НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П.Драгоманова

Волошина Алла Костянтинівна

УДК 53(07)(09)

ІСТОРИКО-МЕТОДИЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ЗАДАЧ У СЕРЕДНІЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

13.00.02 – теорія і методика навчання фізики

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КИЇВ–2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Запорізькому державному університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Сергєєв Олександр Васильович,

Запорізький державний університету,

завідувач кафедри фізики та

мето--дики її викладання

Офіційні опоненти: доктор фізико-математичних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Шут Микола Іванович,

Національний педагогічний університет

імені П.М.Драгоманова,

завідувач кафедри загальної фізики

кандидат педагогічних наук,

Лукіна Тетяна Олександрівна,

Науково-методичний центр середньої освіти,

завідувач відділом моніторингу якості освіти

Провідна установа: Запорізький обласний інститут

удосконалення вчителів, кафедра

педагогіки, психології та методики навчання

природничо-математичних дисциплін,

Міністерство освіти і науки України,

м. Запоріжжя

Захист відбудеться “__27__” _березня__ 2001 року о __14-00_____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.03 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова,9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розісланий “__21___” __лютого_____________ 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Є.В.Коршак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми дослідження. Сучасний етап розвитку дидактики фізики в Україні характеризується цілеспрямованими інноваційними процесами, які відбуваються від-повідно до ме-тодологічної переорієнтації освітньої парадигми від інформаційно-екстенсивних до роз--вивально-інтенсивних методів навчання, що передбачено Державною національною про-гра-мою “Освіта” /Україна ХХІ століття/. Завдання реформування середньої фізичної освіти, фор-му-ван-ня спе-ціалістів з високим рівнем професійної компетентності та педагогічної інтелектуальної кул-ь-ту-ри поставило на порядок денний питання методологічної рефлексії науково-педагогічного знан-ня, що вимагає проведення iсторико-методичних досліджень методики розв’язування нав-чаль-них фізичних задач як наукової галузі знань і аспекту шкільної практики, зокрема технологічного під-ходу, як найважливішого компоненту сучасних дидактичних технологій.

Проблема вдосконалення ме-то-ди-ки розв'язування навчальних фізичних задач завжди була у центрі уваги віт-чиз-няної дидактики фізики, оскільки фізична задача є одним із ефективних і ре-зуль--тативних засобів, методів і джерел навчання фізики, освітні, розвиваючі та виховні функції яко-го важко переоцінити. Технологічний (задач-ний) підхід до розвитку піз-на---в-альної активності учнів допомагає: роз-ви-вати пізнавальні інтереси учнів до фі--зики; формувати стиль фізичного мислення, інте-лек-ту-аль-ні і пошуково-твор-чі здібності; активізувати навчально-пізнавальну діяльність школярів; оз-най-ом----лювати їх з методами наукового дослідження. Останнім часом у принципово но-вих соціаль-но-економічних умовах до задач з фізики ставляться нові дидак-тичні ви-моги, які відповідають сучасному рівню науково-технічного прогресу.

Історичний підхід до аналізу розвитку технології розв'язування нав-чальних фізичних задач доз-волить виявити історичну зумовленість, при-чинно-наслід-кові залежності між різними фе-но-ме-на-ми та історико-мето-дичними фактами шкіль-ної практики і на основі цього визначити основні на-прямки і тенденції роз-витку вітчизняної методичної думки з метою по-дальшого вдосконалення прин-ципів управління методичною наукою, підви-щення ефективності та результативності наукових досліджень.

На протязі майже трьохсотлітньої історії існування середньої шко-ли методика розв'язування навчальних фізичних задач одержала суттєвий розвиток у працях вітчизняних ме-тодистів О.І.Бугайова, С.У. Гончаренка, Є.В.Коршака, О.І.Ля-шенка, О.В.Сергєєва, А.І. Пав-лен-ка, С.Ю.Вознюка, О.С.Іва-нова, І.В.Іва-ха, П.Я.Ми-хайлика, Ф.П.Нестеренка, Г.І.Розенблата, А.І.Шапіро, В.О.Фран-ковського, А.М.Яворсь-кого та ін., а також за межами України в працях Д.А.Александрова, В.С.Во-ло-дарського, П.О.Знаменського, К.Л.Капіци, В.П.Орє--хова, В.Г.Розумовсько-го, Н.М.Тулькі-баєвої, М.Є.Туль---чинського, О.В.Цінгера, А.В.Усової, І.М.Швайчен-ка та ін.

В історико-методичній літературі ще не було спроби проаналізувати процес розвитку методики розв'язування фізичних задач з точки зору прин-ципу історизму. Це пояснюється тим, що потреби суспільства не ви-магали від мето-дики навчання фізики більшого, ніж вона реалізувала у своїх концепціях. До того ж історія методики навчання фізики до 70-х-80-х років не була об'єк-том фундаментальних історико-методичних наукових досліджень.

Починаючи з 70-х років ХХ ст., у зв'язку з фун-даментальними дослід-жен-нями Сергєєва О.В.. і Туришева І.К., а також у кандидатських дисертаціях Мацюка В.М, Сульженко Є.М., Школи О.В. у галузі історіографії, теорії та мето-дології історії методики навчання фізики як наукової дисципліни, ситуація змі-ни-ла-ся. Крім цьо-го, Павленко А.І., спираючись на періо-ди-зацію, розроблену Сергєєвим О.В., у монографії коротко розглядає становлення і розвиток методики розв’язування і скла-дання фізичних задач у середній школі як передумову визначення і реалізації її науково-теоретичних основ. Фактично це постановка нової історико-методичної проблеми.

