КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЗАХАРАШ НАТАЛІЯ ВАЛЕНТИНІВНА

УДК 336.77:629.5

МІСЦЕ КРЕДИТУ У ФІНАНСОВОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ

СУДНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.04.01. – фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі банківської справи Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий керівник: | Доктор економічних наук, професор ГЕРАСИМОВИЧ Анатолій Михайлович, Київський національний економічний університет, професор кафедри банківської справи

Офіційні опоненти: | Доктор економічних наук, професор

ОСАДЕЦЬ Семен Степанович, Київський національний економічний університет, професор кафедри фінансів підприємств і страхової справи

Кандидат економічних наук, доцент

ШУЛЬГА Наталія Петрівна, Київський національний торговельно-економічний університет, доцент кафедри банківської справи

Провідна установа: | Інститут економіки НАН України, відділ проблем фінансово-кредитного регулювання, м. Київ

Захист відбудеться “27” червня 2001 року о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 при Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету

Автореферат розісланий “25” травня 2001 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М. Поддєрьогін

Загальна характеристика дисертаційної роботи

Актуальність теми. За умови переходу української економіки до ринкових відносин надання позик залишається однією з основних функцій банків, а кредити – головним джерелом в фінансовому забезпеченні діяльності підприємств. В процесі кредитування перед працівниками банку встають питання безпеки, надійності та прибутковості цих операцій. Тому однією з головних цілей банку є зниження кредитного ризику шляхом пошуку оптимальних інструментів оцінки ризику та ефективних засобів захисту від нього.

Вирішення цих питань безпосередньо стосується суднобудування, яке є однією з провідних галузей національної економіки. Разом з тим, оцінка кредитоспроможності суднобудівних підприємств супроводжується великою кількістю проблем: суднобудування є специфічною галуззю національної економіки з довготривалим циклом виробництва, великими обсягами фінансування та значною вартістю готової продукції. Зазначені фактори призводять до того, що кредитування цієї галузі є більш ризиковим ніж, наприклад, торговельної сфери.

Теоретичні засади кредитування певною мірою вивчені у фінансовій літературі. Чільне місце в розробці цієї проблеми належить роботам українських вчених: М.Т.Беркова, О.Д.Василика, О.В.Дзюблюка, Б.С.Івасіва, М.І.Мируна, А.М.Мороза, С.В.Мочерного, А.А.Пересади, А.М.Поддєрьогіна, Д.В.Полозенка, М.І.Савлука, В.М.Суторміної, В.М.Федосова, В.В.Шокуна, Н.П. Шульги та інших. Необхідно відмітити роботи російських вчених: О.Лаврушина, Г.Панової, В.Полякова, В.Усоскіна, С.Фабричнова, А.Шеремета. Серед західних економістів вагомий внесок в дослідження кредитних відносин між банками та позичальниками зробили: А.Баторі, Ф.Мішкін, Р.Мойєр, Д.МакНотон, П.Роуз, Д.Рахман, М.Роббі, Дж.Сінкі. В той же час, нажаль, в економічній літературі практично відсутні дослідження, спеціально присвячені проблемам кредитування підприємств суднобудівної галузі.

Саме актуальність, теоретична і практична важливість проблеми, недостатня вивченість і обгрунтованість її в Україні обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри банківської справи Київського національного економічного університету і належить до державної бюджетної теми “Банківська система України: її становлення та розвиток в перехідний період до ринкової економіки”, номер державної реєстрації 01-96 U023340.

Особисто автором підготовлено параграф з ризиків комерційного банку.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у з’ясуванні суті кредиту як джерела фінансового забезпечення позичальника та розробці напрямків удосконалення кредитних взаємовідносин між вітчизняними банками та суднобудівними підприємствами за рахунок зменшення ризиків шляхом створення оптимального економічного середовища для кредитування суднобудівної галузі, а також нових методів та підходів до оцінки кредитоспроможності позичальників. Для досягнення поставленої мети висунуті такі завдання:

- визначити місце кредиту серед джерел фінансового забезпечення діяльності суднобудівних підприємств;

- проаналізувати стан та перспективи розвитку кредитних взаємовідносин між українськими банками та підприємствами суднобудівної галузі;

- дослідити суть, методологічні аспекти та підходи до оцінки кредитоспроможності клієнта, як головного аспекту надання позики;

- розробити нові методологічні підходи до оцінки позичальників - суднобудівних підприємств;

- запропонувати заходи щодо створення оптимального економічного середовища для кредитування підприємств суднобудування.

Об’єктом дослідження є суднобудівні підприємства і комерційні банки.

Предметом дослідження виступають процеси кредитування в фінансовому забезпеченні суднобудівних підприємств.

