імені Тараса Шевченка

УДК 336.1/5(477)

Варга Сергій Іванович

Фінансові ресурси

місцевого самоврядування

08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті

імені Тараса Шевченка на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту.

Науковий керівник: | доктор економічних наук

Грушко Віктор Іванович, професор кафедри

фінансів, грошового обігу і кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор

Заслужений діяч науки і техніки України

Федосов Віктор Михайлович,

завідувач кафедри фінансів Київського національного економічного університету

кандидат економічних наук

Алексійчук Володимир Миколайович,

провідний науковий співробітник Інституту аграрної економіки УААН

Провідна установа: |

Рада вивчення продуктивних сил НАН України, відділ дослідження комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил

Захист відбудеться “3” жовтня 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.001.12 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 03022 м. Київ, вул. Васильківська, 90а, ауд.704.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10

Автореферат розісланий “1” вересня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук Жилінська О.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Україна почала інтенсивно формувати власну фінансову політику з 1991 року. Весь трансформаційний процес спрямовувався з урахуванням попередньої практики та досвіду кадрів на відпрацювання насамперед бюджетної системи як фундаментальної основи створення стабільної фінансової константи, здатної забезпечувати державу фінансовими ресурсами, достатніми для ефективного виконання внутрішніх і зовнішніх функцій та захисту національних інтересів. Світовий теоретичний і практичний досвід переконливо доводить позитивну роль самоврядної, фінансово самостійної місцевої влади у ефективному забезпеченні населення країни соціальними благами. Це означає, що важливі економічні проблеми, які розв’язуються на рівні держави, повинні переміститись до місцевих органів самоврядування, стати їх постійними функціями. Що, в свою чергу, потребує розподілу функцій та завдань державної влади по вертикалі між центром та місцевими рівнями з відповідним розмежуванням фінансової системи, формування в її структурі фінансів місцевих органів влади як автономної, незалежної фінансової підсистеми.

Але на практиці процес формування місцевих фінансових ресурсів виявився недосконалим, з неокресленою та необґрунтованою місцевою податковою базою. Місцеве самоврядування не одержало сталих джерел для формування фінансових ресурсів, а власні доходи, як і надходження коштів з державного бюджету, не є достатніми для забезпечення нормального соціально-економічного розвитку.

Значний внесок у розробку розв’язання проблем формування фінансових ресурсів місцевих органів самоврядування в останні роки зроблено такими відомими українськими економістами, як І.І. Лукінов, В.М. Федосов, О.Д. Василик, П.Т. Саблук, М.Я. Дем’яненко, В.І. Кравченко, Д.В. Полозенко, та російськими - К.Я. Чижов, Л.П. Павлов, Г.Б. Поляк, М.В. Васильєва, Н.А. Ширкевич, С.Н. Хурсевич, А.Г. Ігудін, М.І. Ходорович та ін.

Більшість із дослідників даних проблем зосереджували свою увагу в основному на аналізі розвитку законодавчої бази про місцеве самоврядування та їх фінанси, на постійних доповненнях і змінах до окремих законів, на з’ясуванні їх відповідності із положеннями Конституції, але меншою мірою досліджувався їхній вплив на розвиток економічної бази, формування місцевих фінансів.

Нинішній економічний та політичний курс держави потребує додаткових досліджень у напрямі відродження місцевого самоврядування та його достатнього забезпечення фінансовими ресурсами. Крім того, недостатньо вивченими залишаються питання податкоємкості територій, розподілу управлінських функцій щодо бюджетних витрат та повноважень у встановленні нових джерел доходів місцевих бюджетів тощо. Найневизначенішими є напрями подальшого розвитку місцевих фінансів. Не знайшла достатнього обґрунтування проблема економічної бази місцевих податків і зборів та можливості включення до місцевого економічного обігу фінансів підприємств та доходів населення.

Таким чином, існує об’єктивна необхідність у поглибленому дослідженні теоретичних і практичних проблем формування фінансових ресурсів місцевого самоврядування, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка по виконанні комплексної теми ДКНТ України “Принципи побудови бюджетної системи України”, шифр 08.05.00 /033 А 0 95/, яка виконувалася на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту. В рамках даної теми автором підготовлено розділ з проблем реформування бюджетної системи України, в тому числі місцевих бюджетів.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є узагальнення основних положень формування фінансових ресурсів місцевого самоврядування як основи економічного розвитку територіальних громад та розробка на основі проведеного аналізу практичних рекомендацій щодо вдосконалення фінансування самоврядних територій.

