ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

Юрченко Зоя Володимирівна

УДК 37.036

САМОСТІЙНА ХУДОЖНЬО–СЛОВЕСНА ТВОРЧІСТЬ

УЧНІВ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

Спеціальність 19.00.07 – педагогічна і вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата психологічних наук

ІВАНО-ФРАНКІВСЬК

2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника (м.Івано-Франківськ)

Науковий керівник:

доктор психологічних наук, професор

Москалець Віктор Петрович, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри загальної та експериментальної психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України

Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, директор;

кандидат психологічних наук, доцент

Дмитренко Анатолій Костянтинович, Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри психології.

Провідна установа:

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського, кафедра педагогіки та психології початкового навчання, Міністерство освіти і науки України, (м.Одеса).

Захист відбудеться “8” червня 2001 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.01 в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76000, м.Івано-Франківськ, вул.Шевченка, 57 (конференцзал).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (76000, м.Івано-Франківськ, вул.Шевченка, 57).

Автореферат розісланий “5” травня 2001 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.Рега

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивчення творчої активності зростаючої особистості є однією з провідних проблем світової і вітчизняної психолого-педагогічної науки. У процесі руху нашої держави до “креатогенного” суспільства концепція 12-річної шкільної освіти передбачає перманентні пошуки шляхів оптимізації використання творчого потенціалу дітей.

Творчість – норма дитячого розвитку, органічно притаманна дитині з раннього віку. Кожному періоду дитинства властиві власні домінуючі форми творчої діяльності, які і розглядаються у даному дослідженні як засіб актуалізації та розвитку відповідних здібностей. Так, художні здібності в галузі літературної творчості, як довів Л.С.Виготський, найвиразніше починають заявляти про себе в сензитивний для їхнього розвитку період – у підлітковому віці й сягають свого апогею в юнацькі роки.

Перші вагомі дослідження з психології самостійного художньо-словесного самовираження в підлітковому та юнацькому віці, у тому числі у зв‘язку з вивченням розвитку літературних здібностей дитини, припадають на початок XX століття (Х.Гізе, В.С.Соловйов, І.Гаупп, Л.М.Толстой, В.Штерн, Л.С.Виготський та ін.). Подальші дослідження з цієї проблеми у вітчизняній і зарубіжній психології активно велись у 60–70-ті роки (В.О.Сухомлинський, Л.Г.Жабицька, П.І.Мазур, Є.М.Шелкова, В.П.Ягункова) і у 70–80-ті роки (Н.Б.Берхін, О.О.Мелік-Пашаєв, З.М.Новлянська, Н.Д.Молдавська, Дж.Родарі). Але у цих працях на вивченні літературно-творчої діяльності саме українських учнів увага дослідників грунтовно не зосереджувалась.

Проблема впливу на літературний розвиток школярів 5–11 класів самостійної художньо-словесної творчості впродовж останніх двадцяти років залишалася поза увагою вітчизняної психолого-педагогічної науки.

Дитяча літературна творчість як художньо-естетична діяльність, у якій опосередковано виявляється динаміка формування потенційних особистісних цінностей, естетичних і етичних ідеалів, переконань і потреб у процесі вікового становлення особистості, далеко не досконала. Тому при вивченні самостійної художньо-словесної творчості сучасних учнів підліткового та юнацького віку ми зосереджуємо увагу на закономірностях та характеристиках їхнього психічного розвитку, що зумовлюють сутність цієї творчості. Вона виникає і реалізується відповідно до психологічних закономірностей і впливає на розвиток літературних здібностей особистості, що формується.

Актуальність і недостатня розробленість зазначеної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Самостійна художньо-словесна творчість учнів як засіб розвитку літературних здібностей".

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в межах тематичних планів науково-дослідних робіт “Духовні цінності українського народу: джерела, сучасний стан, формування” 0197V013273 кафедри загальної та експериментальної психології Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, чинної регіональної програми “Обдаровані діти” (1998 р.) та договору про творче співробітництво між науково-дослідною групою “Особистісні детермінанти результативності учіння” лабораторії психології особистості Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України і кафедрою психології Івано-Франківського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (1998 р.).

Об’єктом дослідження є процес розвитку літературних здібностей учнів підліткового та юнацького віку, а предметом – вплив на цей процес самостійної художньо-словесної творчості як засобу розвитку літературних здібностей та складової особистісного становлення школярів.

Мета дослідження: виявлення психологічних особливостей самостійної словесно-художньої творчості для обгрунтування її впливу як засобу розвитку літературних здібностей учнів 5–11 класів.

Гіпотеза дослідження. Ефективність розвитку літературних здібностей підлітків та юнацтва забезпечується за умов:

- вивчення й урахування психологічного потенціалу літературно-творчого самовираження дітей;

- використання на уроках української, зарубіжної літератур та в позаурочній роботі системи методик, адекватних завданням діагностики і розвитку означених здібностей, сензитивних до дії психологічних чинників самостійної художньо-словесної творчості школярів.

Завдання дослідження:

1. Вивчити стан дослідженості проблем розвитку літературних здібностей, самостійної художньо-словесної творчості учнів, художньо-естетичної діяльності. На цій основі визначити роль феномена дитячої самостійної художньо-словесної творчості в розвитку літературних здібностей. 2. Виявити психологічні домінанти художньо-естетичного сприйняття творів мистецтва слова на кожній віковій стадії літературного розвитку учня в контексті активізації прагнення до самостійної художньо-словесної творчості.