Разом з тим у вітчизняній історико-мето-дичній літературі немає жодного дослід-ження, яке б уза-галь--нювало і систематизувало багаторічну працю видатних педа-гогів минулого, вітчизня-них істо-ри-ків методики навчання фізики відносно за-род-ження, становлення і розвитку методики роз-в'я-зу-ван-ня і скла-дання задач з фізики у се-редній загальноосвітній школі. Історичний підхід до цієї про-бле-ми дає можливість виявити основні напрямки і тенденції роз-вит-ку технології за-дач-ного під-хо-ду до навчання основам фізики. Дослід-ження історії методичної нау-ки, усвідомлення меха-ніз-мів вну-трішньої логіки її роз-витку являється шля-хом до створення цілісної науки дидактики фіз-и-ки в Укра-їні.

Викладене вище зумовило вибір теми дисертаційного дослідження "Історико-методичний аналіз розвитку технології розв'язування фізичних задач у середній загальноосвітній школі", яке виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри фізики Бердянського державного педагогічного інституту, а тема дисертації затверджена на засіданні наукової ради БДПІ (протокол №7 від 17.03.1998) і узгоджена в раді з Координації наукових досліджень в Україні в галузі педагогіки і психології (протокол №5 від 14.06.1999).

Об'єкт дослідження - історія методики навчання фізики в середній загальноосвітній школі як наукова дисципліна.

Предмет дослідження - історія зародження, становлення і розвитку мето-ди-ки розв'язування і складання фізичних задач у серед-ній загальноосвітній школі в Україні.

Мета дослідження – історико-методичний аналіз розвитку методики розв'язування і складання навчальних фізичних задач як цілісної системи, що дає можливість виявити основні здобутки і тенденції задачного підходу до навчання фізики у середніх школах України, узагальнити історичний досвід з методики розв’язування і складання задач з фізики.

Поставлена мета дослідження визначає його конкретні завдання та логічну послідовність:

1. Провести теоретичний аналіз досліджень з методики навчання розв'язування і складання задач з фізики у середній загальноосвітній школі України в історичному контексті .

2. Виявити і проаналізувати соціально-історичну зумовленість ме-тодики навчання розв'я-зу-ванню і складанню фізичних задач.

3. Дослідити історію зародження, становлення та розвитку методики розв'язування та складання фізичних задач у середній загальноосвітній школі в Україні у контексті періодизації вітчизняної історії методики навчання фізики.

4. Висвітлити історію розвитку технології розв'язування і складання фізичних задач у середній загальноосвітній школі в Україні.

5. Проаналізувати генезис, еволюцію і виявити основні напрямки і тен-денції розвитку методики навчання розв'язуванню і складанню фізичних задач.

Методи дослідження визначаються характером і завданням істори-ко-методичного дослідження:

·

·

·

·

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому висвітлюється мало досліджена проблема - історія зародження, становлення і розвитку задачного підходу до навчання основам фізики у середній за-гальноосвітній школі в Україні, яка показана як цілісний соціально зу-мовлений процес. Вперше досліджені і проаналізовані зміст і структура інноваційних процесів розроблення і впровадження історично зумовлених технологій навчання у методиці розв'язування і складання фізичних за-дач, а також концептуально розглянуто її сучасний стан, перспективи і тенденції подальшого розвитку.

Теоретична значущість дослідження полягає в побудові моделі методики розв’язування фізичних задач, яка історично розвивається, являє собою цілісну динамічну систему, що допо-ма-гає у вироблені ефективних наукових стратегій у галузі координування інноваційними процесами в системі середньої фізичної освіти, поскільки історико-методичні дослідження, які за зміс-том є теоретико-пізна-вальною рефлек-сією, є сьогодні необхідною умовою фор---мування при-нци-пово но-вих ідей і кон-цептуальних підходів у процесі вироблення наукового тео-ре-тичного знання.

До останнього часу дослідження з історії методики виконувались роздрібнено з окремих її питань і між ними рідко виявлялися суттєві та необхідні зв'язки. Вперше проаналізовано і систематизовано об'ємний емпіричний матеріал, накопичений вітчизняною методикою фізики на про-тязі значного відрізку часу (перша половина ХVIII ст.- кінець 90-х років ХХ ст.) стосовно технологічного підходу до розв'язування фізич-них задач. Також розкрита історична зумовленість розвитку задачного підходу у методиці навчання фізики в середній загальноосвітній школі в Україні. Це дослідження дозволило усвідомити вже знайомі факти і явища у розвитку вітчизняної методичної думки у новому ракурсі - ракурсі діалектики історичного розвитку.

Сукупність висновків і положень, одержаних у результаті дослід-ження, мо-же бути основою для подальших історико-методичних досліджень у мето-ди-ці навчання фізики. Системне і науково обгрунтоване дослідження історії методики розв'я-зу-ван-ня і складання фізичних задач, яка відноситься до методики нав-чання фізики як часткове і загальне, виконує роль важливого складо-вого компо-нен-ту у побудові цілісної історії дидактики фізики в Україні.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані ре-зультати і висновки про специфіку і спрямованість еволюції задачного підходу у навчанні основам фізики в Україні сприя-тимуть:

§

§

§

§

Особистий внесок автора полягає у тому що, вперше застосовано синтез історико-генетичного і систем-но-струк-турного підходів до аналізу розвитку задачного підходу в нав-чанні фізики у сучас-ній середній загальноосвітній школі; у виявленні і обгрунтуванні динаміки, спрямованості і тенденції розвитку методики розв'язування і складання фізичних задач як наукової і навчальної дисципліни; в аналізі та історичній оцінці сучасного стану методи-ки розв'язування і складання фізичних задач; у розгляді можливості подальшого розвитку методики навчання учнів розв'язуванню і складанню фізичних задач у середній загально-освітній школі України в принципово нових історичних умовах.

