структурну сторони раціонального використання наявного на підприємстві трудового потенціалу. Розгляд цих показників у взаємозв'язку дасть можливість всебічно проаналізувати кадри підприємства, виявити резерви та запропонувати заходи можливого покращення їх використання.

2.3. Класифікація та кількісна оцінка факторів, що впливають на ефективність використання трудових ресурсів

Величина продуктивності праці, яка характеризує якісну сторону використання трудових ресурсів, є результатом взаємозв'язку технічних, технологічних, організаційних, економічних та соціальних факторів.

У виробництві велика увага приділяється факторам, які впливають на формування виробничого колективу та ефективність використання трудових ресурсів, оскільки від цього залежить пошук економії живої праці.

В процесі класифікації фактори розподіляють на 4 наступні групи:

1. Природні;

2. Техніко-технологічні;

3. Організаційно-економічні;

4. Соціально-психологічні.

Природні фактори – фізико-географічні , які визначають умови роботи робітників. Природні фактори формують темпи проведення робіт і рівень затрат.

Техніко-технологічні фактори пов'язані з технікою і технологічним проведенням робіт. Ця група поділяється на дві підгрупи: технічну і технологічну.

Технічні фактори характеризують засоби і знаряддя праці, які використовуються для проведення певних робіт.

Технологічні фактори характеризують сукупність способів виконання різних робіт і операцій. До технологічних факторів відносять режими технологічних процесів та дотримання технологічної дисципліни.

Організаційно-економічні фактори пов'язані з організацією виробництва і праці підприємства.

Соціально-психологічні фактори пов'язані з економічним середовищем. Найважливішими серед них є: склад і кваліфікація кадрів, стабільність кадрів, моральне і матеріальне стимулювання, рівень охорони праці.

Продуктивність праці є одним з найважливіших показників, які характеризують ефективність використання трудових ресурсів і тому слід приділити основну увагу аналізу факторів, що впливають на величину праці. Тому необхідно відбирати основні фактори, які мають суттєвий вплив на досліджувану функцію (продуктивність праці).

У відповідності з поставленою метою дослідження в кореляційно-регресивному аналізі описується вплив факторів, які найбільш об'єктивно характеризують рівень ефективності використання трудових ресурсів, який позначається на кінцевому результаті – продуктивності праці.

Група техніко-технологічних факторів, зокрема технічні, може бути представлена коефіцієнтом механізації. Групу організаційних факторів, зокрема, рівень організації виробництва і праці, можна охарактеризувати коефіцієнтом продуктивного часу, питомою вагою робітників та коефіцієнтом забезпеченості кадрів. Групу соціально-економічних факторів – коефіцієнтом плинності кадрів.

Вплив рівня використання робочого часу на продуктивність праці оцінюється за допомогою коефіцієнта продуктивного часу, який розраховується за формулою :

Кпч = Д / Тм, ( 2.26.)

Де Д – відпрацьовано людино-днів;

Тм – величина максимально можливого фонду робочого часу, людино-днів.

Аналіз стабільності кадрів оцінюється за допомогою коефіцієнта плинності, який визначається за формулою (2.17.).

Відповідність розряду виконуваних робіт тарифному розряду робітників визначається за допомогою коефіцієнта використання робітників за кваліфікацією. Даний коефіцієнт розраховується за формулою (2.13).

Механізація виробничих процесів визначається коефіцієнтом механізації:

Км = Чмех. / Чзаг., (2.27.)

Де Чмех. – число робітників зайнятих механізованою працею, люд.

Чзаг. – загальна чисельність робітників, люд.

Оптимізація структури визначається питомою вагою робітників в складі промислово-виробничого персоналу, яка розраховується за формулою:

Пр = Чзаг. / ССЧ, (2.28.)

Де ССЧ – загальноспискова чисельність працівників, люд.

Вплив рівня трудової дисципліни на продуктивність праці визначається коефіцієнтом дисципліни, який розраховується за формулою:

Ктд = 1 – Ппрог / ССЧ*Б, (2.29.)

Де Ппрог – втрати робочого часу через прогули і інші порушення трудової дисципліни, людино-дні;

Б – баланс робочого часу одного працівника, людино-дні.

Коефіцієнт забезпеченості кадрами визначається за формулою (2.11), яка наведена в розділі 2.2.

При кореляційному аналізі можна оцінити ступінь впливу даних показників на продуктивність праці.

Щоб здійснити повний аналіз трудових ресурсів, потрібно визначитися із методикою його проведення, яка описана в наступному розділі.

2.4. Методи та методика аналізу показників рівня використання трудових ресурсів

Покращення використання наявного робочого потенціалу – одна з основних задач сьогодні. Значну роль в її вирішенні має економічний аналіз, і перш за все аналіз трудових показників, так як в системі простих елементів виробництва – засобів праці, предметів праці і живої праці – останньому належить вирішальна роль.

Економічний аналіз – це особливий вид економічних досліджень ефективності виробничо-господарської діяльності, спрямованих на її підвищення.

Одним з видів економічного аналізу трудових ресурсів є комплексний аналіз співставлення по всіх показниках, який називають підсумований. При цьому мається на увазі підсумкова оцінка діяльності колективу, яка базується на детальній перевірці всіх складових трудового потенціалу і різноманітних умов, включаючи і фактори, що покращують чи погіршують його використання.

При проведенні підсумкового аналізу встановлюються такі задачі:

Після визначення величин і якості трудового потенціалу, а також ступеня його відповідності за обсягом, структурою і якісно виробничим можливостям даного підприємства величина трудового потенціалу характеризується сукупним фондом робочого часу колективу, структура – співвідношення між категоріями промислового персоналу, якість – відмінністю розрядів робіт і робітників, а також рівнем підготовки працівників.

Оцінка ступеня і раціональності використання трудового потенціалу, виявлення причини неповного чи неефективного