Для досягнення поставленої мети було визначено наступні завдання дослідження:

·

·

·

·

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є відносини з приводу формування та використання фінансових ресурсів органами місцевого самоврядування. Об’єктом дослідження є процес формування та використання фінансових ресурсів органами місцевого самоврядування.

Методологія і методи дослідження. Теоретичною основою написання дисертаційної роботи слугували сучасні положення теорії фінансів, загальноекономічні принципи, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів з питань розвитку територій та їх фінансового забезпечення.

Для рішення поставлених завдань у дисертації використовувалися такі загальнонаукові методи, як системний, структурний та історичний аналіз; а також статистичні методи порівняльного аналізу, розрахунково-конструктивний методи. Інформаційною базою виступили дані офіційної статистики, звітність господарюючих суб’єктів, районних податкових адміністрацій, фінансових органів Яготинського району Київської області.

Наукова новизна одержаних результатів досліджень. У дисертації обґрунтовано теоретичні основи формування фінансових ресурсів місцевого самоврядування та розроблено методичні підходи щодо підвищення ефективності їх використання, зокрема:

§

§

§

§

§

§

§

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в застосуванні викладених у дисертації науково обґрунтованих положень і пропозицій, спрямованих на повне використання потенціалу місцевих податків і зборів у створенні передумов для запровадження нових міжбюджетних відносин, нових механізмів формування місцевих бюджетів. Впровадження цих заходів у практику сприятиме соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць, зменшенню навантаження на регіональні й державні фінансові системи. Це, в свою чергу, дасть змогу здійснювати за рахунок держави і регіонів проекти загальнодержавного значення на територіях громад. Поліпшиться також кредитне забезпечення малого і середнього підприємництва, зросте значення місцевих інвестицій у розбудові економіки, соціально-культурної та побутової сфери, підвищиться зайнятість, зросте добробут населення.

Особистий внесок здобувача. Одержані наукові результати досліджень у формі прикладних рекомендацій і пропозицій являють собою особисті розробки автора, сферою використання яких є насамперед діяльність органів місцевого самоврядування.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати, одержані здобувачем у процесі досліджень, доповідалися на науково-практичній конференції Сумської державної аграрної академії (листопад 1999 р.), на науково-практичній конференції Київського національного економічного університету з проблем формування ринкової економіки (КНЕУ, 16-18.10.2000 р.), Міжнародній науковій конференції ”Ніконовські читання” у Всеросійському інституті аграрних проблем та інформації (м. Москва, 28-29.10.2000 р.). Окремі пропозиції автора щодо місцевих податків і зборів передані податковій адміністрації м. Києва, впровадження яких супроводжується зростанням ефективності економіки столиці. Методика щодо визначення реальних нормативів фінансового забезпечення розвитку соціальної сфери використовується в Яготинській районній державній адміністрації Київської обл.

Публікації результатів дослідження. Основні положення дисертаційних досліджень опубліковані в 10 журнальних статтях та інших публікаціях автора загальним обсягом 3,9 друк. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 168 сторінках комп’ютерного тексту і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 169 найменувань, містить 21 таблицю та 8 рисунків.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, сформульовано мету та визначено предмет і об’єкт дослідження, зазначено наукову новизну та практичну значимість результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні основи фінансів місцевого самоврядування” досліджено теоретичну сутність, напрями та основні організаційно-економічні особливості фінансів і фінансових ресурсів як інструментів економічного розвитку територіальних громад. Зазначено, що формування сучасних місцевих фінансів як необхідної умови соціально-економічного розвитку адміністративних територіальних одиниць відбувається при докорінній перебудові економічних, соціальних і правових відносин в економіці. Це, в свою чергу, вимагає узагальнення історичного досвіду з уточненням і розширенням поняття місцевих фінансів у відповідності до сучасних умов.

У дисертації критично проаналізовано літературні джерела з питань розробки проблем місцевих фінансів, досліджено еволюцію поглядів на сутність місцевих фінансів, особливості їх формування розвиток в історичному плані. Відзначено, що на даний момент не існує чіткого визначення поняття “фінансові ресурси місцевого самоврядування”, а більшість дослідників схильні ототожнювати його з доходами місцевих бюджетів. Однак до місцевих фінансів включаються фінанси підприємств усіх галузей місцевого господарства, доходи населення та інші фінансові ресурси, які перебувають в місцевому економічному обігу. Нашому розумінню сутності цього поняття відповідає визначення, згідно якого фінансові ресурси місцевого самоврядування можна розглядати як сукупність всіх грошових коштів, які можуть бути використані для потреб самоврядної територіальної громади.