3. Експериментально дослідити вікові психологічні особливості (зміст, мотивацію, специфіку, динаміку) художньо-словесного самовираження сучасних українських школярів; обгрунтувати функції самостійної літературної творчості як органічного психологічного засобу в системі рушійних сил розвитку літературних здібностей учнів та психолого-педагогічні перспективи його застосування.

4. Виявити вікові особливості здатності до метафоризації в процесі художньо-словесної творчості як одного з критеріїв літературного розвитку учнів. Конкретизувати зміст ігрової сутності дитячого досвіду творення власних художньо-естетичних смислів та їхню роль у розвитку літературних здібностей.

5. Розробити систему літературно-творчих методик і дослідити її вплив на розвиток літературних здібностей учнів.

Методологічну основу дослідження склали: загальнотеоретичні психологічні положення про творчість і творчу особистість (О.І.Брушлинський, Д.Б.Богоявленська, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, А.Маслоу, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьов, В.А.Роменець, Т.М.Титаренко, Е.Фромм та ін.); провідні підходи до художньо-естетичної діяльності, мистецтва слова з гуманітарно-культурологічного, культурно-історичного доробку (М.М.Бахтін, Л.С.Виготсь-кий, О.М.Левідов, М.Г.Мамардашвілі, О.О.Потебня, Л.Н.Столович, І.Я.Франко та ін.); методологічні підходи до сучасної літературної освіти та формування художньо-естетичної культури особистості, розглянуті крізь призму запитів, обумовлених новітніми гуманістичними навчально-виховними технологіями, (М.Г.Жулинський, Д.В.Затонський, О.О.Мелік-Пашаєв, Д.С.Наливайко, Л.В.Скуратівський, Ю.І.Султанов, В.О.Сухомлинський М.В.Теплінський та ін.); положення про активність особистості в процесі розвитку й саморозвитку (К.О.Абульханова-Славська, М.Й.Боришевський, Г.С.Костюк, З.С.Карпенко, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.В.Савчин, В.А.Семиченко, В.О.Татенко та ін.); філософсько-психологічні концепції художньо-естетичної діяльності в кон-тексті духовного розвитку особистості (В.П.Іванов, А.Камю, О.М.Леонтьєв, І.Ф.Ля-шенко, В.П.Москалець, Ж.-П.Сартр, В.Франкл, З.Фрейд, А.Швейцер, Ф.Шіллер, І.М.Юдкін, К.Юнг та ін.); положення про визначальні риси українського національного характеру як підгрунтя художньо-естетичної діяльності (В.Ф.Жмир, О.Кульчицький, П.О.Куліш, В.Липінський, І.Ф.Ляшенко, Д.Чижевський, М.Т.Юрій та ін.); концептуальні висновки про специфічні вікові особливості психічного розвитку особистості (Л.І.Божович, Р.Бернс, Г.М.Бреслав, О.В.Запорожець, І.С.Кон, М.Кле, Д.І.Фельдштейн, О.Я.Чебикін, І.І.Чеснокова та ін.); провідні положення досліджень літературних здібностей, у тому числі у взаємозв’язку з досвідом самостійної учнівської художньо-словесної творчості, та окремі універсальні положення про здібності як такі (Т.І.Артем’єва, Г.О.Балл, Н.Б.Берхін, Л.С.Виготський, О.Г.Ковальов, Н.С.Лейтес, Н.Д.Молдавська, В.Г.Маранцман, О.І.Никифорова, Є.А.Пасічник, С.Л.Рубінштейн, Л.А.Симакова, В. П. Ягункова та ін.); концепції гри (І.Ю.Берлянд, Л.С.Виготський, Й.Гейзінга, Х.Гадамер, Д.Б.Ельконін, І.Кант, В.В.Москаленко, В.П.Москалець, В.М.Розін, Н.В.Чепелєва).

Методи дослідження: теоретичні – аналіз, зіставлення і синтез застосовано під час опрацювання наукових джерел, визначення цілей, предмета, гіпотези, завдань, змістової презентації результатів, висновків. Емпіричні (окремо та в умовах експерименту) – спостереження за самостійною літературно-творчою діяльністю учнів 5–11 класів з метою вибору аспектів, наукового дослідження; анкетування; бесіди; аналіз продуктів літературної творчості та порівняльна класифікація їх за віковою динамікою тематичних й специфікою жанрових пріоритетів; діагностика (сприймання предметів за емоційними показниками усного мовлення, вікових особливостей здатності до метафоризації та визначення її рівня, впливу ігрової сутності літературної творчості на уяву); хронометрування; експертні оцінки; спеціальне літературно-творче навчання школярів із використанням розробленої системи методик з метою розвитку їхніх літературно-творчих здібностей; метод “зрізів” для оцінки зрушень у писемному мовленні та сприйманні учнями художніх творів. Обробки даних – математична статистика (групування, табулювання, графічний вираз, кількісна оцінка даних); інтерпретації – структурний і генетичний.

