Запухляк Володимир Михайлович

УДК 658:339.137

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ СТРАТЕГІЙ ФІРМИ
(на прикладі підприємств Івано-Франківської області)

Спеціальність 08.06.02 - Підприємництво, менеджмент та маркетинг

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича

Науковий керівник: доктор економічних наук Євдокименко Валерій Кирилович, Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук Данилюк Микола Олексійович,
Івано-Франківський державний технічний університет нафти і газу,
завідувач кафедри;

кандидат економічних наук Шевченко-Марсель Вікторія Іванівна, Інститут регіональних досліджень НАН України,
старший науковий співробітник.

Провідна установа: Ужгородський національний університет,
кафедра економіки, менеджменту та маркетингу.

Захист відбудеться 10 липня 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, .

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, .

Автореферат розісланий 9 червня 2001 p.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Жовтанецький B.I.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процеси значних інституційних перетворень, становлення і розвитку нових структур ринкової економіки характеризують українську економічну систему останніх років. В умовах посилення тенденцій глобалізації та інтернаціоналізації однією з найважливіших проблем управління підприємством стає збереження конкурентоспроможності під впливом постійної мінливості зовнішнього оточення. Особливо актуальна ця проблема для України, де підприємства змушені адаптуватися до швидких і глибоких змін, пов’язаних з економічною реформою.

Порівняння кризових явищ в Україні з відповідними процесами в інших країнах показує, що падіння виробництва, величина інфляції значно перевищили навіть показники кризи ринкової економічної системи 1929-1933 років. Зміни в економіці та політиці відбулись раптово і мали революційний характер, причому вони проходять під активним впливом суперечностей економічних інтересів всіх учасників трансформаційних процесів, що, звичайно, не могло не відбитись на функціонуванні вітчизняних підприємств та їх конкурентоспроможності. Отже, екстремальна нестабільність зовнішнього оточення значно підвищує роль стратегічного управління в діяльності товаровиробників, що визначає об’єктивну необхідність розробки нової технології формування стратегій, адаптованої до вітчизняних умов господарювання.

Зарубіжний досвід показує, що проблемам конкуренції, конкурентоспроможності та стратегічного управління приділяється значна увага, про що свідчать роботи І.Ансоффа, П.Друкера, Х.Лейбенстайна, Г.Мінцберга, М.Портера, Дж.Робінсон, Е.Чемберліна, Й.Шумпетера, Ф.Хайєка та інших.

Питання теорії і практики конкуренції, науково-методологічні аспекти розробки стратегій вітчизняних підприємств в сучасних умовах висвітлені в працях таких українських економістів як О.Алимов, П.Бєлєнький, Є.Бойко, В.Геєць, Б.Губський, М.Данилюк, М.Долішній, В.Загорський, О.Кузьмін, В.Пономаренко, М.Чумаченко та інші.

Можна констатувати, що в наш час у вітчизняній теорії і практиці немає єдиного підходу до визначення сутності стратегічного управління та методів формування конкурентних стратегій фірми. Потребують додаткового вивчення питання розробки комплексного, інтегрованого підходу до проблеми конкурентоспроможності фірми, адекватного сучасним вимогам. Окремі і, як правило, несистематизовані переклади праць іноземних авторів мало сприяли покращенню ситуації.

Таким чином, виникає об’єктивна необхідність подальшого вивчення особливостей конкуренції у вітчизняних умовах, збільшується потреба у наукових дослідженнях в сфері оцінки конкурентоспроможності, на основі яких може бути розроблена адаптована система методів формування конкурентних стратегій фірми.

Розробка та реалізація дієвих механізмів формування конкурентних стратегій підприємств сприятимуть піднесенню ефективності їх виробничо-господарської діяльності, а відтак, у кінцевому підсумку і вітчизняної економіки в цілому. Недостатня розробленість багатьох аспектів вказаних проблем, а також їх теоретичне та практичне значення спонукало автора до вибору теми та основних напрямків даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою науково-дослідних робіт Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, зокрема планової теми “Теоретико-методологічні проблеми аналізу механізму реалізації економічних інтересів в умовах переходу до ринкової економіки” (номер державної реєстрації 01910034 075).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка основ концепції конкурентної стратегії фірми, а також теоретичних та методологічних підходів щодо механізму формування конкурентних стратегій в умовах становлення та розвитку ринкового господарства.