Методи дослідження ґрунтуються на системному аналізі економічних явищ і синтезі їх результатів. На основі діалектичного методу пізнання проведено вивчення та визначення напрямків вдосконалення кредитування суднобудівних підприємств. Для дослідження стану кредитних взаємовідносин підприємств суднобудування та українських банків, а також при вивченні кредитоспроможності позичальників використані статистичні, математичні методи, методи прогнозування, техніко-економічного і фінансового аналізу та спостереження.

Статистичну і фактологічну основу дослідження складають закони, прийняті Верховною радою України, постанови та декрети Кабінету Міністрів України, укази Президента України, нормативні документи Національного банку України, звітні дані Державного комітету промислової політики України, комерційних банків, суднобудівних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

- визначено ключові положення щодо оцінки суднобудівної галузі як суб'єкту банківського кредитування;

- стосовно ринкових умов, враховуючи довготривалість виробничого циклу суднобудування та особливості грошових потоків, сформульовано концепцію фінансового забезпечення діяльності підприємств галузі;

- на основі критичної оцінки методики аналізу кредитних ризиків вітчизняних банків обґрунтовано підходи щодо її вдосконалення на предмет придатності при визначенні можливості надання позик підприємствам суднобудівної галузі;

- доведено доцільність комплексного підходу до визначення кредитоспроможності клієнтів - суднобудівних підприємств на основі використання вітчизняного та зарубіжного досвіду, який дозволяє оцінити позичальника в усіх аспектах його фінансово-господарської діяльності;

- запропоновано математичну модель для оцінки кредитоспроможності суднобудівних підприємств та прогнозування кредитного ризику;

- розроблено рекомендації щодо шляхів удосконалення організаційно-економічного середовища для кредитування суднобудівних підприємств.

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновані в дисертації підходи, методи та отримані результати мають практичне значення для вдосконалення кредитування суднобудівних підприємств. Окремі пропозиції щодо оцінки кредитоспроможності позичальників впроваджені в роботу установ Промінвестбанку України (Довідка від 16.01.2001 № 01-3/45). Ряд положень дисертаційної роботи використовуються Державним комітетом промислової політики України при розробці схем фінансування будівництва суден на експорт на ДАХК “Чорноморський суднобудівний завод” та на Херсонському суднобудівному заводі (Довідка від 29.09.2000 № 01/5-4-676). Теоретичні розробки дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі кафедри банківської справи КНЕУ (Довідка від 5.02.2001).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та результати проведених досліджень були подані та обговорювались на конференції "Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (м. Дніпропетровськ, 21-22 травня 1999р.) та на Республіканській науково-практичній конференції з аудиту “Аудит як важливий інструмент ринкової економіки” (м. Київ, 5-6 жовтня 2000р.)

Наукові публікації. За результатами дисертації опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 1,2 д.а., в тому числі 3 статті обсягом 0,8 д.а. надруковані у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг роботи 193 сторінки друкованого тексту. Дисертація містить 23 таблиці на 22 сторінках, 7 рисунків на 5 сторінках, 8 додатків на 13 сторінках. Список використаних літературних джерел містить 175 найменувань.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І РЕЗУЛЬТАТИ

ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і основні завдання дисертації, викладено методологічну основу і методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення роботи.

Розділ І. “Сутність кредитних відносин між вітчизняними банками і суднобудівними підприємствами” включає три підрозділи.

В цьому розділі дисертації уточнено економічну суть і функції банківського кредиту та банків в умовах трансформації української економіки та їх місце у фінансовому забезпеченні суднобудівних підприємств, а також проаналізовано стан та перспективи розвитку кредитних взаємовідносин банків та підприємств суднобудівної галузі.

Перехідний період розвитку економіки України вимагає розуміння економічної природи банківського кредиту, його всеохоплюючого характеру, об’єктивної потреби суспільства в ньому. Вихідним моментом у дослідженні функцій та ролі банківського кредиту є з’ясування суті банків як суб’єктів грошово-кредитних відносин, які утворюють інституційну основу для цих відносин.

На сьогодні в сучасній економічній літературі не існує єдиної думки щодо визначення суті банку. Більш того, тривають числені дискусії відносно ролі і місця банків в економіці в наукових дослідженнях зарубіжних та вітчизняних економістів. Незважаючи на деякі розбіжності в трактуванні сутності банку, більшість економістів визначає банк як фінансового посередника, що виконує одну або певний набір операцій, віднесених до банківських. При цьому, на перше місце висуваються формальні ознаки банку. Виходячи з інституціональної сутності, банк можна охарактеризувати, як основного грошово-кредитного посередника в економіці, що забезпечує концентрацію грошових ресурсів та спрямування їх до суб’єктів ринку для задоволення їх потреб у коштах, внаслідок чого підтримується безперервність процесу розширеного відтворення.

