КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВОЛКОВИНСЬКА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 339.738.1ЄС

ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ВІДНОСИНИ В ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОМУ

ІНТЕГРАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ

Спеціальність 08.05.01.- Світове господарство

і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис

Дисертаційна робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник Кандидат економічних наук, доцент Дідківський Микола Іванович

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти Доктор економічних наук, професор

Гальчинський Анатолій Степанович

Радник Президента України

Кандидат економічних наук, професор

Боринець Станіслав Якович

Київський національний університет

Імені Тараса Шевченка

Заступник директора

Інституту міжнародних відносин

Провідна установа Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра міжнародної економіки, м. Київ

Захист відбудеться “_22_” лютого 2001 р. о “_14_” годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м.Київ-119, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань Вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім.10.

Автореферат розісланий “_19_” січня 2001 року.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Мазуренко В.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Характерними рисами та особливостями сучасного етапу розвитку світового господарства є посилення процесів інтернаціоналізації, транснаціоналізації виробництва і капіталу, глобалізація світової економіки, інтенсивний розвиток інтеграційних процесів у різних її сегментах і сферах. Інтеграція та інтернаціоналізація господарського життя визначають напрями і пріоритети розвитку глобальної економіки ХХІ століття, формують стратегічні інтереси різних країн та їх об’єднань.

На даному етапі найбільш зрілих форм інтеграційний процес набув в Західній Європі, зокрема в Європейському Союзі. Протягом останнього десятиліття у розвитку цього міжнародного об’єднання європейських країн відбулися і продовжують відбуватися суттєві зміни його кількісних і якісних параметрів, які в силу істотного впливу на всю сукупність сучасних міжнародних економічних відносин потребують постійного всебічного, системного теоретичного дослідження та узагальнення. Рішення про утворення валютного союзу, введення єдиної грошової одиниці, хоч і мало теоретичне підгрунтя у вигляді концепції оптимального валютного простору, у значній мірі було рішенням політичним, яке лише орієнтувало соціально-економічний розвиток західноєвропейських країн у певному напрямку. Така політичність призвела до певної десинхронізації і незавершеності інтеграційного процесу, його суперечливості, розриву внутрішньої логічної послідовності, спричинила ряд проблем теоретичного і практичного характеру, що потребують осмислення та розв’язання. Особливо яскраво така незавершеність виявляється у сфері валютно-фінансових відносин західноєвропейських країн, які в силу своєї значимості все більше впливають на динамізм та ефективність процесу міжнародної економічної інтеграції. Введення євро стало свого роду каталізатором розширення і поглиблення інтеграційного процесу у всій системі валютно-фінансових відносин держав Євросоюзу, викликало необхідність більш тісної координації, взаємоузгодження їх фінансової, бюджетної, податкової політик, які все ще продовжують залишатись переважно національними.

Актуальність теми дисертаційної роботи полягає у необхідності всебічного, системного аналізу суті валютно-фінансових відносин, поглибленого дослідження розвитку інтеграційного процесу у валютно-фінансовій сфері західноєвропейських країн, його механізму, особливостей, специфіки прояву і діалектичної суперечності, впливу на сукупність відносин з іншими регіонами і країнами світового господарства, в тому числі і з Україною.

Як самостійний суб’єкт світогосподарських зв’язків наша держава має вирішувати питання найбільш ефективної та маловитратної інтеграції, мати чітке уявлення про сучасні напрями та тенденції розвитку світової економіки, міжнародних економічних, в тому числі і валютно-фінансових відносин. Зважаючи на орієнтацію зовнішньополітичного та зовнішньоекономічного курсу України на інтеграцію в ЄС у середньостроковій перспективі, дослідження валютно-фінансової інтеграції в цьому регіоні світового господарства набуває для неї вирішального значення.

Аналіз досягнень та проблем країн Західної Європи у розвитку інтеграційного процесу є корисним і при розбудові економічних відносин країн СНД, зокрема при створенні зони вільної торгівлі, формалізації відносин в рамках ГУУАМ, де Україна відіграє активну роль. Серед зарубіжних вчених, які займаються дослідженнями проблем як міжнародної економічної інтеграції в цілому, так і окремих її сфер, зокрема валютно-фінансової, необхідно виділити роботи таких “ранніх” теоретиків оптимального валютного простору як Р.Манделл, Р.Маккінон, П.Кеннен, Я.Флемінг. Ці економісти-теоретики намагалися розробити і запропонувати ідеальну, оптимальну модель валютно-фінансової інтеграції, а також вирішити питання – в якій мірі запропонована модель є адекватною до реальних умов. Помітний внесок у дослідження окремих проблем європейської економічної, валютно-фінансової інтеграції на сучасному етапі зроблено в роботах Г.Ашингера, Р.Ваубеля, М.Зайделя, О.Іссінга, Х.-Б. Шефера – ФРН, Н.Тігсена – Данія, П. де Гроуса – Бельгія, П.Кенена, П.Кауфманна, Д.Каена, Д.Редора, Ж.Тротінона, А.Бюзле – Франція. Думку про необхідність проведення в умовах євро більш скоординованої грошово-кредитної та фінансової політики з її орієнтацією на врівноваженість державних бюджетів обгрунтовують у своїх працях М.Клейн, С.Лутц, Ю.Хаден. Значна увага в західноєвропейській економічній літературі приділена таким аспектам валютно-фінансової інтеграції як статус та роль ЄЦБ, ефективність його інструментарію у процесі формування ЄВС (роботи Г.Тітмайера, Г.Хессе).

