КиЇвський Національний лІнгвІстиЧний унІверситет

засєкін Сергій Васильович

УДК 811.111-2(048)

Дискурсивні маркери когерентності

англомовного діалогічного тексту:

когнітивний та прагматичний аспекти

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КиЇв - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Волинського державного університету імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент Булатецька Людмила Іванівна Волинський державний університет імені Лесі Українки, декан факультету романо-германської філології

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Шевченко Ірина Семенівна,

Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, кафедра перекладу та англійської мови, професор

кандидат філологічних наук, доцент Серякова Ірина Іванівна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра граматики та історії англійської мови, доцент

Провідна установа Одеський національний університет ім.І.І.Мечникова, кафедра лексикології та стилістики англійської мови, Міністерство освіти і науки України, м.Одеса

Захист відбудеться “4” жовтня 2001 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03650 МСП, Київ-150, вул.Червоноармійська, 73)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету.

Автореферат розісланий “4” вересня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.А.Калита

Загальна характеристика роботи

Реферована робота присвячена дослідженню дискурсивних маркерів когерентності англомовного діалогічного тексту. Ці одиниці об’єднані спільною властивістю – слугувати зв’язуючими елементами дискурсу. У період сьогодення в лінгвістиці відзначається зростання уваги до дискурсивних маркерів, визначення функцій цих елементів. У більшості робіт, присвячених дискурсивним маркерам та когерентності тексту взагалі, детально аналізуються семантичні, синтаксичні та прагматичні властивості цих одиниць (А.Е.Левицький, A. Foolen, B. Fraser, C. Kroon, G.Redeker, D.). Роботи різняться як обсягом аналізованого матеріалу, так і аспектами дослідження: від аналізу функцій окремого дискурсивного маркера (K.Ferrara) до встановлення таксономії когерентних відношень та їх маркерів (A. Knott, R. Dale). Однак питання, пов’язані з когнітивною основою функціонування дискурсивних маркерів є недостатньо розкритими й вимагають свого вирішення. Це потребує вивчення прагматичних характеристик досліджуваних елементів. А тому нагальною потребою є вироблення нового підходу до дискурсивних маркерів, який полягає у синтезі когнітивного та прагматичного начал, єдності когніції та комунікації (В.З.Дем’янков, О. П. Воробйова, R.Beaugrande, W. Dressler), адже сутність частин мови неможливо описати, виходячи тільки з концептуальних або лише дискурсивних визначень (О. С. Кубрякова). Саме ця проблема й визначає актуальність нашого дослідження, оскільки вивчення дискурсивних маркерів з когнітивного та прагматичного поглядів допоможе уявити картину функціонування цих одиниць у цілому й сприятиме інтерпретації когнітивних процесів у дискурсі.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми “Семантичні, соціолінгвістичні та прагматичні особливості мовних одиниць”, яка розробляється кафедрою англійської філології Волинського державного університету імені Лесі Українки (тема затверджена рішенням вченої ради Волинського державного університету, протокол № 5 від 31 січня 1997 року).

Мета дисертації полягає у встановленні стратегій когерентності англомовного діалогічного тексту шляхом визначення функцій дискурсивних маркерів.

Об’єктом дослідження є категорія когерентності англомовного діалогічного тексту.

Предметом дослідження є дискурсивні маркери як засоби реалізації когерентності англомовного діалогічного тексту.

В основу дослідження покладена така гіпотеза: дискурсивні маркери є одним із засобів реалізації категорії когерентності в діалогічному тексті. Адекватна дефініція функцій дискурсивного маркера можлива в термінах трискладової моделі дискурсивної когерентності та когнітивної моделі розподілу інформації в дискурсі, яка базується на принципі (не)належності певного інформаційного сегмента до виділеної або другорядної структури дискурсу.

Досягнення поставленої в роботі мети й доведення сформульованої гіпотези дослідження вимагають вирішення конкретних завдань:

- визначити основні граматичні класи, які є джерелами функціональної переорієнтації й переходу повнозначних мовних одиниць до розряду дискурсивних маркерів;

- встановити критерії диференціації дискурсивних маркерів від інших диз’юнктивних елементів структури речення;

- сконструювати базову модель когерентних відношень у дискурсі та дослідити особливості дії дискурсивних маркерів на різних дискурсивних рівнях;

- побудувати когнітивну модель розподілу інформації в дискурсі за параметром її виділеності та дослідити когнітивну основу феномена дискурсивних маркерів.

Матеріалом дослідження слугував діалогічний дискурс персонажів художньої прози англомовних авторів. У цілому досліджувалось 6300 прикладів, де зафіксовано вжиток дискурсивних маркерів.

Для вирішення поставлених конкретних завдань у роботі було використано такі методи: гіпотетико-дедуктивний метод, який передбачає добір фактичного мовного матеріалу, побудову гіпотези й перевірку її істинності; метод контекстного аналізу, необхідність використання якого випливає з детального аналізу лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників, що впливають на специфіку вживання та конкретний вибір дискурсивного маркера; метод комунікативно-функціонального аналізу, за допомогою якого конструювались модель дискурсивної когерентності та когнітивна модель розподілу інформації в дискурсі; метод зіставлення, який застосовується для порівняння явищ семантичної та прагматичної маркованості структури дискурсу, а також щоб пізнати відмінність локальних та глобальних дискурсивних стратегій когерентності.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в принципово новому трактуванні поняття дискурсивного маркера. На відміну від широкого розуміння, у реферованій роботі дискурсивними маркерами вважаються лише ті одиниці, які сигналізують когерентні відношення між висловлюваннями в дискурсі. Новим також є інтегрований когнітивно-прагматичний підхід до маркерів дискурсу, який дозволяє дослідити їх когнітивну основу та описати їх основну функцію – функцію ідентифікації стратегій когерентності діалогічного тексту.