Наукова новизна дослідження: конкретизовані й поглиблені поняття “самостійна художньо-словесна творчість”, “художньо-словесне самови-раження”, “самостійна (або спонтанна) літературна творчість” (ідея, зміст, синонімічність) на рівні їх психолого-педагогічного визначення; визначено й обгрунтувано особливості самостійної учнівської художньо-словесної творчості на гуманістичних засадах класичних й новітніх психолого-педагогічних концепцій. Виявлені психологічні характеристики феномена самостійної художньо-словесної творчості сучасних українських учнів: мотиви, вікова динаміка тематичних і специфіка жанрових пріоритетів і художніх засобів, цілі, принципи, ігрові витоки. З’ясовані мотивуючі функції цієї творчості (самовираження, самопізнання й пізнання світу, самотворення та ін.) як чинника розвитку літературних здібностей школярів, а відтак загалом естетичного та морального становлення особистості; установлено й підтверджено статистично ефективність використання оптимізуючого впливу здобутків досвіду власної творчості для розвитку літературних здібностей. Система наявних критеріїв оцінювання рівнів розвитку цих здібностей учнів доповнена критерієм здатності дитини до метафоризації.

Практичне значення роботи визначається тим, що виявлено доцільність використання вітчизняних і зарубіжних методів діагностики і розвитку літературних здібностей зростаючої особистості, модифікованих з урахуванням рушійних психологічних чинників самостійної художньо-словесної діяльності підлітків та юнацтва. Запропонована для широкого практичного впровадження, розроблена й апробована в шкільних умовах система спеціальних, модифікованих і авторських методик, спрямованих на розвиток літературних здібностей учнів 5–11 класів. Висновки дослідження можуть бути використані в укладанні шкільних програм з української та зарубіжної літератур, у процесі вдосконалення методичного апарату шкільних підручників, хрестоматій та посібників для учнів з цих предметів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням автора. З 12 публікацій у співавторстві опубліковано 2 статті і тези, у яких провідні ідеї та аналіз результатів дослідження розвитку літературних здібностей школярів належать дисертанту.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися шляхом використання засобів діалектичної логіки, емпіричною репрезентативністю вибірки, використанням підходів, обгрунтованих із позицій багатьох систематизованих валідних теорій й концепцій творчості, застосуванням взаємодоповнюючих методів, адекватних предмету, меті, завданням дослідження та математико-статистичних методів обробки даних. Апробація роботи відбувалася на міжнародній (Рівне 1998 р.), всеукраїнських (Київ 1994 р., Івано-Франківськ 1998 р.), міжрегіональних (Запоріжжя 1994 р.) та обласних (Івано-Франківськ 1997, 1999, 2000 рр.) науково-практичних конференціях. Упровадження результатів дослідження в практику підтверджено відповідними документами (довідка управління освіти Івано-Франківської облдержадміністрації № 60 від 31.10.2000 р.; довідка Івано-Франківського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників № 02/316 від 25.10.2000 р.). і здійснювалось шляхом апробації та популяризації розробленої системи методик в умовах шкільного викладання, позаурочної роботи, проведення занять на обласних курсах учителів в Івано-Франківському інституті післядипломної педагогічної освіти, обласних семінарах для різних категорій педагогів.

Публікації. Основний зміст дисертації відображений у 12 публікаціях, із них – 10 статей, матеріали виступів, тези. Одноосібних праць – 9. Загальний обсяг особистого внеску становить 5,3 друкованих аркушів.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, коротких висновків до кожного розділу, загальних висновків на 5 сторінках і 6 додатків. Зміст видруковано на 170 сторінках. Список використаної літератури включає 376 найменувань. У дисертації 4 рисунки, 14 таблиць, що займають 14 сторінок. Повний обсяг дисертації – 220 сторінок машинописного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, викладено провідні концептуальні положення, сформульовано гіпотезу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, відображено апробацію та впровадження здобутих результатів.

У першому розділі – “Психологічні основи художньо-словесної творчості учнів у підлітковому та юнацькому віці” – розкривається психологічний зміст мотивації художньо-естетичної діяльності як методологічної основи самостійної художньо-словесної творчості та її ролі у формуванні літературних здібностей з урахуванням особистісного становлення учнів.

Багатоаспектність феномена художньо-естетичної, у тому числі літературної діяльності, зумовила необхідність аналізу різних концептуальних підходів його вивчення вітчизняною і зарубіжною гуманістичною психологією, філософією та культурологією (Е.Кант, Ф.Шіллер, З.Фрейд, Е.Фромм, К.-Г. Юнг, Ж.-П.Сартр, А.Камю, Х.Кохут, А.Маслоу, В.Франкл, А.Швейцер, М.М.Бахтін, Л.Н.Столович, О.О.Мелік-Пашаєв, І.П.Маноха, З.С.Карпенко, О.В.Киричук, В.П.Москалець, М.Т.Юрій, І.Ф.Ляшенко та ін.).

Художньо-естетична діяльність розглядається в дисертації як багатоплановий, складно детермінований, динамічний процес утвердження духовності, актуалізації творчого потенціалу особистості, досягнення нею духовної свободи специфічними художньо-естетичними засобами. Акцентовано увагу на тому, що провідним фактором у цьому процесі виступає внутрішнє мотиваційне середовище особистості. Підтверджено, що глибинні засади духовності, іманентні комплексу стрижневих рис українського національного характеру, є підгрунтям для мотивації учнівської самостійної літературної творчості як різновиду художньо-естетичної діяльності.