У вітчизняній науковій економічній літературі проблеми західноєвропейської економічної інтеграції, валютно-фінансових відносин, їх впливу на всю систему сучасних міжнародних економічних відносин, інтеграції України в ЄС, її валютно-фінансової політики досліджуються в роботах О.Білоруса, С.Боринця, І.Бураковського, В.Будкіна, П.Єщенка, А.Гальчинського, Л.Кістерського, В.Лисицького, І.Луніної, В.Міщенка, В.Новицького, О.Плотнікова, О.Рогача, А.Румянцева, В.Рокочої, В.Сіденка, В.Степаненка, В.Федосова, А.Філіпенка, О.Шниркова, В.Ющенка.

Аналогічні проблеми та окремі їх аспекти знаходяться в центрі уваги і таких російських вчених як Ю.Борко, Л.Глухарєв, С.Долгов, В.Євстигнєєв, Р.Ентов, Л.Красавіна, В.Кудров, Д.Смислов, Ю.Столяров, В.Усоскін, В.Шемятенков, Ю.Шишков.

Разом з тим, динамізм змін, що відбуваються в західноєвропейському інтеграційному процесі під впливом дії зовнішніх і внутрішніх факторів, асинхронність ступенів розвитку інтеграції в монетарній та фінансовій сферах країн-членів ЄС та ЄВС, внутрішня суперечливість самої валютно-фінансової інтеграції західноєвропейських країн потребують подальшого дослідження, більш повного розкриття питань щодо ролі валютно-фінансових відносин у розвитку і поглибленні процесу західноєвропейської економічної інтеграції, інституціонально-функціонального механізму європейської валютно-фінансової системи, національних і наднаціональних механізмів її регулювання. У процесі набуття євро статусу провідної міжнародної валюти відбувається постійна трансформація та зміни в міжнародній валютно-фінансовій системі, які впливають на структуру і функції регіональних та світових фінансових, кредитних ринків, ринків капіталу, стабільність цін, валютних курсів і мають бути враховані в процесі економічного та валютно-фінансового співробітництва України з ЄС, формування національної валютно-фінансової політики.

Фактологічна основа дослідження обумовлена її цілями і завданнями, складаючись переважно з джерел і статистичних даних країн ЄС, міжнародних організацій, в тому числі статистичних щорічників та аналітичних матеріалів ООН, МВФ, Світового банку, ЄБРР, тощо. При аналізі економічного потенціалу України, можливостей і проблем її інтеграції в Євросоюз використані дані національної статистики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження відповідає науково-дослідній роботі кафедри міжнародної економіки економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що проводиться в рамках теми: “Передумови, напрями та моделі включення України в європейський економічний простір”, номер державної реєстрації 97-147.

Виходячи з актуальності теми, її теоретичної значимості і практичної спрямованості, мета дисертаційної роботи полягає у виявленні закономірностей і внутрішніх суперечностей розвитку процесу економічної інтеграції в Західній Європі, виокремленні і всебічному, поглибленому аналізі валютно-фінансових відносин західноєвропейських країн як відносно самостійної сфери прояву і водночас фактору впливу на подальший розвиток цього процесу в Європейському Союзі. У більш конкретному вигляді реалізація поставленої мети передбачає вирішення в дисертаційній роботі наступних завдань:

проаналізувати наявну теоретичну базу процесу європейської економічної інтеграції, виокремити і систематизувати знання щодо закономірностей та особливостей її розвитку в умовах глобалізації світогосподарських процесів;

розкрити економічну сутність валютно-фінансових відносин в процесі інтеграції країн-членів ЄС, об’єктивні передумови та етапи їх розвитку, вплив на систему сучасних міжнародних економічних відносин;

дослідити умови, причини, цілі та завдання створення ЕВС країнами-членами ЄС, ефективність його функціонування, економічні та соціальні наслідки як для кожної окремої країни-учасника єврозони так і регіонального угруповання в цілому;

вивчити механізм формування та розвитку європейської валютно-фінансової інтеграції, його інституційно-функціональну структуру, елементи, проблеми та напрямки вдосконалення;

проаналізувати регіональні та міжнародні наслідки, перспективи і проблеми європейської валютно-фінансової інтеграції, її вплив на процес формування майбутньої міжнародної фінансової архітектури, на процес трансформації і адаптації валютно-фінансових систем східноєвропейських країн - майбутніх членів ЄС;

виявити основні форми та напрямки подальшого поглиблення співробітництва України з ЄС у валютно-фінансовій сфері з точки зору реалізації стратегічного курсу нашої держави на поступову повномасштабну інтеграцію в європейський економічний і валютно-фінансовий простір.

Об’єктом дослідження є сукупність взаємовідносин, що формуються на регіональному рівні в процесі розвитку західноєвропейських економік в умовах масштабної, динамічної інтеграції на макро- та мікрорівнях, глобалізації світогосподарських процесів.

Предметом дослідження виступають валютно-фінансові відносини в західноєвропейському інтеграційному процесі, сутність, еволюція та структура комунітарного, інституційно-функціонального механізму європейської валютно-фінансової інтеграції, її регіональні та міжнародні наслідки, форми і напрямки взаємодії України з Євросоюзом у валютно-фінансовій сфері.

Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи стали сучасні теорії міжнародних економічних відносин і закономірності розвитку світового господарства в умовах його глобалізації та посилення інтеграційних тенденцій, існуючі науково-теоретичні розробки, окремі положення і висновки вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, фахівців у галузі міжнародних економічних відносин та європейської інтеграції.

В дисертації застосовано творчо-критичний, системний, діалектичний підхід до процесів і явищ економічного життя, їх відображення в роботах вітчизняних і зарубіжних вчених. Дисертантка виходила з того, що наукове вирішення завдань дослідження неможливе без чіткого дотримання загальноприйнятих в економічній науці принципів історизму і об’єктивності, методів системного аналізу і синтезу, діалектики одиничного і загального, випадкового і закономірного. В дисертаційному дослідженні використані також описово-аналітичний, порівняльний та статистичний методи.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що автор на основі творчо-критичного осмислення існуючих концепцій і підходів, праць загальнотеоретичного значення та робіт, присвячених питанням розвитку міжнародної економічної інтеграції і міжнародних валютно-фінансових та кредитних відносин, на основі нових, раніше не введених в науковий обіг джерел робить одну з перших спроб в українській економічній науці грунтовно, об’єктивно, комплексно і системно проаналізувати валютно-фінансові відносини та їх роль у процесі європейської економічної інтеграції, проблеми і перспективи їх розвитку, виявити і оцінити вплив ЕВС на сучасну систему загальноєвропейського економічного, зокрема, валютно-фінансового співробітництва та економіки окремих країн, в тому числі і України.

Найбільш суттєвими науковими результатами, які відображають новизну в дисертаційній роботі та особистий внесок автора в розробку проблеми, що досліджується, є:

критично-конструктивний аналіз теорій західноєвропейської економічної та валютно-фінансової інтеграції, зокрема концепцій європейського федералізму, функціональної, неофункціональної, комунікативної та уніфікаційної інтеграції, концепцій “Європи змінних геометрій”, “різношвидкісної Європи”, статичних ефектів митних союзів, оптимального валютного простору. Такий підхід дав можливість розкрити не лише зміст та еволюцію зазначених теорій, але й показати ступінь їх адекватності реальним суспільно-політичним та економічним процесам, що відбуваються в Західній Європі, виявити в них елементи конструктивізму та хибні теоретико-методологічні положення;

виявлення діалектичної єдності таких загальних закономірностей розвитку процесу західноєвропейської інтеграції як поступове скасування торговельних обмежень тарифного і нетарифного характеру, перехід до проведення єдиної зовнішньої митної політики, забезпечення вільного переміщення товарів, послуг, капіталу, формування спільного ринку та специфічних особливостей, передумов, ендогенних та екзогенних факторів її подальшого розвитку, рівнів зрілості і форм прояву в окремих сферах суспільного життя. Суто європейська специфіка інтеграційного процесу на рубежі століть знаходить свій найбільш яскравий прояв, з одного боку, у поступовій зміні “геометрії” Євросоюзу за рахунок вступу до нього нових членів та формування ядра системоутворюючих учасників цього угруповання, а з іншого – у його внутрішніх якісних інституціонально-функціональних трансформаціях;

формулювання і теоретичне обгрунтування положення про десинхронізацію розвитку інтеграційного процесу у валютно-фінансовій сфері країн-членів Євросоюзу. З введенням євро, проведенням комунітарної монетарної політики, формуванням адекватних інституційних структур у формі ЄСЦБ та ЄЦБ валютна інтеграція в країнах єврозони досягла свого найвищого на даному етапі, дійсно наднаціонального ступеня зрілості, в той час як система фінансових відносин, зокрема банківських, кредитних, бюджетних, податкових продовжує залишатися переважно національною і зводиться, головним чином, до процесу їх узгодження та координації на основі консенсусу. Існуючі національні відмінності в механізмах організації і функціонування банківської, кредитної, бюджетної, податкової систем як всередині єврозони, так і в цілому в Євросоюзі є формою прояву десинхронізації інтеграційного процесу у валютно-фінансовій сфері, породжують ускладнення з функціонуванням євро як резервної світової валюти, свідчать про наявність інтеграційних обмежень і внутрішніх суперечностей в системі ЄС;

визначення суті валютно-фінансових відносин західноєвропейських країн як відносно автономної, динамічної і самодостатньої підсистеми міжнародних економічних відносин, що супроводжується кількісними і якісними змінами, появою нових форм і відображає ступінь розвитку інтеграційного процесу. З функціональної точки зору вона опосередковує рух валютних і фінансових ресурсів в регіоні і спрямована на забезпечення внутрішньої єдності європейського і світового ринку, оптимальне збалансування розподільчо-перерозподільчих функцій сукупного ВВП держав Євросоюзу з використанням спільної валюти та комунітарної грошової політики. З інституціональної точки зору – це Європейська система центральних банків на чолі з ЄЦБ, сукупність комерційних банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж та фінансових центрів, через які здійснюється цільове грошово-кредитне регулювання на наднаціональному рівні, координація і узгодження спільної фінансової, бюджетної, податкової політики західноєвропейських країн;