Дослідженням також з’ясовано, що насамперед недооцінка теоретичних основ організації фінансів, їх значимості, особливо на початковому етапі державотворення, призвела до грубих порушень відтворювального процесу в суспільному виробництві і як результат - до фінансової кризи.

Місцеві фінанси є дуже складним організаційно-економічним процесом і методологія організації місцевих фінансів на сучасному етапі повинна будуватися на ринкових принципах регулювання, товарно-грошових відносинах. Але без державної допомоги регулювання фінансового забезпечення місцевого самоврядування у близькій перспективі неможливо. Дослідженням визначено, що економічну основу фінансових ресурсів складають:

·

·

·

·

·

Фінансові ресурси, які знаходяться на території громади, підлягають класифікації за характером формування, поділом на власні та залучені, в тому числі позичкові; за характером використання – на універсальні й цільові. До системи фінансових ресурсів згідно з Конституцією України, входять надходження до державного бюджету та вся сукупність надходжень до місцевих бюджетів (рис.1).

Рис. 1. Основні складові структури місцевих фінансів

Наведена структура місцевих фінансів може бути ефективною лише при докорінній зміні сутності раніше задіяних базисних елементів формування бюджетів, таких, як постійне узгодження та нецільове використання фінансів. Така практика підривала основи фінансової політики в країні. Державі, як визначається в дисертації, потрібно не тільки надавати організаційну допомогу, але й сприяти реалізації накреслених заходів щодо забезпечення стабільності фінансової системи, сприяти розвитку на всіх її рівнях, включаючи місцеві фінанси. До цього часу в існуючому законодавстві зовсім недостатньо визначені повноваження місцевих органів самоврядування в частині фінансів, управління та розпорядження ними.

У дисертації обґрунтовано низку теоретичних положень щодо вдосконалення в країні бюджетної системи на підставі додаткових законодавчих актів, за якими належить створити передумови прозорих міжбюджетних відносин як економічної бази зміцнення місцевих фінансів. Вказано також, які конкретні заходи для цього потрібні. В ринковій економіці підприємства і організації орієнтуються на власну ініціативу підприємництва та повну матеріальну відповідальність. Тому органам місцевого самоврядування потрібно запроваджувати нові економічні взаємовідносини між суб’єктами ринку, а останніх – з державою та місцевою владою. При гармонізації цього головними джерелами фінансових ресурсів мають стати виробництво товарів і торгівля, надання послуг населенню, доходи населення та підприємств, а також повна сплата податків.

Місцеві фінанси в теоретичному плані є системою, що складається з кількох взаємопов’язаних структурних елементів – видатків, доходів, способів формування доходів, управлінських структур системи, суб’єктів та об’єктів системи. З’єднувальною ланкою при цьому є економічні відносини між суб’єктами системи та іншими ланками фінансової системи, держави взагалі. Місцеві фінанси в методологічному плані повинні забезпечувати суто місцеві потреби з певним використанням для цього коштів як регіонального бюджету, так і держави.

У другому розділі – “Формування ресурсів місцевих фінансів та їх використання” здійснено аналіз законодавчої і нормативно-правової бази фінансових ресурсів місцевих бюджетів усіх рівнів на основі податкової бази та джерела, за якими регламентується розвиток місцевого самоврядування, фінансове забезпечення розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Аналіз зазначених проблем засвідчив, що перехід територіальних громад до самоврядності та самофінансування може бути реальним тільки за умов, коли всі платники податків їх сплачують своєчасно, в повному обсязі. Реальний стан сплати досліджено на прикладі Яготинського району Київської області (таблиця 1).

Таблиця 1.