Здійснений аналіз наукових праць у галузі психолого-педагогічного вивчення багатовимірного процесу літературного розвитку школярів за показниками читацьких здібностей (Л.С.Виготського, Л.Г.Жабицької, Н.Д.Молдавської, Є.А.Пасічника, М.О.Рибнікової, Л.А.Симакової, Н.А.Станчек та ін.) дозволив зробити висновок про те, що вікові можливості художньо-естетичного сприйняття творів літератури передусім обумовлені загальними психологічними закономірностями та індивідуальними параметрами розвитку особистості в онтогенезі. Самостійна літературно-художня творчість учнів досліджується у зв‘язку з віковими особливостями сприйняття ними художніх текстів. Ця проблема розв’язується в дисертаційному дослідженні через осмислення й конкретизацію вікових психологічних домінант читацького сприйняття як чинників, що стимулюють прагнення учнів до самостійної художньо-словесної творчості на кожній стадії їхнього літературного розвитку: молодші підлітки (10–12 років, 5–7 класи) – наївно-реалістичне; старші підлітки (13–14 років, 8–9 класи) – образне; період ранньої юності (15–17 років, 10–11 класи) – дистанційоване сприйняття.

Власну творчість на кожній із цих стадій активізують такі домінанти сприйняття: молодші підлітки – злет фантазії, емоційності, посилення чутливості, тяжіння до гостросюжетних, динамічних творів, зміни окремих епізодів тексту та епілогу; старші підлітки – високий рівень фантазії, уяви, інтерес до творів про почуття, переживання, твір як засіб програвання власних проблем, інсценування особистого життя, творення власного уявного образу й ідеалів, оцінне ставлення до художньої словесності; період ранньої юності – висока емоційність, розвинена уява, розуміння образної специфіки, художнього цілого, образна конкретизація в єдності з образним узагальненням, субєктивна тенденційність естетичних і етичних ідеалів, ошляхетнення їх й диференціація на грунті надбань загального психічного та літературного розвитку.

На підставі аналізу особливостей сприйняття творів мистецтва слова учнями 5–11 класів зроблено наступний висновок: здобутки психічного та літературного розвитку, психологічні домінанти процесу вікової еволюції учнів-читачів є потенційною основою мотивації їхньої творчості в царині мистецтва слова.

У другому розділі дисертації – “Самостійна художньо-словесна творчість учнів як психологічний феномен” – дається загальна харак-теристика творчості як вищої форми психічної активності особистості, необхідної умови становлення й розвитку її здібностей. Проблема становлення творчої особистості розглядається з позицій висновків зарубіжної та вітчизняної сучасної психології про творчість як комплексне диспозиційно-діяльнісне утворення, основний вектор самоактуалізації особистості, що має виразну вікову специфіку.

Використання гуманістичних підходів до психологічних функцій креативної діяльності у підлітковий та юнацький періоди онтогенезу дозволило не обмежити дослідження учнівської самостійної літературної творчості якістю її кінцевих продуктів. Для нас однаково важливим було отримати і кінцевий продукт творчої діяльності учнів, і дослідити її процесуальну сторону – самовідкриття, самотворення, проектування відносин з оточуючим світом, художнє моделювання, експериментування з уявними можливостями в царині художньої реальності.

У роботі дитяча літературна творчість розглядається як художньо-естетична діяльність, що реалізується в руслі вікової динаміки розвитку учня. Дослідження підтвердило, що літературно-творчі здібності найвиразніше активізуються в підлітковому віці, із набуттям певного життєвого та читацького досвіду, на грунті вікових особистісних новоутворень, і свого апогею сягають у юнацькі роки.

У другому розділі представлені отримані нами у ході констатуючого експериментального дослідження вікові психологічні характеристики художньо-словесного самовираження учнів 5–11 класів навчальних закладів Івано-Франківської області. Аналіз результатів (анкетування, бесід, написання творів-мініатюр, продуктів самостійної художньої творчості учнів) свідчить, що до провідних мотивів літературно-творчої діяльності сучасних школярів належать: прагнення самовираження, потреби в пізнанні світу й самопізнанні, самоутвердженні та осмисленні своїх взаємин з оточуючою їх дійсністю. Що стосується класифікації продуктів творів дитячої літературної творчості для виявлення її специфіки за жанровими ознаками, то тут нами були виділені чотири основні групи робіт: художні, публіцистичні, критичні, наукові. Аналіз 2511 робіт (творчий доробок 450 учнів 5–11 класів) засвідчив, що найбільш поширеними серед них є художні твори (86,2 відсотків – 5–7 класи, 74,2 – 8–9 класи, 71,1 – 10–11 класи) різних жанрів. Специфіка художньої творчості учнів виявляється на рівні оволодіння образними засобами творення художньої дійсності, а також у виборі того чи іншого жанру у процесі розкриття тих чи інших тем. Так, наприклад, на жанровому рівні пріоритетними в молодшому підлітковому віці є казка (14%), байка (13%), загадка (9,8%); у старшому підлітковому – лірика (19,8%); у період ранньої юності – лірика (25%). Окрім того, у тих юних авторів, які тривалий час успішно займаються художньою творчістю і мають перші публікації, обсяг ліричних творів сягає 87%.

За тематичною класифікацією були виділені наступні учнівські творчі роботи: філософські, релігійні, соціальні, патріотичні, героїчні, пригодницькі, фантастичні, любовні, еротичні, шкільні, містичні, про природу, дружбу, товаришування тощо.