аргументація тези про роль євро як одного з дієвих важелів подолання десинхронізації, каталізатора поглиблення інтеграції в системі валютно-фінансових відносин західноєвропейських країн. Під впливом єдиної валюти прискорилися процеси бюджетної консолідації (наявність позитивного або нульового сальдо державного бюджету починаючи з 2001 р. стає “загальним правилом” для країн Євросоюзу), покращення загального стану державних фінансів, уніфікації податкових систем країн єврозони та розробки нової фінансової стратегії, формування інтегрованого фондового ринку, ринку капіталів та фінансових послуг, що знаходить свій прояв у встановленні єдиних норм і правил для емітентів корпоративних цінних паперів та різкому зростанні обсягів їх емісії, посиленні процесів концентрації та централізації у банківській сфері не лише на національному, але й загальноєвропейському рівнях, злитті фондових бірж ряду країн ЄС;

узагальнення позитивних результатів та проблем функціонування євро з точки зору впливу єдиної валюти як на процеси внутрішнього соціально-економічного розвитку ЄС, так і його кількісного розширення, посилення позицій цього регіонального угруповання і його фінансово-кредитних інституцій у глобальному конкурентному середовищі, реформуванні світової валютно-фінансової системи. Найбільш вагомими позитивними результатами введення євро, діяльності ЄСЦБ стали нівелювання циклічних коливань та створення умов для сталого економічного зростання в країнах Євросоюзу, низький рівень інфляції (навіть при понижувальній динаміці євро), скорочення безробіття, вирівнювання умов торгівлі та посилення міжнародної конкурентоспроможності, зростаюча роль євро при операціях з різними фінансовими інструментами на світовому ринку, а також його використання в якості резервної валюти. Серед проблем, що постали перед ЄС у зв’язку із функціонуванням євро найбільш суттєвою є проблема адекватного впливу комунітарної грошової політики ЄЦБ на соціально-економічну ситуацію в окремих країнах-членах ЄС, прогнозування наслідків запровадження інструментів єдиної монетарної політики для цілісного економічного організму, який знаходиться в залежності від тенденцій десинхронізації;

поглиблений, системний аналіз процесу формування та генезису комунітарного механізму економічної та валютно-фінансової інтеграції країн Євросоюзу, дослідження його інституційно-функціональної структури, зокрема, ЄСЦБ та її впливу на всю сукупність валютно-фінансових відносин західноєвропейських країн;

формулювання та обгрунтування висновку про те, що ринкові перетворення в Україні сприяють, з одного боку, поступовому входженню національного грошово-кредитного і фінансового ринку у європейський та світовий, з іншого, збільшують його залежність від явищ і чинників, які йому притаманні. Введення євро, створення ЄВС відкриває як нові можливості, так і створює проблеми для грошово-кредитної і фінансової системи нашої держави. З введенням євро вітчизняні позичальники (підприємства, уряд, НБУ) отримують доступ до більш широкого кола можливостей на західноєвропейському валютно-фінансовому ринку, можуть покращити своє положення на ринку євробондів, корпоративних цінних паперів. З урахуванням значної “доларизації” української економіки, введення євро надає можливість не лише проаналізувати стратегічні інтереси України у валютно-фінансовій сфері, але й прорахувати різні варіанти національної валютно-фінансової політики. Практичні проблеми, які постають у зв’язку з функціонуванням ЄВС, можуть і мають стати елементом прискорення становлення сучасної грошово-кредитної та фінансової системи в Україні;

науково обгрунтовані практичні рекомендації щодо активізації та урізноманітнення форм співпраці України з ЄС у валютно-фінансовій та кредитній сферах на основі УПС, Спільної стратегії ЄС щодо України та Програми інтеграції нашої держави до Євросоюзу. Каталізатором такої інтеграції є вихід України на траекторію стійкого економічного зростання, прискорення внутрішніх економічних реформ, в тому числі реформ в сфері грошово-кредитних та фінансових відносин, бюджетної та банківської сфери, завершення переговорів щодо вступу до СОТ, загальний перегляд економічного законодавства та впровадження європейських правових стандартів.

Практичне значення отриманих результатів обумовлюється тим, що вони можуть бути використані при реалізації програми інтеграції України до Європейського Союзу, оцінці ефективності, формуванні середньо- та довгострокової валютно-фінансової політики нашої держави, підготовці рекомендацій для установ та організацій, що займаються валютними, фінансовими проблемами. Результати дослідження впроваджено у практичну роботу департаменту зовнішніх економічних зв’язків Міністерства фінансів України (довідка № 080/105 від 13 жовтня 2000 року), Управління Європейського Союзу МЗС України (довідка № 2319-995 від 19 жовтня 2000 року), Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України (довідка № 13/502 від 20 жовтня 2000 року).

Результати дослідження впроваджено також у навчальний процес Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах спеціалізації "Міжнародні валютно-фінансові і кредитні відносини", зокрема при викладанні курсів “Міжнародні економічні відносини”, "Міжнародні фінанси" (довідка № 048-249 від 15 вересня 2000 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дослідження доповідалися на міжнародних наукових конференціях "Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклад України)", 19-20 листопада 1998 р., м. Київ; "Європа на порозі нового тисячоліття" 1999 р., м. Київ; "Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)", 25-26 листопада 1999 р., м. Київ, наукової конференції студентів та аспірантів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 13 квітня 2000 року, м. Київ, науковому семінарі Європейського університетського центру, лютий 2000 р., м. Нансі (Франція).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 5 статей та 3 тези доповідей загальним обсягом 2,1 друкованих аркуші.

