ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

БУНЯК Наталія Миколаївна

УДК 635.21/.24:339.13

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ

РИНКУ КАРТОПЛІ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата економічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, заслужений

діяч науки і техніки України, академік УААН,

Шпичак Олександр Михайлович,

Українська академія аграрних наук,

академік-секретар відділення аграрної

економіки і земельних відносин

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Руснак Петро Павлович,

Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України,

завідувач кафедри

кандидат економічних наук, доцент

Тивончук Степан Олександрович

Президія Української академії аграрних наук,

завідувач відділу

Провідна установа: Державний агроекологічний університет,

Міністерства аграрної політики України,

кафедра менеджменту організацій, м. Житомир

Захист дисертації відбудеться 24/12/2002р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680. м. Київ, МПС, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3 поверх.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН (03680. м. Київ, МПС, вул. Героїв оборони, 10, кім. № 211).

Атореферат розісланий 22/11/2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення ринкової економіки в сільському господарстві України потребує глибокого вивчення ролі економічних механізмів і зв'язків у формуванні ринкового середовища. Ринок стає головним чинником регулювання взаємовідносин між виробником та споживачем. Удосконалення існуючих і розроблення нових механізмів функціонування ринку сільськогосподарської продукції сприятиме збільшенню виробництва конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності роботи товаровиробників різних форм власності та господарювання.

Серед сільськогосподарських культур важко знайти таку, яка б за обсягами споживання та універсальністю використання могла зрівнятися з картоплею. Вона – цінний і незамінний продукт харчування, який в Україні заслужено називають другий хлібом. За десятирічний період економічних реформ, не зважаючи на згортання виробництва картоплі сільськогосподарськими підприємствами, її валове виробництво та споживання в розрахунку на душу населення у державі не скоротилося.

Формування економічного механізму функціонування ринку картоплі – не лише економічна проблема. Вона має важливий соціальний аспект, в основі якого лежить попит, пропозиція та ціна. Особливістю сучасного ринку цієї культури є зменшення його ємності, внаслідок зниження купівельної спроможності населення, яке змушене займатися самозабезпеченням продукцією, тобто картоплярство за нинішніх умов зорієнтоване на дрібнотоварне виробництво. Сільськогосподарські підприємства практично припинили вирощування картоплі, а спеціалізовані райони з її виробництва змінили напрям своєї діяльності. Важливість зазначених проблем і зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Питаннями вдосконалення економічного механізму розвитку аграрного ринку займаються такі вчені, як П.П.Борщевський, В.І.Бойко, П.І.Гайдуцький, М.Я.Дем'яненко, І.І.Лукінов, П.П.Руснак, П.Т.Саблук, В.П.Ситник, В.М.Трегобчук, В.В.Юрчишин, О.М.Шпичак, Л.М. Худолій.

Чимало питань, що стосуються функціонування і розвитку аграрного ринку в Україні, ще недостатньо обгрунтовані і не врегульовані законодавчо, тому їх вивчення залишається на сьогодні дуже актуальним.

Зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами та планами. Проведені автором дисертаційні дослідження пов'язані з тематикою наукової роботи, яка проводиться відділенням ціноутворення та кон'юнктури ринку Інституту аграрної економіки УААН згідно з науково-технічною програмою "Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально орієнтованих ринкових умов в АПК", зокрема з напряму "Теоретичні та методологічні основи ціноутворення на продукцію АПК, стратегія розвитку та механізм функціонування інфраструктури ринків сільськогосподарської продукції та продовольства в Україні в умовах ринкових відносин" (номер держреєстрації 0102U000264).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - розробити та обгрунтувати шляхи вдосконалення економічного механізму формування і функціонування ринку картоплі в умовах становлення ринкових відносин, зміни форм власності та організаційної структури аграрного сектора.

В процесі виконання дисертаційної роботи вирішувалися такі завдання:

·

· визначити елементи інфраструктури ринку картоплі;

· провести аналіз економічної кон'юнктури ринку картоплі за період з 1990 по 2001 рік;

· узагальнити результати проведеного на основі анкетування обстеження діяльності особистих господарств населення з тим, щоб визначити економічну ефективність виробництва та реалізації картоплі;

· обгрунтувати роль особистих господарств населення та селянських (фермерських) господарств у забезпеченні попиту населення та переробних підприємств в картоплі;

· визначити ефективності виробництва картоплі товаровиробниками різних форм власності;

· розробити пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму формування ринку картоплі, оптимізації використання врожаю на основі переробки картоплі з метою підвищення ефективності виробництва;

· визначити державні потреби країни в картоплі на період до 2005 року.

Предмет і об'єкт дослідження. Досліджувалися економічний механізм формування і функціонування ринку картоплі, теоретичні, методичні та прикладні аспекти економічних відносин у процесі руху картоплі від виробника до кінцевого споживача.

Об'єкти дослідження – сільськогосподарські підприємства різних форм власності та господарювання України, особисті підсобні господарства населення трьох районів Чернігівської області, переробні підприємства, ринки міст.