Теоретичне значення дисертації визначається тим, що в ній запропоновані конкретні шляхи вирішення важливих теоретичних проблем когнітивної та прагматичної лінгвістики, пов’язаних зі стратегіями розуміння зв’язності дискурсу, процесами структурації та сегментації інформації. У роботі уточнено поняття дискурсивного маркера як засобу реалізації категорії когерентності, а також категорій виділеності інформації, топікальності тексту з урахуванням новітніх розробок в області когнітивної граматики, прагмалінгвістики, дискурсивного аналізу.

Практична цінність роботи полягає в можливості застосування її основних положень та висновків у навчальному процесі на факультетах іноземних мов педагогічних інститутів та університетів, у курсах теоретичної граматики сучасної англійської мови (розділ “Службові частини мови”); при читанні спецкурсів “Основи теорії мовної комунікації”, “Інтерпретація тексту”, “Когнітивна лінгвістика”; при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт з англійської філології.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження пройшли апробацію на всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми сполучуваності мовних одиниць” (м. Луцьк, 1996 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Педагогіка та менеджмент” (м. Луцьк, 2000р.), міжнародній науковій конференції “Іноземна філологія на межі тисячоліть” (м. Харків, 2000 р.), міжнародній науковій конференції Лінгвапакс VIII “На межі тисячоліть: через вивчення мов і культур – до культури миру, злагоди і співпраці” (м. Київ, 2000 р.), міжнародній науковій конференції “Дискурс як об’єкт філологічної інтерпретації” (м. Харків, 2001 р.).

Публікації. Основні результати дисертації відбито в 7 статтях та 1 тезах.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, списку джерел фактичного матеріалу. Обсяг тексту дисертації – 155 сторінок, загальний обсяг роботи – 174 сторінки.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної проблеми, визначаються об’єкт та предмет дослідження, формулюється робоча гіпотеза, розкривається новизна отриманих результатів, визначаються мета і завдання роботи, її теоретичне та практичне значення, характеризується фактичний матеріал і методи дослідження, формулюються положення, які виносяться на захист.

У першому розділі, – “Лінгвістичний статус дискурсивних маркерів англомовного діалогічного тексту”, уточнюється зміст понять “дискурсивний маркер”, “процедурне та концептуальне значення”, виділяються основні підходи до вивчення дискурсивних маркерів як засобів реалізації категорії когерентності тексту, розглядаються основні джерела функціональної переорієнтації і переходу повнозначних мовних одиниць до розряду дискурсивних маркерів. У розділі пропонуються критерії визначення конекторів дискурсу та їх диференціації від інших диз’юнктивних виразів; конструюється модель дискурсивних відношень, вводяться поняття “семантичний маркер”, “прагматичний маркер”, “топікальний маркер”; будується когнітивна модель розподілу інформації в дискурсі.

У другому розділі, – “Локальні стратегії когерентності англомовного діалогічного тексту”, розглядається специфіка двох типів локальних зв’язків між висловлюваннями – семантичного та прагматичного, яка ґрунтується на розмежуванні понять “пропозиція” та “мовленнєвий акт”. З урахуванням лінгвокогнітивної та функціональної нерівнозначності семантичних і прагматичних маркерів демонструється відмінність їх дії на семантичному та прагматичному рівнях локальних дискурсивних відношень. Залежно від типу та виду позначуваного ними зв’язку встановлюється типологічна та видова класифікація дискурсивних маркерів у двох парадигмах.

У третьому розділі, – “Глобальні стратегії когерентності англомовного діалогічного тексту”, визначаються глобальні паратактичні та гіпотактичні інформаційні зв’язки та їх стратегії, розглядається й аналізується дія дискурсивних маркерів як засобів реалізації категорій когерентності та топікальності. Досліджуються особливості впливу дискурсивних маркерів топікального рівня на динаміку соціально-психологічних параметрів спілкування; внесок конекторів дискурсу в розподіл інформації у когнітивному просторі діалогу. На основі застосування комунікантами тієї або іншої глобальної стратегії аналізуються механізми виявлення відношень “топік – комент” та інтерпретації виділених і другорядних – комунікативно відтінених сегментів бесіди.

У висновках підводяться підсумки проведеного дисертаційного дослідження й накреслюються перспективи подальших наукових розробок в області вивчення феноменів семантичної та прагматичної маркованості дискурсної структури, а також особливостей її прояву в інших типах дискурсу.

Основний зміст роботи

Розділ 1. “Лінгвістичний статус дискурсивних маркерів англомовного діалогічного тексту”. У сучасній лінгвістиці існують розбіжності щодо розуміння поняття “дискурсивний маркер”. На відміну від традиційного, “широкого” тлумачення поняття як вставного слова / виразу, вигуку, модальної частки (А. Вежбицька, А. Е. Левицький, О. В. Падучева, А., K., R.), дискурсивний маркер трактується в роботі як мовна одиниця, функція якої полягає у відбитті когерентного зв’язку між певним висловом у дискурсі та попереднім(и) висловлюванням(и) (B., G.).