Надання позик є однією з основних функцій банків. В економічній літературі існує багато тлумачень категорії “кредит”. За радянських часів під впливом ідеології командно-адміністративної системи кредит трактувався як форма планомірного руху позичкового фонду країни або економічна форма розвитку грошей у функції засобу платежу. Сучасна українська економічна думка визначає кредит як суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами в зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності.

Важливою характеристикою кредиту є його функції. Визначення кількості функцій та їх тлумачення залежать від методологічних підходів до їх аналізу. На думку автора, банківський кредит, як основний вид кредиту, виконує наступні функції: перерозподільча функція, функція кредиту в грошовій сфері, функція накопичення капіталу та контрольна.

Розглядаючи функціонування кредиту в сучасних умовах необхідно відмітити, перш за все, його регулюючу роль. В ринковій економіці роль кредиту проявляється в регулюванні або підтримці оптимальних пропорцій суспільного виробництва: між виробничою і невиробничою сферами, між галузями народного господарства та регіонами. На сучасному етапі кредит виступає одним із чинників розвитку ринкових відносин. Участь кредиту у розвитку економіки певною мірою реалізується шляхом виконання програм пріоритетного кредитування певних галузей чи окремих підприємств народного господарства.

Суднобудування є однією з провідних галузей національної економіки. На даний час це багатопрофільний комплекс, до складу якого входить біля 70 підприємств, в т. ч. 11 суднобудівних заводів. Необхідно зауважити, що Україна за результатами 2000 року увійшла до десятки найбільших суднобудівних держав світу та посідає в ній дев’яте місце.

У 2000 році в галузі остаточно подолано спад виробництва, який мав місце протягом попередніх років. Обсяг виробництва суднобудівних підприємств у 2000 році склав 349,4 млн. грн., що становить 159,3% до відповідного періоду минулого року. Виручка від реалізації продукції склала за цей період 285,1 млн. грн. або 128,6% до обсягів минулого року. Щодо перспектив розвитку української суднобудівної промисловості, то по-перше, як в Україні, так і на світовому ринку в умовах загального старіння флоту та росту обсягів світової торгівлі відмічається значна недостатність суден різноманітних типів – від торгівельних та пасажирських суден до бойових кораблів, що породжує попит на продукцію суднобудування. Вітчизняні заводи за наявністю виробничих потужностей, якістю продукції спроможні задовольнити замовників суден (про що свідчить значна кількість контрактів, укладених з українськими суднобудівними підприємствами), не зважаючи на наявність високого рівня конкуренції в світовому суднобудуванні. Однак, головною проблемою галузі досі залишається дефіцит оборотних коштів та забезпечення заводів фінансово-кредитними ресурсами.

Серед джерел фінансового забезпечення фінансово-господарської діяльності суднобудівних підприємств значне місце посідає власний капітал. Особливо це стосується статутного та додаткового капіталу. Однак, більша частина статутного та додаткового капіталу всіх суднобудівних заводів інвестована в основні виробничі фонди, що обумовлюється специфікою виробництва. Прибуток також не можна розглядати в якості стабільного джерела поповнення оборотних коштів суднобудівних підприємств, оскільки визначальне джерело його формування – виручка від реалізації продукції носить нерегулярний характер. І тим більше нинішній додатковий капітал, який закріплює тільки право, не забезпечуючи підприємство живими грішми (оборотним капіталом). Для акціонерних товариств (ВАТ “Океан”, ВАТ “Севморзавод”, ВАТ “Залив”, ВАТ “Меридіан”, ЗАТ “Київський суднобудівельно-судноремонтний завод”) вагомим джерелом фінансового забезпечення може бути реалізація власних цінних паперів. В той же час, ці підприємства позбавлені бюджетного фінансування, яке є привілеєм державних підприємств.

Серед залучених фінансових ресурсів значну роль відіграють кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, а також надані векселі. Однак, разом із значними сумами кредиторської заборгованості по різних статтях суднобудівні підприємства мають чи не найменшу дебіторську заборгованість, причому більшість з неї – безнадійна. Таке “переливання” капіталу утворює ланцюг неплатежів, погіршує фінансовий стан підприємства, уповільнює обертання оборотних коштів. Аванси, які надаються суднобудівним підприємствам, також відносяться до залучених джерел коштів, однак, вони мають суто цільове призначення та авансуються в такі оборотні фонди як сировина, матеріали, комплектуючі деталі та інше.