Апробація результатів дослідження здійснювалась шляхом публікації отри-маних висновків і результатів у статтях та повідомленнях, що містяться у збір-никах наукових праць та журналах; у про-цесі читання автором протягом 1996-2000 років спецкурсу "Сучасна теорія і методика роз-в'я-зу-ван-ня фізичних задач та шля-хи її розвитку в історії середньої школи України" у Бердянському дер-жав--ному педінституті. Результати досліджень обговорювалися та отримали схва-лен-ня на Між-на-род-них науково-практичних та науково-методичних кон-фе-рен-ціях ("Технологічний підхід в ди-дак-тиці. Блочно-модульне навчання професії". –Донецьк, ІПО ІПП, лютий 1998; "Навчально-ви-хов-ний процес у вузі і школі та шляхи його розвитку і удосконалення". – Рівне, РЕГІ, травень 1999; Шляхи та проблеми входження освіти України в світовий освітянський простір. – Вінниця, ВДТУ, 8-9 червня 1999 р.); на Всеукраїнських науково-прак-тич-них і наукових конфе-ре-н-ці-ях ("Ме-то-дичні особливості викладання фізики на сучасному етапі", Кіровоград, КДПУ, квітень 1998; “Фун-даментальна та професійна підготовка фахівців з фізики”, Київ, Національний пед-універ-си-тет імені П.Д.Драгоманова, травень 1998; м. "Дидактичні проблеми фізичної освіти в Україні". – Чер-нігів, державний педуніверситет, "Навчальна продуктивна (творча) діяльність у різних ланках сис-теми освіти" Бердянськ, державний педінститут, вересень 1998; "Актуальні проблеми вивчення при-родничо-математичних дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах України". – Національний університет імені Т.Г.Шевченка. – Київ, 1999; “Сучасні технології навчання фізики в системі ос-ві-ти України”. – м. Кам’янець-Подільський, державний педуніверситет, листопад 1999; “Інновації у сучасному педагогічному процесі: теорія та практика” м. Луганськ, державний педуніверситет, гру-день 1999; “Проблеми методики викладання фізики на сучасному етапі” м. Кіровоград, дер-жав-ний педуніверситет, березень 2000; “Реалізація основних напрямків реформування освіти в серед-ніх та вищих навчальних закладах” м. Херсон, державний педуніверситет, вересень 2000).

Публікації: результати дослідження відображено в 21 публікації, загальним обсягом особистого внеску в них біля 7 друкованих аркушів. Серед публікацій є методичні рекомендації як у співавторстві так і 12 одноосібних.

Структура дисертації: дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків та 3 додатків. Повний обсяг дисертації становить 220 сторінок, з яких 180 основного тексту. У тексті міститься 3 таблиці і 1 рисунок. Список використаних літературних джерел налічує 412 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету теоретико-методичні засади та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість одержаних результатів.

У першому розділі “Науково-теоретичні основи про---бле----ми до-слід-жен--ня” розглядається стан проблеми в наукознавстві, принцип історизму як методологічний інструмент побудови ефек-тив-них наукових теорій, зокрема в методиці розв’язування фізичних задач.

Історико-методичний аналіз розвитку методики розв'язування нав-чальних фі-зичних задач як наукової галузі знань, що являє собою специфічний науко-вий засіб дослідження, дозволив ви-я-ви-ти історичну зу-мовленість, при-чин-но-наслідкові залежності між різними явищами і фак-тами шкіль-ної практики, конкретні історичні стани технології розв'язу-вання фізичних задач від пе-ре-ду---мо-ви до кінцевого результату, рушійні сили, механізм і умови про-це-су їх розвитку, що дало змо-гу здійснити причинне пояснення ди-дак-тич-них феноменів і встановити істо-ричні зако-но-мірності, які визна-чають основні напрямки і тен-денції розвитку вітчизняної методичної думки в цілому. Методологічною основою розуміння сутності і закономірностей складних об'єктів, дидактичної теорії і практики, які розвиваються, є принцип історизму, що являється од-ним із компонентів діалектичного ме-тоду, що розглядає минуле, сучасність і майбутнє цих об'єк-тів, явищ і процесів у діалектичній єдності, виходячи не тільки з їх динаміки і мін-ли-вос-ті у часі, але саме з їх розвитку, тобто незворотної, спрямо-ваної і закономірної зміни явищ і про--цесів реальної шкільної практики, яка визначає напрямки і характер їх історичної транс-фор-ма-ції.

Використання системи історико-методичних законів, синтезу структурно-синхронічного та ге-нетично-діахронічного підходів дозволило побудувати історично зумовлену модель методики роз-в’язання фізичних задач як функціональну й ту, що розвивається, як відкриту динамічну сис-тему.

Наукове уявлення про історію розвитку методики розв’язування фізичних задач як про ба---га-то--факторний соціальний процес із спе-цифічними соціальними зв'язками потребує проведе-н---ня всебічного аналізу системи чинників, що повно і достатньо розкривають механізми детер-мінації еволюції задачного підходу до навчання фізики. Наявність матеріальних і духовно-прак-тич-них зв'язків у соціальних відносинах віддзеркалює нерозривно поєднані об'єктивні і суб'єк-тив-ні сторони, що потребує застосування синтезу двох підходів: екстерналістського (зов-ніш-ньо-го), за допомогою якого розкриваються матеріальні чинники історичного розвитку науко-во-го процесу, та інтерналістського (внутрішнього), шляхом якого виявляється внутрішня логіка роз-витку методичної науки.