Інформаційною базою дослідження були статистичні дані Державного комітету статистики України, обласних управлінь статистики та сільського господарства, матеріали річних звітів сільськогосподарських і переробних підприємств, авторське анкетування тощо.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження був діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних процесів, теоретичні моделі й принципи функціонування ринкової економіки, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем ціноутворення і формування товарних ринків. У процесі роботи застосовувалися такі методи економічних досліджень: статистико-економічний, монографічний, розрахунково-конструктивний, абстрактно-логічний, балансовий та інші.

Отримані дисертантом результати, що відображають наукову новизну. Наукова новизна роботи полягає у комплексному дослідженні проблем формування та функціонування ринку картоплі в процесі становлення ринкової економіки. Розраховані орієнтовний рівень собівартості картоплі за різних умов виробництва та урожайності для сільськогосподарських підприємств як мінімально допустимий рівень ціни реалізації, а також окупність затрат при внесенні різних доз мінеральних добрив.

Основні результати дисертаційної роботи такі:

·

· визначено і здійснено порівняльний аналіз структури використання врожаю, каналів збуту продукції товаровиробниками різних форм власності;

· доведено, що використання картоплі на корм худобі - захід неефективний і вимушений;

· внесено пропозиції щодо необхідності концентрації виробництва картоплі, переведення його на інноваційну модель розвитку, з метою підвищення ефективності галузі;

· обгрунтовано роль переробних підприємств у формуванні картоплепродуктового підкомплексу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці науково-методологічних підходів до питань формування і функціонування ринку картоплі, як єдиного економічного механізму, спрямованого на відродження картоплярства в сільськогосподарських підприємствах, розвитку переробних підприємств, забезпечення потреб споживачів в цьому виді продукції. Обгрунтовано економічну недоцільність використання картоплі на корм худобі. Рекомендації щодо доцільності концентрації виробництва картоплі в спеціалізованих районах, переведення його на інноваційну модель розвитку підтримані Чернігівським головним управлінням сільського господарства і продовольства (довідка № 20-02/105 від 15.06.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Одержані внаслідок досліджень проведених виключно дисертантом наукові результати і розроблені на їх основі пропозиції, повністю належать їх автору.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень висвітлювались на міжнародній науково-практичній конференції “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (ІАЕ УААН, м.Київ, 2001р.) Вони використовувались в призначених для сільськогосподарських товаровиробників рекомендаціях щодо вибору ринків збуту картоплі, в планах і програмах розвитку галузі окремих регіонів і господарських структур.

Публікації. По темі дисертації опубліковано 5 наукових праць, загальним обсягом 1,1 умовних друкованих аркушів, у тому числі 3 статті в наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

До повного обсягу входять: 184 сторінок комп'ютерного тексту, 41 таблиця, 10 рисунків, список використаних літературних джерел, що включає 121 найменування, 10 додатків.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі “Методологічні основи формування ринку сільськогосподарської продукції” розглянуто сутність ринкових відносин і такі економічні категорії як ринок, попит, пропозиція, ціна, економічний механізм та ряд інших, оскільки трансформація аграрного сектора економіки в ринкові умови докорінно змінила економічну основу виробництва, форми та принципи господарювання на селі.

У цьому розділі висвітлено теоретичні основи ринкових відносин, стан їх законодавчого врегулювання в аграрному секторі економіки, оптимальні ринкові моделі економічних відносин суб'єктів господарювання на селі та роль держави у ринкових трансформаціях. Правовими та організаційними заходами держава повинна забезпечити умови для добровільного вибору суб'єктами підприємницької діяльності організаційних форм господарювання, предмету діяльності, каналів реалізації продукції, можливості розпоряджатися виробленою продукцією та отриманими доходами, заміну планової системи господарювання на ринкову.

На підставі праць вітчизняних та зарубіжних вчених можна стверджувати, що економічний механізм – це система конкретних, обумовлених економічними законами економічних відносин між державними органами та суб'єктами господарювання, а також між суб'єктами господарювання. Ці відносини проявляються у фінансово-кредитній політиці держави, що стосується сільськогосподарського товаровиробника, у системі оподаткування, ціновій політиці, застосуванні економічних стимулів, правовому регулюванні та методах управління виробництвом. Прогнозування аграрного ринку передбачає визначення можливих змін в економічній кон'юнктурі ринку на певних етапах розвитку щодо обсягів виробництва, тактики збуту, вибору каналів збуту, що забезпечить найбільшу ефективність галузі, стратегії її розвитку.

З використанням даних довгострокових прогнозів відпрацьовувалась стратегія розвитку галузі в цілому. Аналіз показав, що становлення та вдосконалення економічного механізму можливі за наявності науково обгрунтованих еквівалентних відносин між сільським господарством і промисловістю; фінансової підтримки сільськогосподарського товаровиробника з тим, щоб забезпечити розширене відтворення виробництва; стимулювання економічного запровадження інноваційних технологій, розміщення конкурентоспроможного виробництва по відповідних природно-економічних зонах тощо.