На базі встановленої класифікації було визначено вагу кожної групи тем у сукупній структурі тематичних пріоритетів словесно-художнього самовираження на кожному етапі літературного та вікового розвитку учнів 5–11 класів. Аналіз динаміки тематичних пріоритетів у творчому доробку школярів показав, що від підліткового до юнацького віку в учнів різко зростає інтерес до тем любові, дружби, філософської, релігійної та соціальної проблематики. Стабільною є увага до тем природи, а інтерес до фантастичних, пригодницьких та героїчних, навпаки, у юнацькому віці інтенсивно падає. Маловираженим у всіх вікових групах є інтерес до шкільної тематики, а притягальними, однак найскладнішими для опанування, а тому також скромно репрезентованими у творчості, є твори на релігійну й містичну тематику.

Розглянута вище динаміка вікових тематичних пріоритетів літературної творчості школярів проінтерпретована і доповнена й у площині статевої приналежності авторів.

Головні відмінності вибору тем для хлопчиків та дівчаток представлені в підлітковому віці на рис. 1., у період ранньої юності – рис. 2.

Отже, самостійна художньо-словесна творчість функціонує як чинник становлення особистості й мотивується у взаємозв’язку із закономірностями вікового розвитку учнів 5–11 класів. Узагальнення отриманих даних дозволило обгрунтувати припущення щодо опосередкованого впливу цієї творчості на розвиток літературних здібностей школярів.

У третьому розділі – “Самостійна літературно-художня творчість як психолого-педагогічний чинник розвитку літературно-творчих та читацьких здібностей учнів 5–11 класів” – розвиток здібностей суб’єктів літературної діяльності розглядається як процес системогенезу: вікової динамічної трансформації їх компонентів у багаторівневій системі під стимулюючим впливом самостійної літературної творчості. Цей вплив обгрунтовується як складова, що доповнює систему загальновизнаних рушійних сил літературного розвитку школярів, запропоновану Н.Д.Молдавською.

Систематичні спостереження за школярами (вибірку дослідження склали 45 учнів 5–7 класів школи-ліцею №23 м. Івано-Франківська) в процесі виконання ними спеціальних завдань (усних описів предметів за безпосереднім представленням і уявленням) та аналіз якості їх дозволив виокремити й статистично підтвердити припущення, що основні відмінності між учнями 5–7 класів, які успішно (або неуспішно) займаються (або не займаються зовсім) самостійною словесно-художньою творчістю, зосереджені передусім у сфері емоційної вразливості їхнього сприймання й спостережливості. Так, наприклад, середній показник емоційності сприймання значно вищий у дітей, які успішно й систематично займаються творчістю (24,1%). У тих учнів, які намагаються займатися словесною творчістю, але не досягають помітного успіху, цей показник дорівнює 3,3%, а за умов повної відсутності досвіду власних літературно-творчих спроб наближається до 0%.

Ураховуючи вищедоведене, розгортання формуючого психолого-педа-го-гічного експерименту було спрямоване на організацію навчальної літературно-творчої роботи учнів як основної діяльності, у процесі якої формуються та розвиваються й інші компоненти літературних здібностей. Вона здійснювалась на грунті стимулювання емоційності сприймання, пам’яті, художньо-образного мислення та уяви. Для цього були використані відповідні методики з проведення творчих робіт, діагностики писемного мовлення, читацьких здібностей, ігрового моделювання семантичних властивостей слова й розвитку уяви та інші, розроблені автором і раніше відомі й адаптовані до умов дослідження.

Вплив актуалізованого й використаного потенціалу самостійної художньо-словесної творчості учнів 5–11 класів (досліджувана вибірка охоплювала 124 особи зі школи-ліцею № 23, Української гімназії № 1, шкіл І– ІІІ ступенів № 1,10, Природничого ліцею м. Івано-Франківська) підтверджено статистично на етапі формуючого пролонгованого психолого-педагогічного експерименту у показниках зрушень таких компонентів літературних здібностей:

1. Художньої образності писемного мовлення:

·

·

·

·

2. Зрушення читацьких здібностей в напрямку сходження (у межах адекватного молодшому підлітковому віку наївно-реалістичного сприйняття художнього тексту) від низького до відносно-поглибленого (вищого й оптимального) проникнення у сутність ліричного переживання вірша Т.Шевченка “Тече вода з-під явора...”. 25% учнів експериментального 5 класу піднялись на більш високий рівень сприйняття даного вірша, а у контрольному – лише 6% досягли більш високого рівня.

3. Зрушення у сприймання програмових художніх творів під впливом самостійних, ініційованих самим учнем, занять творчістю упродовж навчання з 5 по 11 клас (вихід 50% учнів у випускних класах експериментальної групи на оптимальний рівень сприйняття).

Аналіз результатів вивчення вікових особливостей здатності школярів до метафоризації (540 творчих робіт з конструювання метафоричних образів, вибірка респондентів – 180 учнів 5, 7, 9, 11 класів навчальних закладів м. Івано-Франківська та 2511 продуктів самостійної творчості учнів 5–11 класів області) дозволив нам виокремити й запропонувати додатково до наявних критерію метафоризації як показника рівня літературно-творчих здібностей. Цей показник обчислюється за такою формулою:

Рмт = ma + mb + mc . 100%

Ma + Mb + Mc

де Рмт – показник здатності до метафоризації, який розраховується співвідношенням суми простих (ma), складених (mb) і складних (mc) метафор, що використовує учень у творенні художньої образності до максимально можливої суми означених метафор (відповідно Ma, Mb, Mc). Ця сума встановлюється експертами з числа досвідчених учителів-словесників і її максимальний показник дорівнює 100 відсоткам.