Дія групи об'єктивних чинників (екстерналістський підхід) описується основним історико-методичним законом. Дія групи об'єктивних чинників (інтер-на-лістський підхід) описується другим історико-методичним законом. Крім того, ос-кільки історико-методичні закони існують і проявля-ються тільки у діяльності осо-бистостей, ми скористалися діяльнісним підходом для виз-начення ролі суб'єк-тив-них чинників у розвитку методич-ної науки. У своїй сукупності об'єктивні і суб'єк-тивні чинники і зумовлюють рівень і спрямованість розвитку методичної думки і науки.

Струк-турно-системний аналіз механізму соціальної і наукової де-тер-мі-нації роз-вит-ку мето-ди-ки навчання розв'язуванню і складанню фізич-них задач у середній шко--лі, заснований на від-по-від-них розробках О.В.Сергєєва і А.І.Павленко, дозволив виокре-мити три групи чинників, які зумо-вили темпи і напрямки розвитку вітчизняної ме-тодичної науки.

Динаміка розвитку методики розв’язування задач у шкільному курсі фізики у контексті інноваційних процесів подана у таблиці 1.

Оскільки емпіричною базою історико-методичного дослідження є іс-то-ри--ко-ме-то-дичні фак-ти, ми скористалися основними принципами, методами і за-со-бами ви-яв-лен-ня, класифікації, ана-лі-зу і тлумачення історико-методичних дже-рел стосовно іс-то-рії розвитку методики роз-в'я-зу-ван-ня фізичних задач, роз--робленими О.В.Сер-гє-є-вим. Згідно запропонованій класифікації (за видовою ознакою) з групи письмових дже-рел (підгрупа "друковані джерела"), які вида-вались з XVIII ст., було вио--кре-мле-но два види: навчальна літе-ра-тура (підвид - збірники задач з фізики) і навчально-ме-тодична література (підвид - методичні по-сіб-ники з методики розв'я-зу-вання фізичних задач).

Джерелознавча критика передбачає виокремлення двох взаємопов'яза-них сторін: аналізу механізму походження вище означених двох видів дже-рел (вста-нов-лення географії і часу їх виникнення, а також авторства) і критичного дослід-жен-ня свідоцтв про розвиток науки і методики, які містяться в цих джерелах з урахуванням наукових поглядів автора джере-ла з позицій сучасної методичної науки. Короткі результати науково обґрунтованого джерелознавчого аналізу збір-ників задач з фізики було зведено у та-блиці 2 яка слугу-вала емпіричною основою істо-рико-ме-то-дич-но-го аналізу історії розвитку методики розв'язування фізич-них задач у середній школі.

Проведені нами дослідження щодо зародження, становлення та розвитку технології розв'язування фізич-них задач у середній школі дозволяють стверджувати про соціально-історичну зумовленість задачного підходу до навчання фізики, тобто методика розв'язування фізич-них задач як наукова та навчальна дисципліна внаслідок історичної трансформації носить інноваційний характер.

У другому розділі “Генезис та еволюція методики розв'я-зування і скла-дання задач у середній загально-освіт-ній школі в Україні” всебічно і ґрунтовно розглянуті історичні витоки філософських, дидактичних та психолого-педагогічних ідей, які послугували базою зародження й становлення методики фізики, зокрема задачного підходу, з часів античності до сучасності.

Виокремлення критеріїв згідно методології історичного пізнання дало можливість обгрунтувати і визначити періодизацію віт-чизняної історії методики розв’язування фізичних задач як наукової галузі знань, що може бути поділена на три епохи і шість періодів, які в цілому відповідають основним на-прямкам і етапам загальної періодизації історії розвитку методики нав-чання фізики, розробленої О.В.Сергєєвим:

Перший період - зародження методики навчання фізики в перших підручниках і в процесі навчання за ними (перша половина XVIII ст. - 60-і роки XIX ст.). До основних досягнень вітчизняної методичної думки у цей період можна віднести: закладаючи в основу викладання фізики з ілюстративною метою де-монстрацію і тлумачення фізичних дослідів, В.М. Ломоносов стає фунда-тором задачного підходу у вітчизняній методиці навчання фізики; прообразом задачного підходу до навчання фізики у середній школі стають вміщенні у перших оригінальних підручниках фізики (М.Є. Головіна, П.І.Гіляровського, Е.Х.Ленца, Н.А.Щеглова, та ін.) якісні запитання і вправи на закріплення і повторення навчального матеріалу; запровадження у шкільну практику перших перекладного (П'єрра) і вітчизняного (Делла Вайс і Розенберг) збірників задач створило педа-гогічні передумови, необхідні для зародження і становлення задачного підходу у навчанні фізики.