В другому розділі роботи “Сучасний стан та економічна ефективність виробництва і реалізації картоплі” викладені результати вивчення кон'юнктури ринку та аналізу обсягів виробництва і реалізації картоплі, її собівартості, ціни реалізації та ефективності виробництва на сільськогосподарських підприємствах і в особистих господарствах.

Визначено кілька суттєвих особливостей досліджуваного ринку картоплі. Так, картоплярська галузь однією з перших перейшла на ринкові умови. Населення, особливо мешканці села, маючи низький прожитковий рівень, будучи змушеними займатися самозабезпеченням і шукати додаткові джерела прибутку, стало основним виробником картоплі. Низький рівень купівельної спроможності наших громадян - головна причина зниження споживання на душу населення основних продуктів харчування (м'яса, молока, яєць). У зв'язку з цим збільшується споживання картоплі, яка здатна хоча б частково компенсувати енергетичні потреби людини. Ринок картоплі на Поліссі стабільно перевищує пропозиції над попитом. У державі практично не здійснюється промислова переробка картоплі.

Споживання картоплі на душу населення в 1998-2000 рр. по країні становило 130,2 кг. Обсяги її споживання залежать насамперед від сукупних доходів та місця проживання населення. Так, мешканці села споживають картоплі в розрахунку на одну особу на 45% більше, ніж міські жителі. Споживають картоплю в межах раціональних норм харчування громадяни, що в середньому на душу населення витрачають більше 150 грн., а жителі міст - більше 210 грн.

Проведене ранжування областей за обсягами виробництва картоплі на душу населення підтверджує залежність споживання від географічного розташування населених пунктів. Жителі тринадцяти областей споживають картоплі більше, ніж в середньому по Україні. Менше мінімальних норм (96 кг) на одну людину споживають жителі таких чотирьох регіонів, як АР Крим, Донецька, Дніпропетровська та Одеської області. Менше раціональних норм (124 кг) споживається картоплі жителями Миколаївської, Запорізької, Луганської і Полтавської областей. Обсяги споживання її в областях зони Полісся значно вищі, ніж у південних областях та промислових центрах країни. Жителі Чернігівської області споживають картоплі на 116,4 кг (254%) більше, ніж кримчани або жителі Миколаївської області.

Україна посідає четверте місце в світі щодо виробництва картоплі на душу населення. Кліматичні умови відіграють особливу роль у її вирощуванні. Протягом 1990-2001 рр. розміри площі посадки картоплі стабілізувалися у межах 1,6-1,7 млн.га, а валові збори у середньому за рік становили 17,0 млн.т. В останні роки відбулися істотні зміни в розміщенні площ посадки та обсягах валового збору як по областях країни, так і по категоріях господарств.

У розрахунку на одного жителя площі посадки картоплі в Україні становлять 0,031 га, більші вони лише в Білорусії – 0,054 га. та Польщі – 0,033га. У Нідерландах виробляють картоплі на душу населення на 188 кг більше, ніж в Україні, тоді як площі посадки у них (0,012 га) майже втричі менші.

Споживання, попит і пропозиції категорії взаємопов'язані між собою. За останні роки відбулися істотні зміни в структурі наповнення внутрішнього ринку картоплі. Внаслідок того що виробництвом картоплі нині займаються, головним чином не сільськогосподарські підприємства, а господарства населення, площі посадки збільшилися в тих областях, де раніше її вирощували на менших площах і частину своїх потреб задовольняли шляхом міжобласного перерозподілу продукції. Скорочення посівних площ в сільськогосподарських підприємствах зумовлене зниженням попиту оптових покупців, ускладненням ситуації із збутом продукції, товарність якої, починаючи з 1992 р., знижувалася і становила 19%, у 1993 – 15,9%, у 1994 - 20,7%, і в 2000 р зросла до 37%. Ріст товарності відбувається, очевидно, із зростанням купівельної спроможності жителів великих міст, певна частина яких відмовилась від заміських городів і картоплю купує, що і зумовило зростання попиту і ємності ринку.

Збільшення площ посадки в господарствах населення відбулося за рахунок особистих господарств міських жителів. Переміщення обсягів виробництва картоплі в особисті підсобні господарства населення супроводжувалось зниженням рівня механізації робіт, погіршенням захисту рослин від шкідників і хвороб, відсутністю робіт по сортооновленню та сортозаміні. Вирощування картоплі населенням є досить трудомістким процесом, оскільки технічні засоби використовуються лише при підготовці грунту.

Пропозиція картоплі на внутрішньому ринку забезпечує потреби. Загальна кількість продукції, яку споживає населення нашої країни, коливається у межах 6,1 – 6,9 млн. т, що становить близько 35% загального обсягу виробництва. Переробна промисловість використовує лише незначну долю врожаю картоплі. Заводи з виробництва крохмалю змінили сировинну базу. Кількість продукції, яку згодовують на корм худобі, значною мірою залежить від обсягів її виробництва (16,7-37,5%). Найменша кількість картоплі, використаної на корм, була в 1999/2000 маркетинговому році – 2,3 млн. т., що зумовлено низьким урожаєм 1999 року.

