При здійсненні зовнішньоекономічних операцій майже завжди існує ризик. Аналізоване підприємство потрапляло в ситуації за яких покупець не оплачував відвантажений товар в обумовлені строки. Це питання не було вирішено шляхом переговорів і передано до міжнародного комерційного суду при торгово-промисловій палаті України. Рішення було прийнято на користь продавця. Такі рішення суду є кінцевими і обов’язковими для будь-якої сторони.

Як я дізнався, більшість міжнародних розрахунків на підприємстві проводяться в формі безготівкових розрахунків, в основному банківськими телеграфними переказами. При імпорті розрахунки часто мають характер платежу в кредит, бо товари не завжди поставляються повністю. Часто трапляється, що в партії може бути відсутня комплектуюча деталь чи щось інше, яку пізніше довозять. Таким чином підприємство такою формою розрахунку дещо компенсує свої затрати й одночасно стимулює постачальників працювати краще. При експорті продукції оплата часто здійснюється авансом.

Якщо звернутися до класифікації умов ”Інкотермс”, то підприємство, як експортер, належить до групи E – EXW Ex Works (Франко-завод).Також опираючись на цю класифікацію, я дослідив, що ризик переходить від продавця до покупця з видачею товару на складі продавця, що збіглося з моїми спостереженнями на підприємстві.

Щодо негативного сальдо з міжнародних розрахунків, то, як вияснилося, воно зумовлене великими затратами на купівлю технологій, які імпортуються з Польщі та Голландії. Підприємство давно веде наукову співпрацю з зарубіжними організаціями з метою практичного використання новітніх досягнень зарубіжної науки і техніки. Цьому питанню керівництвом підприємства приділяється велика увага, оскільки висока врожайність є запорукою ефективної економічної діяльності підприємства.

Щодо юридичних документів, які підприємство повинне надавати при експорті продукції, то це є: рахунок-фактура, вантажно-митна декларація, фіто-сертифікат, сертифікат походження Євро-1, сертифікат якості. Всю цю інформацію я вивчив, коли укладав договір на експорт продукції з польською фірмою. Стандартний договір на поставку овочів містить такі пункти: предмет контракту, умови та терміни поставки, ціни та загальна вартість контракту, умови оплати, упаковка та маркірування, рекламації та форс-мажор. Як я дізнався іноді ще може вводитися такий пункт, як штрафні санкції. Наприклад: у випадку порушення термінів поставки продавець сплатить покупцеві штраф з розрахунку 0,3% від вартості недопоставленого товару за кожен календарний день прострочки. Зазвичай до контракту додаються додатки з специфікацією.

При імпорті велике значення має оформлення митної декларації, тому що різні товари підпадають під різні категорії, а відповідно різні ставки оподаткування імпортованої продукції. Таким чином продумано оформлена митна декларація може зекономити чималу суму коштів при розмитненні товару. Як виявилося, в митних деклараціях дається дуже детальний опис обладнання. Для прикладу наведу повну назву обладнання з митної декларації: система іригаційного обладнання для пророщування насіння та вирощування розсади методом тимчасового підтоплення кубиків мінеральної вати живильним розчином в комплексі з блоком керування(Голландія).

Ціна контракту встановлюється у валюті платежу. Часто це американський долар або євровалюта. При купівлі валюти для розрахунку дещо можна виграти на коливаннях курсу валюти, але інколи буває необхідно негайно купити валюту і доводиться це робити при наявному курсі, який може бути доволі високим. Отож при вільних коштах і низьких курсах валют підприємство створює додатковий валютний резерв, який в близькому майбутньому буде використаний для розрахунку за контрактом. А взагалі підприємство має постійний валютний резерв для дрібних витрат, який в середньому становить 15-20 тис. Доларів США.

Стосовно залучення іноземних інвестицій, то на мою думку вони були би не зайвими. Як і будь-яка інша організація, підприємство прагне розширювати масштаби свого виробництва. Для цього потрібно споруджувати нові виробничі потужності і ця робота є дуже капіталомісткою. Для будівництва та оснащення одного нового гектара теплиць за приблизними підрахунками потрібно близько 1 млн. доларів США. Самостійно підприємство не спроможне цього зробити, оскільки заощадження та вивільнення такої суми грошей з обігу буде мати низку негативних наслідків. А сама структура підприємства не дозволяє інвесторам вкладати гроші, бо підприємство поки що має форму ЗАТ. За допомогою кредитів це питання також важко вирішити, бо окупність одного гектара теплиці становить приблизно 2-3 роки. Отож на даному етапі розвитку ця проблема вирішується будівництвом теплиць з російських конструкцій, які набагато дешевші, аніж імпортні, але й поступаються своїми характеристиками.

Таким чином, як я переконався, підприємство веде активну зовнішньоекономічну політику в пошуках нових технологій та партнерів для подальшого наукового співробітництва у сфері вирощування овочів. В 2004 році воно закупило нову технологію для підживлення рослин вуглекислим газом, яка коштувала 990 тис. гривень. За фінансовими показниками ця технологія вже майже себе окупила та збільшила урожайність овочів в середньому на 14%, що є досить хорошим показником.

Для набуття досвіду підприємство часто відправляє своїх спеціалістів на конференції до Києва, Москви та Санкт-Петербурга. Вони також відвідують різні сільськогосподарські виставки в Голландії, Ізраїлі та Польщі і переймають досвід від тамтешніх спеціалістів. Влаштовуються семінари і на самому підприємстві куди з’їжджаються спеціалісти з сусідніх областей, оскільки в західних областях України цей комбінат займає провідне місце з технологічного оснащення та врожайності овочів.

Здійснивши необхідний аналіз зовнішньоекономічних зв’язків підприємства під час проходження практики я