Другий період - становлення методики навчання фізики як наукової дисципліни (60-і – кі--нець 90-х років XIX ст.). У цьому періоді у задачному підході до навчання фізиці намічаються два напрямки розвитку, зумовлені процесом поступового відокремлення навчальних дисциплін Таблиця 1

ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЮ І СКЛАДАННЮ НАВЧАЛЬНИХ ФІЗИЧНИХ ЗАДАЧ У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ

Періоди розвитку методики | Перша половина XVIII ст. – 60-і XIX ст. | 60-і – кінець 90-х років XIX ст. | Кінець XIX ст. – 20-і роки ХХ ст. | 20-і роки XX ст. | 30-і – кінець 50-х років ХХ ст. | Кінець 50-х – кінець 80-х років ХХ ст. | Кінець 80-х років – теперішній час | I етап | II етап | Періоди | I | II | III | IV | V | VI | Характеристики періоду | Зародження методики викладання фізики в перших підручниках і в процесі навчання за ними. | Становлення методики викладання фізики як наукової дисципліни. | Наукова революція кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. і тенденції розвитку вітчизняної методичної думки. | Генезис і еволюція методики фізики на основі ви-корис-тання і роз-витку вітчиз-няної методичної думки. | Основні досягнення і тенденції розвитку методики фізики в умовах науково-те-х--нічного прогресу. | Інноваційні процеси в дидактиці фізики. | Реформа фізичної освіти в Росії початку ХХ ст. | Руйнування системи фізичної освіти в СРСР . | не обов’язкове застосування фізичних задач | обов’язкове застосування фізичних задач | Методичні функції задач | 1. Методичний прийом – ілюстрація теоретичного фізичного матеріалу.

2. Математична актуалізація певного фізичного знання.

3. Контрольні функції. | 1. – 3.

4. Освітні, світоглядні і методологічні функції. | 1. – 4.

5. Виховні функції. | 1. – 5.

6. Політехнічні функції. | 1. – 6.

7. Джерело нових знань. 8. Елемент і засіб навчальної діяльності. 9. Мета і метод навчання. | 1. – 9. 10. Інтегративні функції. 11. Інструмент пізна-н-ня, розвитку сти-лю фізичного мислення та твор--чих здібностей.12.Еле --мент культури. | Номенклатура фізичних задач | 1. Логічні (якісні) задачі-запитання. | 1.

2. Розрахункові.

3. Графічні.

4. Експериментальні. | 1. – 4.

5. Абстрактні. | 1. – 5.

6. Дослідницькі. | 1. – 6. |

1. – 6.

7. Конструкторські. 8. Олімпіадні.

9. Програмовані (з вибором відповіді). | 1. – 9. 10. На екстремум. 11.Тести. Теоретичні. 12. З розвитком змісту. 13.Задачі-спосте-ре-же-ння. Винахідницкі.Комп’ютер но-орієнтовані. | Характер і напрямки методичних пошуків | Виникнення фізичних задач (ФЗ) як методичного прийо----му і засобу навчання фізики. Застосування їх сукупно з математичними | Накопичен-ня досвіду методи------чних прийомів розв’я-зування ФЗ і перші спроби технологічного підходу до питань методики розв’язування ФЗ. Відокремлення ФЗ від математичних. | Узагальнення і аналіз накопиченого ме-то-дич-ного досвіду.Зароджен-ня оригінальних вітчизняних методик розв’я-зування ФЗ різних типів на емпіричному рів-ні, згру-пованих за розділами курсу і за способами подання умови. | Активні пошуки но-вого наповне-ння сюжету ФЗ, їх постановки, методів роз-в’я-зування, засно-ва-них на ви-хо-ван-ні активності і са-мостійності учнів. | Розвиток спеціаль-них методик роз-в’я-зу-вання ФЗ. Ви никнення прийому складання ФЗ. Ство----рення пер-шої української ме--то-ди-ки роз-в’язу-ван-ня ФЗ на техно---логічній основі. | Розвиток і інтегра-ція методики складання і розв’я-зуван-ня ФЗ. Створення но-вої тех-нології роз-в’я-зування,скла---дан-ня ФЗ як ціліс-ної системи на основі комплексно-сис-тем-ного підходу | Генералізація задачного підходу, створення проблемно-модуль---

них, інформаційних технологій на засадах теорії інтегративної діяльності складання розв’язування ФЗ |

Таблиця 2

НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА З МЕТОДИКИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ І СКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ФІЗИЧНИХ ЗАДАЧ У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ

Періоди розвитку методики | Перша половина XVIII ст. – 60-і XIX ст. | 60-і – кінець 90-х років XIX ст. | Кінець XIX ст. – 20-і роки ХХ ст. | 20-і роки XX ст. | 30-і – кінець 50-х років ХХ ст. | Кінець 50-х – кінець 80-х років ХХ ст. | Кінець 80-х років – теперішній час | I етап | II етап | Періоди | I | II | III | IV | V | VI | Збірники задач з фізики | 1842 – Пієрр (Фр)

1860 – Делла Вайс і Розенберг

(Одеса) | 1865 – М.Е.Дерю-гін (СПб)

1865 – В.Г.Бооль (СПб)

1866 – А.Ф.Малі-нін (Москва)

1879 – А.Ф.Зна-мен-сь-кий

(Вологда)

1869 – Уле Отто (Фр.-СПб)

1887 - Тотгентер (англ. – Київ)

1892 – Л. Же (фр.-Москва) | 1902 – Р.Д.Понома-рьов (1-е вид. Харків)

1903 – С.И.Ковалев-сь-кий (1-е вид. СПб)

1904 –К.Б.Пеніонжке-

вич (Одеса)

1905 – М.Маракуев (Одеса)

1906 – С.И.Ковалев-ський (2-е вид.) (СПб)

1911 – Тумасов

(1-е вид.) (Київ)

1911 – Г.Гейнрихс

(1-е вид.) (СПб)

1912 – Г.Гейнрихс

(2-е вид.) (СПб)

1912 – С.И.Ковалев-ський

(4-е вид.) (СПб)