З метою чіткого розмежування зазначених одиниць та маркерів дискурсу в роботі вироблено лінгвістичні критерії диференціації дискурсивних маркерів, які є кон’юнктами (A.), та диз’юнктивних елементів структури висловлювання. Дискурсивні маркери, окрім синтаксичної неінтегрованості у вислів, не впливають на його пропозиційний зміст і не передають окремого повідомлення. На противагу їм, вставні слова/вирази типу undoubtedly, certainly, of course, really та парентетичні внесення (I..ноземцева) типу I think, I suppose позначають ступінь прийняття мовцем зобов’язань щодо пропозиції, передають окреме повідомлення/пропозицію, що має статус додатковості відносно головної пропозиції. Саме тому дискурсивні маркери неможливо визначити лише в термінах синтаксичної функції або лексичного значення, адже вони передають, на відміну від диз’юнктивних одиниць, інший тип інформації – процедурний (D., S.Nicolle).

Уся інформація, що міститься в дискурсі, поділяється на концептуальну й процедурну (D.D.Концептуальна інформація закладена в пропозиціях, а процедурна інформація керує процесом інтерпретації пропозицій. Саме дискурсивні маркери є своєрідними інструкціями щодо процедур правильної (закладеної інтенцією мовця) інтерпретації слухачем концептуальної/пропозиційної інформації. Засобами дискурсивних маркерів мовець скеровує інтерпретаційний процес, обмежує кількість допустимих інтерпретацій висловлювань. Так, дискурсивний маркер because у наведеному нижче прикладі є інструкцією реципієнту, що зміст пропозиції (б) належить інтерпретувати як причину для змісту пропозиції (а):

[1] (а) “I flunked you in history because (б) you knew absolutely nothing”.

(Salinger, p. 11).

Як видно з прикладу, елемент because маркує логіко-семантичне відношення причини, що існує між фактами в реальності: в основі події (пропозиція (а)) лежить фактичний стан справ (пропозиція (б)). Цей приклад ілюструє, що елемент because передає процедурне значення, пов’язуючи семантичні репрезентації/пропозиції двох висловів у когерентну послідовність. Усунення дискурсивного маркера з послідовності не впливає на зміст двох пропозицій. Однак відсутність у розпорядженні адресата лексичного ключа для ідентифікації відношення між пропозиціями здатна ускладнити інтерпретаційний процес.

Усі висловлювання в дискурсі, зокрема діалогічному, групуються за принципом основи (B.arvik), тобто вони поділяються на більш виділені та менш визначні, другорядні. Такий поділ концептуальної інформації в дискурсі є аналогом перцептуальної організації візуального поля фігура-фон, в термінах гештальтпсихології (T.На прикладі [1] видно, що пропозиція (а) має більші динамічні властивості, оскільки передає подію, порівняно з пропозицією (б), що передає стан справ. Тому перша інтерпретується як більш помітна фігура, що відокремлюється маркером because від статичного фону. У когнітивній граматиці опозиція фігура – фон відома як протиставлення траєктора й орієнтира (R.Траєктор – це ключовий елемент (фігура) відношення, орієнтир – супроводжуючий (фоновий) елемент, увага на якому зосереджується меншою мірою. У прикладі [1] головним елементом/траєктором відношення є пропозиція (а), а другорядним елементом/орієнтиром відношення є пропозиція (б), оскільки вона орієнтує слухача в причині, підґрунті події (а). Таким чином, між траєктором та орієнтиром завжди існує зв’язок. У випадку його імпліцитності адресату доводиться витрачати додаткові когнітивні зусилля, спрямовані на ідентифікацію відношення між висловами та визначення їх статусу (головного чи другорядного). Маркованість відношення, “висвітлення” траєкторії між висловами засобами дискурсивних маркерів сприяє економії когнітивних зусиль реципієнта для інтерпретації висловленого.

Результатом аналізу дискурсивних маркерів з когнітивної перспективи постала теоретична модель розподілу інформації в дискурсі, яка описує схему відношень по лінії траєктор-орієнтир і визначає участь дискурсивних маркерів у процесі організації та сегментації дискурсу. Елементами цієї моделі є лінгвістичний об’єкт (дискурсивний маркер), функція якого спрямована на встановлення відношення між “екстралінгвістичними об’єктами” (I. Беллерт), тобто абстрактними компонентами висловлювань (подія, стан справ, дія або процес).

За принципом основи одне з висловлювань отримує статус виділеності (траєктора), інше, відповідно, набуває статус підрядності (орієнтира), оскільки слугує підґрунтям для змісту першого. Схематично модель розподілу інформації виглядає так (приклад [1]):

Схема 1. Когнітивна модель розподілу інформації в дискурсі

Як бачимо, пропозиція2 є більш відтіненою і складає фон/орієнтир для більш виділеної пропозиції1, яка отримує статус траєктора. Дискурсивний маркер (у цьому випадку because) маркує траєкторію (лінію) відокремлення траєктора/фігури (П1) від статичного орієнтира/фону (П2). Така схема дії дискурсивного маркера рівноцінна для всіх без винятку маркерів, однак вектор їх дії залежить від виду відношення. Наприклад, для відношення наслідку друга пропозиція у послідовності постане траєктором, оскільки вона випливає зі змісту першої. Таким чином, дискурсивні маркери як мовні виразники відношень когерентності сприяють розумінню схеми цих відношень.

