НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ВАХОВИЧ ІРИНА МИХАЙЛІВНА

УДК 332.12 (477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ

ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ

РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Спеціальність: 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил

і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луцькому державному технічному університеті

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Герасимчук Зоряна Вікторівна,

Луцький державний технічний університет,

завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук

Данилишин Богдан Михайлович,

Рада по вивченню продуктивних сил

України НАН України,

заступник голови

кандидат економічних наук

Шульц Світлана Леонідівна,

Інститут регіональних досліджень,

старший науковий співробітник

Провідна установа:

Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, відділ проблем регіональної економіки, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “24” січня 2002 року об 11 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий “15” грудня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої

ради, кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. За роки державної незалежності України питання регіонального підходу в соціально-економічному та екологічному розвитку країни набуло особливої ваги. Це зумовлено нерівномірністю економічного та соціального розвитку областей країни, підвищенням техногенного навантаження на окремі території, нераціональним ресурсоспоживанням та затратним типом виробництва, спадом життєвого рівня населення регіонів держави. Широке коло питань проблематики соціально-економічного та екологічного розвитку країни та її регіонів розробляють провідні вітчизняні науковці: О.І.Амоша, Є.І.Бойко, П.Ю. Бєлєнький, М.П.Бутко, З.В.Герасимчук, Б.М.Данилишин, М.І.Долішній, С.І.Дорогунцов, Ф.Д. Заставний, С.М.Злупко, М.А.Козоріз, В.С.Кравців, І.І.Лукінов, М.З.Мальський, А.Ф.Мельник, І.Р.Михасюк, М.М.Паламарчук, М.Д. Пістун, В.І.Пила, С.М.Писаренко, В.А.Поповкін, Я.О.Побурко, Д.М. Стеченко, В.М.Трегобчук, М.Ф. Тимчук, М.Г.Чумаченко, О.І.Шаблій та інші. Теоретичний та емпіричний матеріал, нагромаджений цими дослідниками, є достатньо репрезентованим у науковому відношенні як передумова нашого дослідження. Однак в умовах тривалої і всеосяжної кризи відсутні методологічні та методичні засади розробки та реалізації стратегічного курсу розвитку усіх процесів життєдіяльності населення країни. Адже негативні тенденції соціально-економічного та екологічного розвитку України та її регіонів у 1991-2000 роках стали наслідком відсутності виваженої стратегії соціо-еколого-економічного розвитку регіонів держави, помилок та прорахунків через непослідовну державну та регіональну політику. Тому виявлення територіальних закономірностей розвитку процесів життєдіяльності населення в період реформування економіки країни та необхідність розробки на цій основі організаційно-економічного механізму формування і реалізації стратегії соціо-еколого-економічного розвитку її регіонів визначають актуальність даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні положення дисертаційної роботи мають зв'язок із загальнодержавною стратегією економічного та соціального розвитку України на 2000-2004 роки “Україна: поступ у ХХІ століття”, яка викладена у Посланні Президента України Л.Д. Кучми до Верховної Ради України. Тема роботи тісно пов'язана з науково-технічними програмами (програми економічного і соціального розвитку Волинської області на 1998-2001 рр.; Програма соціально-економічного розвитку області “Волинь – 2010”).

Мета і завдання наукового дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка наукових та практичних рекомендацій щодо формування дієвого організаційно-економічного механізму вибору та реалізації стратегії розвитку регіону.

Досягнення мети дослідження зумовило необхідність визначення і розв'язання наступних основних завдань:

·

· розробити методичні підходи до визначення стратегії СЕЕ розвитку регіону та здійснити стратегічний аналіз розвитку його СЕЕ системи;

· обгрунтувати основні напрямки розробки організаційно-економічного механізму формування та реалізації стратегії розвитку регіону на основі визначення методики формування стратегічних планів та розробки інструментів організаційно-економічного механізму реалізації стратегії.

Об'єкт дослідження – регіон обласного рангу як відносно цілісна відтворювальна СЕЕ система (зокрема Волинська область України).

Предметом дисертаційного дослідження є організаційно-економічний механізм формування стратегії розвитку регіону.

В основу методології дослідження покладено діалектичний підхід до вивчення суспільних явищ та процесів, законодавчо-нормативну базу України, яка визначає правові відносини регіональної політики в Україні, основи економічної теорії, досвід вітчизняних та зарубіжних вчених з питань регулювання розвитку регіону. Механізм розробки стратегії СЕЕ розвитку регіону базується на застосуванні одного із найважливіших методологічних та методичних підходів - системного підходу, що враховує динамічну функціональну залежність між станом цілого та розвитком і збалансованістю його складових елементів. У ході наукового дослідження використані методи багатофакторного економічного, статистичного, соціологічного аналізу, експертних оцінок, методи економіко-математичного моделювання, графічні методи тощо.