1913 – А.В.Цингер

(1-е вид.) (СПб)

1914 – П.К.Шмуле-вич (5-е вид. СПб)

1914 – В.Тумасов

(4-е вид. Київ)

1916 – А.В.Цингер

(3-е вид. Москва)

1917 – Р.Д.Понома-рьов (8-е вид. М-ПТ) | Використовувались дореволюційні збірники задач з фізики, робочі книги

1925 – В.О.Зібер (1-е вид. Ленінград)

1925 – В.О.Зібер (2-е вид. Ленінград)

1929 - Н.А.Фео-пем--тов, Н.Н.Де-ми-дов (Москва) | 1947 – П.О.Зна-мен--сь-кий (Ленінград)

1947 – К.А.Волко-ва, Н.Н.Демидов, Н.А.Феопемтов (1-е вид., Москва)

1950 – Л.І.Резні-ков (Київ-Львів)

1952 – В.І.Лука-шик (Ленінград)

1952 – Б.М.Явор-сь-кий (Вінниця)

1952 –В.Г.Зубов, В.П.Шальнов

(Москва)

1953 – В.О.Зібер (Москва-Ленін-град)

1955 – С.С.Мош-ков (Ленінград)

1956 – О.В.Цінгер (Київ)

1957 – М.Я.Купрін (Київ)

1958 – В.А.Золо-тов (Горький)

1959 – О.Г.Лиси-ць-кий (Київ) | 1962 – І.В.Івах, М.А.Ки-лим-ник (2-е вид. Київ)

1963 – О.С.Іванов, (Київ)

1964 – М.Е.Меняй-лов (Київ)

1966 – М.С.Овечкін (Київ)

1967 – Б.А.Гохват, (Київ)

1967 – С.У.Гонча-ренко, Є.Л.Корже-невич (Київ)

1969 – В.В.Устинсь-ких (Київ)

1971 – С.У.Гонча-ренко, М.О.Кицай, Є.Л.Кор-же-невич (Київ)

1975 – С.У.Гонча-ренко, Є.Л.Корже-невич (Київ)

1976 – В.П.Демко-вич, Д.П.Демкович (4-е вид. Київ)

1977 – О.В.Золотов, (Київ)

1980 – П.А.Римке-вич, А.П.Римкевич (5-е вид. Москва)

1982 – Г.Ю.Ілляшенко (Київ)

1987 – О.Ф.Іваненко, В.П.Махлай, О.І.Бога-ти-рьов (Київ)

1988 – К.В.Корсак,

(Київ) | 1989 – О.Ф.Новак (Київ)

1990 – К.В.Кор-сак (Київ)

1992 – К.В.Кор-сак (Київ)

1994 – О.Ф.Новак (Рівне)

1996 – С.У.Гонча-ренко (Київ)

1996 – П.С.Ата-ман-чук, А.А.Крицьков, В.В.Мендерець-кий (Київ)

1997 – І.М.Гельф-гат, Л.Є.Генден-штейн,

Л.А. Кирик

(Харків) |

фізики та математики. Представники першого напрямку, які робили акцент на гносео-логічному аспекті фізичної освіти, мали прогресивні погляди на значен-ня і методику розв'язування фізичних задач у школі та видавали збірни-ки задач і запитань, наприклад, В.Бооль (СПб., 1865), М.Е.Дерюгін (СПб,1865), А.Ф.Знаменський (Вологда,1879), в яких фізичній сутності задачі відводиться домінуюче місце як засобу "розвитку розуму і кмітливості учнів". Представники другого напрямку, переоцінювали роль розрахункових задач як виду вправ з фізики та недооцінювали роль задач-запитань, які зовсім не включали до своїх збірників (О.Ф.Малінін (Москва, 1888) та ін.).

Третій період - наукова революція кінця XIX ст. - початку XX ст. і тенденції розвитку вітчизняної методичної думки (кінець XIX ст. - 20-і роки ХХ ст.)

Перший етап: Реформа фізичної освіти в Росії на початку ХХ ст.(до 1917р.). У методиці розв'язування задач продовжується розвиток двох напрямків. На грунті численних збірників задач першого (Г.Гейнрихс, О.В.Цінгер, В.Тумасов) та другого (О.Ф.Малінін, Р.Д.Понамарь-ов, С.І.Ковалевський, М.Маракуєв, К.П.Пеніонжкевич та ін.) напрямків та підручників з фізики (Й.Й.Косоногов (Київ,1908), О.Й.Бачинський (Москва, 1915), Ф.М.Iндриксон (СПб.,1911), Г.М.Григор'єв (СПб.,1911) та ін.) у результаті накопиченого на емпіричному рівні нових ідей та досвіду методичних прийомів розроблялися окремі методики розв’язування фізичних задач.

Другий етап: Руйнування системи фізичної освіти в СРСР (20-і ро-ки XX ст.). Відповідно до нових концепцій навчан-ня “вільного виховання” (пізнавальна активність, комплексне навчання, індивідуалізація процесу навчання) розробляються та впроваджуються якісні експериментальні задачі з фізики (“живі задачі” В.О.Зібера).

Четвертий період - генезис і еволюція радянської методики фізики на основі використання і розвитку вітчизняної методичної думки (30-і - кінець 50-х років XX ст.). Починаючи з 30-х років, виокремлюються нові підходи до методики нав-чан-ня фізики. З цього моменту не лише педагогіка, але й психологія стиму-люють розвиток методики фізики. Відомий український методист В.А.Франківський видає першу фундаментальну монографію "Методика розв'язування задач з фізи-ки" (Київ,1947), побудовану на технологічній основі.