На корм худобі картопля в домашніх господарствах використовується як замінник інших видів кормів і витрачається в обсягах, які складаються за залишковим принципом, після забезпечення потреб на харчування, насіння та продаж. Використання картоплі на корм підвищує собівартість продукції тваринництва, оскільки це надто дорогий корм. Установлено, що собівартість кормової одиниці картоплі в сільськогосподарських підприємствах Чернігівської області у 2000 р. була в 5,6 раза вищою за собівартість кормової одиниці ячменю, у 6,2 раза - кукурудзяного силосу. Селяни вимушено згодовують картоплю худобі, оскільки певна її частина не знаходить збуту.

Структура використання врожаю, каналів реалізації товарної частини продукції залежить від форми господарювання. На сільськогосподарських підприємствах та в господарствах населення товарна частина продукції становить 32-42%, на насіння витрачається 24-29%, на корм худобі – 19-21%. У ЗАТ ДКЦ “Інтерагросистема” товарність галузі становить 85%, на насіння витрачається 14%, як корм картопля не використовується. Відбулися суттєві зміни і в каналах реалізації продукції. Обсяги реалізації її заготівельним організаціям на сільськогосподарських підприємствах та в господарствах населення скоротились, а реалізація на ринках населених пунктів зросла. За умов порушення готівкових розрахунків чільне місце посідають бартерні операції. Крупнотоварні підприємства заготівельним організаціям реалізують близько 78%, а частина продукції, не придатної для споживання у свіжому вигляді, реалізується крохмальним заводам. (Рис. 1,2)

Результати моніторингу цін на картоплю показали, що в різних регіонах вони не однакові. Розрахункові характеристики варіаційного ряду, побудованого за даними, що стосуються ринків 71 міста, засвідчили значну диференціацію цін залежно від регіонів (коефіцієнт варіації 31%). До групи з найнижчим рівнем цін (0,30 –0,51 грн. за 1 кг) входять ринки Вінницької, Житомирської, Івано-Франківської, Волинської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Хмельницької та Чернігівської областей, в яких виробництво картоплі значно перевищує споживання. Високі рівні цін (71 – 110 коп. за 1 кг ) виявлені на ринках шести південних областей України, які характеризуються великою ємністю внутрішнього ринку та недостатнім рівнем забезпеченості картоплею. Істотно коливаються ціни також в межах року, залежно від сезону, що пов'язано із зменшенням запасів продукції під весну. Особливо відчутно це коливання відмічається у неврожайні роки, як, зокрема у 1999/2000.

Сезонні зміни попиту на картоплю позначаються на обсягах реалізації її на ринках. Найбільша кількість продукції реалізується у вересні-листопаді (25%), індекс сезонності - 126,1-139,1%. По закінченні збиральних робіт максимальну кількість картоплі намагаються збути виробники, котрі не мають можливостей зберігати вирощений урожай, а споживачі роблять запаси даної продовольчої продукції, оскільки в цей період ціни на неї на 20-25% нижчі. У січні-березні зменшується пропозиція картоплі на ринку, ціни підвищуються. Дослідження сезонності реалізації картоплі проводились за матеріалами Держкомстату України, що стосується обсягів продажу картоплі на ринках 53 міст за п'ять років (1997 –2001 рр.).

Не зважаючи на низьку питому вагу картоплі що виробляється сільськогосподарськими підприємствами, актуальними залишаються дослідження економічної ефективності виробництва крупними агроформуваннями. Закрите акціонерне товариство, державно-комерційний центр "Інтерагросистема", розташоване в Менському районі Чернігівської області, спеціалізується на виробництві картоплі і вирощує її на площі 635 га. Організація виробництва базується на інтенсивних технологіях. Завдяки, використанню елітного насіння та насіння високих репродукцій високоврожайних сортів, внесенню повного комплексу мінеральних добрив п'ятиразовому обробітку посівів товариство отримує понад 300 ц картоплі з кожного гектара, що більш як удвічі перевищує середні обласніСільськогосподарські підприємства Господарства населення ЗАТ ДКЦ “Інтерагросистема

Рис.1 Структура використання урожаю картоплі за 2000р.

Сільськогосподарські підприємства Господарства населення ЗАТ ДКЦ “Інтерагросистема

Рис.2 Структура реалізації картоплі за 2000р.

показники. Останні два роки товариство вирощує вісім сортів картоплі, з яких сім - голландської селекції та український сорт придеснянський. Вирощування картоплі за інтенсивною технологією потребує значних матеріальних витрат (в 2000 р. вони склали 5406,14 грн. на 1 га; табл.1), але застосування цієї технології дає змогу товариству досягати високої урожайності картоплі, тому витрати в розрахунку на одиницю продукції у нього найнижчі в області і складають лише 17,84 грн., при середніх по області – 40,99 грн. за 1 ц.