Аналіз обліку платників податку

по Яготинському району Київської області

№№ | Найменування

платників податку | Кільк. зареєстр. підприємств, організацій та громадян | з них підлягають оподаткуванню | Фактично сплачують податки | Коефіцієнт несплати у відсотках

2.0. | Кількість платників – підприємств і організацій | 374 | 311 | 213 | 31,5

2.4. | Податок на додану вартість | 374 | 163 | 153 | 6,1

2.5. | Акцизний збір | 374 | 5 | 5 | 0

2.1. | Податок на прибуток (дохід) | 374 | 311 | 213 | 31,5

2.3.5. | Плата за землю | 374 | 208 | 172 | 17,3

4.1. | Прибутковий податок із підприємців | 562 | 562 | 490 | 12,8

Як показало дослідження, майже половина платників приховує свої реальні доходи, а одна третина платників взагалі ухиляється від сплати. По Яготинському району Київської області, як нами було встановлено, з 374 підприємств і організацій району фактично сплачують податки 213, а 98, або ж понад 30 відсотків під різними приводами ухиляються від сплати податків.

Тенденція до зниження надходження коштів по основних податках по відношенню до ВВП зберігається. Але це не є наслідком зменшення податкового навантаження, тому що такі основні елементи податків, як ставки, порядок обчислення та строки сплати за вказаний період суттєво не змінилися. Зменшення надходжень відбувається внаслідок зниження їх зборів. Податковий розрив за трьома основними податками у 1999 р. становив 12,53 % ВВП, а сумарна ефективність податків – 47% потенційно можливих надходжень. У цілому податковий тягар, як показало дослідження, в останні роки складав 28 % ВВП, а разом із відрахуваннями до позабюджетних фондів – понад 38 %. У 2000 р. цей тягар дещо пом’якшився і становив 36 % відрахувань від новоствореної вартості. Для України, де низький рівень доходів на душу населення (300 грн.), оптимальне податкове навантаження має становити від 20 до 30 %. Як бачимо, питання переходу на стимулююче оподаткування суб’єктів господарської діяльності залишається до кінця не вирішеним. А від цього той чи інший регіон, район не отримує необхідних для розвитку фінансових ресурсів

Протягом 1999–2000 рр., як засвідчили результати дослідження, зі збільшенням обсягів прибутків підприємств в цілому зросла кількість збиткових підприємств та обсяги одержаних ними збитків. Так, прибуток підприємств, крім спільних, сільськогосподарських та малих, збільшився на 36,5 % і становив 27,1 млрд. грн. У той же час збитки зросли з 17,3 млрд. грн. у 1998 р. до 21,1 млрд. грн. за 1999 р., або на 21,7%. Питома вага збитково працюючих підприємств у загальній кількості протягом вказаного періоду збільшилася до 55,7 % проти 54,5 % у 1998 році.

Встановлено, що за умови стовідсоткової сплати всіх податків та обов’язкових платежів підприємство в середньому зобов’язане перерахувати в бюджет близько половини додаткової вартості. Це одна з головних причин бюджетної нестабільності, що призводить до зниження ефективності використання фінансових ресурсів та не сприяє вирішенню проблеми гармонізації міжбюджетних відносин. Цим же можна пояснити великі масштаби ухилення від сплати податків взагалі. Питома вага доходів бюджету, в якому переважають податкові надходження (в середньому 80 %), у ВВП знизилась з 30,27 % у 1995 р. до 25,44 % у 1999 році. Загалом підприємства в 1999 р. не сплатили податкових платежів і сума недоїмки станом на 01.01.2000 р. становила 8,7 млрд. грн., і 6,7 млрд. грн. – станом на 01.01.2001 р.

Досліджено питання доцільності існуючої системи надання пільг у сплаті податків. За даними 1999 р., встановлені пільги з оподаткування отримали 122,7 тис. платників податків, що становить 16,6 % від їх загальної кількості. Загальна сума наданих пільг за платежами до державного бюджету становила 35,7 млрд. грн., до місцевих бюджетів – 4 млрд. грн.

З’ясовано також, що значна кількість платників податків має економічно необґрунтовані пільги, збільшує недоїмку або ухиляється від податків. Це призводить до штучного звуження проблем бюджетної забезпеченості місцевих територіальних громад та “перекладання” податкового навантаження на сумлінних платників.

Встановлена об’єктивна необхідність перегляду нормативної базу планування фінансового забезпечення. Окремі економісти пропонують для цього норматив бюджетної забезпеченості в розрахунку на одного жителя. За цим показником можна визначити загальну суму конкретного бюджету адміністративно-територіальної одиниці. На цій основі можна об’єктивно обчислювати величину централізованих відрахувань (трансфертів) для підтримки або збалансування місцевих бюджетів самофінансування. Однак ці нормативи забезпеченості ні в областях, ні в районах практично не реалізовані внаслідок складності обчислення та низькій практичній корисності в існуючих умовах адміністративного визначення надходжень з державного бюджету до місцевих. Це доводять і великі розбіжності у величині цього показника по регіонах. Так, у м. Києві – найбільший показник нормативу забезпеченості – 1433,1 грн. на душу населення, найменші ж – відповідно 206,8 грн., 211,6, 221,2 грн. у Закарпатській, Волинській, Тернопільській областях.