П'ятий період - основні досягнення і тенденції розвитку методики фізики в умовах науково-технічного прогресу (кінець 50-х - кінець 80-х років XX ст.). На грунті впровадження у шкільну практику збірників задач (Б.А.Гохват, М.С.Овечкін, М.Е.Меняйлов та ін.), методик розв’язування задач (Є.І.Смолов, І.В.Івах, О.С.Іванов та ін.), альбомів дидактичних карток (И.П.Бакай, М.С.Білий, М.Ф.Дідьков та ін.) рівень технологічності задачного підходу зростає, він збагачується та поглиблюється внаслідок інтеграції з методикою складання задач (О.В.Сергєєв, А.І.Павленко), впровадження інформаційних технологій навчання (В.М.Глушков, Г.І.Розенблат, Ф.П.Нестеренко), розширюються його дидактичні можливості.

Шостий період - інноваційні процеси в дидактиці фізики (кінець 80-х років - теперішній час). У цей період у результаті інноваційних та інтеграційних про-цесів у розвитку методики розв'язування фізичних задач відбувається подальше поглиблення і розширення дидактичних і методологічних функцій фізичних задач з перенесенням уваги на якісні експериментальні, дослідницькі, винахідницькі і творчі задачі на базі впровадження нових інформаційних технологій навчання (Л.І.Анциферов, Є.В.Бурсіан, Ю.О.Жук, В.О.Ізвозчиков), блочно-модульних технологій навчання (А.І.Павленко, О.В.Сергєєв, П.С.Атаманчук), методів моделювання.

Грунтовно і всебічно у контексті періодизації нами розглянуті методи, форми та технології розв’язування фізичних задач, проведена оцінка збірників задач.

У третьому розділі “Сучасний стан методики розв'язування і скла-дання навчальних фізичних задач у соціо-куль-турному і техногенному контексті” нами було концептуально розглянуто місце та роль фізичних задач у сучасних освітніх технологіях, що визначається впливом на розвиток дидактики фізики системи соціальних і гносеологічних чинників: диференціації та індивідуалізації навчання фізики; інтеграції, що реалізується як загальна тенденція розвит-ку сучас-ного науково-педагогічного пізнання; стандартизації; появи навчальних закладів нового модифі-ко-ва-но-го типу; концептуалізації науково-педагогічного пізнання.

Сьогодні у методиці розв’язання фізичних задач як компоненті дидактики фізики внаслідок переходу її від абстрактно-загального до синтетичного етапу роз-витку (О.В.Сергєєв) у процесі системної інтеграції з педагогікою, психологією, фізикою, філо-со-фією, проблемологією (Г.С.Балл) і раціологією (В.В.Вла-сов) та іншими дисциплінами відбуваються вдалі спроби створення теоретичних основ задачного підходу (А.І.Павленко), як методологічної засади іннова-цій-них дидактичних технологій різних напрямків (А.І.Павленко, О.В.Сергєєв, П.С.Атаманчук, Г.В.Кас’янова, Т.О.Лукіна, Ю.О.Жук, А.В.Примаков, Г.Б.Редько, С.В.Бітюцька, Ю.П.Мінаєв, М.М.Циганок та багато інших).

Також були виявлені перспективи й основні напрямки розвитку технологій роз-в'язування і складання фізичних задач у контексті інноваційних процесів, притаманних методиці розв'язування і складання фізичних задач:

1. Дослідження методологічних засад теорії і практики використання задачного під-хо-ду до навчання фізики.

2. Дослідження й розроблення змісту задачного підходу до вивчення фі-зики як різновиду системного підходу до навчально-пізнавальної діяль-нос-ті.

3. Розроблення цілісної теорії та практики технологічного збірника фізичних задач.

4. Розроблення й упровадження нових особистісно-орієнтованих технологій навчання розв’язанню і складанню фізичних задач.

5. Визначення дидактичних та гносеологічних можливостей ефективного застосування нових інформаційних технологій навчання у вдосконаленні задачного підходу.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Результати проведеного історико-методичного дослідження розвитку технології розв’язування фізичних задач у середній загальноосвітній школі дають підставу для таких висновків:

1. Показана стрімка історична трансформація в дидактиці фізики, зокрема у методиці розв’язування фізичних задач у ХХ ст., що відбувалася у контексті світових тенден-цій розвитку освітніх систем, яка поставила на порядок денний питання мето-до-ло-гічної рефлексії. Визначено, що реалізація критико-рефлексійної настанови стосовно дидак-тич-них технологій розв’язування фізичних задач, втілює поряд із критичним й еврис-тичний принцип, що дозволяє їй виступати рушійною силою розвитку нау-ко-во-теоретичних і практичних аспектів задачного підходу до вивчення фізики.

2. Встановлено, що історичний підхід, грунтуючись на загальнонаукових принципах історизму, системності, розвитку, виконує роль специфічного методологічного інструменту одержання і організації історико-методичних знань у процесі віддзеркалення педагогічної дійсності, зокрема теорії і практики використання задачного підходу з метою її прогресивного перетворення. Важливими складовими історико-методичного аналізу, крім категоріального синтезу, є: екстерналістський та інтерналістський підходи до визначення механізмів соціаль-ної і наукової детермінації науково-методичного пізнання; методо-ло-гічним ядром є система історико-методичних законів, які дають можливість перевести історіографічне дослідження на рівень історичної епістемології.