Вибір конкретного маркера мовцем у розмові залежить від усвідомлення ним концептуальної бази, тобто концепту, що лежить в основі цього елемента (О. С. Кубрякова). Так, наприклад, концептуальною базою маркерів because, for, since тощо є “причинність”; маркерів but, however, (al)though, anyway – “контраст”.

Наступним завданням нашого дослідження є побудова теоретичної моделі когерентності дискурсу, в основу якої покладено дискурсивні моделі Д. Шиффрін (1987), К. Крун (1998). При конструюванні цієї моделі ми виходили з положення про те, що оскільки мова є комунікативним інструментом, пристосованим для потреб її користувачів (A.T.вивчення мовних засобів позначення когерентних відношень дає змогу безпосередньо встановити стратегії, які застосовуються комунікантами в спілкуванні. Стратегія розуміється в реферованій роботі як властивість когнітивних планів, які представляють загальну організацію певної послідовності дій і включають мету взаємодії (T.Dijk). Існують два типи стратегій когерентності: стратегії локальної та глобальної когерентності дискурсу (T.Dijk, W.

Локальна стратегія когерентності розуміється в роботі як організація послідовності дій мовця з метою пов’язування змісту двох суміжних висловлювань. Дискурсивні маркери як виразники такої стратегії поділяються на ті, що пов’язують суміжні семантичні репрезентації/пропозиції, й ті, що пов’язують дві суміжні іллокуції/мовленнєві акти. Перша група маркерів утворює набір семантичних маркерів, друга група складає набір прагматичних маркерів відношень когерентності. У прикладі [1] маркер because є семантичним, оскільки позначає логіко-семантичне відношення причини між суміжними пропозиціями. Нижченаведений приклад [2] демонструє відмінність функції елемента because, оскільки останній маркує відношення висновок – підстава, що вважається прагматичним (Н. Д. Арутюнова), а не відношення наслідок – причина, що є суто семантичним:

[2] G.: “I’ll find out what I can”.

D.: “And then call me?”.

(a) “Call me as soon as you hear anything.. Because (б) I can’t call you”.

G.: “Yes, I know”. (Leithauser, p. 9)

Як видно з прикладу, вислів (а) виражає мовленнєвий акт прохання. Наступний вислів (б) передає мотивацію, якою керується мовець у своєму проханні. Таким чином, мовленнєвий акт (б) є основою головного мовленнєвого акту (а). Дискурсивний маркер because у цьому прикладі, на відміну від прикладу [1], позначає каузальний зв’язок на рівні іллокуцій, тому він трактується нами як прагматичний маркер когерентності.

Глобальна стратегія когерентності розуміється в роботі як організація послідовності дій мовця з метою формування діалогічної макроструктури, тобто топікальної структури (T.Dijk, W.Дискурсивні маркери стратегій глобальної когерентності виконують організуючу функцію в діалогічному тексті і не позначають чіткого зв’язку між суміжними висловлюваннями. Натомість вони встановлюють “межу дискурсу” (C.A.S.Tripp), відокремлюючи попередній топік від нового, топік від коментаря. Наприклад:

[3] V: (а) “Imre, imagine for a minute you’d never learned chess <…>

what do you think you would become?” <…>

I: (б) “I suppose a millionaire”, he answers finally <…>

V: (в) “But I mean surely it’s not as easy as that, Imre”.

I: (г) “Oh yes, not really so difficult,” Imre revealed to her.

(ґ) “You see my brother is a millionaire. (д) In the construction business.

(е) And he was never very smart <…> and now he has become a millionaire.

(є) With three cars” (Leithauser, p. 288).

На початку діалогу перший комунікант V своїм запитанням (а) програмує подальший топік розмови. У репліці (б) адресат І надає інформацію в межах запропонованого співрозмовницею топіка. Стимулом до появи вислову (ґ) в бесіді є експліцитний коментар (в) мовця V, що свідчить про неприйнятність ідеї (millionaire). Інтродуктором вислову (ґ) мовця І виступає дискурсивний маркер you see, який сигналізує про перехід розмови в інше тематичне русло (my brother – he – he). Речення (ґ), (д), (е), (є) передають релевантну фонову інформацію щодо головного топіка: мовець відчуває необхідність прокоментувати власну позицію. У цьому зв’язку, елемент you see функціонує маркером глобальної структури діалогу, встановлюючи зв’язок вислову (ґ) не з попереднім висловом, а з топіком репліки (б). Одиниця you see містить також відтінок каузального маркера (пор. приклад [2]), однак його домінуючою ознакою в цьому контексті є введення другорядного інформаційного сегмента зі статусом коментаря.

Отже, результати зіставного аналізу свідчать про неоднорідність функцій дискурсивних маркерів у різних структурах дискурсу – семантичних, прагматичних і топікальних. Дотримуючись позиції К.Крун (1998), Е. Кіраціс і С.Ервін-Тріпп (1999), ми іменуємо такі структури рівнями. Ці рівні є складовими нашої теоретичної моделі дискурсивної когерентності, яка дає змогу визначити типи когерентних відношень у діалогічному дискурсі й описати функції дискурсивних маркерів.