З метою поліпшення методологічної бази формування місцевих бюджетів у дисертації обґрунтовано ряд моделей та механізмів як базисної основи формування місцевих фінансових ресурсів. Це і модель мінімізації обсягів трансфертів із державного бюджету, визначення трансфертів на формульній основі з цільовим застосуванням при фінансуванні гарантованих послуг населенню, або єдиних соціальних стандартів при фінансуванні капітальних вкладень. Запропоновано також моделі визначення ефективності вкладень та соціальної доцільності. У загальному плані модель визначення соціально-економічного розвитку запропоновано формувати з урахуванням також таких показників:

·

·

·

·

·

При цьому передбачається також врахування повного потенціалу підприємств, потужності банківського сектору за окремою методикою.

Залучення зазначених елементів до розрахунків посилить реальність доходної частини місцевих бюджетів, а відтак, надасть стабільності у фінансуванні видатків, особливо на заробітну плату працівникам бюджетної сфери та соціальні виплати. Проблема стабільності виплат з місцевих бюджетів залишається не розв’язаною.

Одним із факторів місцевої фінансової нестабільності є те, що перелік джерел, за якою формується доходна частина місцевих бюджетів, відрізняється від того, за яким формуються доходи державного бюджету. У першому випадку надходження формуються від податків, які залежать від результатів господарської діяльності, прибутків підприємств. У другому – переважно на базі обов’язкових платежів, які менш пов’язані з результатами виробничої діяльності. При закріпленні податків за місцевими бюджетами це потрібно врахувати, передбачивши закріплення за місцевими бюджетами певної частки загальнодержавних непрямих податків.

У третьому розділі – “Перспективи зміцнення фінансів місцевого самоврядування” основна увага зосереджується на питаннях активізації інвестиційної діяльності, створення фінансової інфраструктури на рівні адміністративно-територіальних одиниць, розмежування і збалансованості повноважень бюджетів усіх рівнів.

Як встановлено дослідженням, інвестиційний процес на місцевому рівні, по-перше, гальмується чинним законодавством. Майже щорічно з розробкою державного бюджету на наступний рік змінюються нормативи відрахувань, обсяги та їх напрями використання. Це зумовлює фінансову нестабільність. По-друге, виявлено багато нечітких положень у законодавчих актах, через що органи місцевого самоврядування змушені спрямовувати кошти до позабюджетних фондів, які мають надходити до бюджету, на цілі, які не передбачені законодавством (табл. 3).

Таблиця 3.

Інвестиційні витрати місцевих бюджетів України

(у поточних цінах)

Витрати | Роки

1991 | 1992 | 1994 | 1998 | 2000

млрд. крб. | млн. грн.

Загальний обсяг інвестицій у народне господарство України за рахунок усіх джерел фінансування | 42,7 | 866 | 229904 | 12151 | 14990

Централізовані державні інвестиції | 11,0 | 241 | 53001 | 2106 | 2203

У тому числі:

інвестиції за рахунок місцевих бюджетів | 1,2 | 42 | 8271 | 343,4 | 669,2

частка інвестиційних витрат місцевих бюджетів у % до всіх інвестицій | 2,81 | 4,85 | 3,60 | 2,83 | 4,46

частка інвестиційних витрат місцевих бюджетів у % до інвестиційних витрат зведеного бюджету України | 10,9 | 17,4 | 15,6 | 16,3 | 30,4

частка інвестиційних витрат у загальних видатках місцевих бюджетів, % | 3,8 | 5,8 | 4,3 | 4,1 | 4,4

частка інвестиційних витрат місцевих бюджетів у % до ВВП | 0,4 | 0,84 | 0,69 | 0,71 | 0,98