3. Показано, що цільова, змістовна і операційна компоненти дидактичних технологій розв’язування і скла-дання навчальних фізичних задач протягом історії розвитку вітчизняної методичної школи ево-люціонували закономірно до історичної трансформації комплексу соціокультурних та гно-сеогенних настанов в освітніх системах. Методика розв’язування фізичних задач як дидактична нау-кова дисципліна, являючи собою відкриту динамічну систему, формувалась у процесі інте-грації з психолого-педагогічними, формально-логічними, фізичними науковими дисциплінами.

4. Визначено, що задачний підхід у дидактиці фізики виокремився із загального процесу навчання фізики у 60-і роки ХІХ ст. (конкретно-чуттєвий етап науково-методичного пізнання). У середині ХХ ст. по-чи--нається формування методики навчання розв’язування фізичних задач як окремої науково-мето-дич-ної дисципліни, пов’язаної з диференціацією наукового знання і характеризується створенням влас-ної проблематики, специфічних понять задачного підходу, окремих методик розв’язування фі-зич-них задач (абстрактно-загальний етап розвитку). У кінці 80-х років ХХ ст. починається синтетичний етап розвитку методики розв’язування фізичних задач у процесі системної інтеграції з педагогікою, психологією, фізикою, філософією та проблемологією (Г.С.Балл), раціологією (В.В.Власов) та іншими дисциплінами відбуваються вдалі спроби створення теоретичних основ задачного підходу як методологічної засади інноваційних дидактичних технологій.

5. Встановлено, що розвиток дидактичної бази технології розв’язування фізичних задач (збірники задач, нав-чаль-но-методичні посібники та ін.) носить історично зумовлений характер, що віддзеркалювалось у принципах структурування у них навчального матеріалу, доборі задач і еволюції критеріїв педа-го-гічної якості самих задач. Створення сучасних технологічних збірників задач і методичних по-сіб-ників вимагає науково обгрунтованих системних підходів.

6. Показано, що еволюція методів, технологій і організаційних форм розв’язування і складання фізичних за-дач відбувалось у контексті історичного розвитку трактування процесів навчання, критеріїв нау-ко-вої раціональності. Когнітивні стратегії пошуку розв’язку навчальних фізичних задач від-по-ві-да-ли методичним акцентам у елементах освіти, гносеологічним настановам свого історичного етапу. Подальший розвиток методики розв’язування фізичних задач вбачається у системній інтеграції різ-них дидактичних технологій, зокрема проблемно-модульної, інформаційних технологій, тех-нології, побудованої на теорії розв'язування винахідницьких задач (ТРВЗ-технології), та інші.

7. Результати аналізу стану сучасного етапу розвитку технології розв’язування та складання фізичних задач, зумовленого інноваційними процесами, дають можливість виокремити такі стійкі тенденції:

·

·

·

·

·

Разом з тим, проведений аналіз еволюції методики розв’язування навчальних фізичних задач в Україні дає можливість назвати основні напрямки подальших досліджень у цій галузі:

v

v

v

v

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

(Витяг із загального списку робіт автора, який включає 21 назву):

1. Волошина А.К. Історична зумовленість технології розв’я-зу-ван-ня і складання фізич-них задач // У наук-.метод. зб. “Нові технології навчання”.- К.:ІЗМН, 1998. – Вип.23.- С. 135-144.

2. Волошина А.К. Про роль і місце задачного підходу у сучасних техно-ло-гіях навчання фізики //Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського держ. пед університету: Серія педагогічно-математичних дисциплін та освітніх технологій.- Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський держ. пед. університет, 1999.- Вип. 5.- С. -18-24.

3. Волошина А.К. Перспективи і основні напрямки розвитку техно-ло-гії і розв’я-зування і скла-дання фі-зичних задач в середній загальноосвітній школі //Педагогічні науки. Збірник наукових праць. – Херсон: Айлант, 1999. - Випуск 9.- С. -283-288.

4. Волошина А.К. Задачі як метод навчання фізики: історичний аспект //Фізика та астрономія в школі. - 2001.- № 2.- С.60 - 65.

5. Волошина А.К., Сергєєв О.В. Еволюція методики роз-в’я-зування нав-чаль-них фізич-них задач в Україні (кінець 80-х років – те-пе-рішній час) //Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.Д.Осипенко. (Педа-гогічні науки). - № 3-4.- 1999 р.- З: ВПК “Запо-ріжжя”, 1999 р.- С. 76-83

6. Волошина А.К. Про деякі методологічні аспекти принципу історизму в методиці навчання фізики //Проблеми освіти: науково-метод. зб. /Кол. авт. – К.: ІЗМН, 1999.– Ввип.16.– С.214-222.

7. Самолейнко П.И, Сергеев А.В., Волошина А.К. Эволюция методики решения задач по физике //Специалист. - 2000, Москва. - № 2.- С.30-33.

8. Волошина А.К. Реалізація основних на-прям-к-ів розвитку ме-то-дики розв’язування і скла-дання шкільних фі-зич--них задач //Педагогічні науки. Збірник наукових праць. - Херсон: Айлант, 2000. - Випуск 15. – Частина ІІ.- С. 154 - 159.

9. Волошина А.К., Сергеев А.В. Історична зумовленість методів, технологій і форм розв’язування і скла-дання фізичних за-дач //Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.Д.Осипенко. (Педа-гогічні науки). – Бердянськ: БДПІ.-2000.- № 1.- С.24-34.

10. Атаманчук П.С., Волошина А.К., Сергєєв О.В. Історико-методичний аналіз розвитку методики розв’я-зу-вання фізичних задач //Зб. Кам’янець-Подільсь-кого державного пед.