Необхідність суднобудівних підприємств у залученні позичкових коштів зумовлена особливостями будівництва суден, яке триває в більшості випадків декілька років і короткочасністю реалізації продукції, що приводить до нерівномірного надходження і витрачення коштів. Для забезпечення безперервного руху коштів на всіх стадіях процесу виробництва, для задоволення потреб виробинцтва в грошових та матеріальних ресурсах, для забезпечення своєчасності і повноти розрахунків, а також для підвищення ефективності використання оборотних коштів суднобудівним підприємствам необхідно залучати позики комерційних банків.

Функції головного інвестора та генерального агента Уряду України по цільовому залученню коштів для кредитування підприємств суднобудування покладено на Промінвестбанк України. В його установах нині здійснюється грошово-кредитне обслуговування 9 найбільших суднобудівних підприємств України. За період з 1992 року Промінвестбанком на реалізацію різноманітних суднобудівних програм було надано кредитів на суму, еквівалентну 498 млн. дол. США. В невеликих розмірах кредитування суднобудівних підприємств здійснюють Перший українській міжнародний банк, Укрексімбанк, Ощадний банк та АКБ “Аваль”.

Рис. 1. Надання кредитів суднобудівним підприємствам Промінвестбанком України за період з 1992 року по 2000 рік

Як видно з діаграми, еквівалент суми наданих позик суднобудівним підприємствам до 1996 року коливався від 72 до 120 мільйонів доларів США. Після зазначеного періоду визначилася чітка тенденція падіння обсягів кредитування підприємств суднобудування Промінвестбанком. Цей факт пояснюється, в першу чергу, утворенням значної заборгованості за наданими кредитами та відсотками за їх користування. Так, станом на 1.01.2000 року загальна заборгованість суднобудівних підприємств перед банком становить в еквіваленті більше 60 мільйонів доларів США.

Необхідно зауважити, що деякі заводи успішно адаптувались до змін у ринковій ситуації, спромоглися забезпечити замовлення на свою продукцію, налагодити прибуткове виробництво та вийти на позитивний рівень рентабельності. Однак, певна частина суднобудівних підприємств досі перебуває в кризі. Враховуючи, що банки не в змозі, ризикуючи коштами своїх вкладників та акціонерів, надавати позики некредитоспроможним позичальникам, кредитне обслуговування таких заводів можливе лише за умови погашення ними існуючої кредитної заборгованості перед банками. В той же час, вихід суднобудівної галузі з кризового стану не можливий без залучення банківських позик. Тому, головним завданням з боку держави є створення оптимального економічного середовища для суб’єктів кредитних відносин, а для банків – кредиторів нагальною залишається проблема розробки засобів захисту від кредитних ризиків при наданні позик підприємствам суднобудування.

Розділ ІІ «Кредитоспроможність позичальника як головний засіб захисту від кредитного ризику» включає три параграфи та присвячений кредитному ризику та оцінці кредитоспроможності позичальників, як головного засобу захисту від нього.

Сучасна сфера банківських послуг неможлива без ризику. Причому, чим вища вірогідність одержати прибуток внаслідок проведення тієї чи іншої операції, тим вищий ризик. Банки успішно здійснюють свою діяльність лише тоді, коли ризики, що приймаються ними, мають сенс, контролюються та знаходяться в рамках можливостей та компетенції банків. Таким чином, для банківської діяльності важливим є не запобігання ризику взагалі, а передбачення та зниження його до мінімального рівня. Основа будь-якого ризику – це непевність у майбутньому. Оскільки кредитний ризик є підвидом фінансового ризику банку, трактувати це поняття, на нашу думку, можна як вірогідність втрати банком своїх коштів, недоодержання прибутку та/або виникнення збитків внаслідок несплати або несвоєчасної сплати позичальником кредиту та відсотків за його користування. В процесі надання позик перед працівниками банку виникає необхідність визначення меж допустимого кредитного ризику, тобто проведення кількісної його оцінки. Знати про існування кредитного ризику, проаналізувати його на якісному рівні необхідно, але недостатньо. Важливо визначити, що означає “виправданий ризик” і де проходить його межа із недоцільним, небезпечним для банку кредитним ризиком

На основі використання економіко-статистичних методів в дисертації здійснено аналіз кредитного портфеля Промінвестбанку України, згрупованого по сумах позик, наданих підприємствам суднобудування за період з 1998 року по І півріччя 2001 року, на предмет його ризикованості. З цією метою були використані такі показники, як варіація, дисперсія, середньоквадратичне відхилення, позитивна та негативна семіваріації та інші, які дозволяють оцінити диверсифікованість кредитного портфелю стосовно ризику. (Таб. 1)

Таблиця 1.