Інформаційною базою дослідження служили офіційні статистичні дані, що характеризують результати господарської діяльності регіонів країни, їх соціально-економічний та екологічний стан, аналітичні розрахунки автора, виконані в процесі проведення дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

- на основі узагальнення існуючого досвіду, запропонований підхід до розгляду регіону як відносно цілісної відтворювальної СЕЕ системи території, самостійної в адміністративно-правовому відношенні, яка є складовою частиною країни, виділяється своїм економіко-географічним положенням, комплексом природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спеціалізацією і структурою господарства, спільністю екологічних проблем, а також високим рівнем внутрішніх соціально-економічних зв'язків;

- конкретизовано зміст категорії “розвиток” як об'єктивний багатовимірний (через поступові перетворення) процес змін, який характеризується цілеспрямованістю, незворотністю, структурними і функціональними зрушеннями в певній системі, що призводить до покращення її якісного і кількісного стану; здійснена класифікація категорії “розвиток”, що відображає багатоманітність усіх її аспектів; розкриті історичні особливості та принципи розвитку суспільства, еволюційні підходи до формування стратегії його сталого функціонування;

- сформовано новий методичний підхід до регулювання СЕЕ розвитку регіону на основі обгрунтування необхідності формування організаційно-економічного механізму вибору та реалізації стратегії розвитку його СЕЕ системи; розроблений понятійно-термінологічний апарат, який характеризує організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії розвитку регіону, що є сукупністю організаційно-управлінських та економічних методів та інструментів впливу на розвиток СЕЕ системи регіону з метою забезпечення досягнення її стратегічних цілей та завдань;

-використовуючи методи економіко-математичного моделювання, запропоновано методику визначення інтегрального індексу СЕЕ розвитку регіону, на основі чого запропонований матричний підхід до ранжування регіонів та обгрунтовано вибір функціональних територіальних стратегій їх розвитку;

- визначено організаційну систему формування стратегії СЕЕ розвитку регіону, яка визначає два вектори щодо розробки та реалізації стратегічних напрямків: “згори”, від центру, який обгрунтовує засади і принципи стратегії розвитку держави, і “знизу”, від конкретних територій, де напрацьовується організаційно-економічний механізм формування стратегій розвитку з врахуванням специфіки окремих територій; сформоване дерево цілей стратегії розвитку регіону, що спрямовані на забезпечення збалансованого розвитку його соціо-еколого-економічної системи;

- запропоновано інструментарій реалізації стратегії СЕЕ розвитку регіону, застосування якого створить умови, за яких можливе перетворення соціальної активності та екологічної рівноваги у важливі ресурси економічного розвитку СЕЕ систем регіонів та країни в цілому; на цій основі розроблений механізм фінансового забезпечення реалізації стратегії СЕЕ розвитку регіону, що включає два основних напрямки: піднесення власної фінансової бази регіону та залучення зовнішніх інвестицій.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці алгоритму формування стратегії розвитку регіону в умовах ринкової трансформації.

Розроблені теоретичні та методичні положення можуть бути використані в роботі регіональних та місцевих органів влади (довідка № 40/01-10 від 31.08.2001 р.):

- при вдосконаленні методичних підходів регулювання СЕЕ розвитку регіону на основі стратегічного планування;

- при вдосконаленні методології обгрунтування фінансового забезпечення розвитку регіонів і підвищення їх господарської активності;

- при покращенні програмного забезпечення комплексного стратегічного аналізу соціально-економічного та екологічного розвитку регіону;

- при розробці стратегії СЕЕ розвитку регіону на основі запропонованого організаційно-економічного механізму її формування та реалізації.

Результати дослідження впроваджені у навчальний процес у таких дисциплінах, як управління регіональним розвитком, стратегічне планування, стратегічне управління, державне управління та місцеве самоврядування, екологічний менеджмент (довідки №611 від 1.09.2001р. та №606 від 3.09.2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи пройшли апробацію на міжнародних, всеукраїнських наукових, науково-практичних та науково-методичних конференціях: “Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні” (м. Луцьк, 1999 р.); “Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність” (м. Вінниця, 2000 р.); “Актуальні проблеми підготовки фахівців в умовах реструктуризації органів регіонального управління” (м. Рівне, 2000 р.); “Фінансові важелі економічного зростання України на сучасному етапі” (м. Чернівці, 2000 р.); “Гуманітарні науки на рубежі третього тисячоліття: досягнення, проблеми, перспективи” (м. Хмельницький, 2000 р.); “Еколого-економічні проблеми розвитку підприємств регіону” (Ялта-Лівадія, 2000 р.); “Педагогіка і менеджмент” (м. Луцьк, 2001 р.), “Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці” (м.Луцьк, 2001 р.); “Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ століття” (м. Полтава, 2001 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 13 наукових праць, загальним обсягом 5,7 д.а., з яких 4,6 д.а. належать особисто автору.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Дисертація викладена на 174 ст, містить 9 таблиць, 16 рисунків, 79 додатків. Список використаних джерел включає 243 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ “Теоретико-методологічні основи формування стратегії соціо-еколого-економічного розвитку регіону” присвячений вивченню теоретичних та методологічних засад організаційно-економічного механізму формування стратегії СЕЕ розвитку регіону; визначенню його суті; дослідженню значення стратегічного планування для ефективного використання соціально-економічного та екологічного потенціалу регіонів України.