У відповідності з даною метою вирішуються наступні завдання:

-

-

-

-

-

Предметом дослідження є сукупність соціально-економічних факторів, які визначають рівень конкурентоспроможності фірми. Об’єкт дослідження – механізм формування конкурентних стратегій фірми.

Методологічну основу дослідження становлять теоретичні розробки західних та вітчизняних вчених, законодавчі та нормативні акти з проблем конкуренції. В роботі застосовувались як загальнонаукові методи досліджень, так і методи системного аналізу та математичної статистики.

В якості інформаційної бази використано економічну літературу та періодичні видання, масиви статистичних даних з різних напрямків підприємницької діяльності, матеріали Державного комітету статистики та Івано-Франківського обласного управління статистики, а також результати досліджень, виконаних автором.

Наукова новизна одержаних результатів. Нові наукові результати полягають у розробці сучасних підходів до теоретичних та методологічних основ конкурентоспроможності та процесу формування конкурентних стратегій фірми в умовах становлення ринкових відносин. В рамках цієї концепції:

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження полягає в розробці та реалізації:

-

-

-

Окремі положення даних методик мають універсальний характер, оскільки є придатними як для використання безпосередньо виробничими організаціями, так і для аналізу ринків відповідними структурами органів державного управління, консультаційними фірмами та ін.

Впровадження результатів дослідження здійснено у ВАТ “Івано-Франківськцемент”, ВАТ “ВТКФ”Ласощі” (м.Івано-Франківськ) та Українсько-Канадському бізнес-центрі SBEDIF (м.Івано-Франківськ).

Особистий внесок автора. Дисертація є самостійною роботою. Серед опублікованих праць немає таких, що були написані у співавторстві; ідеї і положення, які використані з них у дисертації є результатом особистої роботи автора.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на міжнародній науково-практичній конференції “Ін-вестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання” (Чернівці,1997), на міжнародній науково-практичній конференції “Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми” (Львів,1998), на міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційна діяльність в системі державного регулювання” (Івано-Франківськ,1999), на міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації” (Чернівці, 2000).

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 8 наукових працях загальним обсягом 3.4 д.а., всі особисто автора.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, 3 розділів, висновків, додатків, містить в собі 9 таблиць та 12 рисунків. Список використаних джерел налічує 135 позицій. Основний зміст дисертації викладений на 168 сторінках комп’ютерного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ “Теоретичні основи формування конкурентної стратегії фірми” присвячений вивченню концептуальних складових стратегічного управління фірмою, визначенню сутності поняття “стратегія” та аналізу базових положень теорії конкуренції з точки зору її взаємозв’язку з процесом формування стратегічних рішень на рівні фірми.

Розгляд різних підходів до формулювання стратегії показує, що переважна більшість із відомих на сьогодні теоретичних положень виходять з примату якогось одного (двох) чинників чи сторін діяльності підприємства і подальших спроб пояснити всі процеси, спираючись лише на ці чинники. Мета даного дослідження полягає в пошуку деякого інтегрованого підходу, який би поєднував різні концепції і в той же час був адаптований до специфічних умов трансформаційного періоду. Тобто, запропоноване трактування стратегії спрямоване на те, щоб, зокрема, врахувати сукупність проблем, поява або посилення важливості яких спричинені перехідними процесами. В загальному їх можна виділити в три основні групи.

По-перше, вплив якісно нових умов глобалізації та зростаючого конкурентного тиску як з боку вітчизняних, так і зарубіжних фірм

По-друге, необхідність (для комерційних організацій) створення інформаційних систем, що поєднували б інформацію про потреби споживачів та про ресурси організації з метою приведення у відповідність внутрішніх можливостей до зовнішніх вимог.

По-третє, відсутність необхідних масивів даних про зовнішнє середовище організації та достатнього числа консультаційних фірм, які б таку інформацію надавали.

Таким чином, стратегія – це об’єднана система ідей і концепцій довготермінової спрямованості, якими керується організація у своїх спробах досягнути конкурентної переваги. Коректно сформульована стратегія, крім очевидної мети – досягнення конкурентної переваги, має визначити основну ідею, навколо якої могли б об’єднатись члени організації для того, щоб гарантувати виживання та розвиток упродовж тривалого часу. Тобто, вона встановлює орієнтири і правила, що окреслюють варіанти вибору поведінки з приводу вирішення суперечностей в рамках заданих обмежень, а також виконує роль засобу координації всіх ієрархічних рівнів підприємства. 