Значну увагу підприємство приділяє питанням реалізації продукції, має постійних покупців, серед яких компанія з переробки картоплі "Крафт -Якобз Сушард Україна". Завдяки високій якості вирощуваної картоплі товариство продає її за цінами на 43% вищими, ніж у середньому по області. Разом з тим підприємство утримується від співпраці із заготівельними організаціями споживчої кооперації, оскільки вони несвоєчасно проводять з ними розрахунки.

Вивчаючи економічну ефективність виробництва картоплі в особистих підсобних господарствах населення, ми провели анкетування 67 домогосподарств у селах Нехаївка Коропського, Стольне Менського і Червоні Партизани Носівського районів Чернігівської області. Картопля в цих господарствах вирощується за традиційною технологією, основою якої є ручна праця. Як показали розрахунки виробничої собівартості картоплі, в опитаних домогосподарствах вона становить в середньому 282,35 грн. за тонну (табл.1) за умови, якщо до витрат включається умовна оплата праці членів сім'ї на рівні 0,84 грн. за 1 люд.-годину.

Виробництво картоплі в господарствах населення - трудомісткий процес. Витрати живої праці в розрахунку на 1 га картоплі становлять 2009 люд.-год. В розрізі технологічних операцій затрати часу розподіляються так: збір урожаю – 40,7 %, догляд за посівами – 15,5%, посадка – 14,1 %. В розрахунку на тонну продукції затрати праці (умовно) оцінюються в 107,90 грн. Зрозуміло, що праця ніким не оплачується. Саме через неврахування цієї частки витрат створюється ілюзія низької собівартості вирощування картоплі в господарствах населення. Виробництво картоплі для господарств населення економічно вигідне, незалежно від того, врахована чи не врахована вартість праці в розрахунковій собівартості. Прибуток від реалізації 1 т продукції складає 311,36 грн за умови, якщо врахувати вартість праці, і 461,43 грн без її врахування. Відносно високого рівня ефективності при вирощуванні картоплі домогосподарствам вдається досягти за рахунок реалізації 40,5% продукції на ринках міст, де середня її ціна становить 96,7 коп. за 1 кг. Якщо ж картопля реалізується дрібнооптовим перекупникам, то ціни значно нижчі - близько 60 коп., а за бартерними угодами - 35 коп. за кілограм.

Таблиця 1

Склад і структура витрат на виробництво картоплі у ЗАТ ДКЦ “Інтерагросистема” та особистих підсобних господарствах населення, 2000 р.

Статті витрат ЗАТ ДКЦ “Інтерагносистема” Особисті господарства населення

витрати в розрахун-ку на 1га., грн витрати в розрахун-ку на 1 т, грн структу- ра витрат, % витрати в розрахун-ку на 1га., грн витрати в розрахун-ку на 1 т, грн структура витрат, %

Оплата праці 704,72 23,30 13,1 1687,56 107,90 32,80

Відрахування на соціальні заходи 254,80 8,40 4,7 - - -

Насіння 1215,90 40,20 22,5 1151,14 73,60 26,1

Добрива 887,09 29,30 16,4 746,55 47,73 16,8

Засоби захисту рослин 455,75 15,00 8,4 265,24 16,96 6,0

Вартість послуг - - - 530,82 33,94 12,2

Орендна плата, в т.ч. за землю 900,63 350,71 29,70 11,60 16,6 6,5 - - - - - -

Амортизація - - - 16,39 1,05 0,4

Пально-мастильні матеріали 476,22 15,70 8,8 - - -

Електроенергія 40,78 1,30 0,7 - - -

Податок на землю 25,0 0,8 0,6 8,20 0,52 0,1

Інші витрати 445,25 14,40 8,2 12,45 0,80 0,2

Всього 5406,14 178,40 100,0 4418,35 282,35 100,0

Нами проведені розрахунки з визначення можливих грошових надходжень та прибутку з одного гектара вирощеної картоплі в господарствах населення (табл. 2).

Таблиця 2

Розрахунок вартості продукції та прибутку, одержуваного з 1 га вирощеної картоплі, в особистих господарствах населення

(дані за 2000 рік.)

Показники Кількість продукції, ц /га Оцінка 1ц, грн. Вартість, грн.

Урожай 156,4 7038,66

Використання : 156,4

в т.ч. для особистого споживання 31,3 28,23 883,60

на насіння 39,1 28,23 1103,80

на корм худобі 28,8 32,55 937,44

товарна продукція 57,2 71,92 4113,82

Витрати на 1 га 5135,80

Умовний чистий доход 1902,86

Оцінка вартості картоплі, призначеної для особистого споживання та на насіння, проведена за виробничою собівартістю, товарної частини продукції – за середніми цінами реалізації. Розрахункова вартість картоплі, використаної на корм худобі, становить 32,55 грн.

Площі, зайняті під картоплю в опитаних господарствах, в середньому становлять 0,169 га. Отже, реально доходи сім'ї від виробництва картоплі можуть складати 728 грн., прибуток –321 грн. Для середньостатистичного господаря цей прибуток має незначну питому вагу в сімейному бюджеті. Отримувати розрахунковий прибуток у розмірі 1903 грн. з 1 га господарства населення не мають можливості, оскільки вони мають обмежений час на проведення в оптимальні строки агротехнічних робіт. Без підвищення рівня механізації виробничих процесів обробляти більші площі, відведені під картоплю, ці господарства не в змозі.