У дисертації на основі порівняльного аналізу категорії “розвиток” з її синонімами автор пропонує його розглядати як об'єктивний багатовимірний (через поступові перетворення) процес змін, який характеризується цілеспрямованістю, незворотністю, структурними та функціональними зрушеннями у певній системі, що призводить до покращення її якісного і кількісного стану. Здійснивши класифікацію видів розвитку, обгрунтовується висновок, що на межі третього тисячоліття розвиток суспільства у своїх цільових орієнтирах спрямований на забезпечення збалансованого економічного, соціального та екологічного перспективного свого функціонування, тобто суспільство утотожнюється з певною соціо-еколого-економічною системою, у якій кожна підсистема виконує окремі, взаємоузгоджені функції. До того ж, суспільство, як СЕЕ система, є сукупністю взаємозв'язаних СЕЕ систем різних територіальних рівнів, що є інтегральною формою просторової організації суспільства. Вінцем теорії розвитку, найближчим за змістом до поняття СЕЕ розвитку певної суспільної формації, є сталий розвиток, що дозволяє у довготривалій перспективі задовільняти потеби сучасності, не піддаючи ризику здатність наступних поколінь задовільняти свої потреби.

Вихід України із системної кризи, необхідність розв'язання усіх існуючих суперечностей, на думку автора, вимагає, перш за все, розробки організаційно-економічного механізму вибору виваженого стратегічного курсу СЕЕ розвитку держави, метою якого є забезпечення збалансованого її функціонування у соціальному, екологічному та економічному аспектах.

Під організаційно-економічним механізмом формування стратегії розвитку автор пропонує розуміти сукупність організаційно-управлінських і економічних методів та інструментів впливу на розвиток СЕЕ системи певної території з метою забезпечення досягнення її стратегічних цілей та завдань.

Враховуючи міжрегіональну та внутрірегіональну неоднорідність України, обгрунтовується висновок про необхідність формування та реалізації стратегій СЕЕ розвитку на регіональному рівні, адже кожен регіон країни, з притаманними йому особливостями, відмінностями та самобутністю розвитку, повинен вибирати свій власний, не суперечливий загальнодержавному, стратегічний курс, дотримання якого може забезпечити його сталий розвиток та конкурентоспроможність національної економіки.

У дисертації, на основі аналізу теоретичних підходів до визначення поняття "регіон", автор пропонує його розглядати як відносно цілісну відтворювальну СЕЕ систему території, самостійну в адміністративно-правовому відношенні, яка є складовою частиною країни, виділяється своїм економіко-географічним положенням, комплексом природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спеціалізацією і структурою господарства, спільністю екологічних проблем, а також високим рівнем внутрішніх соціально-економічних зв'язків. Стратегія розвитку регіону, як СЕЕ системи, у своїх цільових орієнтирах повинна спрямовуватись: щодо економічних процесів – на відновлення відтворювальної здатності економіки країни та її регіонів до саморозвитку; щодо соціальних процесів – на забезпечення соціальної безпеки, підвищення рівня і якості життя населення в усіх регіонах країни; щодо екологічних процесів – на забезпечення відтворювальної здатності навколишнього середовища та раціональне використання природно-ресурсного потенціалу регіонів.

На думку автора, саме в рамках стратегії конкурентоспроможності кожна регіональна СЕЕ система повинна вибирати відповідний її ресурсам і можливостям варіант моделі свого розвитку, адже саме конкурентна спроможність підприємств, галузей та регіонів країни може забезпечити сталий розвиток держави на найближчу та далеку перспективи. Крім того, об'єктивні відмінності регіонів України вимагають диференційованих підходів до розробки стратегій їх СЕЕ розвитку. Тому, розглядаючи регіон як систему, де тісно переплітаються галузеві, міжгалузеві, внутрі- та міжрайонні, транскордонні та міжнародні зв'яки, автором здійснена класифікація стратегій розвитку СЕЕ системи регіону, що передбачає виділення наступних класифікаційних груп: базові стратегії розвитку; функціональні галузеві стратегії розвитку; функціональні територіальні стратегії розвитку.

У другому розділі "Особливості формування стратегії соціо-еколого-економічного розвитку регіону (на прикладі Волинської області)" розроблені методичні підходи до визначення стратегії СЕЕ розвитку регіону та відповідно до визначеної методики проведене аналітичне дослідження розвитку регіону як СЕЕ системи.

У роботі обгрунтовується, що підгрунтям для розробки та першочерговим етапом формування стратегії збалансованого розвитку регіону є оцінка умов, можливостей та результатів функціонування його СЕЕ системи, яка реалізується у процесі проведення системного та комплексного аналізу. На основі узагальнення існуючого досвіду у роботі розроблено методику проведення аналітичного дослідження розвитку СЕЕ системи регіону, що передбачає наступні його напрямки: геополітичні та природно-ресурсні передумови СЕЕ розвитку регіону; соціальну складову розвитку СЕЕ системи регіону; стратегічну оцінку розвитку економічної бази регіону; екологічну складову соціально-економічного розвитку регіону; інтегральну оцінку рівня СЕЕ розвитку регіону.