Оскільки творення художньо-словесних образів учнем у самостійній творчій діяльності за змістом є практикою розвитку особистості за ігровими правилами згідно з провідними класичними та сучасними концепціями гри, то це дозволило вписати означений зміст у спектр ігрових психологічних характеристик підліткової та юнацької самостійної літературно-художньої творчості й дослідити його як чинник впливу на уяву в структурі літературних здібностей сучасних школярів. Адже ігрове начало будь-якої творчості, як відомо, найбільш тісно пов’язане з її основою – процесом уяви. У дослідженні були використані методики діагностики ступеня сформованості уяви (“Пошук проблеми” – модифікований варіант тестів “Плями Роршаха” і ТАТ В.М.Козленка та RAT С.Мєдніка в модифікованому для дітей варіанті Т.В.Галкіної і Л.Г.Алексеєвої).

Статистично було підтверджено вплив ігрової сутності самостійної літературної творчості з урахуванням вікової динаміки цього процесу на рівень сформованості уяви за критеріями креативності (показники інтенсивності, складності, середні індекси оригінальності, селективності креативних дій). Отримані дані підтвердили припущення про те, що асоціативне підгрунтя процесу уяви, стимульоване ігровою сутністю літературно-творчих вправ, набагато виразніше виявляється в учнів, які постійно й систематично займаються самостійною художньо-словесною творчістю. Таким чином, була доведена можливість розгортання літературних здібностей на основі актуалізації ігрового креативного потенціалу (асоціативного, мовномисленнєвого) та врахування динаміки асоціативних утворень самостійного художньо-словесного самовираження в підлітковому та юнацькому віці. Така актуалізація опосередковано готує дитину до освоєння художньої умовності, естетичного сприйняття творів мистецтва слова, створює унікальні можливості для гуманітаризації освіти.

У зв’язку з цим нами запропонована адаптована в шкільних умовах система ігрових методик із розвитку літературних здібностей учнів, яка забезпечує нагромадження художнього досвіду, готує до осмислення формально-семантичних особливостей різних літературних жанрів, символічності інобуття художньої дійсності.

У висновках підбито підсумки дисертаційної роботи, встановлено основні твердження відповідно до гіпотези дослідження, окреслено перспективи подальшої розробки проблеми. Отримані дані та наведені теоретичні узагальнення дають підстави стверджувати про вирішення наукової задачі дисертації. Виявлено, що самостійна позапрограмова художньо-словесна творчість за своєю психологічною сутністю – один із дійових чинників становлення зростаючої особистості, який актуалізує творчий потенціал і є вагомим засобом, рушійною силою розвитку літературних здібностей учнів 5–11 класів. У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. Аналіз загальнопсихологічних механізмів походження й функціо-нування літературних здібностей доцільно здійснювати з позицій генетичного й системно-комплексного підходів на символіко-смислових та ігрових засадах тлумачення сформованості художніх аспектів свідомості.

2. Аналіз психолого-педагогічних концепцій та дослідницьких парадигм художньо-естетичної діяльності в західній та вітчизняній науці дозволяє розглядати самостійне художньо-словесне самовираження школярів як складний природний, багатофункціональний процес. Цей процес в підлітковому та юнацькому віці актуалізує естетичний потенціал і є засобом саморозвитку зростаючої особистості.

3. Самостійна художньо-словесна творчість – дійова складова синергетичної системи рушійних сил літературного розвитку, функціонування якої уможливлює якісні й кількісні зрушення (мікрозміни), а відтак – вікову трансформацію компонентів психологічної структури здібностей дітей до літературної діяльності.

4. Вплив актуалізованого психологічного потенціалу літературного самовираження на оптимізацію загалу літературних здібностей зростаючої особистості може досліджуватись у контексті вікової психологічної динаміки та детермінованих цією динамікою мотивів, функцій та цілей, з урахуванням тематичних і жанрових пріоритетів, наявних у творчих роботах учнів. Означений контекст реконструюється й моделюється в порівняльному психо-логічних теорій вікового розвитку з наголосом на активізації художньо-словесної діяльності в підлітковому та юнацькому віці.

5. Підтверджені у дослідженні висновки культурно-історичної школи Л. С. Виготського дозволяють розглядати літературні здібності через призму впливу самостійного художньо-словесного самовираження насамперед як ігровий інструмент творення власного “Я” юного автора. Завдяки цьому на особистісному рівні модифікуються та індивідуалізуються загальнолюдські цінності в художньо-естетичному та етичному аспектах на ігрових засадах.

6. Вивчення, діагностика й розвиток літературних здібностей учнів на всіх трьох рівнях літературної еволюції може здійснюватись за допомогою континууму технік: аналізу тематичної й жанрової класифікації продуктів літературно-творчої діяльності та її мотивації; самооцінки мотиваційних чинників самостійного художньо-словесного самовираження в спеціальних учнівських творах; модифікованих й авторських методик дослідження якісної та кількісної вираженості компонентів літературних здібностей школярів (конструювання метафоричних образів, аналіз і стимулювання уяви, емоційності сприйняття, ігрове моделювання семантичних властивостей слова тощо). Застосування означених методик, апробованих в умовах загально-освітньої середньої школи, дозволяє виокремити й статистично перевірити показники впливу самостійної художньо-словесної творчості на формування й розвиток здібностей до літературної діяльності, а також визначити параметри літературного розвитку учнів 5–11 класів.