На основі результатів аналізу ефективності виробництва картоплі в господарствах різних форм господарювання (табл. 3) зроблено висновок, що вирощувати картоплю з найменшими затратами можуть лише крупні сільськогосподарські підприємства на значних площах. В ЗАТ ДКЦ “Інтераргосистема” отримують прибутки з 1 га картопляного поля в 5,6 раза більші, ніж господарства населення, у 60 разів - ніж сільськогосподарські підприємства Чернігівської області, і в 42 рази більші, ніж в середньому по країні. Концентрація і спеціалізація в картоплярстві дозволяє більш ефективно застосовувати передові технології, впроваджувати досягнення науки, швидко нарощувати обсяги виробництва, зменшувати матеріальні і трудові затрати на одиницю продукції, поліпшувати її якість.

Таблиця 3

Ефективність виробництва картоплі в господарствах різної форми господарювання за 2000 рік

Показники Сільськогосподар- ські підприємства ЗАТ ДКЦ “Інтер- агро- система” Особисті підсобні господар-ства населення

Украї - на Черні- гівська обл.

Урожайність, ц/га 100,0 129,4 303 156,4

Затрати праці, люд.-год.на 1т 66 45 21,2 128,4

Виробнича собівартість 1 т, грн. 424,4 409,9 178,4 282,3

Витрати на реалізацію1 т, грн. дані відсутні 10,0 125,4

Собівартість реалізованої продук- ції 1 т, грн 449,2 387,7 187,4 407,7

Товарність ,% 42,1 43,1 85 36,6

Ціна реалізації 1 т картоплі, грн. 508,6 419,4 600 719,16

Прибуток від реалізації 1т картоплі,грн 59,40 31,70 411,6 311,36

Прибуток з 1 га від реалізації картоплі, грн. 250 175 10600 1782

Рівень рентабельності, % 13,2 8,2 218,5 76,3

Третій розділ “Основні напрями удосконалення економічного механізму формування і функціонування ринку картоплі” присвячено обгрунтованню пропозиції щодо вдосконалення механізму утворення цін на картоплю, визначенню напрямів та розробленню комплексу заходів з організації виробництва картоплі за маркетинговим принципом. Розраховано орієнтовну собівартість та мінімально допустимий рівень ціни картоплі, вирощеної за існуючою та ресурсозберігаючою технологіями.

На основі одержаних даних досліджень здійснено розрахунок нормативних витрат на виробництво 1 т картоплі без застосування добрив, а також за умов внесення певних доз мінеральних добрив. Зростання виробничих витрат в розрахунку на 1 га за рахунок додаткового внесення мінеральних добрив окуповується завдяки приросту урожайності та зниженню собівартості одиниці продукції. За нашими даними, без застосування добрив, собівартість 1 т картоплі становитиме 674,64 грн. Внесення 250 кг д.р. мінеральних добрив хоча й підвищує рівень затрат у розрахунку на 1 га на 17,7%, зате забезпечує приріст урожаю на 68%, а собівартість 1 т продукції становитиме 470,63 грн. Внесення 400 кг NPK забезпечить приріст урожаю на 78% з 1 га, витрати на 1 га зростуть на 27,8%, а на 1 т скоротяться на 29%. Окупність 1 грн. додаткових витрат приростом продукції при внесенні 250 кг д.р. становитиме 2,90 грн., при внесенні 400 кг д.р. - 2,10 грн.

На нашу думку, виробництво більшої частини картоплі в державі особистими господарствами населення з великими затратами праці – явище вимушене і тимчасове. Основні її обсяги мають виробляти спеціалізовані товарні господарства, причому в сприятливих природнокліматичних зонах.

Через недосконалість організаційної структури управління АПК та економічного механізму взаємовідносин сільськогосподарських підприємств і обслуговуючих їх організацій практично зруйнована система інтеграції сільськогогосподарської галузі з переробними галузями. Це одна з основних причин незадовільного використання природноекономічного потенціалу регіонів, значних втрат вирощеної продукції при її збиранні, транспортуванні, зберіганні і переробці.

Приймаючи рішення щодо збільшення виробництва картоплі, підприємство має бути впевненим у тому, що продукція буде реалізована заготівельникам за здалегідь обумовленою ціною, а отже, прибутковою. Цьому повинна сприяти тісна взаємодія спеціалізованих сільськогосподарських підприємств з виробництва картоплі і переробних підприємств. На основі цієї взаємодії мають функціонувати переробні підприємства, які працюватимуть у спеціалізованих зонах. Договори купівлі-продажу, з визначенням обсягів та строків поставки, мають укладатися в січні – лютому.