На основі узагальнення методичних підходів до визначення рівня розвитку економічних систем, розроблена методика інтегральної оцінки рівня сталості розвитку СЕЕ системи регіону, що дозволяє, шляхом порівняння значень, визначити рейтинг кожного регіону та на основі цих даних сформувати для кожного типу території стратегічний план розвитку. Методика такої оцінки включає наступні основні етапи:

1. Формування матриці вихідних даних [х]. Виділення ознак: стимуляторів та дестимуляторів.

На цьому етапі формується матриця вихідних даних:

(1)

де: n – кількість ознак (j = 1,2, … n);

m – кількість об'єктів аналізу (і = 1,2, … m);

xij – значення j-тої ознаки, що характеризує стан і –того об'єкту.

Кожному об'єкту матриці відповідає набір певних показників (ознак) – стовпців матриці. Важливим моментом формування матриці є встановлення переліку ознак, які характеризують діяльність об'єктів. При визначенні такого переліку слід керуватися наступними міркуваннями:

·

· враховуючи цілі аналізу, показники повинні відображати найбільш суттєві властивості або характеристики системи і водночас їх кількість повинна бути обмежена;

· показники не повинні бути надто взаємопов'язані, що може призвести до багатократного повторення інформації і викривлення достовірності результатів.

Усі ознаки матриці поділяються на дві групи: стимулятори та дестимулятори.

2. Визначення і виключення ознак, що суттєво не впливають на стан системи. Нормалізація ознак. Формування матриці нормалізованих ознак [z].

Щоб визначити ознаки, які несуттєво впливають на стан СЕЕ системи регіону, слід розрахувати коефіцієнти варіації:

; (2)

де: Vj – коефіцієнт варіації;

Sj – середньоквадратичне відхилення j –тої ознаки:

; (3)

Xj – середньоарифметичне значення j-тої ознаки:

; (4)

Після визначення по кожній j-тій ознаці vj, перевіряється нерівність:

; (5)

Якщо vj менше величини е = 0,1 , ознаки вважаються квазопостійними і виключаються з переліку і подальшого дослідження.

Як правило, відібрані ознаки, мають різну розмірність, тому матриці вихідних даних слід нормалізувати. Для цього слід ввести єдиний для всіх ознак масштаб. Виберемо масштаб від 0 до 1. Нормалізація ознак здійснюється за формулою:

; (6)

де: Zij – нормалізовані ознаки;

Після розрахунків отримаємо матрицю нормалізованих ознак:

; (7)

3. Визначення точок – еталонів Pj. При формуванні точок-еталонів серед ознак-стимуляторів zij вибираються максимальні значення, а ознак дестимуляторів zij – мінімальні.

4. Розрахунок відстані (Сі) від кожного об'єкту до точки-еталону за формулою:

; (8)

5. Розрахунок величини комплексної (інтегрованої) оцінки (Dі). Комплексну оцінку розрахуємо за формулою:

; (9)

де: Di – комплексна інтегрована оцінка;

Ci – відстань від кожної і-тої ознаки до точки-еталону (Рj);

; (10)

; (11)

(12)

Чим ближче отримане значення комплексної оцінки Di до 1, тим більш ефективно (відносно відібраних ознак) функціонує об'єкт дослідження.

Дослідивши окремі аспекти (соціальні, економічні, екологічні) розвитку регіону, можна визначити інтегральний рівень його СЕЕ розвитку, як середнє геометричне із часткових, тому що будь-яка із сфер, чи то економічна, чи екологічна, чи соціальна не можуть бути взаємозамінними, адже саме у взаємозв'язку вони утворюють сталість.

Проведене, відповідно до визначеної методики, аналітичне дослідження розвитку Волинської області України дозволило виявити та оцінити стан і тенденції розвитку її СЕЕ системи. Починаючи з 1990 року, область преживає різкий спад виробництва в усіх галузях економіки та соціальної сфери, що зумовлює:

·

· недосконалість пропозиції та відсутність платоспроможного споживчого попиту;

· посилення соціально-економічної нерівності у суспільстві внаслідок прискореної диференціації населення за рівнем доходів;

· значне скорочення реальних доходів населення, зменшення в їх структурі частки оплати праці, стабільне відтворення бідності для мільйонів людей;

· високий рівень безробіття, низький рівень життя населення, що породжує соціальну напругу в області.

Оцінка фінансового забезпечення СЕЕ розвитку регіону, здійснена на основі балансу фінансових ресурсів та бюджету області, засвідчує більшу частку залучених у регіон коштів, порівняно із власними. У структурі фінансових ресурсів, що залишаються в області, провідне місце займають децентралізовані фінанси, тобто кошти суб'єктів господарської діяльності та грошові доходи населення. Досить низькою є частка доходів зведеного бюджету області та кредитів банків. Однак найбільшою у структурі бюджету області є питома вага дотацій з державного бюджету. У структурі доходів місцевих бюджетів регіону, на відміну від розвинутих країн світу, зовсім незначне місце займають і мають тенденцію до зниження місцеві податки і збори. Крім того, спостерігаються значні диспропорції у рівнях податкоспроможності населення окремих адміністративно-територіальних одиниць регіону.