Інвестиційний процес на місцевих самоврядних територіях стримується, з одного боку, загальною непривабливістю національної економіки та недостатньою захищеністю і стабільністю законодавства. З другого – в сучасних умовах органи місцевого самоврядування практично неспроможні самостійно розв’язати проблеми інвестування. Держава відійшла від безпосереднього управління інвестиційною діяльністю, а місцеві самоврядні органи для цього не мають відповідних повноважень та фінансових ресурсів, досвіду. Для активізації діяльності по залученню вітчизняного або іноземного капіталу потрібно розвивати місцеву інфраструктуру (рис. 1), кредитні спілки, доступність до мінікредитів. Крім того, потрібно на державному рівні вирішити питання фінансового оздоровлення галузей реальної економіки, насамперед промисловості та сільського господарства. Необхідно також забезпечити приватному сектору, в якому переважає мале та середнє підприємництво, доступ до інвестицій та кредитних ресурсів. Повернути до потреб реальних галузей економіки банківську систему, забезпечивши фінансовими ресурсами та механізмами кредитування. Розвиток місцевої економіки – головний шлях до збільшення доходів як державного, так і місцевих бюджетів. Особливу увагу при цьому слід приділяти формуванню цивілізованих місцевих ринків та ринкових відносин. Саме під впливом ринку формуватиметься основна частина фінансових ресурсів місцевого самоврядування. З іншого боку, питання формування місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин, як свідчить дослідження, одержали протягом 1999-2000 рр., а особливо у 2001 р., значної трансформації. До базових положень слід віднести законодавче закріплення розмежування видатків бюджету між державним та місцевими бюджетами. Тобто, вже чітко визначається, з бюджету якого рівня фінансуються ті чи інші установи та заходи і який рівень виконавчої влади відповідає за їх функціонування та здійснення. Затверджені ключові норми поведінки учасників бюджетного процесу. Можна вважати, що вже з’ясовані методологічні підходи щодо визначення обсягів трансфертів з обласних, АР Крим бюджетів – до бюджетів міст обласного значення та районів. Відповідно до цього на 2001 р. бюджетні ресурси місцевих бюджетів у порівнянні з бюджетом на 2000 р. збільшені на 5,5 млрд. грн. і склали 17 млрд. Вже врегульоване найбільше питання місцевих бюджетів – забезпечення бюджетними ресурсами видатків з фінансування пільг та субсидій населенню за рахунок субвенцій з державного бюджету. Передбачений механізм забезпечення відповідних джерел фінансування. Вперше нормою стимулювання місцевих органів влади за здійснення заходів з нарощування доходних ресурсів є 50% від суми перевиконання доходів.

Проте, правові відносини між державним та бюджетами областей, між обласними та бюджетами міст обласного значення та районів не врегульовують процес формування таких відносин з бюджетами міст обласного значення, районних бюджетів, бюджетів міст районного значення. Практика формування бюджетів такого рівня свідчить про безправність бюджетів базового рівня перед владними структурами міст обласного значення та районів.

Рис. 2. Фінансова інфраструктура та її складові

До фінансової інфраструктури місцевих фінансів ми включаємо всю сукупність фінансових установ різних форм і розмірів, а також інші структури, які створюються органами місцевого самоврядування для надання жителям територіальних громад різного роду послуг, як платних, так і за рахунок видатків бюджету, якщо надання таких послуг буде сприяти розвитку територій. Запропоноване нами визначення фінансових ресурсів повинно стати основою для більш широкого поняття сфери інтересів місцевої влади. Розуміння зв’язку між всебічним розвитком територіально-адміністративної одиниці (економічним, соціально – культурним, інфраструктури тощо) та зростанням фінансових ресурсів території на наш погляд повинно стати потужним джерелом розвитку місцевого самоврядування.

Автором відстоюється необхідність подолання на сучасному етапі нерозвиненості місцевого фінансового ринку за рахунок державних інвестицій, навіть якщо створення необхідної фінансової інфраструктури, надання пільгових кредитів, безкоштовних консультаційних послуг населенню приведе до зростання видатків.

У даному випадку йдеться про реальну можливість формувати позичковий або інвестиційний капітал на місцевому рівні, що беззаперечно дасть позитивний результат в найближчому майбутньому.

На даному етапі відбувається реформування бюджетної системи України. Вивчення різних думок економістів щодо розмежування міжбюджетних відносин в узагальненому вигляді подається на рис. 3.

Визначальним моментом тут є те, що трансферти прямо надходитимуть із державного бюджету обласним бюджетам, бюджетам міст обласного значення та бюджетам районів, але за рахунок тих коштів, що формуються на відповідних територіях.