Структура та обсяг дисертації. Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження та складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел, таблиць, рисунків і додатків. Загальний обсяг дисертації – 215 сторінок. Список використаних джерел – 197 позиція. Додатки містять - 7 таблиць, 2 схеми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі викладена загальна характеристика, мета та завдання роботи, обгрунтована актуальність дисертаційного дослідження, його предмет та об’єкт.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи аналізу інтеграційних процесів у валютно-фінансовій сфері” досліджені та проаналізовані основні концепції, які складають теоретичне підґрунтя європейської економічної інтеграції, її характерні риси, притаманні сфері валютно-фінансових відносин.

Аналізуючи, співставляючи та узагальнюючи існуючі у вітчизняній та зарубіжній літературі методологічні підходи, точки зору, позиції окремих вчених, автор визначає західноєвропейську економічну інтеграцію як об'єктивний, внутрішньо суперечливий, мінливий процес зближення та взаємопроникнення соціально-економічних систем різних країн і формування на цій основі системи вищого порядку, яка характеризується взаємоузгодженістю цілей розвитку окремих підсистем, близькістю рівнів їх соціально-економічного і політичного розвитку, формуванням спільного торгівельно-економічного, валютно-фінансового і політичного простору. У ході своєї еволюції інтеграційний процес проходить ряд етапів і фаз, ступенів розвитку, кожному з яких притаманні як певні загальні риси, так і специфічні особливості. Об'єктами цього процесу можуть виступати як окремі підприємства, галузі, міжгалузеві і територіально-виробничі комплекси, так і види і форми міжнародних економічних відносин, однією з яких якраз і є валютно-фінансові.

Серед різноманітних зарубіжних концепцій західноєвропейської економічної та валютно-фінансової інтеграції в роботі здійснено конструктивно-критичний аналіз тих із них, які набули найбільшого поширення і стали теоретичною основою практичного формування ЄВС, зокрема теорії європейського федералізму, функціональної та неофункціональної інтеграції (Д.Мітрені, Е.Хаас) комунікативної (К.Дойч) та уніфікаційної інтеграції (Е.Етціоні), статичних ефектів митних союзів (Дж.Віннер), оптимального валютного простору (Р.Манделл).

Такий підхід дозволив автору розкрити не лише зміст та еволюцію зазначених теорій, але й показати ступінь їх адекватності реальним суспільно-політичним та економічним процесам, що відбуваються в Західній Європі, виявити в них елементи конструктивізму і хибні теоретико-методологічні положення. Так, при всій важливості центральної ідеї федералістської моделі об'єднаної Європи, вона містить методологічно хибну тезу про можливість інституційно-конституційного оформлення об'єднання держав у федерацію протягом обмеженого періоду часу, а утворення федерації проголошено в якості необхідної умови для початку інтеграційного процесу. Реальна дійсність, однак, свідчить, що стимулюючим фактором західноєвропейської інтеграції виступають не стільки наднаціональні структури, скільки внутрішні об'єктивні чинники, потреби та національні інтереси окремих країн-учасниць. Останній самміт ЄС у м.Ніцца (грудень 2000 р.) - яскраве тому підтвердження. Тому прихильники нового підходу (Ж.Монне, А.Спінеллі, М.Бургесс, П.Тейлор), залишаючи апріорно незмінними цілі інтеграції, зосереджують свою увагу на методах та шляхах їх досягнення. Враховуючи розходження інтересів держав-членів ЄС, їх політичні, соціальні та економічні відмінності, вони відстоюють принцип союзу в різноманітності та ідею так званого галузевого федералізму. На основі аналізу еволюції європейського інтеграційного процесу робиться висновок про поступове розширення федеративних повноважень співтовариства на такі сфери як: соціально-економічна, технічна, валютно-фінансова. В роботі зазначається, що ключовими ідеями неофункціоналістів (Е.Хаас, Ф.Шміттер) виступають теза про постійну позитивну динаміку в напрямку поглиблення європейської інтеграції і поширення її на нові сфери економічного життя, зокрема валютно-фінансову, а також положення про кумулятивний характер західноєвропейського інтеграційного процесу (ідея "переливу" - spillovee).

В дисертації звернено увагу на те, що спроби теоретичного узагальнення феномену західноєвропейської інтеграції, поява нових концептуальних її моделей типу “Європи змінних геометрій”, “різношвидкісної Європи”, “статичних ефектів митних союзів”, “оптимального валютного простору” є, з одного боку, віддзеркаленням різних етапів, рівнів зрілості і форм прояву інтеграційного процесу в регіоні, а з іншого, об’єктивною необхідністю пошуку подальших шляхів кількісного і якісного інтеграційного розвитку країн Євросоюзу. Так, створення митного союзу з відповідним його теоретичним обґрунтуванням стало одночасно і вибором, і етапом подальшого розвитку процесу економічної інтеграції ряду країн Західної Європи.