Результати аналізу екологічного розвитку області свідчать про значне скорочення обсягів шкідливих викидів у довкілля краю, що зумовлене, в основному, зниженням економічної активності в регіоні. Однак розрахунок екологічної збиткоємності валової доданої вартості, створеної в регіоні, засвідчив про щорічне перевищення темпів зростання економічних збитків над темпами зростання валової доданої вартості регіону, тобто рівновага екологічної підсистеми поступово зміщується в бік більшого навантаження на навколишнє середовище, що вимагає принципово нових стратегічних підходів до регулювання еколого-економічного розвитку регіону. Недостатнім залишається також рівень інвестицій в охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів регіону.

Результати розрахунку інтегрального індексу розвитку СЕЕ системи області та виявлення територіальної її неоднорідності (рис.1), дають можливість визначити пріоритети розвитку кожної структурної одиниці регіону, виявити резерви та оцінити можливості й перспективи функціонування області. Використання такої інформації при формуванні стратегії розвитку регіону дозволить всебічно враховувати довгострокові інтереси розвитку його підсистем з умовою, щоб це не суперечило інтересам інших регіонів і держави в цілому.

Третій розділ “Основні напрямки розробки організаційно-економічного механізму формування та реалізації стратегії розвитку регіону” присвячений розробці методичних підходів і практичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічного механізму вибору та реалізації стратегії розвитку регіону. У дисертації окреслений порядок розробки стратегічних планів СЕЕ розвитку регіону, який передбачає наступні етапи:

визначення стратегічної мети розвитку; вибір системи цілей і завдань для досягнення стратегічної мети; ранжування цілей та вибір пріоритетних на основі аналізу екзо- та ендогенних факторів, сильних і слабких сторін соціо-еколого-економічної системи регіону; аналіз стратегічних альтернатив та вибір стратегії розвитку; реалізація стратегії СЕЕ розвитку; забезпечення реалізації стратегії; оцінка реалізації стратегії та впровадження стратегії.

При реалізації вказаних напрямків необхідно дотримуватись принципу взаємоузгодженості стратегій СЕЕ розвитку регіонів у рамках єдиної загальнодержавної стратегії розвитку країни, тобто стратегія розвитку регіонів має два вектори щодо своєї розробки та реалізації – “згори”, від центру, який обгрунтовує засади й принципи стратегії СЕЕ розвитку держави, і “знизу”, від конкретних територій, де напрацьовується організаційно-економічний механізм формування стратегій розвитку з врахуванням специфіки окремих територій. Виходячи з цього, визначається відповідна налагоджена схема взаємозв'язку регіональних та загальнодержавної стратегій СЕЕ розвитку у країні. Виконавцями основних завдань, пов'язаних з розробкою стратегії СЕЕ розвитку регіону мають стати регіональні владні структури, органи місцевого самоврядування, представники державних установ та організацій, які формуватимуть: Регіональний стратегічний комітет, у функції якого входитиме координація та регулювання процесу розробки та реалізації стратегії; Стратегічну контрольну раду, у функції якої входитиме виявлення недоліків стратегії, перевірка достовірності отриманих результатів дослідження, рецензування стратегії та визначення пріоритетних цілей; робочі групи, що виконуватимуть основну роботу, і перш за все, вибір стратегічних цілей.

У відповідності до окреслених напрямків у дисертації на основі використання методу структуризації, розроблена типова схема формування дерева цілей СЕЕ розвитку регіонів України (рис. 2). Неодмінною умовою досягнення стратегічних цілей, напрямків та пріоритетів збалансованого розвитку регіонів є визначення методів та інструментарію організаційно-економічного механізму реалізації стратегії, за допомогою яких здійснюватиметься цілеспрямований вплив на СЕЕ систему регіону.

Оскільки на сучасному етапі розвитку суспільства перед людством постала необхідність забезпечення сталого розвитку держав та їх регіонів, вибір інструментів регулювання повинен бути адекватний цій стратегічній меті, тобто забезпечувати економічний розвиток суспільства на основі розвитку соціального, що формує людський капітал, та екологічного, що формує капітал природний. У забезпеченні гармонійного розвитку цих двох сфер на основі розробки та широкого впровадження інструментів регулювання і полягає ключ до перетворення соціальної активності та екологічної рівноваги у важливі ресурси економічного розвитку регіональних та національної СЕЕ систем. Враховуючи те, що основна роль у забезпеченні СЕЕ розвитку регіону відводиться суб'єктам господарювання, завдання держави полягає у створенні умов, за яких вкладання власних коштів у пріоритетні сфери буде вигідним. З .

цією метою передбачається запровадження розробленого автором інструментарію реалізації стратегії СЕЕ розвитку регіону, що базується на активізації механізму економічного стимулювання.

