Гіркотою безвиході просякнута поезія «І знов обвугленими сірниками», надіслана з табору Нерига 24 травня 1937 р., написано у травні 1936-го - у Лук'янівській тюрмі. Тоді поетові було 47 літ - «межовий вік для українського поета (аналогія Т.Шевченко - В.Стус)» [8, с. 13]. Митець усвідомлює: «Ні, ні, на вороних уже не грати: / я - в кам'янім, у кам'янім мішку» [3, с. 147].

Смерть поета прискорили нелюдські умови ув'язнення: працював у темних шахтах, на лісоповалі, промивав золотий пісок, стоячи по коліна у крижаній воді.

Щоб розповісти найближчим про хресні муки свого каторжанського існування, він вдається до «інако- мовлення»: просить прочитати поезію О.Блока «Осіння любов», бо розуміє, що рідні «дешифрують» її зміст, суголосний його настроям і переживанням. Відчуття подиху смерті, що вибавить від нелюдських страждань, передано емоційно наснаженими окличними й питальним реченням останньої строфи:

О, Христе! Рідна даль печалить! Я знемагаю на хресті! Чи човен твій - коли причалить В моїй розп'ятій висоті? (Пер. О.Веретенченка). Оптиміст за натурою, він розуміє, що смерть близька і невідворотна. У листі до рідних від 6.IV 1938 р. М.Драй- Хмара писав: «Я дуже, дуже схуд. Запаси товщу, що відклалися у мене на животі й грудях, зовсім зникли. Груди - це шкіра та кості: всі ребра видно. На руках і ногах понадималися жили, як у старих людей. Організм взагалі і в цілому ослаб, хоч і не переніс жодної важкої хвороби. Іноді по обіді ледве плентаєшся на роботу і думаєш, як це ти будеш рухати кайлом, лопатою, але потім перемагаєш ту кволість, починаєш рухатися і входить в норму. Найбільше руки болять мені, бо руками доводиться здебільшого працювати... Іноді крижі болять. Тільки-но підійму щось важке, камінь чи колоду, і вже готово: днів на три, на чотири забезпечено гострий біль - ні встати, ні сісти...» Листи поета з колимських концтаборів свідчать і про його особисту життєву трагедію, і про жорстокість сталінського режиму, його народовбивчу політику.

За спогадами П.Василевського (див. статтю «Так він загинув на Колимі» в «Літературній Україні» від 2 жовтня 1989 р.), письменник у квітні 1939 р. став на місце смертника під час одного з чергових розстрілів кожного п'ятого в шерензі, врятувавши цим невідому людину.

В інтернет-ресурсах оприлюднено спогади М. Добровольського, який до 1937 р. очолював комсомольську організацію Удмуртської АРСР. Він теж стверджує, що коли розстрілювали кожного п'ятого в шерензі, Михайло Опанасович миттєво обрахував, що під кулю потрапить київський студент Володя, з чиїм батьком він дружив колись у Кам'янці. «Не чіпай, кате, молоде життя, бери моє», - з цими словами поет став на місце юнака. Легенда? Бувальщина? Факт?

Офіційно ж про місце і причини смерті М.Драй-Хмари, що сталася 19 січня 1939 р., в повідомленні не було вказано. У документах про реабілітацію зазначено: помер від ослаблення серцевої діяльності. В особистій справі ув'язненого в управлінні внутрішніх справ Магаданського облвиконкому потверджено, що поховано його на правому березі річки Паутовая, могила №3 в 300 м. від річки, а від табірного пункту Горная Лаврюковая до 1 км...

Будь-які диктатури рано чи пізно закінчуються, а залишене нащадкам прекрасне слово нескореного співця продовжує жити, дивувати і захоплювати. Колообіг його земного буття передчасно замкнувся, але пам'ять невідступно слідує за нами. Поет відродився у слові, сягнув чолом неба, хмар, свіжим вітром розвіявся по світу, що його так щемно любив. Коли небайдужий, вдумливий читач увійде в храм поезії М.Драй-Хмари, то, прислухавшись, почує, як сміється і ридає, як любить і страждає його душа. А ще - переконається у справедливості його пророчих рядків (хоч і сказаних не без долі сумніву): «Я вмру, /А те, у що я вірю, / Залишиться/і житиме без мене - /напевно житиме!..» [3, с. 158].

Список використаних джерел

Будзей О. Драй-Хмара: Ім'я на мапі міста // Подолянин. - 2006. - 15 грудня. - С. 7.

Гординський С. На переломі епох. Літературознавчі статті, огляди, есеї, рецензії, спогади / Серія «Ad Fontes - До джерел». - Львів: Світ, 2004. - 504 с.

Драй-Хмара М. Вибране. - К.: Дніпро, 1989. - 542 с.

ЖулинськийМ. Шлях із неволі, з небуття // Київ. - 2003. - № 1. - С. 122-132.

Ковбасенко Ю. Михайло Драй-Хмара // Гроно нездоланих співців: Навчальний посібник / В.Кузьменко. - К.: Укр. письменник, 1997. - С. 61-72.

Панченко В. «Під сонцем Криму, під сліпучим оком» // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2001. - № 6(15). - С. 25-28.

Родіонова І. Символіка барви і звуку у поетиці М.Драй-Хмари // Українська література в загальноосвітній школі. - 2004. - № 1. - С. 42-44.

Родіонова І. Митець і антиномія «свобода - неволя» у поезії М.Драй-Хмари // Українська література в загальноосвітній школі. - 2007. - № 2. - С. 11-14.

Томчук О. Синкретизм поетичного стилю Михайла Драй-Хмари // Сучасний погляд на літературу. Зб. наукових праць. - Вип. 9. Пам'яті академіка