В основі процесу формування конкурентної стратегії підприємства лежить результат певного компромісного узгодження суперечливих інтересів між окремими групами його працівників та внутрішнім і зовнішнім оточенням підприємства. Використання зворотних зв’язків в механізмі формування стратегій необхідне для корегування: а) ціннісних установок (принципів); б) ресурсних складових. Застосування зворотних зв’язків дозволяє зробити механізм формування конкурентних стратегій підприємства адаптивним стосовно мінливого ринкового середовища. З іншого боку, трансформаційні процеси в економіці призводять до необхідності структурних, організаційних та ресурсних змін в самому підприємстві, що може впливати на його ціннісні орієнтації (принципи діяльності), інтереси і можливості.

Незважаючи на загальновизнану роль конкурентоспроможності, як ключового чинника стабільного функціонування фірми, на те, що дана проблематика протягом 80-х – 90-х років займала чільне місце в дослідженнях західних фахівців зі стратегічного менеджменту, в нашій країні цьому питанню приділяється недостатньо уваги. Тому, надзвичайно актуальним є узагальнення теоретичного і практичного досвіду, нагромадженого в інших країнах. При цьому важливо не механічно перенести окремі формалізовані моделі, а викристалізувати основні принципи формування конкурентних стратегій та визначити можливі шляхи їх адаптації до конкретних ситуацій вітчизняної економіки.

Спираючись на вивчення поведінкового, структурного та функціонального підходів до конкуренції, а також емпіричних даних, автор ді-йшов висновку про необхідність певної адаптації класичної моделі п’яти конкурентних сил до перехідних умов. Рекомендується ввести додатковий параметр, який характеризує впливи (в тому числі і неформальні) структур державного управління на конкурентну ситуацію на кожному конкретному ринку. Таким чином, стан конкуренції на певному ринку за-лежить від наступних факторів: 1) вплив державних інституцій; 2) суперництво між конкуруючими продавцями; 3) загроза з боку товарів-субститутів; 4) загроза входження в галузь нових конкурентів; 5) вплив постачальників; 6) вплив покупців (рис.1). Дана модель є зручним концептуальним інструментом для стратегічної діагностики конкурентного середовища та визначення впливу і важливості кожного із чинників.

Другий розділ “Конкурентне середовище в контексті практики формування стратегій фірми” присвячений розгорнутій оцінці та критичному огляду основних моделей стратегічного аналізу з точки зору можливостей їх практичної реалізації в умовах вітчизняної економіки. Стратегічна діагностика конкурентного середовища, зокрема на основі запропонованих автором підходів, розглядається як ключовий елемент процесу формування стратегій фірми.

В сучасних умовах особливу роль відіграє впровадження в практику підприємств ідей і технологій стратегічного управління. На думку автора критичне значення в даному сенсі належить стратегічному аналізу середовища фірми – внутрішнього, зовнішнього та їх взаємозв’язків. Серед засобів стратегічного аналізу найпоширенішими є матричні методи (моделі BCG, GE/McCinsey, Shell/DPM, Schendel/Hofer, ADL та ін.). Вони базуються на використанні двовимірних матриць, які графічно відображають і дають можливість порівнювати позиції бізнесу на основі стратегічно важливих змінних.

Проведений порівняльний аналіз основних матричних методик дозволяє зробити ряд висновків. Позитивною є роль даних методик як в теоретичному плані, так і в питаннях практичного характеру, зокрема, стосовно вирішення проблем перерозподілу ресурсів за відносно стабільних умов. Однак, різноманітність бізнесових ситуацій, динамічність зовнішнього середовища (особливо в умовах суттєвих змін в характері конкурентної боротьби) вимагає розробки та впровадження ширших і більш гнучких методів аналізу. Отже, необхідний пошук, адаптація та розробка додаткових моделей як дескриптивного, так і прескриптивного характеру.

Саме тому в роботі адаптовану модель аналізу чинників конкуренції доповнено допоміжним аналітичним інструментарієм аналізу конкурентного середовища.

Зокрема, однією з найважливіших характеристик активності конкурентного середовища підприємства є ступінь протидії конкурентів у боротьбі за споживачів і нові ринкові сегменти, тобто інтенсивність конкуренції. Через складність безпосередньої оцінки взаємозв’язків чинників конкурентного середовища обґрунтовується непряме визначення інтенсивності конкуренції. Воно базується на оцінці наслідків даних зв’язків, які піддаються реальному виявленню. До числа основних чинників, що визначають інтенсивність конкуренції належить характер розподілу ринкових часток між конкурентами та динаміка ринку.