Виведення цієї моделі дозволило встановити таксономію когерентних відношень та виявити три парадигми дискурсивних маркерів. При цьому парадигма трактується нами у вузькому розумінні, як набір елементів одного класу, які знаходяться у відношенні взаємного вибору.

Таким чином, у когнітивній моделі дискурсивні маркери розглядаються як мовні механізми виявлення опозиції фігури та фону в діалогічному дискурсі. У дискурсивній моделі когерентності досліджувані елементи позначають три типи відношень між висловлюваннями. Ці моделі органічно переплітаються й взаємодоповнюють одна одну в плані концепції дискурсивних маркерів з двох перспектив – когнітивної та дискурсивно-прагматичної.

Розділ 2. “Локальні стратегії когерентності англомовного діалогічного тексту”.

У ході дослідження прикладів діалогічного дискурсу персонажів художніх творів виявлено сегменти, в яких комуніканти надавали своєму співрозмовнику інформацію, що відбивала хід минулих подій, стан справ або сюжети книг, переглянутих фільмів, театральних вистав тощо. Тобто ці інформаційні сегменти носять статичний, “наративний” (W.Chafe) характер, вклинюючись у динаміку взаємодії співрозмовників. Дискурсивні маркери, використані мовцями у таких наративних фазах діалогу, класифікуються як семантичні маркери, оскільки вони позначають логіко-семантичні та хронологічні відношення між пропозиційним змістом суміжних висловлювань.

Залежно від виду сигналізованого ними зв’язку, парадигма маркерів семантичного рівня включає п’ять груп маркерів: причини, наслідку, протиставлення, доповнення, темпоральності. До складу семантичних маркерів причини належать елементи because, for, after all, since, for this reason. Функціональним призначенням цих одиниць є позначення того, що введена ними пропозиція представляє причину для змісту попередньої пропозиції.

Відношення наслідку між пропозиціями маркуються елементами so, thus, therefore, in any case, hence, consequently. Ці одиниці спеціалізуються на сигналізації того, що пропозиційний зміст уведеного вислову логічно випливає зі змісту попереднього вислову, представляючи наслідок.

Група семантичних протиставних маркерів представлена елементами but, however, though, nevertheless, still, yet, nonetheless. Ці одиниці виступають індикаторами відношення з “негативною полярністю” (T.Sanders): зміст другої пропозиції у послідовності протиставляється змісту першої. Інакше кажучи, протиставні маркери поєднують зміст одного висловлювання із змістом другого, який передає порушення очікувань адресата.

Відношення доповнення маркують елементи and, in addition, besides, above all, furthermore. Їх функція полягає в сигналізації введення висловлювання, зміст якого доповнює зміст попереднього.

Група семантичних маркерів темпорального відношення включає елементи then, while, before, after, afterwards, by the time. Ці маркери позначають хронологічну послідовність подій. Слід зазначити, що синтаксична позиція маркерів by the time, while, after, як правило, фіксована перед першою пропозицією у послідовності.

Здебільшого, семантичні маркери фіксуються в початковій позиції у вислові. Вони здатні функціонувати в межах одного складносурядного або складнопідрядного речення або вводити синтаксично незалежні речення у випадку поділу складного речення на два висловлювання. Слід відзначити, що семантичні маркери причини, доповнення і темпоральності завжди закріплені на початку речення. Ініціальна синтаксична позиція також характерна для маркерів but, still, yet з розряду протиставних кон’юнктів. Контрастивні елементи здатні функціонувати в прикінцевій синтаксичній позиції: however (5% випадків), nevertheless (3% випадків), nonetheless (2% випадків) та though (2% випадків). Для дискурсивного маркера therefore характерна як ініціальна (73%), так і серединна (27%) позиція в реченні.

Парадигма дискурсивних маркерів семантичного рівня подана в таблиці 1. Порядок розташування конкретного семантичного маркера у таблиці залежить від частоти його вживання в досліджуваних прикладах. Найбільш частовживаними маркерами семантичної структури діалогу, як свідчать підрахунки, є because (58,2 % прикладів відношення причини), so (52,4 % прикладів відношення наслідку), but (33,8 % прикладів відношення протиставлення), and (60 % прикладів доповнюючих відношень), then (65,7 % прикладів відношень темпоральності). Кількість вживання комунікантами елементів for this reason, consequently, nonetheless, furthermore, by the time у відсотках є досить низькою: 1,8 %, 1,8 %, 4,6 %, 4,2 %, 3,9 %, відповідно:

Таблиця 1

Парадигма семантичних маркерів структури діалогу

Вид відношення | Маркери

причина

наслідок

протиставлення

доповнення

темпоральність | because, for, after all, since, for this reason

so, thus, therefore, in any case, hence, consequently

but, however, though, nevertheless, still, yet, nonetheless

and, in addition, besides, above all, furthermore

then, while, before, after, afterwards, by the time

Кількісний аналіз дозволяє констатувати, що елементи because, so, but, and та then є прототиповими семантичними маркерами, оскільки вони домінують у мовленні комунікантів при описі подій або презентації фактів.