В роботі підкреслюється, що заслуга статичної теорії митних союзів полягає в зміщенні акцентів основних концепцій неокласичної теорії міжнародної торгівлі на дослідження регіональної економічної інтеграції (ефект виробництва, споживання, глобальний чистий ефект добробуту) та в одночасному запровадженні нових концепцій як предмету власного аналізу (ефект розширення та відхилення торгівлі). Крім цього, вона викликала цілу хвилю емпіричних досліджень (табл.1), метою яких була оцінка цих нових концепцій в умовах формування ЄЕС і які дозволили зробити висновок про доцільність першого етапу європейської інтеграції, який не зашкодив відносинам країн-членів з третіми країнами. Але ірреалізм її припущень, таких як наявність чистої та досконалої конкуренції, спадна прибутковість масштабу, неврахування внутрігалузевої торгівлі та ефектів зростання, викликали критику статичної теорії, зробивши її нерепрезентативною, особливо після підписання Римського Договору та його подальшої еволюції.

Таблиця 1.

Ефекти створення та відхилення торгівлі: емпірична оцінка (в млрд. екю на 1986 р.)

*Від’ємні цифри означають зовнішнє розширення торгівлі.

У роботі зроблено наголос на тому, що однією з концепцій, яка справила безпосередній вплив на розвиток інтеграційного процесу у валютно-фінансовій сфері західноєвропейських країн, стала теорія “оптимального валютного простору”, згідно з якою оптимальним є такий економічний простір, в межах якого існування єдиної валюти, проведення спільної фінансово-кредитної, бюджетної політики сприяє зростанню загального добробуту. Всебічний аналіз положень згаданої теорії дав можливість автору дисертації зробити висновок про те, що вона виступила свого роду методологічним підґрунтям формування і функціонування Європейського Економічного і Валютного союзу.

В дисертації підкреслюється, що однією з характерних особливостей розвитку інтеграційного процесу у валютно-фінансовій сфері західноєвропейських країн є його асинхронність і те, що він відбувається, з одного боку, в умовах всезростаючої фінансової глобалізації, а з іншого, на фоні теоретичних дискусій та перших практичних кроків в напрямку реформування міжнародної фінансової системи. Фінансова глобалізація здійснює найбільш помітний вплив на трансформацію сучасної світової економіки, виступає передумовою розвитку і поглиблення інтеграційних процесів в системі міжнародних економічних відносин.

Суперечливість і неоднозначність розгортання процесу фінансової глобалізації, необхідність глибоких інституціонально-функціональних реформ світової валютно-фінансової системи у значній мірі впливають на розвиток регіональних інтеграційних процесів в економічній, в тому числі і валютно-фінансовій сфері. Поглиблення інтеграційного процесу західноєвропейських країн зумовлює формування єдиного європейського фінансового та кредитного ринку, який з функціональної точки зору виступає як система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл регіональних (а частково і світових) фінансових потоків з метою прибутковості та безперервності виробництва. З інституціональної точки зору – це сукупність банків, спеціалізованих фінансових установ, фондових бірж, через які відбувається рух фінансових потоків. Особливістю валютно-фінансової інтеграції країн Західної Європи є те, що вже більше двох років вона відбувається в умовах обігу спільної грошової одиниці євро, введення якої стало каталізатором подальших кількісних і якісних змін у валютно-фінансовій сфері ЄС.

У роботі вказується, що виявом таких змін є процеси концентрації і централізації в банківський і кредитній сферах Євросоюзу, посилення конкурентної боротьби та співробітництва між фінансовими центрами, об’єднання європейських ринків акцій, облігацій та інших цінних паперів, зростання об’ємів біржових операцій та ролі пенсійних фондів. Наслідками таких змін є посилення конкуренції, скорочення “спредів” та утворення великого ринку приватного кредитування на зразок американського, що розширить можливості для інвесторів.

Для європейського банківського сектору введення євро означає кінець захисту національних валют, а отже посилення конкуренції у всіх сферах банківської діяльності. Це відкриває нові можливості для європейських банків, але лише за умови, що вони готові до нового рівня конкуренції і розглядають необхідні зміни як шанс вдосконалити свою діяльність. Необхідною передумовою такого вдосконалення є досягнення критичного розміру ринкової капіталізації шляхом поглинання чи об’єднання, які все ще відбуваються в межах національних кордонів, що зумовлюється, перш за все, існуванням різних культур в межах ЄВС, а також національними особливостями банківських секторів різних країн (табл.2). Уніфікація європейських банківських послуг супроводжується зростаючим взаємопроникненням між банківськими секторами, біржами та страховими конторами, утворюючи, таким чином, великі фінансові конгломерати.

Таблиця 2.

Найбільші банки Європи

(Ринкова капіталізація в млрд. євро станом на 10.07.2000)

Посилення співробітництва на європейському фондовому ринку, зважаючи на досить високий рівень його фрагментарності у порівнянні з американським, сприяє затвердженню європейських позицій на світових фінансових ринках.

Разом з тим в роботі наголошується, що посилення конкуренції робить більш вразливою європейську фінансову систему в цілому: банки та фінансові посередники стають більш чутливими до ринкових умов. В умовах такої підвищеної вразливості фінансової системи наглядові органи змушені посилити свої заходи, а також співробітництво між собою. Оскільки компетенція ЄЦБ в цій сфері дуже обмежена, важливо забезпечити інтенсивність процесу гармонізації наглядових заходів в Європі, що до того ж дозволить вирівняти конкурентні розриви.

В другому розділі “Еволюція та структура механізму європейської валютно-фінансової інтеграції” досліджені еволюційні етапи розвитку валютно-фінансових відносин європейського Економічного та Валютного Союзу, а також сутність та функціональні особливості його структурних підрозділів.