Однак, стратегічний аналіз конкуренції потребує системи показників для оцінки. За допомогою лише вищеназваних величини неможливо визначити, зокрема, за яких умов досягаються ті чи інші переваги над конкурентами. Необхідна деталізована оцінка на основі повнішого врахування різноманітних сторін діяльності конкурентів, що і є предметом подальшого аналізу. Ступінь його деталізації залежить від цілей та можливостей конкретного суб’єкта аналізу і охоплює ряд взаємозалежних кроків (рис.2).

Критично важливим етапом аналізу діяльності конкурентів є формування конкурентної карти ринку, тобто класифікація конкурентів за позицією, яку вони займають на ринку. Зокрема, розподіл ринкових часток дозволяє виділити ряд стандартних позицій підприємства на ринку. Розрізняють лідерів ринку – із максимальним значенням часток, аутсайдерів, які займають найслабші позиції та проміжні групи. Ключовим моментом є встановлення граничних значень часток, що визначають приналежність підприємства до тієї чи іншої групи.

Схема визначення меж наведених груп виглядає таким чином:

1. Розраховується середнє арифметичне значення ринкових часток.

2. Вся сукупність підприємств аналізованого ринку ділиться на 2 сектори, для яких значення часток більше або менше середнього значення.

3. У кожному із секторів розраховуються середньоквадратичні відхи-лення, що разом із мінімальним і максимальним значеннями визначають межі даних груп.

Але, при всій важливості показника ринкової частки, необхідно мати на увазі, що він є статичною оцінкою для конкретного моменту часу. У зв’язку з тим, що кон’юнктурна ситуація на ринку достатньо мобільна, необхідно знати тенденцію зміни даного показника і пов’язану з нею зміну конкурентної позиції підприємства. Дана тенденція може бути оцінена за допомогою темпу приросту ринкової частки. В кінцевому підсумку проводиться ранжування підприємств-конкурентів на основі перехресної класифікації розміру і динаміки їх ринкових часток по конкретному типу продукції.

Запропонована методика дозволяє вирішити ряд взаємопов’язаних завдань: визначити особливості розвитку ринкової ситуації; встановити ступінь домінування підприємств на ринку; виділити найближчих конкурентів і встановити відносну позицію підприємства серед учасників ринку; використовувати отриману інформацію для формування масиву даних про конкурентів.

Перспективність такого підходу була підтверджена його апробацією на базі ВАТ “Івано-Франківськцемент”. Необхідність таких заходів є об’єктивною, оскільки на даному підприємстві, як і на переважній більшості інших, навіть при розробці бізнес-планів не використовуються хоча б відносно прості методики аналізу конкурентного середовища. Ще меншої ваги надають даному питанню при оцінці поточної діяльності.

Наприклад, у 1998р. Між ВАТ “Івано-Франківськцемент” та “Марубені Корпорейшн” і “F.L.Smidth” (Данія) було укладено контракт щодо реконструкції підприємства та переведення технології виробництва клінкеру з “мокрого” на “сухий” спосіб. Приблизна вартість проекту – 70 мільйонів доларів США. Однак, при розробці бізнес-плану основна увага приділялась суто фінансовим та технологічним аспектам. Аналіз конкурентного середовища мав загально-описовий характер і реальної аналітичної цінності не становив.

Загалом, аналіз діяльності конкурентів необхідно розглядати як частину постійного процесу дослідження ринку, спрямованого на вивчення практики ведення конкурентної боротьби. В сучасних умовах дуже важливо, щоб досвід стратегічного аналізу та процедур формування стратегій на кожному окремому підприємстві був узагальнений, закріплений у вигляді ноу-хау, перетворений у своєрідну конкурентну перевагу.

Третій розділ “Конкурентна стратегія фірми – формування в умовах трансформації економічної системи” присвячений вивченню характерних особливостей конкурентного середовища в період перехідних процесів в економіці України, а також специфіки та практичних аспектів стратегічного управління. Аналізуються окремі ринки як на обласному, так і на загальнодержавному рівнях, відображається процес впровадження механізму формування конкурентних стратегій на конкретних підприємствах.