У дисертації розроблена методика, на основі якої проведена типологія регіональних СЕЕ систем, що базується на виділенні найбільш характерних для них рис та ознак (рис. 3). На основі проведеної типології здійснюється вибір стратегій СЕЕ розвитку регіону. Такі стратегії спрямовуються, в першу чергу, на вирівнювання рівнів СЕЕ розвитку окремих територій регіону та досягнення їх збалансованого функціонування.

Рис. 3. Схема типології регіональних соціо-еколого-економічних систем по поєднанню трьох індикаторів розвитку

Умовні позначення:

Х – вісь індикаторів соціального розвитку;

Y – вісь індикатора економічного розвитку;

Z – вісь індикатора екологічного розвитку;

1 - рівні економічного розвитку нижчі середнього значення, а соціального та екологічного – вищі середнього значення (Володимир-Волинський район); 2 - рівні економічного та соціального розвитку нижчі середнього значення, а екологічного – вищі (Іваничівський, Ківерцівський, Любомльський, Старовижівський, Турійський, Шацький райони); 3 - рівні економічного та екологічного розвитку нижчі середнього, а соціального – вищі середньо (Любешівський, Маневицький, м. Володимир-Волинський райони); 4 - рівні економічного, екологічного та соціального розвитку нижчі середнього (Камінь-Каширський район); 5 – рівні економічного і соціального розвитку вищі, а екологічного нижчі середнього значення (м. Луцьк, м.Нововолинськ, м. Ковель); 6 - рівень економічного розвитку вищий середнього, а соціального та екологічного – нижчі середнього (Горохівський район); 7 - рівні економічного та екологічного розвитку вищі, а соціального – нижчий середнього значення (Ковельський, Луцький, Ратнівський, Рожищенський райони); 8 - рівні економічного, екологічного та соціального розвитку вищі середнього у соціо-еколого-економічній системі регіону значення (Локачинський район).

Система фінансового забезпечення реалізації стратегії СЕЕ розвитку регіону включає два основних напрямки: піднесення власної фінансової бази та залучення зовнішніх інвестицій. Досягнення результату першим напрямком зумовлюється вдосконаленням бюджетного регулювання на основі розширення фінансової самостійності регіону та зміни методики розподілу його бюджетних ресурсів; розширенням фінансової самостійності підприємств, організацій та стимулювання залучення їх коштів у виробничий процес; залученням тимчасово вільних коштів населення на банківські рахунки та ін. Залученню у регіон коштів сприятиме ґрунтовна інвестиційна політика у регіоні. Така політика повинна спрямовуватись на розвиток іпотечних, лізингових відносин; зацікавлення фінансово-кредитних установ у залученні їх ресурсів на виробничо-інвестиційні потреби; розвиток інвестиційної інфраструктури; створення сприятливого клімату для залучення іноземних інвестицій в економіку, соціальну та екологічну сфери регіону; продовження приватизаційного процесу; складання планів, розробка регіональних програм залучення інвестицій (в тому числі іноземних) в регіональний господарський комплекс. При цьому слід враховувати, що не пільги виступають основним критерієм для прийняття рішення щодо інвестування, а стабільність українського законодавства.

Проведене дослідження дозволило визначити пріоритетні напрямки СЕЕ розвитку Волинської області, що передбачають: випереджаючий розвиток АПК; мінімізацію наслідків радіаційного забруднення території регіону; розвиток промислової бази регіону на основі підвищення його інноваційного потенціалу; активізація зовнішньоекономічної діяльності; розвиток підприємництва в регіоні; зменшення рівня тінізації економіки; розвиток курортно-рекреаційного господарства і туризму.

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження з питань формування і реалізації стратегії розвитку регіону дає підстави зробити ряд висновків і узагальнень, що мають практичний характер і можуть бути використані при подальшому удосконаленні системи управління регіональним розвитком.

1. Сучасні проблеми відновлення державності України, пов'язані насамперед з соціально-економічною кризою, складним екологічним становищем, вимагають створення оптимальної стратегії розвитку українського суспільства, узгодженості соціально-економічних та екологічних цілей цього розвитку на різних територіальних рівнях.

2. Вивчення існуючої в Україні практики регулювання розвитку регіонів дозволило аргументувати об'єктивну необхідність запровадження організаційно-економічного механізму формування та реалізації стратегій СЕЕ розвитку регіонів, що повинні відповідати сучасним світовим тенденціям становлення соціально орієнтованої економіки постіндустріального типу, яка визначає СЕЕ справедливість між усіма поколіннями людей.

3. Сутність стратегії СЕЕ розвитку регіону визначається його цілями, реалізація яких забезпечується через впровадження системи відповідних організаційних та економічних інструментів.

4. У роботі запропоновано алгоритм оцінки рівня СЕЕ розвитку регіону через розрахунок інтегрального показника, який об'єднує низку часткових показників, що характеризують рівні соціального, екологічного та економічного розвитку регіону.