7. Психологічний потенціал художньо-словесного самовираження школярів, актуалізований в умовах експериментального навчання, є спільним енергетичним підгрунтям, що оптимізує процес формування й розвитку читацьких та літературно-творчих здібностей у їхньому взаємозв’язку. Наприклад, зафіксовано помітні переваги учнів експериментальних класів над школярами контрольних як у показниках мікрозмін уяви, спостережливості, художньо-образного мислення в процесі сприймання художніх творів, так і в застосуванні вмінь і навичок у формі письмової передачі емоційних переживань, а також здатності до метафоризації у створенні інобуття художньої дійсності при написанні власних творів. На основі аналізу вікових особливостей цієї здатності запропоновано критерій метафоризації у якості показника літературно-творчих здібностей.

8. Експериментальним шляхом доведено, що за умов урахування психологічних закономірностей самостійної художньо-словесної творчості, її органічного взаємозв’язку із психологічними домінантами становлення учня-читача в підлітковому та юнацькому віці, актуалізований літературно-творчий потенціал здійснює істотний вплив на розвиток їхніх літературних здібностей.

Висвітлені у дисертації дані не вичерпують усіх питань проблеми, актуальність якої вимагає подальшого з‘ясування співвідношення літературно-творчої діяльності, здібностей і потреб дитини в самореалізації з такими особистісними утвореннями, як: рівень домагань і самооцінка; вивчення психотерапевтичної дії художньо-словесного самовираження та розвитку креативності на основі актуалізації здатності до метафоризації в художньо-словесній діяльності.

Основний зміст дисертації відображений у таких публікаціях автора:

1. Юрченко З. Внутрішні джерела літературного розвитку школярів у підлітковому віці // Психологія: Зб. наук. праць. – Випуск 3(6). – К.: НПУ, 1999. – С. 238–244.

2 Юрченко З. В. Художньо-словесне самовираження старшокласників як психологічний чинник становлення творчої особистості // Педагогіка і психологія. – 1999. – №4(25). – С. 77–82.

3. Юрченко З. Ігрові методики розвитку художньо-словесних здібностей в учнів 5–11 класів // Практична психологія і соціальна робота. – 2000. – №2. – С. 9–12.

4. Юрченко З. В. Самостійна літературно-художня творчість учнів 5–11 класів як психологічний феномен // Зб. наук. праць: Філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського ун-ту, 2000. – Вип. 4. – Ч. 2. – С. 109–118.

5. Москалець В. П., Юрченко З. В. Літературно-творча діяльність як засіб особистісного саморозвитку старшокласників // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.– К.: Волинські обереги, 2000.– Т.2, ч.3. – С. 105–109 (у співавторстві із В.П.Москальцем, 0,7 особистого внеску від загального обсягу).

6. Юрченко З. В. Мотиви словесно-художньої творчості учнів 5–11 класів як фактор вдосконалення читацької діяльності // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2000. – №2. – С. 61–64.

7. Юрченко З. Роль емоцій та почуттів у розвитку особистості дитини // Джерела. – 1997.– № 2 (11). – С. 19–27.

8. Юрченко З.В. Психологічні аспекти активізації літературно-творчого розвитку старшокласників // Психолого-педагогічні та методичні проблеми розвивального навчання: Зб. наук. праць./ За ред. Б.Скоморовського. – Івано-Франківськ: 1998. – С. 218–221.

9. Султанов Ю., Юрченко З. Психолого-педагогічні основи розвитку літературної творчості та уяви школярів // Джерела. – 1996. – № 3 (8). – С. 15–22 (у співавторстві із Ю.Султановим, 0,5 особистого внеску від загального обсягу).

10. Юрченко З. Літературний розвиток підлітків як рушійна сила самостійного словесно-творчого самовираження // Джерела. – 1998. – №3–4(14). – С. 25–31.

11. Юрченко З.В. Психологічні аспекти літературно-творчого розвитку учнів 5–11 класів // Міжнародна наук.-практ. конференція “Взаємозв’язок психолого-педагогічної науки і шкільної практики як фактор вдосконалення педагогічної діяльності.” – Рівне: РІПКПК, 1998. – С. 122–124.

12. Султанов Ю.І., Юрченко З.В. Психологічні аспекти проблеми формування і розвитку творчих здібностей учнів у системі підвищення кваліфікації вчителів світової літератури // Актуальні проблеми психологічної освіти в системі підвищення кваліфікації кадрів / Тези доп. і повід. республіканської наук.-практ. конференції. – К., 1994. – С. 143–144 (у співавторстві із Ю.Султановим, 0,5 особистого внеску від загального обсягу).

АНОТАЦІЇ

Юрченко З. В. Самостійна художньо-словесна творчість учнів як засіб розвитку літературних здібностей. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19. 00. 07 – педагогічна і вікова психологія. – Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2001.

Дисертацію присвячено вивченню проблеми психологічних особли-востей самостійної художньо-словесної творчості учнів і її впливу на розвиток літературних здібностей у підлітковому та юнацькому віці. У дисертації доведено, що дитяча самостійна літературна творчість – художньо-естетична діяльність, що здійснюється у руслі вікової динаміки психічного розвитку зростаючої особистості. Виявлено, що самостійна художньо-словесна творчість – важливий фактор літературного розвитку, формування художньо-естетичних смаків сучасних школярів.