Аналіз виявляє, що вітчизняному конкурентному середовищу, особливо на ранніх етапах ринкових реформ, притаманний певний дисбаланс в сенсі повноцінного функціонування. В ньому в достатній кількості не були представлені всі типи фірм (патієнти, експлеренти, комутанти). Домінуючим типом були і в значній мірі залишаються віоленти. Стосовно реакції українських віолентів на становлення ринку можна виділити три найтиповіших лінії поведінки:1) використання монопольних переваг (на початку реформ – найпоширеніша); 2) пасивна втрата ринкових позицій під тиском конкурентів (переважно іноземних) та під впливом погіршення кон’юнктури; 3) реорганізація діяльності та ефективна адаптація до нових умов.

Значна частина вітчизняних підприємств, втративши монополістичні переваги, опинились на межі повної неконкурентоспроможності. Переважно таку неконкурентоспроможність можна визначити як екстернальну, тобто, викликану зовнішніми умовами, оскільки це швидше наслідок загального рівня розвитку економічної системи та процесів її трансформації.

Зокрема, ключові параметри конкурентоспроможності товарів, підприємств і галузей України формувалися у структурі внутрішніх і зовнішніх зв’язків СРСР – країни, яка на період розпаду перестала відповідати сучасним критеріям конкурентоспроможності. Наприкінці 80-х років приблизно 80 % продукції підприємств СРСР не могло конкурувати на світових ринках.

З іншого боку, за роки незалежності Україна практично не здобула своїх (поза межами СНД) достатньо вагомих позицій на міжнародних ринках . Найбільш загрозливою для країни є не просто неконкурентоспроможність продукції, підприємств, галузей, а імовірність так званого “системного відриву” її від групи провідних країн через несумісність технологій, низьку здатність економіки до інвестицій та інновацій, а також структурно-галузеву та інституційну несумісність

Аналіз окремих ринків як на загальнодержавному, так і на обласному рівні дозволяє зробити ряд висновків. В багатьох випадках конкурентоспроможність вітчизняними підприємствами досягається завдяки протекціоністським заходам держави (ринок кондитерських виробів) чи особливостям галузі та сприятливим економіко-географічним чинникам (ринок шиферу). В той же час інноваційна активність менеджерів, зокрема у сфері управлінських технологій залишається вкрай низькою. Переважна більшість керівників підприємств не володіють достатніми знаннями про передові, а інколи і традиційні методи управління фірмою і, особливо, про специфіку конкурентної боротьби як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Ситуація ускладнюється ще й у зв’язку із відсутністю відповідних методичних розробок, адаптованих до конкретних умов перехідної економіки.

Незважаючи на те, що на обстежених підприємствах використовуються окремі елементи стратегічного менеджменту, діюча система управління зорієнтована виключно на внутрішні можливості, а відтак не сприяє ні реалізації довгострокових інтересів підприємств, ані своєчасній адаптації до ринкових змін. Тому, щоб забезпечити їх своєчасне простеження, рекомендується організувати систему моніторингу на підприємстві і проводити управлінський аналіз не лише внутрішніх параметрів, а й зовнішнього оточення.

Виходячи із вищесказаного, автором запропонований наступний алгоритм процесу формування конкурентних стратегій фірми:

1)

2)

3)

4)

5)

6)

У процесі аналізу внутрішнього середовища фірми особливу роль відіграє визначення конкурентоспроможності продукції. З цією метою в роботі запропонована методика визначення ризику відсутності попиту (РВП). Даний показник рекомендується застосовувати як базовий параметр конкурентоспроможності товару. Він поєднує аналіз внутрішніх можливостей підприємства у їх взаємозв’язку із впливом зовнішніх чинників. РВП є інтегральним показником і відображає сукупну дію наступних параметрів: динаміка структури переваг споживачів; невідповідність вартісних оцінок товару виробником та споживачем; вплив науково-технічного прогресу; насиченість відповідного ринку аналогічними продуктами; невизначеність споживачів при виборі товару. Множина параметрів може бути змінена в залежності від конкретних умов та цілей аналізу.

Оцінки ризиків зводяться у таблицю (табл.1). За допомогою аналізу множини оцінок проводиться розподіл продуктів на дві підмножини – перспективних та неперспективних.