Залежно від сфери вжитку та діапазону їхньої дії, семантичні маркери класифікуються в реферованій роботі як маркери локальних наративних стратегій когерентності.

На відміну від ситуацій, учасниками яких є або треті особи, або лише мовець, у діалогічній фазі дискусії комуніканти спільно “конструюють реальність” (E. Kуratzis) у взаємодії. Відповідно до цього, у такій фазі домінує прагматичний зміст висловів комунікантів, нерідко з елементом спонукання. Співрозмовники зосереджені на дієвому, динамічному аспекті взаємодії, тому використані ними дискурсивні маркери сигналізують не семантичний, а прагматичний тип відношення – зв’язки між мовленнєвими актами. Таким чином, досліджувані елементи отримують статус прагматичних маркерів, які оперують, відповідно, на прагматичному рівні діалогічного дискурсу.

Отже, функціональні характеристики семантичних та прагматичних маркерів різняться у базових аспектах. Перші профілюють логіко-семантичні відношення між пропозиційним аспектом суміжних висловлювань. Концептуальним профілем других є індикація відношень між ілокутивними інтенціями, що виражаються у висловах.

Залежно від виду сигналізованого ними зв’язку, парадигма прагматичних маркерів поділяється на три групи: маркери підстави, висновку і контрасту (див. таблицю 2).

У випадку відношень підстави, зв‘язок між мовленнєвими актами здійснюється конекторами because, after all, since, for; so, then, thus, in that case, in any case тощо – у прикладах відношень висновку. Найбільш частотними є because (46,9%), so (33,1%) – із групи каузальних дискурсивних конекторів. Прагматичний маркер because і його функціональні синоніми after all, since, for є сигналами введення другорядних, підтримуючих актів, які надають підставу (мотивацію) для головних актів, що мають у прагматичному плані більш виділений статус і містять директивну інтенцію (ін‘юнктиви, реквестиви) або констативну інтенцію. Прагматичний конектор so та синонімічні йому елементи then, thus, in any / that case, therefore функціонують в ролі засобів введення спонукальних мовленнєвих актів, які мають статус головних, тобто виражають дію і ґрунтуються, на актах, що виконують функцію орієнтації для головних актів і мають, відповідно, підрядний статус. Дискурсивні маркери but, however, though, on the other hand, still, yet, on the contrary сигналізують стратегії відношень контрасту між мовленнєвими актами і утворюють окрему групу прагматичних маркерів контрасту.

Таблиця 2

Парадигма прагматичних маркерів структури діалогу

Вид відношення | Маркери

підстава

висновок

контраст | because, for, after all, since;

so, then, in this / that case, in any case, thus, therefore, under these conditions;

but, however, though, on the other hand, yet, still, on the contrary

Порядок розташування конкретного елемента в таблиці 2 залежить від його частоти в досліджених сегментах бесіди. Так, наприклад, пріоритетним вибором мовців у діалогах є одиниці because (46,9%), so,1%), but (37,3%), які є прототиповими прагматичними маркерами. Маркери since, under these conditions, on the contrary, на противагу, використовуються мовцями надзвичайно рідко. Таке явище обумовлюється їх нехарактерністю для стилю розмовного дискурсу; більшою мірою ці дискурсивні маркери функціонують у формальному, письмовому дискурсі. В залежності від ступеня соціальної дистанції між комунікантами в ситуації, вибір каузальних прагматичних маркерів варіюється. Так, наприклад, у “статусно-нейтральних” (В.І.Карасик) бесідах домінують маркери because, after all, so, then. Натомість, в статусно-маркованих діалогах мовець з відносно вищим соціальним статусом вдається до використання елементів for, since, thus, in that case, therefore, under these conditions. Мовець-носій нижчого соціального статусу використовує переважно because, after all, so, then.

Щодо дискурсивних маркерів контрастивного відношення між мовленнєвими актами, то тут вибір конкретного елемента також залежить від ступеня соціальної дистанції між партнерами. Елементи on the other hand, however домінують у формальних ситуаціях у мовленні носіїв відносно вищого соціального статусу і практично не фіксуються в статусно-нейтральних розмовах. Мовний засіб контрасту though характерний для мовців-носіїв нижчого статусу в ситуації статусної асиметрії партнерів і вживається як стилістично знижений засіб контрасту у невимушених бесідах. У виборі дискурсивного конектора but не простежується залежність від соціальних факторів обмеження. Ця прагматична одиниця широко використовується в різних контекстах.

Таким чином, кількісний аналіз свідчить про домінантні позиції елементів because, so, but, що переконує в їх високому потенціалі зв’язуючої дії не лише на семантичному рівні, але також і на рівні прагматичної структури діалогу.

З огляду на обмеженість діапазону їхньої дії та сферу вжитку маркери прагматичного рівня належать до складу сигналізаторів локальних інтерактивних стратегій когерентності діалогічного тексту.

Розділ 3. “Глобальні стратегії когерентності англомовного діалогічного тексту”.

Підставою для виділення топікальних маркерів в окрему парадигму конективних засобів є потенціал забезпечення ними зв’язку між дистантно розташованими сегментами діалогу. Топікальні маркери здатні виступати релевантними сигналами стратегій глобальної когерентності в бесіді, беручи участь у розподілі потоку інформації, тобто в організації та сегментації дискурсу.