Особливо важливою є проблема організації закупівлі картоплі, вирощеної господарствами населення. Збільшенню обсягів заготівлі продукції у підсобних та фермерських господарствах повинні сприяти прямі заготовачі, оптовики-посередники, заготівельні організації споживчої кооперації. Для створення та ефективного функціонування підприємств, які б займалися закупівлею картоплі, доцільно запровадити систему пільгового кредитування. Це дасть можливість збільшити обсяги її реалізації у промислових регіонах. До того ж, чим більше буде пропозицій, тим нижчою буде ціна, а це сприятиме зростанню споживання картоплі населенням до науково-обгрунтованих норм. Сільські жителі матимуть надійний канал збуту продукції та поповнення власного бюджету. Легальна діяльність заготівельних організацій та приватних підприємців сприятиме покращанню ситуації на ринку зайнятості населення, наповненню державного та місцевих бюджетів.

В дисертаційній роботі показано, що створенню умов для розвитку та ефективної діяльності всіх ланок технологічного процесу виробництво – переробка – зберігання – торгівля буде сприяти система оптових ринків. Роздрібна торгівля здійснюватиметься великими торговельними підприємствами, продовольчими магазинами, які проводитимуть оптові закупки картоплі на оптових ринках.

Однією з причин зменшення обсягів виробництва картоплі на сільськогосподарських підприємствах, зниження ефективності є зростання диспаритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, що унеможливлює придбання нової техніки, елітного насіння, пально- мастильних матеріалів, добрив, засобів захисту рослин.

Необхідно більше уваги приділяти питанням торгівлі картоплею, на зовнішніх ринках орієнтуючись на країни СНД, зокрема, Середньої Азії та Закавказзя, де виробництво і споживання цієї культури в 2-10 разів нижчі за середній рівень по СНД, тоді як Україна може експортувати 1000-1200 тис.т. картоплі на рік. У зв'язку з цим необхідно розвивати транспортну інфраструктуру.

Таблиця 4

Розрахунок обсягів потреб, виробництва та напрямів розподілу картоплі

по Україні на 2005 рік

Види потреб Порядок розрахунку Обсяги тис. т

Особисте споживання 49 млн. громадян 124 кг. раціональна норма харчування 6076

Переробна промисловість 180

Всього споживчих потреб 6256

Всього потреб На споживання використовується 50% від виробництва 6256 х 2 =12512 тис.т 12500

Виробництво 12500

Урожайність, ц 110 ц

Посівна площа, тис. га 12500 : 11,0 = 1136

Напрями розподілу 12500

Особисте споживання 49000 х 0,124 = 6076 6076

Переробна промисловість 180

Насіння 1140 га х 3,5 = 3990 3990

На корм худобі За залишковим принципом 12500-6076-180-399 2254

Проведені розрахунки обсягів потреб виробництва з урахуванням напрямів використання (табл.4) засвідчують, що для задоволення внутрішніх потреб нашої країни необхідно вирощувати 12,5 млн. т картоплі. Таку її кількість можна виростити на площі 1140 тис. га при урожайності 110 ц. Це дасть можливість досягти раціональної норми її використання - на душу населення по 124 кг, забезпечити пересічного споживача продуктами промислової переробки картоплі – чіпсами, картоплею фрі, крохмалем та іншими видами продукції, а також насіннєвим матеріалом. Разом з тим близько 20% вирощеного урожаю, непридатного за своїми товарними якостями для споживчих потреб, можна витратити на корм.

В И С Н О В К И

На основі результатів вивчення організаційно-економічного механізму формування та функціонування ринку картоплі зроблено такі висновки і дано практичні рекомендації:

1. При формуванні та функціонуванні в нашій країні ринку картоплі недостатньо враховуються теоретичні напрацювання вітчизняних і зарубіжних вчених, а також світовий досвід стосовно агропродовольчих ринків, що потребує активізації наукових досліджень, удосконалення механізмів аграрного ринку з урахуванням природних та економічних особливостей України, вітчизняної і світової практики.

2. Визначено кілька суттєвих особливостей ринку картоплі:

·

· в Україні виробництво картоплі базується на екстенсивних методах ведення галузі. В розрахунку на одного жителя площі, що відводяться під картоплю, становлять 0,031 га, тоді як у Нідерландах - 0,012 га, або в трічі менші, а виробляють у них цієї продукції на душу населення на 68% більше;

· зниження купівельної спроможності населення є однією з причин зменшення споживання основних продуктів харчування – м'яса, молока, яєць та збільшення споживання картоплі, за рахунок чого частково компенсуються енергетичні втрати при споживанні неповноцінної їжі;

· на ринку картоплі у зоні Полісся стабільно спостерігається перевищення пропозиції над попитом. Обсяги валового збору картоплі, вирощеної протягом 1998-2000 рр у Волинській, Чернігівській, Рівненській, Львівській, Тернопільській областях, за їх питомою вагою становили понад 31% обсягу загального виробництва бульб в Україні. У розрахунку на душу населення у Волинській та Чернігівській областях картоплі вирощується у три з лишнім рази більше, ніж у середньому по країні, а споживається в 1,6 раза більше, що вказує на необхідність пошуку ринків збуту цієї продукції в інших регіонах країни та відродження переробної галузі. В останні п'ять років Україна щорічно імпортує картоплі 6-10 тис.т, а експортує – 1-2 тис.т. за кордон.