Таблиця 1

Розподіл факторів РВП

Вид продукту |

Оцінки ризиків

ризик 1 | ризик 2 | … | ризик j | … | ризик n

Продукт 1 | Х11 | X12 | … | X1j | … | X1n

Продукт 2 | Х21 | X22 | … | X2j | … | X2n

… | … | … | … | … | …

Продукт і | Хi1 | Xi2 | … | Xij | … | Xin

… | … | … | … | … | … | …

Продукт m | Хm1 | Xm2 | … | Xmj | … | Xmn

Таблиця містить значення Xij, де i – індекс продукту, j – індекс фактору РВП. Узагальнююча величина ризику RPi по кожному продукту визначається за наступною формулою:

Встановлюється еталонний продукт. Вектор ризиків для еталонного продукту Ре визначається за формулою:

По кожному продукту і визначається показник перспективності (РР), який інтерпретується наступним чином: даний продукт тим перспективніший, чим ближче значення показника перспективності до 1. Величина його розраховується таким чином:

В якості критичного значення при вирішенні питання про те, які продукти розвивати, а від яких відмовитись з причин достатньо високого РВП, може бути використане середнє арифметичне значення рівня перспективності:

Доцільність застосування такої методики підтверджує її апробація, яка була проведена автором на базі даних ВАТ ”ВТКФ”Ласощі”.

Зокрема, фактори ризику по основних видах продукції на ВАТ “ВТКФ”Ласощі” були розподілені наступним чином (табл.2).

Таблиця 2

Розподіл факторів РВП по основних видах продукції
ВАТ “ВТКФ “Ласощі”

Вид продукту |

Оцінки ризиків

ризик 1 | ризик 2 | ризик 3 | ризик 4 | ризик 5

Цукерки глазуровані | 0,8 | 0,5 | 0,7 | 0,9 | 0,7

Цукерки неглазуровані | 0,7 | 0,4 | 0,8 | 0,9 | 0,7

Карамель льодяникова | 0,8 | 0,4 | 0,7 | 0,8 | 0,6

Карамель з начинкою | 0,8 | 0,7 | 0,8 | 0,9 | 0,6

Печиво фігурне | 0,7 | 0,4 | 0,4 | 0,5 | 0,6

Печиво квадратне | 0,6 | 0,4 | 0,3 | 0,6 | 0,5

Печиво здобне | 0,5 | 0,4 | 0,3 | 0,6 | 0,6

Печиво діабетичне | 0,7 | 0,8 | 0,3 | 0,2 | 0,8

Розрахунки, здійснені за наведеною вище схемою дозволили зробити ряд висновків.

До числа потенційно перспективних продуктів належать:

1)

2)

3)

4)

З іншого боку, очевидною є недоцільність випуску карамелі з начинкою (РР ,4402, – найгірший показник), цукерків глазурованих (РР0,4688). За межами гранично допустимої величини РВП перебувають також такі продукти, як цукерки неглазуровані (РР0,4903) та карамель льодяникова (РР = 0,5177).

Слід зазначити, що отримані дані не можна абсолютизувати – остаточні висновки стосовно стратегічних заходів фірми потребують додаткового комплексного аналізу, а розрахунок величини РВП є необхідною, але недостатньою умовою розробки конкурентних стратегій.

ВИСНОВКИ

1. Пошуки досконаліших підходів до управління промисловим підприємством в сучасній економічній науці концентруються в удосконаленні стратегічного управління. Кількість отриманих в цьому напрямку результатів переходить у відповідну нову якісну форму. Однак, на сьогодні відсутній єдиний теоретичний базис організаційно-економічних механізмів формування і управління стратегією підприємства, як, зокрема, відсутній єдиний підхід до визначення самого поняття “стратегія”.

2. Стратегія – це об’єднана система ідей та концепцій довготермінової спрямованості, якими керується організація у своїх спробах досягти конкурентної переваги. Стратегія розглядається як система, яка характеризується множиною елементів-складових, певною структурою та співвідношеннями. З іншого боку, вона трактується з позицій поведінкового підходу. Тобто, стратегія, в кінцевому підсумку, визначає тип (характер) поведінки підприємства як складної системи в ринковому середовищі. При цьому поведінка розуміється як множина певних дій, що призводять до структурних змін як всередині підприємства, так і у взаємодії його із зовнішнім середовищем.

3. Розвиток механізмів формування конкурентних стратегій повинен базуватись на міждисциплінарному підході, що відображає різноманітні аспекти багатофункціональних зв’язків підприємства зі своїм зовнішнім оточенням. З цією метою об’єднані положення різних теоретичних концепцій (системного підходу, антикризового управління, теорії стратегії) на основі певного загального базису, в якості якого обрано конкурентоспроможність.

4. Дослідження, проведені автором безпосередньо, та аналіз теоретичних і практичних розробок вітчизняних та іноземних науковців доводять, що конкурентоспроможність підприємств є одним з ключових чинників їх ефективності та стабільності розвитку. Дане положення підтверджується як в умовах розвиненої економічної системи, так і в період трансформаційних процесів.