5. На основі оцінки інтегральних рівнів розвитку СЕЕ системи регіону, запропонований матричний підхід до ранжування територій, що передбачає їх поділ на вісім типів. Така інформація може бути використана для вибору стратегічних напрямків збалансованого розвитку кожної регіональної системи з врахуванням її специфіки та особливостей функціонування.

6. Встановлено, що процес формування стратегії СЕЕ розвитку регіону повинен бути максимально скоординованим та взаємоузгодженим у рамках єдиної загальнодержавної стратегії СЕЕ розвитку країни. З огляду на це, розроблена відповідна налагоджена організаційна система взаємозв'язку територіальних та загальнодержавної стратегій СЕЕ розвитку у країні.

7. У процесі розробки організаційно-економічного механізму реалізації стратегії розвитку регіону запропонований інструментарій, за допомогою якого здійснюватиметься цілеспрямований вплив на розвиток СЕЕ системи регіону. Він полягає у створенні умов, за яких можливе перетворення соціальної активності та екологічної рівноваги у важливі ресурси економічного розвитку регіональних та національної СЕЕ систем на основі активізації дієвості механізму економічного стимулювання.

8. На основі проведеного дослідження, пропонується запровадити у роботу регіональних та місцевих органів влади використання відпрацьованих у дисертації наступних розробок:

·

· методику проведення типізації територіальних СЕЕ систем регіону і використання її у процесі розробки стратегії розвитку регіону;

· методику аналізу галузевої структури економіки регіону та визначення внеску кожної галузі у розвиток регіонального господарства;

· методику формування стратегічних планів СЕЕ розвитку регіону;

· механізм формування “дерева цілей” розвитку СЕЕ системи регіону, який передбачає ранжування цілей відносно їх важливості та пріоритетності досягнення;

· організаційний механізм забезпечення реалізації стратегії, який включає формування політики розвитку регіону, формування організаційної системи розробки та реалізації стратегії СЕЕ розвитку регіону, управління за цілями, організаційний інструментарій та правове забезпечення реалізації стратегії;

· економічний механізм забезпечення реалізації стратегії, що включає розроблену систему фінансового забезпечення реалізації стратегії та систему економічних інструментів, які спрямовані на перетворення соціальної активності та екологічної рівноваги у важливі ресурси економічного розвитку регіонів.

Впровадження у практику господарювання і управління Волинської області основних положень дисертації та рекомендованих методик підтвердило достовірність отриманих у процесі дослідження результатів.

Основні роботи, опубліковані за результатами досліджень

1. Вахович І.М. Господарський механізм управління в екологічній сфері // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону. Серія “Політика регіонального розвитку”. Збірник наукових праць, 1999. - Випуск V. Частина перша. – с. 80 - 97.

2. Вахович І.М. Підприємництво і сталий розвиток // Вісник Східноукраїнського Державного Університету. Науковий журнал. Луганськ, 2000. – № 4 (26). Частина друга. - с.25 – 33.

3. Вахович І.М. Регіональна політика як фактор фінансової стабілізації в Україні // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту, 2000. - Випуск 1. Частина ІІ.- с. 109 - 114.

4. Вахович І.М. Соціально-економічний зміст проблеми розвитку території // Вісник Технологічного університету Поділля. Науковий журнал. Економічні науки, 2000. – Частина 2. – с. 68 - 72.

5. Вахович І.М. Соціально-економічні аспекти фінансування вищої школи // Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні. Збірник наукових праць ВДУ. – Луцьк: Вежа, 1999. – с. 501 – 505.

6. Вахович І.М. Стратегічні альтернативи регіонального розвитку // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ, 2001. - Випуск 92.- ст. 8 – 17.

7. Вахович І.М. Методологія формування стратегії сталого розвитку регіону // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ, 2001. - Випуск 91.- ст. 85 - 90.

8. Вахович І.М. Регулюючий інструментарій реалізації стратегії сталого розвитку регіону // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції та транскордонної співпраці. Вип. ХХІХ. В 2-х т. / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор М.І.Долішній. – Львів-Луцьк: Ред-вид. Відд. “Вежа” Волин.держ.ун-ту ім.Л.Українки, 2001. – Т.2. – с. 431-437.

9. Вахович І.М. Фінансові аспекти реалізації стратегії сталого розвитку регіону // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ, 2001. – Випуск 93. – с. 31 – 36.

10. Герасимчук З.В., Вахович І.М. Моделювання аналітичного дослідження рівня розвитку регіону // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ, 2000. - Випуск 61.- ст. 30-38.

Особистий внесок автора: обгрунтування методики стратегічного аналізу розвитку регіону.

11. Герасимчук З.В., Вахович І.М. Світ в пошуках концепції сталого розвитку // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ, 2000. - Випуск 15. – ст. 20 - 28.

Особистий внесок автора: дослідження еволюції суспільного розвитку.

12. Герасимчук З.В., Вахович І.М. Екологічна складова господарського розвитку регіону // Актуальні проблеми підготовки фахівців в умовах реструктуризації органів регіонального управління. Матеріали міжнародної науково-методичної конференції 25-26 травня 2000 року, м. Рівне. – с. 114 - 119.