3. Відсутність системи обліку витрат на виробництво картоплі у господарствах населення, де вирощується 98% цієї культури, не дає можливості визначити ефективність її виробництва (затрати праці, собівартість, рентабельність тощо). Дана ситуація зумовила необхідність аналітичного обстеження особистих підсобних господарств населення. Результати опитування 67 господарств послужили підставою для таких висновків:

·

· велика розбіжність економічних показників, що характеризують виробництво картоплі в господарствах різних форм господарювання, зокрема, питомих затрат на одиницю продукції та їх окупності, зумовлена відсутністю єдиної методики первинного обліку в цих господарствах, різними обсягами та кінцевої мети виробництва, рівнем механізації робіт, вартістю насіння та іншими чинниками;

· відсутність стабільного за обсягами та цінами ринку картоплі створює для її виробника умови невпевненості у виборі ринкової орієнтації;

· найвигідніше власникам особистих господарств населення реалізувати картоплю на ринках найближчих великих міст та промислових центрів. За таких умов прибуток складає 42 - 67 коп., тоді як при реалізації картоплі за бартерними угодами на місці – лише 7 коп./кг. Інфраструктура для обслуговування таких операцій залишається недосконалою;

·

4. Структура використання урожаю, каналів реалізації товарної продукції залежить від типу господарств та розміру площ відведених під картоплю. На сільськогосподарських підприємствах та в господарствах населення обсяг товарної продукції становить 32-42%, на насіння витрачається 24-29%, на корм худобі – 19-21%. У спеціалізованих господарствах, на – приклад, у ЗАТ ДКЦ “Інтерагросистема”, обсяг товарної продукції становить 85%, на насіння витрачається 14%, на корм худобі картопля не використовується.

5. Як засвідчують результати наших досліджень, організацію виробництва картоплі слід здійснювати за маркетинговим принципом: необхідно виробляти таку кількість продукції, яку можна продати з урахуванням її якості і ціни. Для цього необхідно забезпечити моніторинг попиту картоплі, ємності внутрішнього і зовнішнього ринку, ціни продукції. Ці функції доцільно покласти на обласні управління сільського господарства і продовольства.

6. Підвищенню товарності та ефективності картоплярства сприятиме відновлення роботи крохмальних заводів та підприємств з виробництва інших видів продукції з картоплі. Такі структури можуть виступати в ролі інтеграторів виробників картоплі та переробних підприємств. Постачальниками сировини для переробних підприємств можуть бути крупні спеціалізовані агроформування, селянські (фермерські) господарства та частина господарств населення.

7. Використовувати картоплю на корм худобі економічно невигідно і є тимчасовим явищем. Собівартість кормової одиниці картоплі у 5 – 6 разів вища собівартості кормової одиниці ячменю чи кукурудзяного силосу.

8. Необхідно активізувати роботу органів управління аграрною галуззю, спрямовану на запровадження інтенсивних технологій в картоплярстві, забезпечення виробників посадковим матеріалом цінних сортів і високих репродукцій, що дасть можливість зменшити залежність урожайності картоплі від погодних умов, забезпечити низьку її собівартості, гарантувати високу економічну ефективність ведення галузі. Необхідно також впроваджувати у виробництво сорти картоплі, найбільш придатні для тривалого зберігання та промислової переробки.

9. Високоефективне ведення галузі картоплярства в зоні Полісся можливе при концентрації і спеціалізації виробництва на значних площах - більше 150 га та застосуванні інтенсивних технологій, переведення галузі на інноваційну модель розвитку. Це дасть змогу сконцентрувати матеріальні, технічні та трудові ресурси, забезпечити високу товарність галузі, налагодити співпрацю з крупними покупцями, знизити обсяги продукції, що реалізується за бартерними угодами, встановлювати вигідні ціни на неї та досягати вищого рівня ефективності виробництва.

10. Удосконалення механізму ціноутворення на картоплю має здійснюватися шляхом визначення мінімально допустимої ціни, розрахованої на основі визначення нормативної собівартості картоплі. Визначено також поріг продуктивності беззбиткового виробництва, який, за нашими розрахунками, в умовах Полісся становить 110-120 ц з 1 га.

11. Розвивати контрактну систему виробництва та збуту картоплі, яка б гарантувала виробникам, при забезпеченні високої якості, реалізацію всієї виробленої продукції. Для цього необхідно активізувати маркетингові дослідження, рекламну діяльність. З метою скорочення маркетингових витрат (тара, транспортні та посередницькі послуги, ринкові збори тощо) було б доцільно безпосередньо в населених пунктах, де вирощується картопля на продаж, організувати заготівельні пункти подібні до колишніх заготконтор споживспілки, кооперативи по збуту картоплі, у яких безпосередню участь брали б виробники, а також інші