5. При формуванні конкурентних стратегій особливе місце відводиться стратегічному аналізу гетерогенного конкурентного середовища, яке формується в результаті впливу на конкретний ринок багатьох факторів, що характеризуються певною сферою дії, часовим періодом, інтенсивністю. Групування їх у рамках суб’єктів, діяльність яких впливає на умови конкуренції, дозволяє виділити шість базових чинників конкурентного середовища: держава та її політика в сфері регулювання конкуренції; підприємства, що входять на даний ринок; споживачі продукції; постачальники; виробники товарів-замінників; безпосередньо підприємства-виробники (продавці) продукції.

6. Ступінь активності конкурентного середовища є ключовим параметром у визначенні стратегічних напрямків діяльності підприємства, у виборі засобів і методів ведення конкурентної боротьби. Однією з найважливіших характеристик активності конкурентного середовища підприємства є інтенсивність конкуренції. До числа чинників, що визначають інтенсивність конкуренції належать: характер розподілу ринкових часток між конкурентами та динаміка ринку.

7. Аналіз діяльності конкурентів необхідно розглядати як частину постійно діючого процесу моніторингу ринку, спрямованого на вивчення практики ведення конкурентної боротьби з метою забезпечення переваг над конкурентами. Дані дослідження є ефективними, якщо розглядаються і як інформаційний засіб, і як засіб, що забезпечує керівництво підприємства необхідними даними для покращення потенційних можливостей системи управління. Для чіткої орієнтації аналізу і підвищення його результатів принципово важливим є вірний вибір цілі та об’єктної бази аналізу, а також необхідної і достатньої інформації для проведення аналітичних процедур.

8. При аналізі внутрішнього середовища підприємства пропонується до використання методика оцінки ризику відсутності попиту (РВП). Даний показник доцільно застосовувати як базовий параметр конкурентоспроможності продукції, оскільки він поєднує аналіз внутрішніх можливостей підприємства та зовнішніх впливів. РВП є інтегральним показником, який відображає сукупну дію таких параметрів: динаміка структури переваг споживачів; невідповідність вартісних оцінок товару виробником та споживачем; вплив науково-технічного прогресу; насиченість відпові-дного ринку аналогічними продуктами; невизначеність споживачів при виборі товару. Перелік параметрів може бути адаптований до особливостей конкретного підприємства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

1. Запухляк В.М. Система планування як основний метод державного регулювання (в контексті теорії економічного розвитку Й.Шумпетера) //Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми: Збірник наукових праць. – Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 1998 – С.337-342.

2. Запухляк В.М. План і стратегія розвитку фірми: інвестиційний аспект //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 26: Економіка. – Чернівці: ЧДУ, 1998.– С.133-138.

3. Запухляк В.М. Оцінка інвестиційних рішень: стратегічний підхід в умовах реструктуризації //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 44: Економіка. – Чернівці: ЧДУ, 1999.–С.68-75.

4. Запухляк В.М. Формування конкурентного середовища та інноваційні стратегії фірми: проблеми і перспективи в умовах перехідної економікиНауковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 65: Економіка. – Чернівці: ЧДУ, 2000.– С.99-103.

5. Запухляк В.М. Зовнішнє середовище фірми – методика стратегічного аналізуНауковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 95: Економіка. – Чернівці: Рута, 2000. – С.3-7.

6. Запухляк В.М. Стратегія інновацій як засіб досягнення конкурентних перевагІнноваційна діяльність в системі державного регулювання: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 4-6 травня 1999 р. – Ч. 2.– Івано-Франківськ: Івано-Франківський державний технічний університет нафти і газу, 1999. – С.118-124.

7. Запухляк В.М. Стратегічні зміни – фактор конкурентоспроможності фірми в умовах глобальних та локальних перехідних процесівСтратегія економічного розвитку в умовах глобалізації: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 4-6 квітня 2000 р. – Ч. 2.– Чернівці: ЧДУ, 2000. – С.262-268.

8. Запухляк В.М. Стратегія інвестування в умовах становлення внутріфірмового плануванняІнвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання: Наукові доповіді міжнародної науково-практичної конференції, 8-10 квітня 1997 р. – Ч. 3. – Чернівці: ЧДУ, 1997. – С.91-92.