Аналіз кредитного портфелю Промінвестбанку по позиках, наданих суднобудівним підприємствам України

Показники | 1.01.98 | 1.06.98 | 1.01.99 | 1.06.99 | 1.01.2000 | 1.06.2000

Сподівана величина збитків74879,7 | 99703,2 | 135740,4 | 145860,7 | 171027 | 170727

Середньозважений ризик кредитного портфелю0,4260 | 0,4781 | 0,4988 | 0,5005 | 0,4995 | 0,5002

Дисперсія кредитних ризиків0,0211 | 0,0061 | 0,0003 | 0,0010 | 0,0003 | 0,0001

Середньоквадратичне відхилення0,1455 | 0,0779 | 0,0187 | 0,0323 | 0,0175 | 0,0089

Позитивна семіваріація0,0168 | 0,0056 | 0,0003 | 0,0002 | 0,0001 | 0,0000

Негативна семіваріація0,0043 | 0,0004 | 0,0001 | 0,0007 | 0,0002 | 0,0001

Позитивне середнє семіквадратичне відхилення0,1298 | 0,0750 | 0,0187 | 0,0171 | 0,1001 | 0,0001

Негативне середнє семіквадратичне відхилення0,0656 | 0,0210 | 0,0011 | 0,0274 | 0,0143 | 0,0001

Згідно з таблицею 1, сподівана величина збитків та середньозважений кредитний ризик мають тенденцію до зростання. В той же час, дисперсія, середньоквадратичне відхилення, які характеризують міру розсіяння кредитних ризиків, зменшуються. Така ж тенденція спостерігається і відносно показників позитивної семіваріації та позитивного семіквадратичного відхилення, які відображують міру розсіяння кредитних ризиків в кращій бік від середньозваженого кредитного ризику. Отже, результати дослідження свідчать про значний ризик надання кредитів підприємствам цієї галузі, що в свою чергу обумовлює необхідність пошуку оптимального інструментарію захисту від нього. Така ситуація в сфері кредитування суднобудівного комплексу склалася не тільки внаслідок загальної економічної нестабільності і важкого фінансового стану багатьох підприємств, а й внаслідок суб’єктивних причин, а саме недосконалої роботи банку щодо захисту від кредитних ризиків.

Одним із головних інструментів захисту від кредитного ризику є аналіз кредитоспроможності позичальника, яку в загальному вигляді можна визначити, як спроможність позичальника обслуговувати борг, тобто повністю та вчасно повернути позику та відсотки за її користування.

В західній банківській практиці використовуються такі методики оцінки потенційного позичальника, як “Три Сі”, CAMPARI, PARSER та інші. Ці системи оцінки кредитоспроможності позичальника корисні, перш за все, значною економією часу, потрібного кредиторам для аналізу кредитних заявок та бізнес-планів, прийняття рішень про ухвалення кредитної угоди тощо. Недоліком зазначених систем аналізу кредитоспроможності, на нашу думку, є те, що викладені елементи не достатні для повної оцінки потенційного позичальника. По-перше, такі методики є здобутком закордонної банківської практики, де економічне і правове поле здійснення кредитних операцій є стабільним. Тому і причини виникнення кредитного ризику носять більш вузький характер у порівнянні з вітчизняною практикою. По-друге, названі системи визначають лише загальні напрямки оцінки позичальника та не містять конкретних вказівок для кредитних працівників щодо аналізу кредитоспроможності, залишаючи велику область невизначеності в тлумаченні тих чи інших елементів.

В Україні оцінка позичальників - суднобудівних підприємств здійснюється усіма банками на загальних засадах. Причому, більшість комерційних банків при розробці методик визначення кредитоспроможності основний акцент здійснюють на оцінці фінансового стану, яка грунтується на визначених Національним банком України фінансово-економічних коефіцієнтах, а також на додаткових коефіцієнтах, перелік та порядок розрахунку яких встановлюється кожним банком самостійно.

В розділі надано оцінку методики визначення кредитоспроможності клієнтів головного кредитора підприємств суднобудівної галузі - Промінвестбанку України, яка також не позбавлена недоліків. Згідно з методикою Промінвестбанку під кредитоспроможністю позичальника розуміється його фінансовий стан, який оцінюється за допомогою ряду коефіцієнтів, критеріальні значення яких встановлені згідно з рекомендаціями НБУ, а також методом експертних оцінок. За результатами аналізу фінансового стану встановлюється рейтинг позичальника, який і є відправним пунктом побудови подальших грошово-кредитних відносин банку з позичальником. В доповнення до аналізу кредитоспроможності кредитним працівникам рекомендується провести експертизу кредитного проекту на основі затвердженої форми, яка багато в чому повторює показники фінансового стану, а також здійснити оцінку грошових потоків. Висновок про кредитоспроможність та платоспроможність клієнта готується працівником кредитного підрозділу в довільній формі, позаяк результати експертизи кредитного проекту та аналізу грошових потоків враховуються виходячи з його суб’єктивної точки зору щодо важливості кожного з цих аспектів.