Використання мовцем у бесіді топікальних маркерів зосереджує увагу слухача на найбільш виділених та ключових, з погляду мовця, сегментах інформації, що полегшує процедуру відбору адресатом найбільш значущої (близької до головного топіка) в даному контексті інформації.

У ході дослідження прикладів, де зафіксовані випадки вжитку топікальних маркерів, виявлено дві основні групи стратегій глобальної когерентності, які впливають на параметр виділеності топіка в діалозі – стратегії актуалізації і стратегії відтінення топіка. Ці стратегії було встановлено на основі аналізу функцій топікальних маркерів, парадигма яких подана у таблиці 3.

Маркери стратегії актуалізації топіка вже за своїм визначенням відповідають за топікальний зсув у діалозі, тобто сигналізують про перехід бесіди в нове тематичне русло або відновлення попереднього топіка, континуум якого перерваний внаслідок коментарних реплік співрозмовників, що формують дивергентну від топіка послідовність. Високий потенціал актуалізації топіка мають елементи well, so, anyway, anyhow, at any rate, still, but, now, look, listen, and another thing, speaking of X, as for X тощо (див. таблицю 3). Усі наведені одиниці сигналізують про паратактичні глобальні відношення між сегментами дискурсу:

Таблиця 3

Парадигма топікальних маркерів структури діалогу

Стратегії актуалізації топіка | Стратегії відтінення топіка

маркери інтродукції топіка | маркери реінтродукції топіка | маркери відхилення від топіка | маркери парадигма-тизації топіка | маркери коментаря

so, well, look, listen, now, (and) another thing, speaking of X,

as for X | so, well, anyway, anyhow, at any rate, but, still, then | by the way, what’s more, more to the point, incidentally, moreover,

by any chance | for example,

for instance | I mean, you know, you see, the thing is, as a matter of fact

На противагу маркерам стратегій актуалізації топіка, елементи I mean, you see, you know, the thing is, by the way, by any chance, for example / instance, what’s more, more over, incidentally, more to the point, as a matter of fact виступають індикаторами гіпотактичних глобальних зв’язків між дискурсивними сегментами, складаючи набір стратегій відтінення топіка (див. таблицю 3). Для цих маркерів характерно надання введеним сегментам статусу другорядності, підпорядкованості, оскільки топік цих сегментів не отримує в дискурсі виділеності першого порядку. Топікальні маркери by the way, by any chance, what’s more, incidentally, moreover сигналізують про введення паралельної топікальної структури, яка є другорядною інформаційною лінією в бесіді. Подібним чином характеризуються елементи for example, for instance з єдиною різницею в аспекті зв’язку з головним топіком: уведені ними сегменти представляють додаткову експлікацію думки, вираженої в головному сегменті. Елементи I mean, you see, you know, the thing is, as a matter of fact діють за аналогічним принципом, однак їх функцією є позначення введення коментаря – інтерпретації щодо змісту (топіка), встановленого попереднім дискурсом.

У термінах когнітивної моделі розподілу інформації в дискурсі всі топікальні маркери виражають глобальне відношення між інформаційними сегментами. Концептуальна спеціалізація маркерів актуалізації топіка полягає в окресленні траєкторії переходу від одного екстралінгвістичного об’єкта (топіка) до іншого, що реалізується в розмові як топікальний зсув. У момент застосування мовцем стратегії актуалізації відбувається зміна фокуса в бесіді й введення нового, – припинення поточного топіка й інтродукція нового, який отримує статус виділеності, першорядності у подальшому діалозі.

Вектор дії маркерів стратегій відтінення топіка є протилежним: вони маркують траєкторію пересування більш “вагомого” у дискурсі об’єкта, головного топіка – щодо менш значущого – топіка другорядної комунікативної важливості або експліцитного коментаря. Відповідно, перший об’єкт когерентного відношення отримує статус фігури / траєктора, а другий – статус менш виділеного і статичного фону / орієнтира.

Залежно від фази (наративної або дискусійної), в якій зафіксовано вжиток топікальних маркерів, досліджувані елементи мають поділ на сигнали глобальних наративних або глобальних інтерактивних стратегій когерентності діалогічного тексту.

Висновки

Дискурсивні маркери утворюють окрему групу мовних одиниць – носіїв особливого, процедурного значення, сутність якого виявляється при співвіднесенні висловлювання, яке містить дискурсивний маркер, з іншими висловлюваннями або сегментами діалогу, розташованими контактно або дистантно відносно певного вислову.

Концептуальним профілем дискурсивних маркерів є позначення локального або глобального відношення між сегментами діалогу. Когерентна функція дискурсивного маркера реалізується на трьох структурних рівнях дискурсу, які визначаються як семантичний, прагматичний і топікальний. Відповідно, виділяються семантичні маркери, які співвідносять дві суміжні пропозиції, прагматичні маркери, які є виразниками зв’язку між двома суміжними мовленнєвими актами, і топікальні маркери, які утворюють глобальні когерентні відношення і виступають засобами тематичної організації діалогу.