Запухляк В.М. Механізм формування конкурентних стратегій фірми (на прикладі підприємств Івано-Франківської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 – Підприємництво, менеджмент та маркетинг. – Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2001.

Захищається рукопис дисертації, в якій досліджено теоретичні, методологічні та методичні підходи до формування конкурентних стратегій фірми. Основна увага приділена концептуальному підходу до питання визначення категорії “стратегія”, а також дослідженню напрямків стратегічного аналізу конкурентного середовища фірми. Вивчається специфіка розробки стратегій в умовах трансформації економічної системи. Визначені основні складові елементи процедури формування конкурентних стратегій фірми та сформований відповідний аналітичний інструментарій.

Ключові слова: стратегія, стратегічний аналіз, конкурентоспроможність, конкурентне середовище.

Zapukhlyak V.M.of competitive strategy formation of the firm (based on the enterprises of Ivano-Frankivsk region). – The manuscript.

Dissertation to qualify for scientific degree of candidate of economic sciences (speciality – 08.06.02. – Entrepreneurship, Management and Marketing). – Institute of Regional Research of the National Academy of Sciences of Ukraine, Lviv, 2001.

The manuscript of the thesis is being defended in which theoretical and methodological approaches to competitive strategies formation of the firm are investigated. The paper delves into the study of a conceptual approach to the issue of defining the category of “strategy” as well as the study of strategic analysis of competitive environment of the firm. The peculiarities of strategy formation on the conditions of economic system transformation are elucidated. The basic elements of the process of competitive strategies formation have been defined and appropriate analytical tools have been formed.

Key words: strategy, strategic analysis, competitiveness, competitive environment.

Запухляк В.М. Механизм формирования конкурентных стратегий фирмы (на примере предприятий Ивано-Франковской области). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02. – Предпринимательство, менеджмент и маркетинг. – Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2001.

В процессе диссертационного исследования разработаны и обоснованы теоретические положения, методические подходы и рекомендации по особенностям формирования конкурентных стратегий фирмы в условиях трансформации экономической системы.

В первом разделе “Теоретические основы формирования конкурентной стратегии фирмы” рассматриваются концептуальные составляющие стратегического управления фирмой, проблемы определения сущности понятия “стратегия” и анализа теории конкуренции в свете ее взаимосвязи с процессом формирования стратегических решений на уровне фирмы. Стратегия определяется автором как комплексная система идей и концепций долгосрочной направленности, которыми руководствуется организация в процессе поиска путей достижения конкурентного преимущества. То есть, стратегия может рассматриваться как система, совокупность методов поиска, отбора и анализа информации о внутренней и внешней среде, направленных на определение путей оптимального функционирования организации в долгосрочной перспективе. Исходя из результатов изучения поведенческого, структурного и функционального подходов к конкуренции, а также соответствующих эмпирических данных, автор обосновывает необходимость адаптации модели пяти сил конкуренции к условиям переходной экономики. Разработаны соответствующие предложения.

Второй раздел “Конкурентная среда в контексте практики формирования стратегий фирмы” посвящен оценке и критическому обзору основных моделей стратегического анализа с точки зрения возможностей их практического применения в условиях отечественной экономики. Стратегическая диагностика конкурентной среды, в частности и на основании предложенных автором подходов, рассматривается как ключевой элемент процесса формирования стратегий фирмы. Рассматривается комплексная система показателей позволяющих анализировать состояние и основные параметры конкурентной среды.

Используемая методика позволяет решить ряд вопросов: проанализировать особенности развития рыночной ситуации и степень доминирования предприятий на рынке; определить ближайших конкурентов и относительную позицию предприятия среди участников рынка; сформировать массивы данных о конкурентах.

В целом, анализ деятельности конкурентов необходимо рассматривать как составляющую постоянного процесса изучения внешней среды фирмы, целью которого является поиск возможностей получения преимуществ над конкурентами.

В третьем разделе “Конкурентная стратегия фирмы – формирование в условиях трансформации экономической системы” изучаются характерные особенности конкурентной среды в период переходных процессов в экономике Украины, а также специфика и практические аспекты стратегического управления. Анализируются отдельные рынки, как на областном, так и на общегосударственном уровнях, отображаются пути реализации механизма формирования конкурентных стратегий на конкретных предприятиях. При анализе внутренней среды предприятия, в частности – конкурентоспособности продукции, предлагается использовать методику оценки риска отсутствия спроса, которая разработана и апробирована автором.

Ключевые слова: стратегия, стратегический анализ, конкурентоспособность, конкурентная среда.