Необхідно зауважити, що суднобудівні підприємства мають певні особливості та відмінності від інших галузей економіки. По-перше, це підприємства з довготривалим циклом виробництва. Тобто і кредитні вкладення у цю галузь здійснюються на більш тривалий час, ніж, наприклад, у торгівельну сферу. По-друге, вартість готової продукції цих підприємств, як правило, сягає мільйонів або навіть десятків мільйонів доларів США, що потребує значних обсягів фінансування. По-третє, більшість замовлень вітчизняні суднобудівні заводи виконують на експорт. Отже, кредитування суднобудівної галузі є дещо ризикованішим порівняно з іншими суб’єктами. Однак банку це дає можливість підвищити свої доходи не тільки за рахунок одержання відсотків за кредит, а й за рахунок комісійних винагород від надання супутніх послуг (розрахунково-касове обслуговування, послуги у сфері міжнародних розрахунків тощо), особливо, якщо взяти до уваги обсяги грошових потоків.

Тому підходи до визначення кредитоспроможності позичальника, які використовуються Промінвестбанком України придатні для короткострокового кредитування, однак для більш ризикового кредитування, яким є кредитування суднобудівної промисловості, необхідний вичерпний підхід, який би дозволяв усебічно оцінити позичальника-суднобудівне підприємство та максимально враховував специфіку галузі.

Розділ ІІІ “Напрямки вдосконалення кредитування суднобудівних підприємств українськими банками” містить три параграфи, в яких розглядається можливість вдосконалення кредитування підприємств суднобудування по двох основних напрямках: по-перше з боку самих банків кредиторів, по-друге з боку держави.

Ризиковість суднобудівних підприємств порівняно з підприємствами інших галузей національної економіки обумовлює необхідність особливого підходу до оцінки їх кредитоспроможності. Для вивчення кредитоспроможності позичальника в західних країнах, на даний час, використовується два основних підходи: традиційний або “підхід щодо підприємств, які згортають свою діяльність” та “підхід щодо підприємств, які розширюють свою діяльність”. Традиційний підхід наголошує на важливості статусу позичальника, його солідності та надійності. Оцінка клієнта базується головним чином на аналізі фінансової звітності, особливо балансів, розрахунку фінансових коефіцієнтів з метою визначення певних тенденцій в фінансовому стані позичальника. Особлива увага приділяється забезпеченню позики. Альтернативним до традиційного підходу в оцінці кредитоспроможності позичальника є так званий підхід щодо підприємства, яке розширює свою діяльність. Він концентрує увагу на спроможності одержувати прибутки в минулому та майбутньому, а також передбачає певну гнучкість у визначенні ступенів ризику та повернення.

Для оцінки кредитоспроможності суднобудівних підприємств пропонуємо використовувати елементи цих обох підходів, однак, враховуючи специфіку суднобудування перевагу надавати останньому. Виходячи з викладеного, для банків - кредиторів вивчення кредитоспроможності позичальників – суднобудівних підприємств повинно складатися з таких головних аспектів: визначення грошового потоку позичальника, техніко-економічне обгрунтування проекту, що кредитується, аналіз його фінансового стану за допомогою коефіцієнтів.

При аналізі грошових потоків працівникам банку особливу увагу необхідно приділяти вивченню фінансових планів підприємства, які містять короткострокові та довгострокові прогнози і бюджети. Ретельне дослідження грошових потоків потребує чіткого розуміння деталей діяльності позичальника та передбачення змін у його фінансовому стані. Велике значення мають прогнози термінів надходження коштів та здійснення платежів (податків, дивідендів, виплати боргу та інше), які дозволяють банку оцінити доцільність надання та можливість погашення кредиту, а також реальні прогнози щодо затримки реалізації продукції.

Виходячи із особливості функціонування суднобудівних підприємств у дисертації визначено основні позиції звітної інформації, які повинен одержувати банк для оцінки грошового потоку суднобудівного підприємства. Необхідно зауважити, що велике значення має достовірність одержаної від позичальника інформації. Тому необхідно дані прогнозу порівняти з даними минулих періодів. Слід звернути увагу, чи досягало підприємство раніше запланованих показників, чи реально виглядають прогнози щодо видатків та прибутків заводу.