Послідовне удосконалення базового законодавства щодо функцій та повноважень усіх гілок влади має стати основою затвердження реальних бюджетів, зданих у повній мірі реалізувати свою роль щодо забезпечення соціальних потреб населення, економічного зростання регіонів та держави в цілому. Реалізація цієї умови на практиці надасть самостійності бюджетній системі, що, в свою чергу, сприятиме формуванню вітчизняної моделі міжбюджетних відносин за допомогою сталих механізмів регулювання та гармонізації міжбюджетних відносин на всіх рівнях бюджетної системи.

Висновки

Результати, отримані автором при вирішенні проблем формування і використання фінансових ресурсів місцевого самоврядування, дозволили сформулювати такі основні висновки:

1. Узагальнено основні положення теорії місцевих фінансів і на основі цього обґрунтовано соціально-економічну значимість і необхідність розвитку місцевого самоврядування.

2. Виявлено необхідність теоретичного уточнення поняття “фінансові ресурси місцевого самоврядування” і на основі історичного аналізу розвитку теорії місцевих фінансів запропоновано авторське визначення даного поняття, що базується на врахуванні наявних та потенційних обсягів доходів.

3. Здійснено системний аналіз практики формування фінансових ресурсів місцевого самоврядування та стану міжбюджетних відносин в країні. Виявлено, що формування фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування відбувається в умовах законодавчої неврегулюванності багатьох базових положень та невизначеності і дискусійності питань організації міжбюджетних відносин. Обґрунтовані положення про розмежування і збалансування повноважень між різними гілками влади, що сприятиме соціально-економічному розвитку місцевого самоврядування.

4. Обґрунтовано необхідність посилення ролі місцевих фінансів у рамках існуючого законодавства для забезпечення соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних громад, для чого потрібно:

·

·

·

·

·

5. Виявлено, що існуюча методика визначення обсягів трансфертів до бюджетів адміністративно-територіальних одиниць, визначення прогнозованих обсягів доходів і видатків місцевих бюджетів на основі теперішньої багатофакторної формули виявилась неефективною через невідпрацьованість, складність та обтяжливість алгоритмів розрахунків. Запропоновано здійснювати вирівнювання економічних умов у регіонах не механічно, як було раніше, а виключно важелями бюджетів усіх рівнів, для чого розроблено методику визначення рівня фінансового забезпечення території в розрахунку на душу населення, що враховує трансферти з бюджетів вищого рівня та неподаткові надходження.

Список опублікованих праць

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Анотація

Варга С.І.“ Фінансові ресурси місцевого самоврядування.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2001.

Досліджено теоретичні основи формування фінансових ресурсів місцевого самоврядування.

Особливу увага приділено вивченню та узагальненню практики законодавчого оформлення органів місцевого самоврядування з визначенням статусу і повноважень відповідно до їхнього рівня. Визначено принципи розмежування функцій та завдань державної влади по вертикалі між центром та місцевими рівнями.

Визначено загальний рівень фінансового забезпечення місцевого самоврядування, його оцінка. Обґрунтовані пропозиції щодо підвищення рівня фінансового забезпечення органів місцевої влади всіх рівнів.

Особлива увага автора звернута до питань обґрунтування методичних підходів щодо формування місцевих фінансів та їх використання, перспектив зміцнення фінансів місцевого самоврядування. Пропонуються моделі та формульний підхід для визначення ємкості місцевої податкової бази, а також для оптимізації фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку територіальних громад. В дисертації запропоновано заходи як загальнодержавного, так і місцевого значення. Це – посилення впливу ринкових відносин на місцеву економіку, створення місцевої фінансової інфраструктури тощо. З’ясовані причини непропорційного та незаконного витрачання бюджетних коштів, зростання дотаційності бюджетів усіх рівнів.

Обґрунтовано необхідність послідовного і комплексного вирішення теоретико-методологічних питань, формування місцевих фінансових ресурсів.

Ключові слова: бюджет, місцеві фінанси, фінансові ресурси, доходи, витрати, податки і збори, податкова база, платники, розмежування, функції, повноваження, інвестиції, інфраструктура.

Аннотация

Варга С.И. Финансовые ресурсы местного самоуправления.–Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 – финансы, денежное обращение и кредит – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2001.