На семантичному рівні діалогу дискурсивні маркери зосереджують увагу реципієнта на логічній або хронологічній послідовності подій і поділяються на п’ять груп – причинні, наслідкові, протиставні, доповнювальні та темпоральні. На прагматичному рівні дискурсивні маркери сигналізують каузальні та контрастивні прагматичні зв’язки між висловами. Дискурсивні прагматичні маркери здатні модифікувати іллокутивну силу мовленнєвого акту в бік посилення або послаблення ступеня його категоричності. На топікальному рівні дискурсивні маркери поєднують дистантно розташовані сегменти діалогу і профілюють зв’язок між макропропозиціями. Стратегія вжитку мовцем топікальних маркерів фокусує увагу слухача на найбільш вагомих, виділених з погляду мовця сегментах інформації, що полегшує процедуру відбору слухачем ключової в даному контексті інформації.

Протікання діалогу характеризується наявністю двох фаз – наративною фазою та фазою активної дискусії. Відповідно до класифікації дискурсивних маркерів, виділяються локальні наративні, локальні інтерактивні стратегії когерентності та глобальні наративні, глобальні інтерактивні стратегії когерентності діалогічного тексту. Відповідно до функціональних характеристик, топікальні маркери, які реалізують глобальні стратегії когерентності, поділяються на маркери актуалізації та відтінення топіка. В свою чергу, перші мають поділ на маркери, реалізуючі стратегії інтродукції та реінтродукції топіка; другі реалізують стратегії відхилення від топіка, стратегії парадигматизації топіка, стратегії коментування топіка.

Дискурсивні маркери демонструють необмеженість своїх функцій на одному з трьох рівнів. Існує стійка тенденція до їх поліфункціональності, тобто переходу з одних рівнів до інших. Як правило, домінує лише один тип зв’язку, що є найбільш релевантним у контексті спілкування.

У термінах когнітивної моделі розподілу інформації в діалозі дискурсивні маркери реалізують стратегії встановлення дискурсної межі, виступаючи сигналами розрізнення фігури та фону, – виділених та другорядних інформаційних сегментів діалогу. З урахуванням того, що зміст виділеного сегмента характеризується динамічністю й корелює з топіком бесіди, він визначається як траєктор/фігура. Зміст відтіненого сегмента відповідає коментареві, тому трактується як орієнтир/фон. Функція дискурсивного маркера полягає у відбитті зв’язку між структурами відношення, маркуванні ментальної траєкторії між траєктором та орієнтиром. Вибір конкретного маркера мовцем у бесіді регулюється концептуальною базою цього елемента, а також соціально-психологічними параметрами комунікації – соціальним статусом комуніканта та ступенем психологічної дистанції між співрозмовниками.

Наведений у роботі аналіз стратегій когерентності діалогу на основі визначення функцій дискурсивних маркерів не є вичерпним. Перспективним вбачається встановлення стратегій когерентності та їх вербальних показників на матеріалі текстів інших функціональних стилів англійської мови. Науковий інтерес також являє порівняльний аналіз функцій англомовних та україномовних дискурсивних маркерів та їх вплив на процес перекладу. Поряд з цим, проблемою, вартою уваги лінгвістів, є сполучуваність дискурсивних маркерів із модальними частками, вставними словами/виразами. Однак, це може слугувати темою подальшого дослідження, яке розвинуло б основні положення цієї роботи.

Основні положення дисертації відбито в таких публікаціях:

1. Маркованість та її функціонально-семантична сутність // Науковий вісник Волинського державного університету. Серія “Романо-германська філологія”. – 1997. – № 5. – С. 58-59.

2. Дискурсні маркери реформулювання. Семантико-прагматичні характеристики // Науковий вісник Волинського державного університету. Серія “Філологічні науки”. – 1999. – № 3. – С. 56-59.

3. Деякі аспекти прагматики лінгвістичних механізмів привернення уваги слухача в англомовній бесіді // Філологічні студії. – Луцьк: Волинський академічний дім. – 1999. – № 3. – С. 52-57.

4. Когнітивно-прагматичні аспекти інтерпретації та перекладу англомовних дискурсних маркерів // Проблеми педагогічних технологій. – Луцьк: Волинський академічний дім. – 2000. – Вип. 2. – С. 183-189.

5. Семантичні та прагматичні маркери структури англомовної бесіди // Науковий вісник Волинського державного університету. Серія “Філологічні науки”. – 2000. – № 2. – С. 198-202.

6. Лінгвістичні засоби маркування дискурсної структури // Філологічні студії. – Луцьк: Волинський академічний дім. – 2000. – № 3. – С. 77-82.

7. Дискурсні маркери англомовної бесіди: когнітивно-прагматичний аспект // Proc. of International Scientific Conf. UNESCO “At the Threshold of the Millenium: Through Language and Culture Studies to Peace, Harmony and Co-operation” (Linguapax-VIII). – Vol. 3 B. – Kyiv: Kyiv State Linguistic University. – 2000. – P. 184-188.

8. Semantic and pragmatic markers of discourse structure // Іноземна філологія на межі тисячоліть: Тези доповідей міжнародної наукової конференції (Харків, 25-26 квітня, 2000). – Харків: Константа. – С. 89-91.

Анотації

Засєкін С.В. Дискурсивні маркери когерентності англомовного діалогічніого тексту: когнітивний та прагматичний аспекти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Київський державний лінгвістичний університет, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено дослідженню дискурсивних маркерів когерентності англомовного діалогічного тексту. Ці мовні одиниці об’єднані спільною властивістю – слугувати зв’язуючими елементами дискурсу.

Роботу