У дослідженні теоретично встановлено й статистично підтверджено, що актуалізований психологічний потенціал цієї творчості оптимізує процес розвитку літературних здібностей учнів, обгрунтовано доцільність і можливість використання художньо-словесного самовираження як засобу цього розвитку; автором запропонована система методик, спрямована на діагностику, формування й розвиток читацьких і літературно-творчих здібностей, успішно апробована у навчально-виховних закладах Івано-Франківської області.

Ключові слова: художньо-естетична діяльність, самостійна художньо-словесна творчість, художньо-словесне самовираження, читацькі та лі-тературно-творчі здібності, літературний розвиток, критерії літературного розвитку.

Юрченко З.В. Самостоятельное художественно-словесное творчество учащихся как средство развития литературных способностей. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология.– Прикарпатский университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2001.

Диссертация посвящена изучению проблемы психологических особен-ностей самостоятельного, нерегламентированного учебно-воспитательным процессом художественно-словесного творчества учащихся и его влияния на развитие литературных способностей в подростковом и юношеском возрасте. Полученные в ходе диссертационного исследования данные позволяют утверждать, что детское самостоятельное литературное творчество как художественно-эстетическая деятельность, в которой опосредствованно выражаются реальные и формирующиеся личностные духовные ценности, эстетические и этические идеалы в структуре возрастной динамики психического развития личности, далека от совершенства. Экспериментальным путем установлено, что самостоятельное художественно-словесное творчество, которое возникает и реализуется на основе психологических закономерностей, развивает литературные способности учащихся 5–11 классов.

В процессе исследования уточнены и углублены понятия “самостоятельное (спонтан-ное) художественно-словесное творчество”, “художественно-словесное самовыражение” на уровне их психолого-педагогического определения; конкретизированы психологические доминанты восприятия художественных текстов учащимися, обоснована их роль в активизации самостоятельного художественно-словесного самовыражения школьников на каждой возрастной стадии литературного развития, выявлены психологические особенности феномена самостоятельного художественно-словесного творчества современных учащихся: мотивы, возрастная динамика тематических и специфика жанровых приоритетов, цели, принципы, игровые истоки; определены мотивирующие функции этого творчества (самовыражение, самопознание и познание мира, самосозидание и др.) как психологического фактора, оптимизирующего развитие литературных способностей в онтогенезе.

Уточнены основные показатели способности школьников к метафоризации в зависимости от уровня их литературного развития и возрастных возможностей. Подтверждено влияние самостоятельного художественно-словесного творчества как эффективного средства развития литературных способностей школьников. Доказана целесообразность использования способности к метафоризации как одного из критериев, определяющих уровни литературного развития учащихся.

В диссертационном исследовании теоретически установлено и статистически подтверждено, что актуализация и использование психологического потенциала самостоятельного художественно-словесного творчества оптимизирует процесс формирования и развития литературных способностей учащихся.

На основе анализа полученных экспериментальных данных обоснованы целесообразность и возможность использования художественно-словесного творчества как средства воздействия на литературное развитие школьников.

Предложена система методик, направленных на диагностику, форми-рование и развитие читательских и литературно-творческих способностей, в том числе авторских (приемов получения, анализа, классификации продуктов литературно-творческой деятельности учащихся, диагностики и развития воображения, способности к метафоризации, игровому моделированию семантических свойств слова и др.). Эта система апробирована в общеобразовательных учебных заведениях Ивано-Франковской области.

Ключевые слова: художественно-эстетическая деятельность, само-стоятельное художественно-словесное творчество, художественно-словесное самовыражение, читательские и литературно-творческие способности, лите-ратурное развитие, критерии литературного развития.

Z.V.Yurchenko. Independent art – verbal creativity of the pupils as a means of progressing of literary abilities. – Manuscript.

Dissertation on competition of a scientific degree of the Candidate of Psychological Sciences on a specialty 19.00.07 – Pedagogical and Age Psychology. – Precarpathian University named after Vasil Stefanik, Ivano-Frankivsk, 2001.

The dissertation is devoted to analysis of a problem of psychological features of independent art – verbal creativity of the pupils and its influence on progressing of literary abilities in teenage and youthful age. The dissertation proves that the children's independent literary creativity is – aesthetic activity in, functions a channel of age dynamics of mental progressing of the reshaped personality. It was revealed, that independent art-verbal creativity is an important factor of literary progressing and formation of modern pupils’ art-aesthetic tastes.

The dissertation's studies theoretically asserts and statistically confirms that this creativity’s actualized psychological potential optimizes the process of forming and progressing of literary capacities of the pupils, there are justified expediency and possibility of use of affecting of art – verbal self-expression as facilities of this development . The dissertation's author suggests a system of the methods aimed on diagnosing, forming and progressing of literary (reader's and creative) abilities, which is successfuly tested in educational institutions of the Ivano-Frankivsk Region.

The key words: art – aesthetic activity, independent art - verbal creativity, art - verbal self-expression, reader's and literary – creative abilities, literary progressing, criterions of literary progressing.

Підписано до друку 27.04.2001 р. Формат 60х90/16.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл.вид арк. 0.9.

Тираж 100. Зам. 9.

Видавництво “Гостинець”, св. ІФ № 12 від 29.03.2001.

76010, Івано-Франківськ,
вул. Короля Данила, 14 “Б”/45, тел. (03422) 46801.