Исследованы проблемы формирования финансовых ресурсов органов местной власти (местного самоуправления) в современных условиях социально-экономического развития страны на основе рыночных отношений, теоретические и методологические основы формирования финансовых ресурсов местного самоуправления. Предложена расширенная трактовка понятия “ресурсы местного самоуправления”, позволяющая учитывать как имеющиеся, так и возможные в перспективе доходы территорий.

Исследуется проблема гармонизации межбюджетных отношений как по вертикали (центр – регионы), так и по горизонтали (местные бюджеты одного уровня). Предложены подходы по определению необходимого уровня межбюджетного перераспределения ресурсов и выравнивания с использованием интегрированных показателей развития территорий, таких как финансоемкость, налогоспособность, уровень занятости, уровень доходов на душу населения административно-территориальных единиц.

Исследованы также вопросы разграничения полномочий и сферы деятельности органов местного самоуправления и исполнительной власти на местах.

Основное внимание автора при этом сосредоточивается на изучении и усовершенствовании практики законодательного оформления органов местного самоуправления с определением статуса и полномочий соответственно их уровня. Определены также принципы разграничения функций и задач государственной власти по вертикали между центром и местными уровнями с соответствующим разграничением финансовой системы, формирования в ее структуре финансов местного самоуправления как автономной, независимой финансовой подсистемы. Проанализирована экономическая база механизма финансового взаимодействия с налоговой базой, государственным бюджетом и бюджетами регионального уровня, выясняются основные источники формирования финансовых ресурсов на основе собственных доходов и средств, выделяемых из государственного бюджета в форме трансфертов.

Определен общий уровень финансового обеспечения местного самоуправления, его оценка. Так, финансовые ресурсы местных органов власти в период 1992-1999 гг. формировались за счет местных налогов и сборов и закрепленных налогов в размере 30 %, остальные 70 % – за счет бюджетов высшего уровня, трансфертов и других источников. На основе расчетов сделан вывод о недостаточности уровня самостоятельности и высокой зависимости местного самоуправления от государственной финансовой политики. Обоснованы предложения относительно повышения уровня финансового обеспечения органов местной власти всех уровней. Повышение самостоятельности местного самоуправления ни в коем случае не должен вступать в противоречие с основополагающим принципом унитарности Украины и вести к сепаратизму регионов.

Особое внимание автора уделено вопросам обоснования методических подходов к формированию местных финансов и их использованию, перспектив укрепления финансов местного самоуправления. По этому поводу предлагаются модели и формульной подход для определения емкости местной налоговой базы, а также для оптимизации финансового обеспечения социально-экономического развития территориальных общин. Чтобы улучшить общее финансовое состояние местного самоуправления, в диссертации предлагаются также мероприятия как на уровне государственном, так и местного самоуправления. Это – усиление влияния рыночных отношений на местную экономику, создание местной финансовой инфраструктуры и другие меры, которые автор относит к неотложным. Выяснены причины непропорционального и незаконного расходования бюджетных средств, роста дотаций бюджетов всех уровней. Неоправданной является политика предоставления налоговых льгот. Налоговая нагрузка на промышленные предприятия в два раза превышает экономические возможности плательщиков, что приводит к уклонению от уплаты, к тенизации экономики.

В связи с этим, в диссертации обосновывается необходимость не только последовательного и комплексного решения теоретико-методологических вопросов формирования местных финансовых ресурсов, но и задействования практических мероприятий для усовершенствования всей организационно-экономической системы местных финансов на основе научного обеспечения данного процесса. В первую очередь предлагается отойти от административно-распорядительных методов управления и исполнять координационно-регулирующие функции в отношениях с субъектами на преимущественно экономической основе или социальных ориентиров обеспечения рационального административного устройства территориальных общин и их финансового обеспечения.

В диссертации исследуется пути повышения эффективности использования финансовых ресурсов территорий. Как один из основных методов, наряду с усовершенствованием налогообложения и расширением местной налогооблагаемой базы, предлагается развитие инвестиций на местном уровне.

Ключевые слова: бюджет, местные финансы, финансовые ресурсы, доходы, расходы, налоги и сборы, налоговая база, плательщики, разграничение, функции, полномочия, инвестиции, инфраструктура.

ANNOTATION

Varga S.I. Financial resources of local government. – Manuscript.

Dissertation on competition of a scientific degree of Candidate of Economic Sciences, speciality 08.04.01 - finance, monetary circulation and credit - Kiev National University of Taras Shevchenko, Kiev, 2001.

The thesis is devoted to problems