В роботі вказується, що в рамках розвитку європейського економічного співробітництва першим найпомітнішим проектом європейського економічного і валютного союзу став план П.Вернера (1970 р.). Однак, незважаючи на майже повне завершення формування спільного ринку, Європа не мала об’єктивних основ для реалізації цього занадто амбіційного і передчасного ( з точки зору сьогодення) проекту, який передбачав досягнення кінцевої мети – валютного союзу – за рахунок поступового посилення координації економічних політик країн-членів, а також створення для цього наднаціонального контролюючого органу. Завчасний характер плану Вернера підтвердився не лише його провалом, а й реальними труднощами, з якими зіткнулася європейська валютна інтеграція протягом наступних десятиліть. Формування валютного союзу як пріоритетна мета плану Вернера було надовго відкладене.

Намагаючись створити зону валютної стабільності в умовах несприятливого міжнародного економічного середовища у 1979 р. європейські країни заснували Європейську Валютну Систему (ЄВС), яка дозволила дещо стабілізувати валютні курси, що сприяло розвитку спільного ринку та подальшій валютній інтеграції. Однак, ЄВС не була по справжньому симетричним режимом валютних курсів – відповідно до концепції “трикутника несумісності” (рис.2.) основним джерелом асиметрії режиму фіксованих валютних курсів при наявності абсолютної мобільності капіталу виступає ступінь автономності національних монетарних політик, координація яких не передбачалась в рамках ЄВС.

Автономні національні монетарні політики

Фіксовані валютні курси Абсолютна мобільність капіталу

Рис.1. “Трикутник несумісності”.

Валютні кризи 1992-1993 рр., які призвели до значного порушення макроекономічної рівноваги в країнах-членах ЄВС та створили реальні труднощі на шляху досягнення ЕВС, незважаючи на різні підходи до аналізу причин їх виникнення, довели обґрунтованість концепції “трикутника несумісності”: в умовах абсолютної мобільності капіталу неможливо запровадити життєздатний режим фіксованих валютних курсів за відсутності справжньої координації національних монетарних політик.

В дисертаційному дослідженні підписання в 1992 році Маастрихтської угоди з її чітко визначеними основними положеннями формування Економічного і Валютного союзу (ЄВС) розглядається і аналізується як наступний значний етап у розвитку західноєвропейського інтеграційного процесу. Його характерними рисами стали заснування Європейського монетарного інституту (ЄМІ), затвердження (грудень 1995р.) назви “євро” для майбутньої єдиної валюти Євросоюзу, ухвалення календарного плану і умов введення в обіг єдиної валюти, створення Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) на чолі з Європейським центральним банком (ЄЦБ). У ході другого етапу держави-члени ЄС доклали зусиль по проведенню більш тісної скоординованої економічної, в тому числі валютно-фінансової, бюджетної політики з метою досягнення критеріїв конвергенції, які стосувалися рівнів інфляції, бюджетного дефіциту, державного боргу та обмінних курсів.

Маастрихтська Угода передбачала такий стан конвергенції, завершення якого пов’язувалось з чітко керованим переходом до фіксованих валютних паритетів, який видавався можливим лише за умови проведення уніфікованої монетарної політики або хоча б часткового скорочення мобільності капіталу. Реалізація останньої умови була малоймовірною після стількох років зусиль, спрямованих на уніфікацію ринків капіталів та фінансових послуг. Тому для Європи спільного ринку існувало дві можливих альтернативи – режим плаваючих валютних курсів чи валютний союз. І саме існування цього єдиного ринку сприяло прийняттю рішення на користь єдиної валюти.

Введення єдиної грошової одиниці - євро - на економічному просторі країн-членів ЄС ознаменувало початок третього, завершального етапу у розвитку європейської інтеграції, який поряд з проведенням спільної валютної, фінансово-кредитної, бюджетної політики передбачає посилення ролі і зміну функцій фінансово-кредитних інститутів Євросоюзу, зокрема ЄЦБ та ЄСЦБ.

В процесі розвитку європейських валютно-фінансових відносин заснування ЄЦБ є етапом, що відображає перехід від національного співробітництва до наднаціонального управління монетарною політикою. Його незалежність у проведенні монетарної політики не означає ігнорування загальних цілей ЄС. Мова йде про створення союзної інституції, діяльність якої сприяє досягненню цілей ЄС і яка підтримує тісне співробітництво з іншими європейськими інституціями. Для ЄЦБ Маастрихтським договором була визначена модель ЦБ, принцип якої полягає у визначенні цінової стабільності як головної цілі монетарної політики, а також у абсолютній автономії ЄЦБ при досягненні цієї мети.

ЄСЦБ є досить складним організмом, оскільки її єдиний керівний орган має забезпечувати єдність у проведенні монетарної політики, значно децентралізованої за рахунок національних центральних банків. Поєднання централізованого характеру прийняття рішень і децентралізованої аналітичної та операційної діяльності є випробуванням ефективності інституційної моделі, обраної для визначення та запровадження монетарної політики ЄС. Практика покаже до якої міри можливе поєднання ефективності та децентралізації. Організаційна модель, що реалізована в Європі, не має прецедентів, оскільки застосована до країн, що мають різну історію розвитку грошово-валютних відносин, фінансові та банківські системи яких діють неоднаково ефективно. До цього розмаїття був включений об’єднуючий елемент, представлений спільною валютою та наднаціональним органом, який відповідає за проведення спільної монетарної політики. Початкова структура ЄСЦБ очевидно сформувалась під впливом історичних умов, тому в довгостроковій перспективі не виключена можливість зміни функцій та повноважень ЄЦБ.