Іншим важливим аспектом у визначенні кредитоспроможності суднобудівних підприємств є техніко-економічне обгрунтування проекту. Перевірка життєздатності підприємства та прибутковості проекту є головною метою експертизи. Враховуючи, що контрактна вартість одиниці суднобудівної продукції коливається в межах від декількох сотень тисяч до десятків мільйонів доларів США, то навіть потужний грошовий потік та міцний фінансовий стан підприємства не гарантують своєчасного або взагалі повернення позики та сплати відсотків за її користування, якщо контракт збитковий. Тому банківським працівникам необхідно ретельно оцінити усі ризики, що пов’язані з тим чи іншим кредитним проектом. З цією метою рекомендуємо одержати від позичальника техніко-економічне обгрунтування кредитного проекту. Основними розділами техніко-економічного обгрунтування, ми вважаємо, повинні бути: опис та історія підприємства, опис проекту, вибір постачальників обладнання, бажані умови отримання кредиту, аналіз ринку продукції, оцінка ефективності проекту, оцінка ризиків, застава.

Важливе місце в системі оцінки кредитоспроможності суднобудівних підприємств посідає оцінка їх фінансового стану, яка представляє собою узагальнюючий висновок на основі аналізу системи показників. В дисертаційному дослідженні обгрунтовується необхідність використання та формули розрахунку таких показників фінансового стану суднобудівного підприємства, як рентабельність, платоспроможність, коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт фінансової незалежності, забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами, коефіцієнт маневреності власних коштів. Причому показники загальної ліквідності та платоспроможності рекомендуємо розраховувати в чотирьох варіантах, виходячи з необхідної потреби в обігових коштах, що забезпечують діяльність підприємств, їх ліквідності, а також із структури дебіторської заборгованості.

Необхідність комплексного підходу в оцінці кредитоспоможності суднобудівних підприємств вимагає кількісного визначення відповідного ступеня кредитного ризику банку, який би базувався на застосуванні певних економіко-математичних методів та моделей.

Ми вважаємо, кредитоспроможність суднобудівних підприємств можна представити у вигляді інтегрованого показника, до складу якого входять субпоказники нижчого порядку (Рис. 2). З цією метою пропонуємо скористуватися методом аналізу ієрархій (МАІ) (Т. Л. Сааті). МАІ – це математична процедура для структуризації та ієрархічного подання множини елементів, які визначають суть певної економічної проблеми, та подальшої обробки суджень та прийняття рішень.

Схему визначення кредитоспроможності на основі МАІ можна охарактеризувати таким чином:

Крок 1. Формування багаторівневої структури, яка містить інтегрований критерій, часткові критерії та об’єкти дослідження.

Крок 2. Визначення класу суднобудівного підприємства за кожним з відокремлених субкритеріїв.

Крок 3. Побудова матриць попарних порівнянь з чіткими оцінками.

Крок 4. Обчислення значень вагових коефіцієнтів (векторів) кожного з елементів ієрархічної структури з погляду елемента, який знаходиться на безпосередньо вищому рівні ієрархічної структури.

Крок 5. Виведення загальної формули кредитоспроможності.

Інтегрований показник кредитоспроможності суднобудівних підприємств та відповідний ступінь кредитного ризику банку визначається складовими, що знаходяться на нижчому рівні ієрархії: фінансовий стан позичальника , грошовий потік , техніко-економічне обґрунтування проекту, що кредитується . В свою чергу, кожний з цих показників може бути представлений у вигляді функції їх субкритеріїв:

Рис.2. Багаторівнева ієрархічна структура для оцінки кредитоспроможності суднобудівних підприємств

Фінансовий стан позичальника, згідно з запропонованою методикою, оцінюється на основі комплексної рейтингової порівняльної оцінки:

,

де – рейтингова оцінка підприємства за -й період;

– стандартизовані показники підприємства за -й період. Грошовий потік та техніко-економічне обґрунтування проекту визначаються за допомогою вербальних оцінок.

Для з’ясування важливості кожного елемента структури обчислюються значення вагових коефіцієнтів для кожної з матриць попарних порівнянь:

,

Визначення детермінованих вагових коефіцієнтів, які утворюють для кожної матриці порівнянь певний вектор, обчислюються за формулою:

З метою визначення можливого рівня кредитного ризику банку, пов’язаного з кредитоспроможністю позичальника, кінцеві значення показників , та нормалізуються до відповідних імовірностей, на основі яких і визначається загальна ймовірність сукупного кредитного ризику. Отримана ймовірність є критерієм визначення класу позичальника.