Особистий внесок автора: обґрунтування методики визначення рівня антропогенного перетворення регіону.

13. Герасимчук З.В., Вахович І.М. Методологія розрахунку індикатора соціально-економічного розвитку регіону // Статистична оцінка соціально-економічних процесів в адміністративних районах України (з досвіду територіальних управлінь статистики) // Регіональна економіка. Додаток “Регіони України. Економіко-статистичні порівняння”, 2001. - № 3-4. – с. 86 – 93.

Особистий внесок автора: обґрунтування методики визначення інтегральної оцінки соціального, економічного та екологічного розвитку регіону на основі використання методів економіко-математичного моделювання.

Анотація

Вахович І.М. Організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії розвитку регіону. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01. – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2001.

У дисертації досліджено теоретико-методологічні підходи щодо формування та реалізації стратегії соціо-еколого-економічного (СЕЕ) розвитку регіону. Визначено роль стратегічного планування у забезпеченні раціонального використання ресурсного потенціалу регіону і досягненні збалансованого розвитку його СЕЕ системи. Запропонована методика і здійснена стратегічна оцінка передумов розвитку соціальної, екологічної та економічної підсистем регіону та визначено стратегічні напрямки їх розвитку. Обґрунтовано організаційну систему формування стратегії СЕЕ розвитку регіону, запропоновано систему інструментів організаційно-економічного механізму реалізації стратегії, що спрямована на активізацію економічного стимулювання.

Ключові слова: соціо-еколого-економічний розвиток, соціо-еколого-економічна система, сталий розвиток, регіон, організаційно-економічний механізм, стратегія соціо-еколого-економічного розвитку.

Аннотация

Вахович И.М. Организационно-экономический механизм формирования и реализации стратегии развития региона (на примере Волынской области). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.10.01 – Размещение производительных сил и региональная экономика. – Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2001.

В диссертации исследованы теоретико-методологические подходы формирования и реализации стратегии социо-эколого-экономического (СЭЭ) развития региона. Определена роль стратегического планирования в обеспечении рационального использования ресурсного потенциала региона и достижении сбалансированного развития его СЭЭ системы. Предложена методика и проделана стратегическая оценка развития социальной, экономической, экологической подсистем региона и определены стратегические направления их развития. Сформулирована организационная система формирования стратегии СЭЭ развития региона, которая базируется на принципе согласованности стратегий СЭЭ развития регионов в рамках стратегии СЭЭ развития страны, то есть стратегия развития регионов имеет два вектора своей разработки и реализации: "сверху", от центра, коротый обосновывает принципы стратегии СЭЭ развития страны, и "снизу", от конкретных территорий, где нарабатывается организационно-экономический механизм формирования стратегий развития с учетом специфики отдельных территорий.

На основе использования метода структуризации, разработана схема формирования дерева целей СЭЭ развития регионов Украины. Обязательным условием достижения стратегических целей, направлений и приоритетов СЭЭ развития регионов есть определение и использование разработаных в диссертации методов и инструментов организационно-экономического механизма реализации стратегии, которые направлены на активизацию экономического стимулирования субъектов хозяйствования.

Разработана методика, на основе которой проведена типология региональных социо-эколого-экономических систем, что базируется на определении наиболее характерных для них признаков. На основании проведенной типологии предлагается выбор стратегий СЭЭ развития региона. Такие стратегии направлены, в первую очередь, на выравнивание уровней развития отдельных территорий и достижения их сбалансированного функционирования.

Проведенное исследования позволило определить приоритетные направления СЭЭ развития Волынской области, что предполагают: опережающее развитие АПК области; минимизацию последствий радиационного загрязнения территории региона; развитие промышленной базы региона на основе повышения его инновационного потенциала; активизацию внешнеэкономической деятельности; развитие предпринимательства в регионе; уменьшение уровня тинизации экономики; развитие курортно-рекреационного хозяйства и туризма.

Ключевые слова: социо-эколого-экономическое развитие; социо-эколого-экономическая система; регион; организационно-экономический механизм; стратегия социо-эколого-экономического развития.

Annotation

Vahovich I. M. The organization and economic gear of formation and implementation of a development strategy of locale. - Тhe manuscript.

Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of economical sciences on a specialty 08.10.01 - Accommodation of productive forces and regional economics. - Institute of aerial studies of NAS of Ukraine, Lviv, 2001.

In a thesis is investigated the theoretical and methodological approaches to formation and implementation of policy social, ecological and economic (SEE) development of locale. The role of strategic planning in maintenance of rational usage of a resource potential of locale and achievement of balanced development its social, ecological and economic system is determined. The technique is offered and the strategic estimation of conditions of development of social, ecological and economical subsystems of locale is made and is determined strategic routes of their development. Is preconceived an organizational system of formation of policy SEE of development of locale; it is offered a system of tools of the organization and economical gear of implementation of policy, directional on activating of provision of economic incentives.

Keywords: social, ecological and economic development; social, ecological and economic system; constant development; organization and economical gear; policy of SEE development.