В дисертаційному дослідженні розкрита суть такого важливого елементу механізму європейської інтеграції як транс’європейська єдина автоматизована система розрахунків у режимі реального часу (ТАРГЕТ), головне завдання якої скоротити час проходження платежів між фінансовими інститутами країн єврозони до тих показників, які характерні для розрахунків всередині однієї країни.

Третій розділ роботи “Міжнародний вплив європейської валютно-фінансової інтеграції” присвячений аналізу регіональних та міжнародних наслідків інтеграції у валютно-фінансовій сфері, перспективам розвитку валютно-фінансових відносин у світлі розширення ЄС, а також основним напрямкам розвитку валютно-фінансових відносин між Україною та ЄС.

В роботі доведено, що з введенням євро і зникненням валютних курсів країни-учасниці ЄВС втратили певні інструменти економічної політики: країни-члени втрачають право самостійно приймати рішення стосовно впливу на грошовий обіг; проведення незалежної бюджетної політики обмежується, з одного боку, взаємним впливом національних макроекономічних стабілізаційних політик, а з іншого - впливом національної державної заборгованості на рівень процентних ставок в ЄС.

В дисертації аргументовано, що запровадження єдиної європейської грошової одиниці змінює всю міжнародну систему валютних курсів. Теоретично євро має потенціал для того, щоб стати глобальною валютою і таким чином створити триполярну валютну систему, в основі якої будуть американський долар, євро та японська ієна.

В дослідженні показано, що розширення ЄС, як і асоційоване чи повне членство несе з собою значне фінансове навантаження на бюджет країни, оскільки передбачає не лише внутрішнє реформування, адаптацію національної соціально-економічної, фінансової системи до стандартів ЄС переважно за власний рахунок, але й значні внески до спільного бюджету Євросоюзу (табл.3).

Таблиця 3.

Спільний бюджет країн-членів ЄС (1999 р., млн. євро)

У дисертаційному дослідженні проаналізовані та систематизовані наслідки валютно-фінансової інтеграції для подальшого соціально-економічного розвитку як всього європейського регіону, так і окремих держав, в тому числі і України. Зокрема, доведено, що валютно-фінансова інтеграція, введення євро можуть справляти не лише позитивний, а й негативний вплив на фінансовий сектор країн Центральної і Східної Європи, оскільки порушаться установлені сфери економічної політики, в тому числі бюджетно-податкова, кредитно-грошова, а також режим валютного курсу.

Із створенням ЄВС нестабільність центрально-східноєвропейських фінансових ринків може посилитися, враховуючи відносно невеликий розмір їх національних економік, а також залежність від державного регулювання. Це, в свою чергу, внесе невизначеність в національну економічну політику країн ЦСЄ, яка до цього часу спиралася на використання фінансового сектору для субсидіювання багатьох видів політично або соціально важливих видів діяльності.

З введенням євро виникають стимули для термінової реструктуризації фінансового сектору, в тому числі поліпшення системи фінансового посередництва і створення національних надійних банківських систем в країнах з перехідною економікою.

Одним з наслідків валютно-фінансової інтеграції в Західній Європі може бути і збільшення припливу іноземного, зокрема західноєвропейського капіталу в країни ЦСЄ, оскільки більш ліквідні і краще розвинені європейські фінансові ринки призведуть до зниження витрат запозичення як для країн зони євро, так і для інших держав, які мобілізують капітал в новій валюті.

Поява єдиної європейської валюти не може не вплинути на валютну політику країн з перехідною економікою. Гнучка система валютного курсу з повзучою прив’язкою для багатьох країн є кращою, ніж режим вільного плавання. Центральна і Східна Європа можуть стати природною сферою розширення впливу євро, якщо країни ЦСЄ прив’яжуть до нього свої валюти.

Що стосується співробітництва нашої держави з Європейським Союзом, в тому числі і у валютно-фінансовій сфері, то, як підкреслюється в роботі, така співпраця здійснюється здебільшого у напрямку отримання кредитів, зокрема, кредитів на підтримку платіжного балансу та фінансування державного бюджету, фінансової допомоги в рамках програми TASIS.

Існує асиметрична зацікавленість обох партнерів - України та ЄС - у розвитку взаємних економічних зв’язків, поглибленні співробітництва в торгівельній, інвестиційній, фінансово-кредитній сферах. Така асиметрія зумовлена недостатнім рівнем бюджетних витрат на структурну перебудову української економіки, створення відповідної ринкової інфраструктури.

Відповідно до прийнятої в теорії міжнародної торгівлі класифікації рівнів економічної інтеграції, відносини України та ЄС подолали тільки-но перший, початковий рівень – визнання нашої держави з боку ЄС як країни з ринковою економікою (2000 р.), укладання преференційних торговельних угод, що передбачають встановлення більш низьких торговельних бар’єрів у взаємовідносинах сторін, а також режиму найбільшого сприяння (однією з останніх таких угод стала підписана в грудні 2000 р. угода про торгівлю одягом і