Запропонована математична модель дозволяє одержати комплексну оцінку кредитоспроможності суднобудівного підприємства та відповідного ступеня ризику банку і має наступні переваги. По-перше, оцінка субкритеріїв фінансового стану здійснюється на основі комплексного порівняльного багатофакторного підходу, який дозволяє порівнювати фінансові коефіцієнти підприємства за різні періоди, або при наявності відповідних даних, - підприємства суднобудування між собою. Враховуючи, що в умовах нинішньої економічної нестабільності та правової неврегульованості важко встановити оптимальні значення показників фінансового стану, найкращим виходом з цієї ситуації є можливість порівняння даних окремого підприємства не з теоретичними величинами, а з найкращими показниками галузі або самого підприємства за різні періоди. По-друге, побудова чіткої ієрархії інтегрованого показника кредитоспроможності з виокремленням субкритеріїв дозволяє більш точно встановити ваги показників, які присвоюються залежно від відносної важливості кожного з них. По-третє, зазначена модель дозволяє не тільки виміряти кредитоспроможність клієнта на певну дату, а й спрогнозувати можливий кредитний ризик від реалізації окремого кредитного проекту.

Іншим напрямком удосконалення кредитування суднобудівних підприємств є створення Урядом країни оптимальних умов для банків кредиторів та для самих підприємств. Завдяки прийнятим рішенням Уряду щодо державної підтримки підприємств машинобудування, зокрема і суднобудування, вдалося значно поліпшити ситуацію в галузі. Однак, цих заходів недостатньо. Внаслідок властивих суднобудуванню особливостей (велика фондомісткість, довготривалі цикли побудови суден та окупності капітальних вкладень) його подальший розвиток неможливий без постійної підтримки держави. В той же час, остаточна “реанімація” суднобудівної галузі також неможлива без банківського кредитування. В дисертації запропоновано ряд заходів, впровадження яких, ми вважаємо, сприятиме залученню фінансових ресурсів в суднобудівну галузь та зробить підприємства суднобудування більш привабливою сферою для вкладання кредитних коштів комерційних банків.

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і нове вирішення методичних і організаційних проблем кредитування суднобудівних підприємств. Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети і завдань дослідження та дають змогу зробити наступні висновки:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

в наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

в інших виданнях:

4.

5.

6.

7.

АНОТАЦІЯ

Захараш Н.В. Місце кредиту у фінансовому забезпеченні суднобудівних підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01. – Фінанси, грошовий обіг і кредит. Київський національний економічний університет. - Київ, 2001.

Дисертація присвячена питанням кредитування суднобудівних підприємств українськими банками. Коло питань, які розглядаються в роботі, включає аналіз сучасного стану кредитних взаємовідносин банків та суднобудівних підприємств, перспектив та шляхів їх розвитку. Пріоритетність суднобудування в національній економіці та ризикованість цієї галузі, з точки зору надання позик, обумовлюють необхідність удосконалення процесу надання позик цим підприємствам.

Значна увага в роботі приділена проблемі аналізу кредитоспроможності позичальника, як основного способу захисту від кредитного ризику. Проаналізовано підходи вітчизняних та іноземних банків до оцінки позичальників та розроблено методику оцінки кредитоспроможності суднобудівних підприємств.

Надано рекомендації щодо створення оптимального організаційно-економічного середовища для кредитування суднобудівної галузі комерційними банками України.

Ключові слова: кредитування, суднобудівні підприємства, оцінка кредитоспроможності, кредитний ризик, позичальник.

АННОТАЦИЯ

Захараш Н.В. Место кредита в финансовом обеспечении судостроительных предприятий. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 – Финансы, денежное обращение и кредит. – Киевский национальный экономический университет. – Киев, 2001.

Диссертация посвящена проблемам кредитования судостроительных предприятий украинскими банками.

Ряд вопросов, которые рассматриваются в диссертации, включает анализ современного состояния кредитных взаимоотношений банков и судостроительных заводов, перспектив и путей их развития. Приоритетность судостроения в национальной экономике и относительно высокий риск, присущий этой отрасли с точки зрения кредитования, обуславливают необходимость усовершенствования процесса предоставления ссуд этим предприятиям.

Определена экономическая сущность и функции банковского кредита в условиях трансформации национальной экономики, а также его место в финансовом обеспечении судостроительных предприятий. В результате исследования сделан вывод о том, что кредит на современном этапе выступает одним из рычагов развития рыночных отношений. Его участие в развитии экономики реализуется в том числе и путём выполнения программ приоритетного кредитования отдельных отраслей или предприятий.

Судостроение является одной из ведущих отраслей украинской экономики. Результаты изучения современного состояния этой отрасли показывают, что украинские судостроительные предприятия по уровню производственных мощностей, качеству продукции способны конкурировать с основными мировыми судостроителями. Однако, одной из основных проблем отрасли на сегодняшний день является дефицит оборотных средств. В ходе исследований было определено, что главным источником финансового обеспечения деятельности судостроительных предприятий остаётся банковский кредит.

Кредитование судостроения, как и любого другого объекта, связано с определённым риском. Кроме того, существуют определённые отраслевые особенности, которые необходимо учитывать